Постанова

від 12.07.2012 по справі 6914/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2012 р. № 2-а- 6914/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретарі судового засідання - ДемченкоВ.В.

за участю представників сторін:

позивача - Яворовського Г.І., Андросова А.О.

відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Науково - виробничого підприємства "Екологічні діагностика та захист від корозії" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Науково-виробниче підприємство "Екологічна діагностика та захист від корозії" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача, а саме: № 0000142340, № 0000152340 від 06.01.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Харківською ОДПІ в порушення норм чинного в Україні законодавства було безпідставно виключено зі складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат та суми ПДВ з сум витрат на оплату товару, отриманого від ТОВ «Тех-Агроремпоставка», що призвело до безпідставного збільшення підприємству позивача грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 34875,00 грн. та грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 34875,00 грн.

Позивачем зазначається, що у ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії» наявні належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкові накладні, які включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних та розрахункові документи, отже, підприємство позивача цілком правомірно, відповідно до положень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, включило до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат та суми ПДВ з сум витрат на оплату товару, придбаного у ТОВ «Тех-Агроремпоставка».

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 06.01.12р. № 0000142340, яким ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії», було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 34875 грн.00 коп. та податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012р. № 0000152340, яким ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії», було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 43593 грн. 75коп., були прийняті Харківською ОДПІ з порушенням норм чинного в Україні законодавства, на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи, та які були зроблені перевіряючими з перевищенням повноважень, наданих їм законодавцем, внаслідок чого такі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 15.07.2012 року по справі замінено відповідача - Харківську об'єднану державну податкову інспекцію, його правонаступником - Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача, який є суб»єктом владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибув, не повідомивши про причину неприбуття, не надавши заяву про розгляд справи за його відсутності та надавши заперечення на адміністративний позов.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів у справі, відповідно до ст. 128 КАСУ.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що посадовими особами Харківської ОДПІ 23.12.2011 року на підставі п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Харківської ОДПІ від 13.12.2011 року №1246 (т. 2 а.с. 33) було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії» (код за ЄДРПОУ 30712772) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з березень - травень 2010 р., липень - серпень 2011 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 23.12.2011 року за №2899/234/30712772, яким було встановлено порушення ТОВ НВП «Екдізакор»:

- документально не підтверджена реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Тех-Агроремпоставка», та встановлена невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства.

- порушення п. 198.1, 198.3, п.198.6, ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року№2755-УІ, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 27900 грн.

- порушення ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, із змінами та доповненнями, п. 5.1, ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 34875 грн.

- ч. 1, 5 ст. 203, 215, п.1 ст.216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ НВП «Екдізакор» з ТОВ «Тех-Агроремпоставка» (т. 1 а.с. 74-81).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем 06 січня 2012 року винесені податкові повідомлення-рішення:

№ 0000142340, згідно якого ТОВ НВП «Екдізакор» за порушення п. 198.1, 198.3, п.198.6, ст. 198, п.201.1, ст.201 Податкового кодексу України зобов'язано сплатити суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 34875 грн.00 коп., з яких 27900 грн. 00 коп. основного платежу та 6975 грн.00 коп. штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0000152340, яким ТОВ НВП «Екдізакор» за порушення ст. 138 Податкового кодексу України, зобов'язано сплатити суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 43593 грн. 75коп., з яких - 34875,00 грн. - основного платежу та 8718, 75 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій (т. 1 а.с. 82;83).

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені ТОВ НВП «Екдізакор» в адміністративному порядку до ДПС у Харківській області. Рішенням від 13.03.2012 року № 1084/10/10-212 про результати розгляду скарги Державна податкова служба у Харківській області залишила без змін податкові повідомлення - рішення Харківської ОДПІ від 06 січня 2012р. № 0000142340, 0000152340, а скаргу директора ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії» Яворовського Г.І. - без задоволення (т. 1 а.с. 87-90).

Не погодившись із вищезазначеним рішенням ДПС у Харківській області повідомлення-рішення № 0000142340, № 0000152340 від 06.01.2012 року та рішення ДПС у Харківській області від 13.03.2012 року № 1084/10/10-212 були оскаржені підприємством позивача в адміністративному порядку до ДПС України. Рішенням від 23.05.2012р. № 8813/6/10-2115 про результати розгляду скарги Державна податкова служба України залишила без змін податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ від 06 січня 2012р. № 0000142340, 0000152340 та рішення ДПС у Харківській області від 13.03.2012р., а скаргу директора ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії» Яворовського Г.І. - без задоволення (т. 1 а.с. 84-87).

Як вбачається з викладеного в акті перевірки № 2899/234/30712772 від 23.12.2011 року, фактичною підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 43593 грн. 75коп. та з податку на додану вартість у розмірі 34875,00 грн. є висновок перевіряючих про те, що договір поставки, укладений між ТОВ НВП «Екдізакор» та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» є нікчемним, так як не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Судом встановлено, що також не заперечується сторонам по справі, що основними видами діяльності підприємства позивача за КВЕД, є : Технічні випробування та дослідження (74.30.0); Дослідження і розробки в галузі природничих наук (73.10.1); Дослідження і розробки в галузі технічних наук ( 73.10.2); Виробництво іншої продукції, не віднесеної до інших групувань (36.63.0); Оброблення та нанесення покриттів на метали (28.51.0); Інші види оптової торгівлі (51.90.0) (т. 1 а.с. 27; 75).

З наданого до матеріалів справи п. 2.2. Статуту ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії» вбачається, що підприємство позивача займається такими напрямами діяльності, зокрема, наука та наукове обслуговування, включаючи проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських, технологічних і проектних робіт з впровадженням і сервісним обслуговуванням, а також науково-технічна інформація, патентно - ліцензійні дослідження; екологічні роботи, включаючи проведення робіт з очистки різних поверхонь від різноманітних забруднень, в тому числі з очистки промислових резервуарів від забруднень, пов'язаних із залишками нафтопродуктів і корозією металу; виконання антикорозійних робіт у різних галузях промисловості та сільського господарства, у тому числі хімічний захист різноманітних поверхонь, фарбування (т. 1 а.с. 12-23).

З матеріалів справи судом встановлено, що також не заперечується сторонами по справі, в рамках ведення власної господарської діяльності між ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії» та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» укладений договір №0902/10 від 09.02.2012 року (термін дії договору до 31.10.2010), згідно умов якого ТОВ «Тех-Агроремпоставка» (Продавець) поставляє на адресу ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії» (Покупець) миючий засіб (т. 1 а.с. 31-32).

В період з березня 2010 року по вересень 2010 року ТОВ «Тех-Агроремпоставка» на виконання умов зазначеного вище договору передав у власність ТОВ НВП «Екдізакор» товар, що підтверджується видатковими та податковими накладними, рахунками (т. 1 а.с. 33-73), що також зазначено відповідачем в акті перевірки (т. 1 а.с. 76-77; стор. 3-4 акту перевірки).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, а саме: за березень 2010 року № 9001199247 від 19.04.2010 (р.1 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за березень 2010 року № 9001205554 від 19.04.2010р.) у сумі 2700 грн., квітень 2010 року № 9001723105 від 18.05.2010 (р.4 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за квітень 2010 року № 9001723158 від 18.05.2010) у сумі 4050 грн., травень 2010 року № 9002251862 від 21.06.2010 (р.1 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за травень 2010 року № 9002251860 від 21.06.2010) у сумі 1350 грн., липень 2010 року № 9003408719 від 18.08.2010 (р.2 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за липень 2010 року № 9003408713 від 18.08.2010) у сумі 1350 грн., серпень 2010 року №9003899391 від 20.09.2010 (р.7 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за серпень 2010 року № 9003899383 від 20.09.2010) у сумі 6750 грн., вересень 2010 року № 9004490303 від 20.10.2010 (р.1 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за вересень 2010 року №9004484828 від 20.10.2010) у сумі 11700 грн.

Відповідачем в акті перевірки зазначається, що на кінець періоду, що перевірявся, заборгованість між позивачем та його контрагентом ТОВ «Тех-Агроремпоставка» - відсутня.

ТОВ НВП «Екдізакор» у безготівковому порядку розрахувалося з ТОВ «Тех- Агроремпоставка» за поставлений товар, що підтверджується наявними у товариства розрахунковими документами. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем та знайшли своє відображення в акті перевірки від 23.12.2011 року за №2899/234/30712772.

ТОВ «Тех-Агроремпоставка» на суму поставленого товару виписала на ім'я ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії» податкові накладні, в яких окремо визначено суму ПДВ. Зазначені обставини також не заперечуються відповідачем та знайшли своє відображення в матеріалах справи.

Суд зазначає, що у перевіряючих під час проведення перевірки будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних не було.

З матеріалів справи судом встановлено, що господарські операції з ТОВ «Тех-Агроремпоставка» були відображені ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії» в податковому обліку шляхом включення витрат на оплату товару, отриманого від ТОВ «Тех-Агроремпоставка» до складу валових витрат, а сум ПДВ з ціни товару до складу податкового кредиту того звітного періоду, в якому було отримано податкові накладні.

Як вбачається з акту перевірки ТОВ «Тех-Агроремпоставка» також відобразила господарські операції з ТОВ НВП «Екдізакор» у своєму податковому обліку.

Судом встановлено, що в період укладення договору та виписування спірних податкових накладних ТОВ «Тех-Агроремпоставка» було зареєстроване органом державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, що не заперечується перевіряючими.

Відповідачем зазначається, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.05.2010р. по 31.05.2010р., з 01.07.2010 по 31.07.2010р., з 01.09.2010 по 30.09.2010р., з 01.04.2011 по 31.08.2011р. встановлено, що підприємством позивача до складу валових витрат неправомірно включено витрати на придбання ТМЦ (будівельні матеріали) та надання послуг (будівельні роботи) на загальну суму 139 500 грн., у тому числі: за 1 квартал 2010р. включено суму 13500 грн.; за ІІ квартал 2010р. включено суму 27000 грн., за ІІІ квартал 2010 року включено суму 118800 грн.

Внаслідок порушення підприємством вимог ст. 138 Податкового кодексу України та п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94- ВР від 28.12.1994р. перевіркою встановлено заниження суми податку на прибуток у сумі 36909 грн., у тому числі: за І квартал 2010 року на 3375,00 грн. Внаслідок порушення підприємством вимог ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ : за ІІ квартал 2010 року на 6210 грн., за ІІІ квартал 2010 року на 27324 грн.

Згідно висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 № 2755-УІ, в результаті чого підприємство позивача суму податку на додану вартість занижено на 27900 грн., у тому числі за: березень 2010 року у сумі 2700 грн., квітень 2010 року у сумі 4050грн., травень 2010 року у сумі 1350грн., липень 2010 року у сумі 1350грн., серпень 2010 року у сумі 6750грн., вересень 2010 року у сумі 11700 грн.

Висновки про порушення ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії» вимог податкового законодавства відповідач - Харківська ОДПІ - обгрунтовує тим, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Тех-Агроремпоставка», не підтверджено зв'язок понесених на користь вказаного суб'єкта господарювання витрат з господарською діяльністю позивача. З цих підстав відповідачем зроблено висновки про те, що позивачем неправомірно зараховані до складу валових витрат при обчисленні податку на прибуток підприємств та в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаним контрагентом, які не підтверджені відповідними документами, що складаються в межах звичайної господарської діяльності.

Відповідачем в акті перевірки (стор. 4 акту перевірки, т. 1 а.с. 77), що при перевірці ТОВ НВП «Екдізакор» в розпорядженні Харківської ОДПІ були результати проведеної перевірки контрагента позивача, по взаємовідносинам з яким було сформовано витрати по податку на прибуток підприємств та на додану вартість.

Крім того, відповідачем зазначається, що ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на адресу Харківської ОДПІ направлений акт від 30.06.2011 року № 1459/23-03-05/36457279 про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Тех-Агроремпоставка", з якого вбачається, що перевіркою, зокрема, встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді (т. 2 а.с. 47-68).

Відповідач, посилаючись на ст. 83 Податкового кодексу України зазначає, що інформація, яка отримана в ході зустрічних перевірок, є підставою для висновків під час проведення перевірок.

Суд зазначає, що 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, визначає платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до вимог підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, застосування розділу III "Податок на прибуток підприємств" починається з 1 квітня 2011 року. Тобто, порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств у I кварталі 2011р., в тому числі порядок формування валових витрат та від'ємного значення об'єкта оподаткування в I кварталі 2011р., визначається Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. N334/94-ВР, і не регулюється Податковим кодексом України.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії, з врахуванням обмежень установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 п. 5.3 статті 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими обов'язковими документами, обов'язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з підпунктом 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для жування податкового обліку платника податків.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, із змінами та доповненнями, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню,

визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Суд зазначає, що згідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Так, судом встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту підтверджена податковими накладними, оформленими належним чином. Вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних підприємства позивача, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім як у власній господарській діяльності та і в подальшому.

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Тобто, суд зазначає, що правочини виконані сторонами у повному обсязі, без претензій та зауважень.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність не заборонену законом.

Згідно з визначенням частини 1 статті 19 Господарського кодексу України, - суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

За наслідками здійснення такої діяльності суб'єкт господарювання отримує дохід, з якого провадиться сплата податків.

Виконання умов договору підтверджується наданими до матеріалів справи документами.

Відповідачем в акті перевірки зазначається, що перевіркою ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії» встановлена неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, чим порушено ч. 1 ст. 203, 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд не погоджується з вищенаведеними твердженнями відповідача та зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки, суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, які передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Також, відповідач зазначає, що в ході дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, з урахуванням проведених перевірок контрагентів не підтверджено фактичне придбання товарів, а також їх зв'язок з господарською діяльністю НВП «Екдізакор» (т. 2 а.с. 30).

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що товар, придбаний у ТОВ «Тех-Агроремпоставка», був необхідний ТОВ НВП «Екдізакор» для здійснення власної господарської діяльності. Так, на підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ «Тех- Агроремпоставка» товару, позивачем до матеріалів справи надані копії актів виконаних робіт, акти зачістки, яки свідчать про необхідність використання миючих засобів, а також експертні висновки; дозволи Держгірпромнагляду та технологічний регламент ТР 0199 (т. 1 а.с. 150-243; т. 2 а.с. 1-12).

Судом встановлено, що ТОВ НВП «Екдізакор» протягом 2010 року укладались договори про надання послуг щодо проведення зачісних робіт із суб'єктами господарювання, зокрема: ПП «Маяк-ООК» (договір № ГП-ТР-09082010); ХОРН «Укрнафта» (договір № 8-04 від 02.04.2010); ТОВ «Авантаж 09» (договір № 34-03 від 23.03.2010); ТОВ «Ресурс 08» (договір № 7-03 від 25.03.2010). На виконання умов вищезазначених договорів підприємством позивача проведені зачісні роботи, що також підтверджується копіями накладних на отримання ТМЦ та журналом реєстрації довіреностей, які були необхідні для проведення вищезазначених робіт (т. 2 а.с. 73- 93 ).

Отже, про фактичне виконання підприємством позивача вищезазначених зачісних робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

З наданої до матеріалів справи відомості щодо руху коштів на рахунку №26005301814873 ТОВ НВП «Екдізакор», виданої філією «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Харків», судом встановлено, що розрахунки між сторонами договору № 0902/10 від 09.02.2010 року: ТОВ «Тех-Агроремпоставка» та позивачем здійснені у повному обсязі (т. 2 а.с. 96-113 ), що також не заперечувалось відповідачем під час перевірки та в ході судового розгляду справи.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому ані Закон України "Про податок на додану вартість", ані Податковий кодекс України не встановлюють обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що договір поставки, укладений між ТОВ НВП «Екдізакор» та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» укладено сторонами з додержанням норм цивільного та господарського права, містить всі суттєві умови, мав реальний характер та був виконаний сторонами. Зміст договору не суперечить актам цивільного законодавства.

Зазначений договір не містять ознак, передбачених ст. 228, 230, 234 ЦК України, які визначають нікчемність правочину, що порушує публічний порядок, а також недійсність правочину, вчиненого під впливом обману або без наміру створення правових наслідків.

Зазначені вище обставини спростовують судження перевіряючих про те, що договір поставки, укладений між ТОВ НВП «Екдізакор» та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» не спрямований на реальне настання правових наслідків, так як на підставі зазначеного вище договору ТОВ НВП «Екдізакор» отримало товар, необхідний йому для здійснення власної господарської діяльності, а ТОВ «Тех-Агроремпоставка» отримав грошові кошти за реалізований товар.

З огляду на зазначене вбачається, що ТОВ НВП «Екдізакор» були належним чином оформлені усі господарські операції з ТОВ «Тех-Агроремпоставка». Товариство має всі необхідні первинні бухгалтерські та податкові документи, які підтверджують взаємовідносини із зазначеним суб'єктом господарювання, а саме договір, видаткові та податкові накладні, розрахункові документи, які надають платнику податків право відображати зазначені господарські операції в податковому та бухгалтерському обліку.

Суд також зазначає, що факт наявності у ТОВ НВП «Екдізакор» первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Тех-Агроремпоставка», посадовими особами відповідача, які проводили перевірку, не заперечуються.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно до п.71.1 ст.71 Податкового Кодексу України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Відповідно до п. 72.1, п.п. 72.1.5. ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла: від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Пунктом. 74.1 та 74.2 ст.74 ПК України передбачено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Між тим, посилання відповідача на акт перевірки, складений ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова, стосовно контрагента позивача - ТОВ «Тех-Агроремпоставка» - не може бути взятий судом до уваги оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими судом доказами.

Суд зазначає, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Державна податкова служба повинна керуватись в своїй діяльності нормами законів та нормативних актів.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не надав належних доказів правомірності висновків, викладених в акті перевірки №2899/234/30712772 від 23.12.2011 року, та винесення на його підставі оскаржуваних податкових повідомлень - рішень : від 06.01.12 року № 0000142340, яким ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії», було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 34875 грн.00 коп. та від 06.01.2012р. № 0000152340, яким ТОВ НВП «Екологічна діагностика та захист від корозії» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 43593 грн. 75коп., прийняті Харківською ОДПІ з порушенням норм чинного в Україні законодавства, на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи, та які були зроблені перевіряючими з перевищенням повноважень, наданих їм законодавцем, внаслідок чого такі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки, факт зазначених порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду справи та спростовується наявними в ній матеріалами.

Таким чином, відповідна сторона - Харківська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби, не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними та підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 71, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Науково-виробничого підприємства "Екологічні діагностика та захист від корозії" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції винесені відносно Науково-виробничого підприємства "Екологічні діагностика та захист від корозії" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, а саме: № 0000142340, № 0000152340 від 06.01.2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17.07.2012 року.

Суддя Заічко О.В.