Постанова

від 29.10.2008 по справі 15/292-08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У к р а ї н а

У

к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.10.08                                                                                      

Справа №15/292-08

Колегія суддів

Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя

Антонік С.Г. судді  Мірошниченко

М.В.    , Мойсеєнко Т. В.

при секретарі Лоли

Н.О.

за участю

представників:                                                  

позивача - не з'явився

відповідача - не

з'явився

Розглянувши у

відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу  Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Херсон

на рішення  господарського суду Херсонської області від

12.08.2008р. 

у справі №15/292-08

за позовом Приватного

підприємця ОСОБА_2, м.Бердянськ Запорізької області

до відповідача   Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Херсон

про стягнення

22.174,47 грн.

Установив:

Приватним підприємцем

ОСОБА_2, м.Бердянськ Запорізької області, подано позов до Приватного підприємця

ОСОБА_1, м.Херсон, про стягнення 22.174,47 грн. заборгованості за договором

поставки від 31.10.2007р., укладеного між сторонами, з яких - 16.816,00грн.

основного боргу, 2.661,45 грн. - втрат від інфляції та 2.697,02 грн. пені.

Розглянувши справу по

суті, господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 12.08.2008р. у

справі №15/292-08 (суддя Клепай З.В.) позов задовольнив частково: стягнув з

відповідача на користь позивача суму 16.816,00грн. основного боргу, 1.375,26

грн. пені, 2.661,45 грн. втрат від інфляції, а всього - 21.179,23 грн. У  стягненні 1.321,76 грн. пені відмовлено.

Рішення суду

ґрунтується на приписах статей 173 та 193 Господарського кодексу  України та статті 625 Цивільного кодексу

України і мотивоване невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань

щодо оплати отриманого товару.

Не погоджуючись з

прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі ПП ОСОБА_1,

відповідач у справі, звертає увагу на те, що рішення суду прийнято з порушенням

норм процесуального права та недоведеністю обставин, які суд визнав

встановленими. Зазначає, зокрема, що відповідач не був повідомлений про розгляд

справи в суді першої інстанції, у зв'язку з чим був позбавлений можливості

надати свої заперечення на позов та докази. Внаслідок цього судом не було

враховано того, що частина товару, отриманого відповідачем за накладними, була

повернута позивачеві, про що була складена накладна про повернення продукції

від 09.01.2008р. на суму 8.538,75грн., у зв'язку з чим сума заборгованості мала

бути змінена. Відповідач просить рішення господарського суду Херсонської

області від 12.08.2008р. у справі №15/292-08 скасувати і направити справу на

новий розгляд в суд першої інстанції або прийняти нове рішення по суті

заявлених позовних вимог.

ПП ОСОБА_2, позивач у

справі, у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти викладених в ній

доводів. Зазначає, що договором поставки від 31.10.2007р. не передбачено

повернення товару покупцем постачальнику. Додаткової угоди до вказаного

договору сторонами не складалося. Відповідачем не підтверджено належними

доказами факт повернення частини товару позивачеві.

За розпорядженням

голови Запорізького апеляційного господарського суду №2066 від 28 жовтня 2008р.

справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Антоніка С.Г.

(головуючого), Кричмаржевського В.А. (доповідача) та Мойсеєнко Т.В.

В судовому засіданні,

що проходило 09.10.2008р., позивач підтримав доводи, що викладені у відзиві на

апеляційну скаргу, вказавши також на те, що за накладною від 09.01.2008р., на

яку посилається відповідач в апеляційній скарзі, позивач товару не одержував, і

підпис на зазначеній накладній не є підписом Приватного підприємця  ОСОБА_2.

В судовому засіданні -

29.10.2008р. сторони законним правом на участь в засіданні не скористались. Про

час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки

суду не повідомили. Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну

скаргу за наявними у справі доказами, за відсутності сторін, оскільки їх неявка

не перешкоджає вирішенню спору.

29.10.2008р. колегією

суддів прийнято постанову суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи

апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи

застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права

при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу

такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з

матеріалів справи, 31.10.2007р. між ПП ОСОБА_2. (постачальником) і ПП ОСОБА_1.

(покупцем) укладений договір, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов'язується

передати кондитерські вироби (товар), а покупець зобов'язується прийняти і

оплатити товар.

Пунктом 2 договору

передбачено, що ціна товару - договірна. Постачальник зобов'язаний за два дні

до зміни ціни товару повідомити про це покупцеві. Кількість і асортимент

поставки товару визначається на підставі заявки покупця, поданої за три дні до

отримання продукції.

Право власності на

товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання накладної

про приймання товару (п.4.3 договору).

Оплата продукції

покупцем здійснюється готівкою за фактично прийняту продукцію на підставі

виставлених накладних з відстрочкою платежу від поставки до поставки, але не

більше семи календарних днів (п.5.1 договору).

На виконання умов

договору позивач передав відповідачеві товару на загальну суму - 16.816,00

грн., що підтверджується наступними накладними: б/н від 05.12.2007р. на суму

3.019,00 грн.; б/н від 12.12.2007р. на суму 6.897,00 грн.; б/н від 19.12.2007р.

на суму 4.680,00 грн.; б/н від 19.12.2007р. на суму 2.220,00 грн.

В обґрунтування

позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав своїх

договірних зобов'язань в частині оплати отриманого товару, внаслідок чого у

відповідача перед позивачем виник основний борг в сумі 16.816,00 грн.

На підставі п.7.2

договору позивачем за період з 12.12.2007р. по 31.05.2008р. нараховано 2.697,02

грн. пені. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України за аналогічний

період позивачем нараховано 2.661,45 грн. - втрат від інфляції. Зазначені суми

заявлені до стягнення. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 530,

549, 550, 610 - 612, 625 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів

зазначає, що фактичні обставини справи свідчать про те, що спірні

правовідносини сторін ґрунтуються на договорі від 31.10.2007р., який за своїм

змістом є договором поставки.

Згідно зі статтею 712

Цивільного кодексу України та статтею 256 Господарського кодексу України за

договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку

діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у

власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в

інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним

використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього

певну грошову суму.

До договору поставки

застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено

договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 691

ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у

договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно

до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться,

необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до статті

692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або

прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами

цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний

сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи

вбачається, що позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання та передав

відповідачеві обумовлений договором товар на загальну суму 16.816,00 грн.

Проте, відповідач не

виконав взятих на себе договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної

оплати вартості отриманого товару, внаслідок чого у відповідача перед позивачем

виник борг в сумі 16.816,00 грн.

Суду не надано доказів

сплати цієї суми відповідачем позивачеві, незважаючи на те, що розгляд

апеляційної скарги відкладався.

Відповідно до статей

525 та 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або

одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено

договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно

до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту

або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення

містить і стаття 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного

кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки сума

основного боргу у розмірі 16.816,00 грн. підтверджена матеріалами справи,

позовні вимоги про стягнення цієї суми з відповідача на користь позивача є

обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На суму основного

боргу позивачем нарахована пеня у розмірі 2.697,02 грн. за період з

12.12.2007р. по 15.05.2008р.

У відповідності зі

статтями 610 і 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або

виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне

виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки,

встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК

України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно

виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України

передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські

санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник

господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил

здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання

господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232

ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення

виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,

припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.1 Закону

України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”,

платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення

платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 цього ж Закону

розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону,  обчислюється від суми простроченого платежу

та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України,

що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору

від 31.10.2007р. передбачено, що у випадку порушення строків оплати,

передбачених п.5.1 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у

розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але

не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на даний момент.

Встановивши те, що

позивачем нарахована пеня у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу без

урахування обмеження нарахування пені подвійною обліковою ставкою, судом першої

інстанції зроблений перерахунок пені, внаслідок чого розмір пені визначений в

сумі - 1.375,26грн. Такий перерахунок відповідає вимогам Закону України „Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та узгоджується

з положеннями ч.6 статті 232 ГК України, у зв'язку з чим місцевий господарський

суд дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь

позивача 1.375,26 грн. пені, та відмовивши у стягненні 1.321,76 грн. пені.

Відповідно до ч.2

статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не

встановлений договором або законом.

За період з грудня 2007р.

по травень 2008р. позивачем на суму основного боргу нарахована сума 2.661,45

грн. втрат від інфляції. Зазначена сума заявлена обґрунтовано і підлягає

стягненню з відповідача на користь позивача.

Посилання скаржника в

апеляційній скарзі на те, що частина товару, отриманого відповідачем за

накладними, була повернута позивачеві, про що нібито свідчить накладна про

повернення продукції від 09.01.2008р. на суму 8.538,75 грн., колегією суддів до

уваги не приймаються з наступних підстав.

Накладна від 09.01.2008р.

на суму 8.538,75 грн. не може вважатися належним доказом передачі відповідачем

позивачеві частини товару відповідно до статті 34 ГПК України. Так, в

зазначеній накладній є посилання на довіреність. Разом з тим, відповідачем не

надано суду відповідної довіреності на особу, яка отримувала товар за вказаною

накладною. Не надано відповідної довіреності і на неодноразові вимоги суду,

викладених в ухвалах від 15.09.2008р. та 09.10.2008р., без пояснення причин

ненадання витребуваних документів.

При цьому позивач

заперечив факт того, що він отримував будь-який товар за накладною від

09.01.2008р., а також зазначив, що не видавав довіреності на отримання товару

особі, яка зазначена у цій накладній.

Окрім того, накладна

від 09.01.2008р. не містить посилання на договір від 31.10.2007р., у зв'язку з

чим не уявляється можливим встановити факт того, що повернення товару мало

місце саме в межах дії зазначеного договору, укладеного між сторонами, яким

(договором) до того ж не передбачено можливості повернення товару покупцем

постачальнику та порядку розрахунків внаслідок повернення товару.

Слід також зазначити,

що накладна від 09.01.2008р. на суму 8.538,75 грн. не була надана відповідачем

суду першої інстанції, і відповідно, не досліджувалась судом. В той же час,

згідно з ч.1 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний

господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно

розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував

неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від

нього.

В якості наявності

поважних причин щодо неможливості подання суду першої інстанції накладної від

09.01.2008р. на суму 8.538,75грн. відповідач посилається на неналежне

повідомлення його судом про дату, час та місце судового засідання, що призвело

до порушення процесуальних прав відповідача, у т.ч. права на подання доказів і

заперечень.

Проте вказані доводи

скаржника колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи

вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце

розгляду справи в суді першої інстанції.

Так, згідно з п.3.6

Роз'яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування Господарського

процесуального кодексу України” № 02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть

участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом,

якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою,

зазначеною у позовній заяві. У разі нез'явлення в засідання господарського суду

представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх

участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.3.5.11

„Інструкції з діловодства в господарських судах України”, затвердженою наказом

ВГСУ від 10.12.2002р. №75, перший, належним чином підписаний, примірник

процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на

звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний

штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний

реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа,

дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за

умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням

належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам

судового процесу. Вказана правова позиція також підтверджується п.19

Інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008р. №01-8/482.

Матеріалами справи

підтверджується виконання судом першої інстанції норм процесуального

законодавства щодо повідомлення належним чином відповідача про час та місце

розгляду справи в суді. Так, провадження у справі №15/292-08 було порушено

03.06.2008р., про що прийнята відповідна ухвала суду першої інстанції, яка в

цей же день надіслана на адресу сторін, що підтверджується відбитком штемпеля

канцелярії суду на вказаній ухвалі за вих. №17009 від 03.06.2008р. Ухвалою

господарського суду Херсонської області від 26.06.2008р. розгляд справи відкладався.

Процесуальні документи суду надсилалися відповідачеві за адресою, зазначеною в

позовній заяві, а саме: 73000, м. Херсон вул. Фонтанна, буд. 23, к. 2, кв. 38.

Така ж саме адреса відповідача зазначена і в Свідоцтві про державну реєстрацію

фізичної особи-підприємця серії В01 №384743 від 19.12.2005р., а згідно з ч.1

ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних

осіб-підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного

державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються

достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не

внесено відповідних змін. Окрім того, така ж сама адреса зазначена відповідачем

і в апеляційній скарзі. Таким чином, слід вважати, що відповідач був належним

чином повідомлений про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції.

Іншого відповідачем доведено не було. Оскільки неявка відповідача в судове

засідання 12.08.2008р. при прийнятті оскаржуваного рішення не перешкоджала

вирішенню спору, то спір було вирішено за наявними у справі доказами, що

узгоджується з положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу

України.

Отже, колегія суддів

дійшла висновку про те, що відповідачем належним чином необґрунтована

неможливість подання до суду першої інстанції накладної від 09.01.2008р. на

суму 8.538,75 грн. з причин, що не залежали від нього, всупереч вимогам ч.1

статті 101 ГПК України, у зв'язку з чим така накладна судом апеляційної

інстанції не приймається до уваги.

Доводи та заперечення,

що зазначені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і спростовуються

вищевикладеним.

Фактичні обставини

справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання

сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального

і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення

місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись статтями

101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу

Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Херсон, залишити без задоволення.

Рішення господарського

суду Херсонської області від 12.08.2008р. у справі №15/292-08 залишити без

змін.

Головуючий суддя

Антонік С.Г.

 судді 

Мірошниченко М.В. 

 Мойсеєнко Т. В.