Ухвала

від 17.07.2012 по справі 2а-1556/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1556/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" липня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Маслія В.І.

Старової Н.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ Партнери» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2012 року адміністративний позов ТОВ «КМ Партнери» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі направлення на перевірку № 641/23-03 від 30 травня 2007 року згідно із статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «КМ Партнери»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої складено Акт від 12 липня 2007 року № 390/1-23-03-30301978.

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкові повідомлення-рішення від 23 липня 2007 року № 0000622303/0 з податку на додану вартість із зазначенням суми податкового зобов'язання: за основним платежем -41 223, 86 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -20 611, 93 грн. та від 23 липня 2007 року № 0000612303/0 з податку на прибуток приватних підприємств із зазначенням суми податкового зобов'язання: за основним платежем -58 423, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -29 211, 50 грн.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва під час перевірки дотримання порядку амортизації основних фондів були встановлені та відображені в Акті перевірки факти порушення позивачем п.п. 8.1.2 п. 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, позивачем неправомірно включено до балансової вартості основних фондів суму податку на додану вартість, який був сплачений ним при придбанні товарно-матеріальних цінностей для поліпшення легкових автомобілів. Згідно наданого відповідачем розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток наведене порушення призвело до нарахування податку у сумі 7 459, 20 грн.

Згідно з п.п. 8.1.2 п. 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих, потреб включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; придбання, ремонт і модернізацію легкового автотранспорту лише юридичними особами, основною діяльністю яких є надання платних послуг з перевезення сторонніх громадян (таксомоторні парки) та послуг з надання легкового автотранспорту в оренду (прокат) стороннім громадянам і організаціям; поліпшення якості земель, не пов'язаних з будівництвом.

Відповідно до п.п. 8.4.1 п. 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Пунктом 5.3.3 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Разом з тим відповідно до п.п. 7.4.2 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді виникнення спірних правовідносин) - не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем придбавалися товарно-матеріальні цінності для поліпшення легкових автомобілів, які були включені до другої групи основних фондів.

Тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування норми п.п. 7.4.2 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді виникнення спірних правовідносин) як спеціальної щодо формування валових витрат при придбанні товарно-матеріальних цінностей для поліпшення легкових автомобілів.

Крім того, суд враховує, що така редакція п.п. 7.4.2 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»прийнята згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України»(Відомості Верховної Ради, 2005, N 17, N 18-19, ст.267), тобто пізніше, ніж наведені вище норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року.

Враховуючи те, що об'єкт оподаткування податком на прибуток згідно з п. 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань, наведене у Акті перевірки порушення п.п. 8.2.1 п. 8.2 статті 8 вказаного Закону не призвело до заниження податкових зобов'язань позивача з податку на прибуток.

Щодо включення до складу валових витрат коштів, витрачених на підготовку та проведення рекламного заходу колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «КМ Партнери»та ТОВ «АВВА-сервіс»був укладений Договір № 1506 від 15 червня 2004 року, відповідно до п. 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язки з підготовки та проведення Свята з метою рекламування послуг Замовника серед представників його потенційних клієнтів. Факт виконання Договору № 1506 від 15 червня 2004 року підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту здачі-прийомки робіт від 21 червня 2004 року.

Відповідно до п.п. 5.4.4 п. 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку; витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від прибутку, що підлягає оподаткуванню платника податку за звітний період.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу»- реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Колегія суддів зазначає, що нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснення ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Тобто, вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує п. 5.10 статті 5 цього Закону, яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проте, ТОВ «КМ Партнери»були надані до перевірки документи, які підтверджують проведення свята, а саме Договір № 1506 від 15 червня 2004 року, акт виконаних робіт, податкова накладна.

Таким чином, суд приходить до висновку, що валові витрати є достатньо підтверджені відповідним договором та податковими накладними.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Як зазначалось вище, пунктом 1.1 Договору № 1506 від 15 червня 2004 року встановлено «проведення Свята з метою рекламування послуг Замовника серед представників його потенційних клієнтів». Вказаний термін «Свято»використовується і в Договорі, і в акті виконаних робіт.

Позивач доручив ТОВ «АВВА - сервіс»організувати Свято з метою рекламування своїх послуг. І такі види послуг повністю підпадають під рекламні заходи відповідно до п.п. 5.4.4 п.5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Саме термін «Свято»застосовується у всіх первинних документах.

Крім того, рекламний характер отриманих послуг беззаперечно доводиться тим фактом, що на вартість послуг виконавцем нараховувався податок на рекламу 0,5 %, а позивач сплатив цей податок, що підтверджується Актом виконаних робіт та п. 3.1 Договору від 15 червня 2004 року № 1506.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що донарахування податку на прибуток в розмірі 37 296, 00 грн. є неправомірним.

Щодо донарахування податку на додану вартість суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як зазначалося вище, ТОВ «КМ Партнери»при проведенні перевірки податковим органом були надані первинні документи, які підтверджують витрати позивача на придбання обладнання до легкових автомобілів та проведення рекламного заходу, а саме Договір № 1506 від 15 червня 2004 року, акт виконаних робіт від 21 червня 2004 року, Договір № 48 від 19 квітня 2005 року, податкові та видаткові накладні.

Згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) - якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Однак, як було встановлено судом, позивач використовував у власній господарській діяльності додаткове обладнання до легкових автомобілів, які віднесені до основних фондів, а рекламний захід був проведений у цілях реклами діяльності ТОВ «КМ Партнери»серед представників його потенційних клієнтів.

З огляду на наведене, твердження ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, не відповідає чинному законодавству України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 23 липня 2007 року № 0000622303/0 та № 0000612303/0 прийняті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Маслій В.І.

Старова Н.Е.