Постанова

від 09.07.2012 по справі 2а/0570/6816/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/6816/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13-20 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.

при секретарі Токмаковій Є.А.

за участю представника позивача Сазонової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області до Підприємства Мічурінської виправної колонії № 57 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області про стягнення пені у розмірі 13 537, 65 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Підприємства Мічурінської виправної колонії № 57 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області про стягнення пені у розмірі 13 537, 65 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Перевіркою правильності нарахування, повноти та своєчасності перерахування страхових внесків за період з 01.07.2011 р. по 31.03.2012 р. встановлено, що недоїмка відповідача по страховим внескам склала 202 695,19 грн. За актом перевірки у зв'язку з наявністю вказаної недоїмки позивачем нарахована пеня у сумі 13 537, 65 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити. Звернула увагу на неоднозначну судову практику, про що зазначено у позовній заяві. Зокрема, на думку позивача, до спірних відносин не повинно застосовуватися рішення Конституційного Суду України № 7/рп від 30.05.2001 р. у зв'язку з різним характером юридичної відповідальності, зазначеної у вказаному рішенні КСУ та у вигляді пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Відповідач у судове засідання представника не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки та своє ставлення до заявленого позову суд не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи від відповідача надходило. За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату і місце судового засідання, у зв'язку з чим вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідач - Підприємство Мічурінської виправної колонії № 57 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області є юридичною особою, зареєстроване за кодом ЄДРПОУ 08679882 Виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області згідно свідоцтву про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.12). Відповідно до страхового свідоцтва(а.с.13) відповідач взятий на облік в якості платника страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області проведено перевірку правильності нарахування, повноти та своєчасності перерахування страхових внесків Підприємства Мічурінської виправної колонії № 57 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області, яке перебуває на обліку в якості страхувальника.

Актом перевірки правильності нарахування, повноти та своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 26.04.2012 р. (а.с.8-10) за період з 01.07.2011 р. по 31.03.2012 р. встановлено, що недоїмка відповідача по страховим внескам склала 192 503,37 грн.; пеня, нарахована відповідачу за несвоєчасну сплату страхових внесків склала 13 537, 65 грн. Акт перевірки підписаний посадовими особами відповідача без заперечень, підписи скріплені печатками.

Крім того, відповідачем підписаний без заперечень акт звірки розрахунків, в якому, в тому числі, вказана пеня, стягнення якої є предметом даного адміністративного позову.

З огляду на досліджені в судовому засіданні докази судом встановлено, що фактичні обставини правовідносин між сторонами, в тому числі матеріали здійсненої позивачем перевірки, розміри та строки сплати відповідачем страхових внесків та інші фактичні дані по справі сторонами не оспорюються.

Таким чином, предметом спору по справі є лише наявність у позивача правових підстав для нарахування та стягнення пені за несвоєчасну сплату відповідачем страхових внесків.

Дослідивши встановлені по справі обставини, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. № 1105-XIV (надалі Закон № 1105-XIV) цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку).

Відповідно до ст. 15 Закону № 1105-XIV страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Пунктом 2 частини 2 статті 45 Закону № 1105-XIV (пункт діяв до 01.01.2011 р.) було передбачено, що роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, відповідно до наведених норм, обов'язок сплати нарахованих страхових внесків сторонами не оспорюється.

Проте, судом встановлено, що сплата пені у певному розмірі, нарахованої за несвоєчасну сплату страхових внесків, Законом № 1105-XIV не передбачена.

Позивач в судовому засіданні обґрунтував заявлені вимоги про стягнення пені змістом "Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України", затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 12.07.2007 р. № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.08.2007 р. за № 867/14134 (надалі - Інструкція № 36).

За приписами ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Тому, розглядаючи нормативне обґрунтування заявленого позову, суд вважає за необхідне врахувати зв'язок Інструкції № 36 із законодавчими актами, які мають вищу юридичну силу, а також дослідити відповідні зміни у законодавстві і дію у часі нормативних актів, що регулюють спірні відносини.

Зокрема, пункт 5.1 зазначеної Інструкції № 36 передбачав, що не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.

Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 7 частини сьомої статті 17 Закону № 1105-XIV, в редакції до 01.01.2011 р., яка діяла на час затвердження Інструкції № 36 до внесення змін згідно із Законом України № 2464-VI від 08.07.2010 р., правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, в тому числі, затверджує Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, погоджену з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду.

Всупереч зазначеній нормі спеціального Закону № 1105-XIV, суду не надані відомості про погодження Інструкції № 36 з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що унеможливлює її застосування в частині, що не передбачена законами України.

Крім того, суд враховує, що у спеціальному Законі № 1105-XIV, в редакції, що діяла до 01.01.2011 р., відповідальність страхувальника за невиконання своїх обов'язків була передбачена статтею 52, яка містила наступні приписи:

Страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до закону.

За прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

За несвоєчасне та неповне нарахування і сплату страхових внесків, приховування (заниження) суми заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо страхових внесків, несвоєчасне інформування Фонду соціального страхування від нещасних випадків про чисельність працівників, річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), суму заробітної плати на підприємстві, нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання, що сталися на підприємстві, про зміни технології робіт або виду діяльності підприємства, ухилення від подання заяви про взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік у Фонді соціального страхування від нещасних випадків, за вчинення дій, що перешкоджають уповноваженим особам органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків у здійсненні перевірок, страхувальник притягується до відповідальності згідно із законом.

Тобто, вказані норми, визначаючи відповідальність за несвоєчасне та неповне нарахування і сплату страхових внесків, містили посилання виключно на закони, не передбачаючи, що така відповідальність може встановлюватися підзаконними нормативними актами.

Висновок про те, що пеня за несвоєчасну сплату внесків може встановлюватися лише законом, підтверджується і змістом абзацу п'ятого частини другої статті 46 в редакції, що діяла до 01.01.2011 р. Вказаною нормою, в тому числі, передбачено, що фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків, здійснюється за рахунок коштів, одержаних від стягнення відповідно до цього Закону штрафів і пені з страхувальників, штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці, а також адміністративних стягнень у вигляді штрафів з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;

Отже, зі змісту як статті 46, так і статті 52 Закону № 1105-XIV в колишній редакції, вбачається, що відповідальність страхувальника за невиконання своїх обов'язків встановлюється виключно законом, встановлення видів та розміру відповідальності страхувальника підзаконними нормативними актами, яким є Інструкція № 36, Закон № 1105-XIV не передбачає. З наведеного суд робить висновок, що на час складення акту перевірки відповідача у позивача були відсутні визначені законом підстави для нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.

До подібного висновку про відсутність підстав юридичної відповідальності за відсутністю закону, яким встановлена така відповідальність, дійшов і Конституційний Суд України у Рішенні № 7/рп від 30.05.2001 р., де вказано, що, наголошуючи на важливості гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина, Конституція України встановила, що склад правопорушення як підстава притягнення особи до юридичної відповідальності та заходи державно-примусового впливу за його вчинення визначаються виключно законом, а не будь-яким іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи, що пеня у сфері публічно-правових відносин також відноситься до одного з видів юридичної відповідальності, до стягнення пені також застосовуються вказані висновки Конституційного Суду України.

Стосовно дії у часі нормативних актів, які регулюють спірні відносини, суд враховує, що позивачу не надані повноваження приймати обов'язкові для виконання рішення щодо стягнення пені. Тому, оскільки на час розгляду цієї справи пеня не може вважатися застосованою відповідним рішенням позивача, суд керується нормативними актами, які діють на час вирішення справи по суті спору.

Вищезазначений абзац п'ятий частини другої статті 46 Закону № 1105-XIV, в діючий редакції згідно Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 р., встановлює, що фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок коштів, що надійшли від стягнення штрафів і пені із страхувальників та їх посадових осіб відповідно до закону.

Отже, можливості фінансування Фонду за рахунок стягнення пені відповідно до підзаконних актів, затверджених правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків, діюча редакція статті 46 Закону № 1105-XIV також не передбачає.

Крім того, змінена редакція ст. 52 Закону № 1105-XIV має наступний зміст:

Страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до закону.

За порушення порядку використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, несвоєчасне або неповне їх повернення, несвоєчасне подання або неподання встановленої звітності, подання недостовірної звітності щодо страхових коштів, несвоєчасне інформування Фонду соціального страхування від нещасних випадків про річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання, що сталися на підприємстві, про зміни технології робіт або виду діяльності підприємства страхувальник притягується до відповідальності згідно із законом.

Частину другу статті 52 виключено на підставі Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 р.

Тобто, діюча на час розгляду справи редакція Закону № 1105-XIV, нарахування та стягнення пені на підставі інструкцій Фонду соціального страхування від нещасних випадків також не передбачає.

Крім того, суд враховує зміст постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 30.11.2010 р. № 31, якою, зокрема, встановлено:

1. Визнати такою, що втратила чинність, постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року N 36 «Про затвердження Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за N 867/14134.

2. Установити, що:

2.1. Стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) та надання страхувальниками за підсумками 2010 року розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду і відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності здійснюється відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року N 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за N 867/14134;

2.2. Страхувальники, які мають заборгованість зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, подають до робочих органів виконавчої дирекції Фонду звітність до повного погашення заборгованості за формою згідно з додатком.

3. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Тому, враховуючи, що на час судового розгляду справи пеня стосовно відповідача не може вважатися нарахованою через відсутність у позивача можливості приймати обов'язкові для виконання рішення про її стягнення, у суду немає підстав для стягнення пені на підставі Інструкції № 36, яка на час розгляду справи вже втратила чинність.

Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, за відсутністю відповідних норм у законах України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування відповідачу пені за несвоєчасну сплату страхових внесків на підставі підзаконного акту, який суперечив приписам спеціального закону та на час розгляду справи втратив чинність. За таких обставин заявлені по справі позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області до Підприємства Мічурінської виправної колонії № 57 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області про стягнення пені у розмірі 13 537, 65 грн. - відмовити.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 09 липня 2011 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 13 липня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.