Постанова

від 26.06.2012 по справі 2а-3270/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2012 року 12:21 № 2а-3270/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомсервіс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001812307 від 15.11.2011 року за участю представників сторін:

від позивача : : Кузнєцов С.Ю., Макрова М.В,

від відповідача: Шуневич В.В,

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26.06.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення-рішення №0001812307 від 15.11.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно прийняв податкове повідомлення-рішення, без врахування норм податкового законодавства та всіх обставин справи.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що податкове повідомлення-рішення та дії щодо його прийняття, ґрунтуються на положеннях податкового законодавства, є законним та обґрунтованими, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомсервіс»(код ЄДРПОУ 33442249) з питань дотримання податкового законодавства по фінансово - господарським взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія Лімітед»(код ЄДРПОУ 36125786) за період з 01.03.2008р. по 30.06.2011р.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 28.10.2011р. №514/1-23-70-33442249.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп.7.4.1, п.п.7.4.5. п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97, що призвело до завищення позивачем суми ПДВ, яка включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за травень 2010 року у розмірі 6810,00грн; та заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 16195,00грн., а саме: за травень 2010р. у розмірі 460,00 грн., за червень 2010р. у розмірі 9710,00 грн., за жовтень 2010р. у розмірі 6025,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.11.2011р. №0001812307, яким позивачу за порушення пп.7.4.1, п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»в розмірі 20243,75грн., з яких за основним платежем 16195,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4048,75 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішенням було оскаржено в адміністративному порядку у всіх податкових інстанціях.

Позивач не погоджується з позицією податкового органу зазначаючи, що до перевірки були надані всі первинні документи, що стосуються формування податкового кредиту, які мали необхідні реквізити, визнані як обов'язкові для первинних документів бухгалтерського обліку. Відповідач не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України. Зазначене на думку позивача підтверджує його право на податковий кредит, яке пов'язане з виникненням визначеної законом події і наявністю належним чином оформленого документа, що засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції пов'язаній з господарською діяльністю платника податку. Зазначене на думку позивача підтверджує, що податковий кредит ним сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих контрагентом.

Відповідач обґрунтовуючи свою позицію посилається на ті обставини, що у контрагента позивача відсутні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Загальна чисельність працівників згідно баз ДПІ - 1 особа.

Крім того, відповідач зазначив, що на території м. Києва та м. Житомира було створено «конвертаційні центри», метою яких є ухилення від сплати податків. Одним із таких транзитних підприємств є контрагент позивача ТОВ «Енергія Лімітед». Зазначене свідчить про незаконну діяльність зазначеного підприємства, що в свою чергу призвело до незаконного формування податкового кредиту.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалами справи, між позивачем та ТОВ «Енергія Лімімтед»відбулась усна домовленість на поставку товару.

На підтвердження своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахунках з ТОВ «Енергія Лімітед»позивачем було надано: податкові декларації від 08.10.2010р. №4591 на загальну сум 36149,40 грн., від 30.06.2010. №30061 на загальну суму 17400,00 грн., від 11.05.2010р. №11051 на загальну суму 43621,01 грн., видаткові накладні №РН-01101 від 08.10.2010р. на загальну суму 36149,40 грн., №СФ-30061 від 30.06.2010р. на загальну суму 17400,00 грн., №РН-11051 від 11.05.2010р. на загальну суму 43621,01 грн., №СФ-08101 від 08.10.2010р. на загальну суму 36149,40 грн. рахунком фактурою №Сф-11051 від 11.05.2010р. на загальну суму 43621,01 грн., №СФ-30061 від 30.06.2010р. на загальну суму 17400,00грн., виписками по особовому рахунку від 30.06.2010р., від 07.10.2010р. зазначені документи від ТОВ «Енергія Лімітед»були підписані ОСОБА_4

Судом визначено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Отже, наявні у справі матеріали, а саме видаткові і податкові накладні, рахунки -фактури та виписки по особовому рахунку за результатами проведених операцій, що засвідчені печаткою ТОВ "Енергія Лімітед", є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Норма статті 206 Цивільного кодексу України, визначає поняття правочинів, які можуть вчинятися усно.

Так, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, представником відповідача зазначалось, що відповідно до постанови Богунського районного суду м. Житомира від 24.05.2011р. №4-1140/11 було встановлено, що в провадженні СВ ПМ ДПА у Житомирській області знаходиться кримінальна справа №079027/10 порушена щодо осіб за ознаками злочинів передбачених ст.ст. 212 та 205 Кримінального кодексу України. Досудовим слідством , як зазначив відповідач встановлено, що виявлено ряд підприємств, які були створені для ухилення від сплати податків до державного бюджету. Суть злочинів полягала в незаконному формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість шляхом документального оформлення придбання товарно-матеріальних цінностей через ланцюги транзитних підприємств, одним з яких був ТОВ «Енергія Лімітед». Однак, доказів, щодо зазначеної позиції відповідачем не було надано.

Суд звертає увагу, що оскільки у вказаній кримінальній справі відсутні висновки відповідних експертиз та кінцеве рішення по справі, на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач не має матеріалів кримінальної справи, а відтак вказані матеріали справи не впливають на обставини даної справі.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Отже, правомірність формування податкового кредиту ТОВ «Телекомсервіс» підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Енергія Лімітед»податкових накладних, а також віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за здійсненні операції по придбанню товарів, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, винесене податкове повідомлення-рішення від 15.11.2011р. №0001812307 є безпідставним.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.11.2011р №0001812307 винесене Державної податкової інспекцією у Голосіївському районі міста Києва.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук