Постанова

від 31.08.2012 по справі 2а/0570/6816/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2012 року справа №2а/0570/6816/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., секретарі судового засідання Діденко О.С., за участі представника позивача Сазонової М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2012 р. у справі № 2а/0570/6816/2012 за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області до Підприємства Мічурінської виправної колонії № 57 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області про стягнення пені у розмірі 13537, 65 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом 06.06.2012 року, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Перевіркою правильності нарахування, повноти та своєчасності перерахування страхових внесків за період з 01.07.2011 р. по 31.03.2012 р. встановлено, що недоїмка відповідача по страховим внескам склала 202 695,19 грн. За актом перевірки у зв'язку з наявністю вказаної недоїмки позивачем нарахована пеня у сумі 13 537, 65 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2012 р. у задоволені позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що відділення не згодне з рішенням суду. В апеляційній скарзі позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, аналогічно викладеним в позовній заяві. Крім того, апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції користувався при вирішенні спору нормами Кодексу України про адміністративні порушення і йому незрозуміло яке цей Кодекс має відношення до суті спору.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду пояснення у справі, просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника позивача, вивчивши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що актом перевірки правильності нарахування, повноти та своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 26.04.2012 р. за період з 01.07.2011 р. по 31.03.2012 р. встановлено, що недоїмка відповідача по страхових внесках склала 192 503,37 грн.; пеня, нарахована відповідачу за несвоєчасну сплату страхових внесків склала 13 537, 65 грн. Акт перевірки підписаний посадовими особами відповідача без заперечень, підписи скріплені печатками.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, як на правову підставу послався на норми ст..ст. 46, 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (надалі Закон № 1105-XIV, в редакції, що діяла до 01.01.2011 року) і зазначив, що висновок про те, що пеня за несвоєчасну сплату внесків може встановлюватися лише законом, підтверджується і змістом абзацу п'ятого частини другої статті 46 в редакції, що діяла до 01.01.2011 р. Вказаною нормою, в тому числі, передбачено, що фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків, здійснюється за рахунок коштів, одержаних від стягнення відповідно до цього Закону штрафів і пені з страхувальників, штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці, а також адміністративних стягнень у вигляді штрафів з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Окрім того, суд першої інстанції дослідив правоий зв'язок Закону № 1105-XIV з Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України", затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 12.07.2007 р. № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.08.2007 р. за № 867/14134.

Колегія суддів частково погоджується з такою мотивацією, але вважає за потрібне відзначити наступне.

01.01.2011 року вступив в дію Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-\/І..

Відповідно до загальних положень Закону - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Згідно до преамбули Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

У ч. 1 ст. 2 Закону № 2464 зазначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Розділ УШ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 містить норму п. 3, яким передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Порівняльний аналіз Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» свідчить про те, що з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню та, що прийнята пізніше. Більше того, за сферою застосування Закон № 2464 є містким у порівнянні з законом № 1105 і страховий внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності є складовою єдиного внеску.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону встановлено, що орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум.

Частиною 10 статті 25 Закону передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу та за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум.

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску (ч.ч.13,14 ст. 25 Закону).

Колегія суддів приходить до висновку про те, що хоча судом першої інстанції спір по суті вирішено правильно, але судове рішення постановлене з частковим порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 199, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області у справі № 2а/0570/6816/2012 - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2012 р. у справі № 2а/0570/6816/2012 - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області до Підприємства Мічурінська виправна колонія № 57 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області про стягнення пені у розмірі 13537, 65 грн. - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 7 вересня 2012 року.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Юрко І.В.

Блохін А.А.