Рішення

від 15.10.2008 по справі 15/85

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м.

Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ 

"15"

жовтня 2008 р.                                                                           

Справа  № 15/85

За

позовом:         фізична

особа-підприємець ОСОБА_1 

до

відповідача- 1:   Товариство з обмеженою

відповідальністю "Варіант-Рівне"    

до

відповідача- 2: Відкрите акціонерне товариство "Кременчуцьке

АТП-15307"    

про стягнення

заборгованості в сумі 133 262 грн. 12 коп.

Суддя господарського суду   Коломис В. В. 

Секретар судового

засідання Михалевська Л.В.

Представники:

від

позивача: ОСОБА_2 (дов. у справі)

від

відповідача: не з'явився

Стаття

22 ГПК України роз'яснена. 

СУТЬ

СПОРУ:    Позивач - 

підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Рівненської області

з позовом, відповідно з яким просить стягнути з ТОВ  "Варіант-Рівне", м.Рівне 1000,00

грн. заборгованості та з ВАТ  "Кременчуцьке

АТП-15307", м.Кременчук, Полтавської області 132262,12 грн., в тому числі

104000,00 грн. основного боргу, 8190,73 грн. пені, 2040,43 грн. відсотків

річних та 18030,96 грн. інфляційних нарахувань.

Свої

вимоги обгрунтовує невиконанням відповідачем-2 договорів оренди транспортних

засобів №№ 1507/1, 1507/2 від 15.07.07р. та №11811 від 24.07.07р. щодо

своєчасної сплати орендної плати за користування належними йому транспортними

засобами.

При

цьому, зазначає про наявність договору поруки, укладеного 25 липня 2007 року з

відповідачем-1, відповідно з яким останній взяв на себе зобов'язання частково в

межах 1000,00 грн. відповідати перед ним, як кредитором за невиконання

зобов'язань відповідача-2, що виникли на підставі вищезазначених договорів

оренди транспортних засобів.

Враховуючи,

що  відповідачами в добровільному

порядку  розрахунки не проведені, просить

позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач-1

- ТОВ "Варіант-Рівне" жодного разу в судові засідання не з'явився,

витребуваних доказів суду не надав, хоча належним чином був повідомлений про

час і місце розгляду справи.

Відповідач-2

- ВАТ  "Кременчуцьке АТП-15307"

жодного разу в судові засідання не з'явилось.

При

цьому у поданому на адресу суду відзиві (а.с.63-65), відповідач-2 не

заперечуючи наявність заборгованості перед позивачем, зазначає, що дана справа

не підсудна господарському суду Рівненської області. Як вказує відповідач-2,

договір поруки укладений 25.07.07р. між позивачем та відповідачем-1 укладений

без погодження з ВАТ  "Кременчуцьке

АТП-15307"  та без його відома, що

свідчить про його недійсність, оскільки зобов'язання за ним не створюють

обов'язку для третьої сторони. При цьому зазначає, що неповідомлення його, як

боржника про існування договору поруки, зумовлює порушення його прав. На думку

відповідача-2, договір поруки реально спрямований на можливість застосування

альтернативної територіальної підсудності, шляхом подачі позову до кількох

відповідачів.

Відтак,

на думку відповідача-2 укладений 25.07.07р. підприємцем  ОСОБА_1 з ТОВ "Варіант-Рівне"

договір поруки є недійсним, оскільки не відповідає   вимогам чинного законодавства.

Враховуючи

це, просить суд виключити ТОВ "Варіант-Рівне" зі складу відповідачів,

а справу передати за підсудністю до господарського суду Полтавської області.

Відповідно

до ч.2 ст.15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при виконанні

господарських договорів та з інших підстав розглядаються господарським судом за

місцезнаходженням відповідача. При цьому, справи у спорах за участю кількох

відповідачів, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з

відповідачів за вибором позивача (ч.3 ст.15 ГПК України).

Враховуючи

викладене та зважаючи, що одним з відповідачів зазначене ТОВ

"Варіант-Рівне", місцезнаходження якого м.Рівне, вул.Островського

31/4, суд, з огляду на укладений 25.07.07р. сторонами (позивачем та

відповідачем 1) договір поруки, вважає, що справа прийнята господарським судом

Рівненської області з додержанням правил підсудності.

При

цьому, відповідачем-2 неодноразово подавались клопотання про відкладення

розгляду справи в зв'язку з неможливістю забезпечити участь повноважного представника

та в зв'язку з наявністю інших обставин.

Враховуючи

незаперечення позивача про відкладення розгляду справи, поза межами

встановленого ч.1 ст.69 ГПК України строку вирішення спору та чергове

клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відповідно до ухвали

господарського суду від 24.09.08р., строк вирішення спору у справі на підставі

ч.4 ст.69 ГПК України було продовжено; розгляд справи було відкладено на

15.10.08р.

Натомість

в судове засідання відповідач-2 в черговий раз не з'явився, подавши клопотання

про відкладення розгляду справи в зв'язку з поданням ним заяви до

правоохоронних органів.

Враховуючи,

що зазначені дії відповідача-2, відповідно до ст.79 ГПК України не є підставою

для зупинення провадження у справі, зважаючи на заперечення позивача щодо

відкладення розгляду справи, оскільки на думку останнього дії відповідачів

свідчать про навмисне затягування розгляду справи, а в подальшому і сплати

заборгованості, суд, з огляду на обставини у справі та приписи чч.1,4 ст.69 ГПК

України прийшов до висновку, що справа підлягає вирішенню по суті.

Заслухавши

пояснення представника позивача, дослідивши всі фактичні докази у справі, як

кожний окремо, так і в їх сукупності, давши цьому достатню і об'єктивну оцінку,

суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

При

цьому суд встановив та врахував таке.

15 та

24 липня 2007 р. між позивачем та відповідачем-2 були укладені договори оренди

транспортних засобів за №№ 1507/1, 1507/2 та 11811 (а.с. 14-17), на виконання

умов яких ВАТ «Кременчуцьке АТП -15307»прийнято в строкове платне користування

п'ять одиниць транспортних засобів (автобусів), а саме:

SETRA

S 215, 1998 року випуску, д.н. АС 64 -70 АК;

MERSEDES

-BENZ. 1996 року випуску, д.н. АС 07-53 АВ;

SETRA

S 215, 1996 року випуску, д.н АС 07-56 АВ;

SETRA

S 215, 1996 року випуску, д.н АС 07 -54 АВ;

SETRA

S 215, 1996 року випуску, д.н АС 07 -55 АВ.

Відповідно

до пункту 3.1 Договорів розмір орендної плати за користування  транспортними засобами встановлено 6000,00

грн. всього, таким чином 18000,00 грн. в місяць. При цьому, з суми орендної

плати перераховується половина коштів, витрачених на капремонт предметів оренди

підтверджених накладними або актами про вартість запасних частин та матеріалів

(п.3.2 Договорів).

Відповідно

до п. 2.2.2 Договорів від 15.07.07р. та п.3.1 Договору від 24.07.07р.

відповідач, як орендар транспортних засобів зобов'язувався сплачувати орендну

плату шляхом перерахованих  грошових

коштів не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як

вбачається з наявних в матеріалах справи Актів виконаних робіт за

серпень-грудень 2007р., січень, лютий, квітень 2008р. (а.с. 22-29), підписаних

відповідачем без будь-яких зауважень (заперечень), щодо якості чи (або)

вартості  виконаних робіт, вартість

орендної плати за користування автобусами склала 207000,00 грн. Більше того, у

висновках зазначених актів вказано, що роботи виконані якісно та в строк і

Замовник не має претензій до Виконавця.

Як

встановлено судом, і про що свідчать наявні в матеріалах справи докази в квітні

2008 р. відповідач-2 повідомив позивача 

про можливість дострокового розірвання з 01 квітня 2007р. договору

оренди транспортних засобів від 24.07.07р. (а.с.30). За згодою позивача договір

оренди було достроково розірвано, а транспортні засоби відповідно були

повернуті.

В

свою чергу, 04 липня позивач надіслав відповідачу заяву про відмову від

договорів оренди від 15.07.07р. та відповідно необхідність повернення

орендованих  транспортних засобів та

погашення існуючої заборгованості (а.с.31).

Як

вбачається з наявних в матеріалах справи актів прийому-передачі (а.с. 35-39)

всі  транспортні засоби були повернуті

позивачеві, що останнім не оспорюється.

Натомість

відповідач 2 в порушення взятих на себе зобов'язань та умов договорів,

розрахунки по сплаті орендної плати здійснив несвоєчасно і неналежним чином,

провівши розрахунки частково в розмірі 102000,00 грн. (а.с. 32-34).

Таким

чином залишок боргу склав 105000,00 грн. Доказів сплати цього боргу

відповідач-2 суду не надав.

Враховуючи

викладене, та зважаючи на укладений 25 липня 2007 р. між підприємцем ОСОБА_1 та

ТОВ «Варіант-Рівне»договір поруки, відповідно з яким останній, як поручитель

зобов'язувався частково, а саме в межах 1000,00 грн. відповідати перед

позивачем за невиконання зобов'язань ВАТ «Кременчуцьке АТП 15307», що

виникли  в результаті укладення між

боржником (відповідачем-2) та кредитором (позивачем) договорів оренди

транспортних засобів №№ 1507/1, 15/07/2 від 15.07.07 р. та № 11811 від

24.07.07р. (а.с. 40-41) позовні  вимоги

про стягнення, відповідно з відповідача-1 - 1000,00 грн. та з відповідача-2 -

104000,00 грн. основного богу обгрунтовані, законні, підтверджуються наявними в

матеріалах справи доказами і на підставі ст.ст. 173, 193, 225 ГК України,

ст.ст. 509, 525, 526, 530 п.1, 553, 554, 759, 762, 795 ЦК України

підлягають  до задоволення.

Відповідно

до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового

зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти  річних від простроченої

суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім  того, ст.ст. 549, 551, 611 п.3 ЦК

України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання

грошових зобов`язань”, п.4.2 Договору № 11811 від 24.07.07р. передбачена

майнова відповідальність. Оскільки прострочення виконання зобов`язання з боку

відповідача-2 має місце, позовні вимоги про стягнення з останнього 8190,73

грн.  пені, 2040,43 грн. відсотків річних

та 18030,96 грн. інфляційних нарахувань, згідно поданого позивачем розрахунку

обгрунтовані, відтак підлягають до задоволення.

Відповідно

до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і достатніми  доказами повинна довести ті обставини, на які

вона посилається , як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість

доводи, на які посилався відповідач-2, як на підставу своїх заперечень є

безпідставними та необгрунтованими.

Щодо

невідповідності  укладеного позивачем та

відповідачем-1 договору  поруки чинному

законодавству України, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно  до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання

зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою,

притриманням, завдатком.

В

свою чергу, виконання зобов`язання (основного 

зобов`язання) забезпечуються, якщо це встановлено договором або законом

(ч.1 ст.548 ЦК України).

Таким

чином, забезпечення виконання основного зобов`язання боржником може бути

передбачено як у договорі на виконання основного зобов`язання, так і в формі  окремо укладеного правочину, відповідно до

вимог закону.

Відповідно  до ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки

поручитель поручається перед кредитором боржника  за виконання ним свого обов`язку.

Викладене

свідчить про те, що договір поруки -це двосторонній правочин, який укладається

між кредитором та поручителем. При цьому, договір поруки укладається  у відповідності до вимог Закону, а саме

ст.ст. 553-559 ЦК України, а саме між кредитором і поручителем.

В

свою чергу, діюче законодавство не містить вимог, щодо погодження чи отримання

згоди на це боржника.

Викладене

в сукупності свідчить про безпідставність доводів відповідача-2.

Враховуючи

все вищевикладене, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові

витрати, передбачені ст.44 ГПК України і понесені позивачем в зв`язку з

зверненням до суду за захистом порушеного права на підставі ст.49 ГПК України

покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог

щодо кожного з них.

Керуючись

ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

                                              ВИРІШИВ:

Позов  задоволити.

Стягнути

з відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю “Варіант-Рівне”

(33023, м.Рівне, вул.Островського 31/4, р/р 26009157309900 в АК ІБ  “УкрСиббанк” м.Харків,  МФО 351005, ЄДРПОУ 30504616)  на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1,НОМЕР_1 ВГРУ КБ “ПриватБанк”, 

МФО 303440) -1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. заборгованості, 11  (одинадцять) грн. 00 коп. понесених судових

витрат.

Стягнути

з Відкритого акціонерного товариства “Кременчуцьке АТП-15307”

(39626 м.Кременчук, вул.Київська, 65/2, Полтавської області, р/р 26000302370481

в Кременчуцькій філії “ПІБ”,  МФО 331144,

ЗКПО 03118156) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1АДРЕСА_1,НОМЕР_1

ВГРУ КБ “Приватбанк”,  МФО303440) -104000

(сто чотири тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 8190 (вісім тисяч сто

дев'яносто) грн. 73 коп. пені, 2040 (дві тисячі сорок) грн. 43 коп. відсотків

річних, 18030 (вісімнадцять тисяч тридцять) грн. 96 коп. інфляційних нарахувань,

а всього 132262 (сто тридцять дві тисячі двісті шістдесят дві) грн. 12 коп.,

1439 (одна тисяча чотириста тридцять дев'ять) грн. 62 коп. понесених судових

витрат.

Накази

видати після набрання судовим рішенням законної сили.

   Суддя                                                                Коломис

В. В.

підписано "24"

жовтня 2008 р.