Ухвала

від 11.07.2012 по справі 2а/1270/1352/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2012 року справа №2а/1270/1352/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецькій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Нікулін О.А.

судді Жаботинська С.В.,Шальєва В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства науково-дослідний центр «Автотранс» на постанову луганського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року у справі за позовом приватного підприємства науково-дослідний центр «Автотранс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 серпня 2010 року № 0030151600/0, рішення від 15 листопада 2010 року № 235 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2011 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 серпня 2010 року № 0030151600/0, рішення від 15 листопада 2010 року № 235 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

Приватне підприємство науково-дослідний центр «Автотранс» (ідентифікаційний код 19082733) зареєстровано юридичною особою виконавчим комітетом Луганської міської ради 27 січня 1993 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 749292 та довідка Головного управління статистики у Луганській області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від ЗО березня 2011 року серії АА № 430801 (арк. справи 113, 115).

Як платник податків приватне підприємство науково-дослідний центр «Автотранс» перебуває на обліку у Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 01 квітня 2011 року за № 456 (арк. справи 114).

На час виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року).

Згідно із пунктом 9.8 статті 9 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (тут і надалі посилання на норми Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом; б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону; ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання; д) установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнаніORGID DOCGROUPORGID,DOCUMENT.CREATORID,DOCUMENT.CREATORORGID,DOCUMENT.CHANGERID,DOCUMENT.CHANGERORGID,CFT14.REALNAME CHANGERNAME,CFT15.REALNAME CREATORNAME,CFT16.REF_MANAGERNAME REF_MANAGERNAME,CFT16.PERIOD PERIOD,CFT16.PERIOD_KIND PERIOD_KIND,CFT16.FUTUREDATE FUTURE_DATE,CFT16.CLOSEDATE CLOSEDATE,CFT16.CONSIDERRESULT CONSIDERRESULT,DOCUMENT.PUBLISH_INET,DO

«б» - «є» цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи. Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті «а» цього пункту, здійснюється за заявою платника податку. Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б» - «є» цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи. При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання. Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську 21 травня 2010 року складено акт за № 230 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість приватного підприємства науково-дослідний центр «Автотранс», який було надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернуто поштовою службою без вручення адресату згідно довідки форми 20 «за зазначеною адресою не проживає» (арк. справи 101,102).

Акт Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 21 травня 2010 року за № 230 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість станом на дату розгляду та вирішення адміністративної справи приватним підприємством науково-дослідний центр «Автотранс» у встановленому законом порядку не оскаржувався.

Згідно з приписами пункту 9.8 статті 9 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» останнім податковим періодом для приватного підприємства науково-дослідний центр «Автотранс» вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, - 01 травня 2010 року та закінчується днем такого анулювання, - 21 травня 2010 року.

Згідно з податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року у приватного підприємства науково-дослідний центр «Автотранс» станом на 21 травня 2010 року знаходились товарні залишки балансовою вартістю 120921,00 грн. та були відсутні основні фонди (арк. справи 103-104), позивач відповідно до приписів пункту 9.8 статті 9 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зобов'язаний був визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань на 24184,00 грн. (120921,00 грн. х 20 % = 24184,00 грн.) за наслідками податкового періоду, протягом якого відбулось анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, тобто за період з 01 травня 2010 року по 21 травня 2010 року.

03 червня 2010 року поштою до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську за вхідним номером 3216 від приватного підприємства науково-дослідний центр «Автотранс» надійшла податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року, в якій в порушення вимог пункту 9.8 статті 9 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» позивачем не задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 24184,00 грн. внаслідок умовного продажу товарних залишків (арк. справи 105-106, 107, 108).

Податкова декларація приватного підприємства науково-дослідний центр «Автотранс» з податку на додану вартість за травень 2010 року не визнана Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську як податкова декларація.

Позивач підтвердив суду, що станом на дату розгляду та вирішення адміністративної справи у податковому обліку умовний продаж товарних залишків та збільшення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 24184,00 грн. внаслідок умовного продажу товарних залишків за наслідками податкового періоду, протягом якого відбулось анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, тобто за період з 01 травня 2010 року по 21 травня 2010 року не здійснювались.

До набрання чинності Податковим кодексом України спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01 січня 2011 року).

У відповідності із підпунктом «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 -III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (тут і надалі посилання на норми Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Відповідно до вимог пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІП «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції (штрафи) за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Згідно з підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІП «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі акта від 23 липня 2010 року № 1456/16/19082733 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки приватного підприємства науково-дослідний центр «Автотранс» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість, яким встановлено порушення абзаців 16 та 17 пункту 9.8 статті 9 Закону України від 03 квітня 1997 року «Про податок на додану вартість», Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську податковим повідомленням-рішенням від 03 серпня 2010 року № 0030151600/0 згідно з підпунктом «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІП «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» приватному підприємству науково-дослідний центр «Автотранс» визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 25393,00 грн., у тому числі 24184,00 грн. - за основним платежем, 1209,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (арк. справи 49, 50).

З метою забезпечення впровадження Закону України «Про державну податкову службу в Україні», статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, відповідно до яких органам державної податкової служби України надано право застосовувати штрафні (фінансові санкції), наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), затверджений Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно із пунктом 4.6 розділу 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788 (тут і надалі посилання на норми Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788, наводяться в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення (відповідно до пункту 2.5 розділу 2 зазначеного порядку податкове повідомлення-рішення є однією з форм податкового повідомлення) вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до вимог пункту 4.6 розділу 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788 , акт від 23 липня 2010 року № 1456/16/19082733 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки приватного підприємства науково-дослідний центр «Автотранс» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість та податкове повідомлення-рішення від 03 серпня 2010 року № 0030151600/0 направлені приватному підприємству науково-дослідний центр «Автотранс» рекомендованим листом з повідомленням про вручення, але повернуті поштовою службою без вручення адресату згідно довідки форми 20 «вибула організація» та «за зазначеною адресою не проживає» (арк. справи 49 на звороті, 50, 50 на звороті).

Пунктом 4.9 розділу 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788, регламентовано, що якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, то працівник структурного підрозділу, у якому складено таке податкове повідомлення, на підставі інформації від

структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, у день надходження до податкового органу такої інформації оформляє відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення податкового повідомлення. Зазначений акт долучається до справи платника податків. У той самий день структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, розміщує податкове повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), установленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про неможливість його вручення платнику податків, вважається днем його вручення.

На виконання вимог пункту 4.9 розділу 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788, у зв'язку із поверненням поштовою службою без вручення позивачу акта від 23 липня 2010 року № 1456/16/19082733 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість та податкового повідомлення-рішення від 03 серпня 2010 року № 0030151600/0 Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську складені акти про неможливість їх вручення та розміщення на дошці податкових оголошень відповідно від 29 липня 2010 року № 235/16/19082733 та від 15 серпня 2010 року № 260 (арк. справи 48, 51).

Згідно з пунктом 4.9 розділу 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788, податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 03 серпня 2010 року № 0030151600/0 вважається врученим приватному підприємству науково-дослідний центр «Автотранс» у день його розміщення на дошці податкових оголошень, тобто 15 серпня 2010 року.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно із підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Абзацом 6 підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» регламентовано, що день закінчення процедури

адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 03 серпня 2010 року № 0030151600/0 приватне підприємство науково-дослідний центр «Автотранс» ні в адміністративному, ні в судовому порядку до 10 листопада 2011 року не оскаржувало, тому визначені ним податкові зобов'язання згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 -III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вважаються узгодженими у день отримання платником податків податкового повідомлення-рішення (у даному випадку у день розміщення податкового повідомлення-рішення на дошці податкових оголошень, тобто 15 серпня 2010 року).

В порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 25393,00 грн., у тому числі 24184,00 грн. - за основним платежем, 1209,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення-рішення (у даному випадку від дня розміщення податкового повідомлення-рішення на дошці податкових оголошень, тобто 15 серпня 2010 року) позивачем не була сплачена.

Відповідно до статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення. Податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

На виконання вищезазначених положень Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІП «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську приватному підприємству науково-дослідний центр «Автотранс» було вручено 08 вересня 2010 року першу податкову вимогу від 30 серпня 2010 року № 1/2014, про що свідчить особистий підпис засновника підприємства ОСОБА_3 на корінці податкової вимоги (арк. справи 112), та надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення другу податкову вимогу від 08 жовтня 2010 року № 2/2245, яка повернута поштовою службою без вручення адресату згідно повідомлення форми 22а «адресат не проживає» (арк. справи ПО, 111), про що на підставі підпункту 5.8.3 пункту 5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 03 липня 2001 року № 266 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001

року за № 595/5786 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), відповідачем складено відповідний акт від 13 жовтня 2010 року (арк. справи 109).

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків. Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги. Стягнення безготівкових коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини, а при стягненні готівкових коштів - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу.

15 листопада 2010 року Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську відповідно до статті 10 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відносно приватного підприємства науково-дослідний центр «Автотранс» прийнято рішення № 235 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (арк. справи 47 на звороті).

Всі документи (акт від 21 травня 2010 року за № 230 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, акт від 23 липня 2010 року № 1456/16/19082733 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість, податкове повідомлення-рішення від 03 серпня 2010.року № 0030151600/0, друга податкова вимога від 08 жовтня 2010 року № 2/2245) надсилались відповідачем позивачу за адресою: м. Луганськ, вул. Ізвєстковая, буд. 54, яка згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 15 лютого 2012 року за № 13074393 до 23 березня 2011 року була зареєстрованим у встановленому законом порядку місцезнаходженням приватного підприємства науково-дослідний центр «Автотранс» (арк. справи 83-84).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства науково-дослідний центр «Автотранс» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів пісня направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Головуючий О.А.Нікулін

Судді С.В.Жаботинська

В.А.Шальєва