Рішення

від 07.07.2012 по справі 2601/7187/12

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2601/7187/12

Провадження №: 2/2601/2475/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пасинок В.С., при секретарях Малоїд Ю.М., Мушта І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариство з обмеженою відповідальністю «Олента»про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

у березні 2012 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Олента»про поновленні на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В ході розгляду справи позивачем та її представником було уточнено позовні вимоги. Остаточно просили скасувати наказ № 366 від 29 грудня 2011 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, поновити ОСОБА_1 на посаді жіночого перукаря ТОВ «Олента»з 29 грудня 2011 року, стягнути з ТОВ «Олента»на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі за ІІІ та IV квартали 2011 року у розмірі 3 937,00 грн., а також суму заборгованості по невиплаченій заробітній платі за час вимушеного прогулу за період з 29 грудня 2012 року по 11 травня 2012 року в розмірі 2 600,58 грн.

В обґрунтування позову зазначали про те, що позивач ОСОБА_1 працювала на посаді жіночого перукаря в ТОВ «Олента»з 02 лютого 1996 року. При цьому, зазначила, що працювала у вказаному товаристві без укладеного з нею трудового договору.

22 листопада 2011 року наказом директора ТОВ «Олента»ОСОБА_2 № 26 їй було винесено догану за порушення касової та фінансової дисципліни.

29 грудня 2011 року позивач була звільнена з займаної посади згідно наказу № 37, датованим вказаним числом, на підставі ч. 3 п. 1 ст. 40 КЗпП України. При цьому, вказує на те, що відповідачем про звільнення її попереджено не було, з наказом про звільнення не ознайомлено, трудова книжка не видана, а також не проведений повний розрахунок.

Вважає своє звільнення незаконним та просить суд задовольнити її позовні вимоги з урахуванням уточнень у повному обсязі.

Позивач та його представник в ході розгляду справи позов підтримали та просили позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на його надуманість та необґрунтованість, просила суд повністю відмовити у задоволенні позову, оскільки звільнення позивача було проведено у відповідності до вимог трудового законодавства України, видача трудової книжки та розрахунок проведений не був через відмову позивача отримувати останні.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, суд встановив наступне.

Так, встановлено судом та не заперечувалось сторонами, що позивач ОСОБА_1 працювала на посаді жіночого перукаря з 02 лютого 1996 року по 29 грудня 2011 року.

Наказом № 36 від 29 грудня 2011 року позивач ОСОБА_1 була звільнена з найманої посади за систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України (а.с. 44).

В своїх позовних вимогах ОСОБА_1 зазначає про те, що його незаконно притягли до дисциплінарної відповідальності, а потім незаконно звільнили, а тому просила скасувати відповідний наказ та поновити її на займаній посаді.

З письмових документів вбачається, що підставою для видачі наказу № 36 від 29 грудня 2011 року про звільнення ОСОБА_1 є наказ № 26 ТОВ «Олента»від 22 листопада 2011 року за підписом директора товариства ОСОБА_2 про порушення нею касової та фінансової дисципліни (а.с. 42).

Згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Так, наказом ТОВ «Олента»від 22 листопада 2011 року на позивача ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення у виді догани за порушення касової та фінансової дисципліни. Підставою для вказаного наказу послугував акт № 2 від 10 листопада 2011 року складений директором ТОВ «Олента»ОСОБА_2 та чоловічими перукарями ОСОБА_3, ОСОБА_4 про те, що 10 листопада 2011 року ОСОБА_1 по касі було пробито лише 60,00 грн., в той час як протягом дня нею було надано перукарських послуг на загальну суму 260,00 грн. (а.с. 43).

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП України).

Того ж дня за підписами тих же осіб було складено акт № 5 про відмову ОСОБА_1 від дачі пояснень у письмовому вигляді на акт № 2 від 10 листопада 2011 року (а.с. 46).

Як вбачається з матеріалів справи, аналогічні акти про відмову ОСОБА_1 здавати виручку до каси було складено вищевказаними особами також 08 грудня 2011 року, 14 грудня 2011 року, 22 грудня 2011 року, 23 грудня 2011 року, 11 січня 2011 року, 12 січня 2012 року, 19 січня 2012 року, 26 січня 2012 року, 23 лютого 2012 року, 24 лютого 2012 року, 25 лютого 2012 року за №№ 47, 54, 73, № 74/1, 15, 16, 28, 35, 69, 74, 83 відповідно (а.с. 47-58).

Однак, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що у ТОВ «Олента»були відсутні достатні підстави до притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та винесення щодо останньої догани, виходячи з наступного.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, свідок ОСОБА_5 суду зазначила про те, що з позивачем працює разом приблизно 20 років в ТОВ «Олента»на одній зміні. З ними як найманими працівниками трудові договори не укладались, так само як договори про матеріальну відповідальність, їх обов'язки чітко не визначались, штатного розпису ТОВ «Олента»вони ніколи не бачили і з ним їх не ознайомлювали. За загальним правилом, яке склалось на їх підприємстві, вся виручка за день кожним перукарем віддавалась особисто у руки директору товариства. ОСОБА_1 характеризує з позитивної сторони, як відповідальну особу та працівника, до якої за весь час їх спільної роботи з боку ні членів колективу, ні керівництва не було жодних зауважень. Про те, що відносно ОСОБА_1 складались акти та про звільнення останньої нічого не чула, до того ж зазначила, що ОСОБА_2 останнім часом не була вже директором ТОВ «Олента», а два інші працівники - чоловічі майстри ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на одній зміні з ОСОБА_1 не працюють і не працювали та з нею не пересікаються.

Аналогічні свідчення в ході розгляду справи були дані свідками ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Тому, суд приходить до висновку про те, що адміністрація відповідача не вимагала від позивача надання письмових пояснень з приводу виявленого факту не здачі виручки за день, акт № 2, який було складено 10 листопада 2011 року про те, що позивач відмовився від надання письмових пояснень по вказаному факту, суд оцінює критично, так само, як і всі аналогічні акти з даного приводу, оскільки такий акт прямо суперечить показами допитаних в ході судового розгляду справи свідків, у добровільності та істинності позицій який у суду не виникає сумнівів, які є послідовними та логічними. Крім того, особи які підписали цей акт не були уповноважені відповідачем на складання саме такого акту, оскільки наказ про таке не видавався, і акт підписувався у день, коли не працювали чоловічі майстри ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтвердили вказані вище свідки.

Безпосередньо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які неодноразово викликались в судові засідання для дачі пояснень, не з»явились.

Таким чином, враховуючи наведені обставини та неподання відповідачем належних і допустимих доказів, безспірних і достовірних доказів на спростування встановлених обставин, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді догани суд вважає незаконними, оскільки мали місце порушення вимог ст. ст. 147, 149 КЗпП України.

Крім того, згідно ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21 КЗпП України).

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Вказана стаття передбачає, що систематичне невиконання працівником своїх обов'язків є суб'єктивною обставиною, що може бути поставлена йому за провину. Для звільнення працівника за порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, щоб невиконання або неналежне виконання обов'язків було протиправним та винним, мало систематичний характер, за попереднє порушення трудової дисципліни до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але це не дало позитивних наслідків, тому подальше залишення такого працівника на роботі суперечить інтересам виробництва.

Таким чином, звільнення працівника за систематичне невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків можливе за наявності низки обов'язкових умов. По-перше, порушення має торкатися лише трудових обов'язків працівника, встановлених низкою загальних і спеціальних нормативно-правових актів. По-друге, невиконання або неналежне виконання має бути систематичним. Чинне законодавство про працю не дає відповіді на питання, що слід розуміти під поняттям "систематичний". Систематичне порушення трудової дисципліни - це порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, і порушив її знову.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Отже, суд приходить до висновку про незаконність наказу № 36 від 29 грудня 2012 року ТОВ «Олента»про звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин, оскільки з боку відповідача в розпорядження суду не надано належних та допустимих доказів щодо допущення ОСОБА_1 порушень, які торкались лише трудових обов'язків працівника та щодо саме систематичності невиконання ОСОБА_1 трудових обов'язків, які, до речі, як було встановлено в ході розгляду справи, в ТОВ «Олента»не були визначені через відсутність укладених з найманими працівниками трудових угод, а тому суд надходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про скасування вказаного наказу та, як наслідок, поновлення ОСОБА_1 на посаді жіночого перукаря ТОВ «Олента»з 29 грудня 2012 року.

Відповідно до ст. 115 КЗпПУ заробітна плата виплачується працівникам регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Відповідно до ст. 47 КЗпПУ власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як було встановлено в ході розгляду справи та не заперечувалось сторонами сума нарахованої, але невиплаченої заробітної плати позивача за ІІІ-IV квартали 2011 року, становить 4 219,50 грн. (а.с. 5)

Відповідачем, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, суду не було надано доказів, протилежних зазначеному, й, крім того, відповідачем не була оскаржена наявність заборгованості у підприємства перед позивачем по виплаті заробітної плати за ІІІ-IV квартали 2011 року.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе прийняти до уваги зроблені позивачем розрахунки невиплаченої їй заробітної плати за ІІІ-IV квартали 2011 року (а.с. 59) та приходить до висновку про те, що позовна вимога ОСОБА_1 щодо стягнення з ТОВ «Олента»заборгованості по заробітній платі за ІІІ-IV квартали 2011 року в розмірі 3 937,00 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

До того ж судом з тих же підстав, що й акти про відмову ОСОБА_1 здавати виручку до каси, не приймаються до уваги акти ТОВ «Олента»від 29 грудня 2011 року № 84 та 04 січня 2012 року № 3 про відмову ОСОБА_1 від отримання трудової книжки та належних їй грошових виплат (а.с. 45, 51).

За правилами ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: за період часу з 29 грудня 2011 року по 11 травня 2012 року, та наводить розрахунок належного їй до виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням даних про її ж заробітну плату у відповідача за IV квартал 2011 року.

У свою чергу, на вимогу суду представником відповідача не надано суду довідку про середній заробіток позивача на момент її звільнення 29 грудня 2011 року, отже, для проведення розрахунку середнього заробітку, належного позивачу, суд має прийняти розмір вказаний суду позивачем та надходить до висновку про необхідність стягнення з ТОВ «Олента»на користь ОСОБА_1 2 600,58 грн. (а.с. 59-60).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір.

В силу ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 виплати середньої заробітної плати за один місяць та поновлення на роботі останньої.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 47, 115, 116, 147, 149, 235 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 88, 213-215, 224-226, 367 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до товариство з обмеженою відповідальністю «Олента»про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Скасувати наказ № 36 «По особовому складу» від 29 грудня 2011 року про звільнення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючу в АДРЕСА_1, на посаді жіночого перукаря товариства з обмеженою відповідальністю «Олента»(код ЄДРПОУ 19131331, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 90) з 29 грудня 2011 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Олента»(код ЄДРПОУ 19131331, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 90) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_3, заборгованість по невиплаченій заробітній платі за ІІІ та IV квартали 2011 року в розмірі 3 937 грн. (три тисячі дев'ятсот тридцять сім грн.) 00 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Олента»(код ЄДРПОУ 19131331, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 90) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої в АДРЕСА_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 грудня 2011 року по 11 травня 2012 року у розмірі 2 600 грн. (дві тисячі шістсот) 58 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Олента»(код ЄДРПОУ 19131331, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 90) на користь держави судовий збір у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.С. Пасинок