Постанова

від 03.07.2012 по справі 2а-6035/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 липня 2012 року № 2а-6035/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аделіна - Холдинг»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Аделіна - Холдинг» (надалі по тексту також -Позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України (надалі -Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.

Позовні вимоги заявлено про скасування податкових повідомлень -рішень від 19 грудня 2011р. №0011622310, №0011612310, скасування Акту документальної позапланової невиїзної перевірки №155023-10 36588728 від 05.12.2011р., скасування Рішення про результати розгляду первинних скарг ДПС у м. Києві від 27.02.2012р. №817/10/12-114 та Рішення результати розгляду скарги ДПС України від 05.04.2012р. №6054 16110-2115.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам Позивача. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.

Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, 122, ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду про наступне .

Матеріалами справи встановлено, що Відповідачем з 21.10.2011 р. по 01.12.2011 р. проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Аммо»(код ЄДРПОУ 37044991) та ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс»(код ЄДРПОУ 37044958) за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2011 p.

За результатами перевірки було виявлено порушення, оформлені Актом № 1550/23-10/36588728 від 05.12.2011 року (надалі - Акт) та прийняті податкові повідомлення - рішення № 0011622310 від 19.12.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 101 590,00 (Сто одна тисяча п'ятсот дев'яносто гривень) та №0011612310 від 19.12.2011 року про донарахування грошового зобов'язання із податку на прибуток на суму 126 987,00 (Сто двадцять шість тисяч дев'ятсот вісімдесят сім гривень), відповідно до яких Позивач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25 397,00 (Двадцять п'ять тисяч триста дев'яносто сім гривень) та 31 747,00 (Тридцять одна тисяча сімсот сорок сім гривень) відповідно із кожного податку (далі - Повідомлення-рішення), на загальну суму 285 721,00 (Двісті вісімдесят п'ять тисяч сімсот двадцять одна гривня).

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач, не погоджуючись з податковим рішенням (Актом № 1550 23-10 36588728 від 05.12.2011 року) ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16 грудня 2011 р. № 46701/10/23-1011 про сплату 126 987 грн. 00 коп. податку на прибуток та 101 589,65 грн. ПДВ., надав до ДПІ у Печерському районі м. Києва письмове заперечення від 08.12.2011 року.

При цьому, Заперечення на висновки Акту Відповідачем розглянуто без присутності уповноважених представників Позивача о 10:00 16.12.2011 року (Рішення про розгляд заперечення від 16.12.2011 року № 46701/10/23-1011). Причиною неприбуття Позивача до контролюючого органу на розгляд Заперечень стало несвоєчасне надходження до Позивача повідомлення про розгляд заперечень. Так, повідомлення про розгляд від 13.12.2011 року № 16654/10/23-1011 надійшло поштою на адресу Позивача лише 16.12.2011 року, відтак Позивач був позбавлений можливості брати участь у розгляді заперечення.

Окрім того, в ході розгляду справи встановлено, що Відповідачем не було взято до уваги Супроводжувальний лист ТОВ «Аделіна-Холдинг»№ 262 від 16.12.2011 року щодо надання інформації та її документального підтвердження згідно Листа вих. № 16038/10/23-711 від 09.12.2011 року згідно вимог ст.44 ПК України, тому Позивач 27.12.2011 року подав скаргу № 262 від 26.12.2011 року на Акт перевірки.

Як вбачається із матеріалів справи, що Позивач з метою відновлення своїх прав скористався процедурою адміністративного оскарження рішень Відповідача. Так, 30.12.2012 року, Позивач, не погоджуючись з ними, надав скаргу до ДПС у м. Києві у порядку адміністративного оскарження (ст.56 ПК України) від 03.01.2012 року № 267.

У даній скарзі Позивач звертав увагу Відповідача на недоведеність фактів нікчемності правочинів між Позивачем та ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс»та ТОВ «Аммо», тим більше, що копії первинних документів щодо відносин із вказаними суб'єктами господарювання були надані Позивачем, а у вказаних у Акті періодах жодних причин та повідомлень про анулювання свідоцтв платників ПДВ щодо вказаних компаній не надходило (про що міститься також інформація у Рішенні ДПС у м. Києві від 27.02.2012 року № 817/10/12-114.

При цьому, чинне законодавство не зобов'язує суб'єкта господарювання здійснювати будь-які перевірки суб'єктів господарської діяльності, з якими має намір вступити у договірні правовідносини.

Рішенням ДПС у м. Києві від 27.02.2012 року № 817/10/12-114, яким податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга Позивача -без задоволення. У Рішенні про результати розгляду первинних скарг ДПС у м. Києві від 27.02.2012 року № 817/10/12 114 не міститься жодних обґрунтованих згідно законодавства України доказів нікчемності вказаних правочинів, тобто: не міститься посилань на вироки у кримінальних справах, що набули законної сили, щодо посадових осіб вказаних суб'єктів господарювання, так само, як і на Рішення компетентних судів щодо визнання правочинів недійсний у порядку згідно положень параграфу 2 глави 16 розділу 4 ЦК України, так само, як і даних з ЄДРПОУ.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням ДПС у м. Києві, Позивач 05.03.2012 року подав скаргу на вказане Рішення від 05.03.2012 року № 285 до ДПС, у якій Позивач наголошував на недоведеність фактів нікчемності правочинів між Позивачем та ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс» та ТОВ «Аммо», нате, що копії первинних документів щодо відносин із вказаними суб'єктами господарювання були надані Позивачем, а у вказаних у Акті періодах жодних причин та повідомлень про анулювання свідоцтв платників ПДВ щодо вказаних компаній не надходило про що міститься також інформація у Рішенні ДПС у м. Києві від 27.02.2012 року № 817/10/12-114.

Рішенням ДПС України від 05.04.2012 року № 6054/6/10-2115 податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга Позивача - без задоволення.

Дослідивши усі наявні у матеріалах справи докази, надані представниками сторін в обґрунтування своє позиції суд прийшов до висновку про те, що висновки, відображені в Акті перевірки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та спростовані первиною документацією Позивача та імперативними приписами чинного законодавства України.

Так, як вбачається зі змісту акту № 1550 23-10 36588728 від 05.12.2011 року, Відповідач дійшов до висновку про те, що «господарські операції між Позивачем та ТОВ «АММО» та ТОВ «ВБК-Стандарт Сервіс»не підтверджуються первинними документами, але в ході розгляду справи підтверджено, що первинні документи Позивача відповідають вимогам законодавства, несуть доказовість змісту здійснених операцій і, відповідно, є підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно Листа Держкомпідприемництва від 16.09.2011 року № 7319 вказані у Акті перевірки недоліки, що були допущені суб'єктом підприємницької діяльності під час укладання та виконання договорів не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки існуюче законодавство не встановлює таких підстав для визнання правочину нікчемним.

Особливу увагу суд звертає на те, що у разі якщо до закінчення перевірки або протягом трьох днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності. Проте, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення - контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані підчас перевірки (крім випадків, передбачених ст. 44 Податкового кодексу), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час прийняття рішення.

Факт нікчемності укладених Позивачем правочинів з його контрагентами, встановлений у Акті перевірки спростовується наступними первинними документами: - Договором AM із ТОВ «Аммо»№230610 від 23.06.2010 року, Актами виконаних робіт до Договору AM №230610 № ОУ-0000116 від 06.09.2010 року, №230610 № ОУ-0000117 від 14.09.2010 року, № ОУ-0000118 від 23.09.2010 року, № ОУ-0000017 від 02.08.2010 року, № ОУ-0000020 від 12.08.2010 року, № ОУ-0000034 від 30.08.2010 року, № ОУ-0000003 від 20.07.2010 року, № ОУ-0000001 від 12.07.2010 року, податковими накладними до Договору AM №230610 № 270 від 06.09.2010 р., № 315 від 14.09.2010 p., № 348 від 23.09.2010 p., № 48 від 02.08.2010 p., № 81 від 12.08.2010 p., № 119 від 30.08.2010 p., № 15 від 12.07.2010 p., № 21 від 20.07.2010 р.;

- Договором ВСС із ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс»№ 16062010 від 16.06.2010 року, Актами виконаних робіт до Договору ВСС із ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс»№ 16062010 № ОУ-0000070 від 09.09.2010, № ОУ-0000071 від 17.09.2010, № ОУ-0000072 від 22.09.2010, № ОУ-0000015 від 09.08.2010, № ОУ-0000073 від 29.09.2010, № ОУ 0000020 від 18.08.2010, № 16062010 № ОУ-0000044 від 31.08.2010, № ОУ-0000004 від 29.07.2010, № ОУ-0000002 від 16.07.2010; а також податковими накладними ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс»№ 6 від 29.07.2010 p., № 4 від 6.07.2010 p., № 56 від 31.08.2010 p., № 30 від 18.08.2010 p., № 22 від 09.08.2010 p., № 143 від 29.09.2010 p., № 119 від 22.09.2010 p., № 109 від 17.09.2010 p., № 86 від 09.09.2010 р., а також іншими документами.

При цьому, усі вказані документи оформлені з дотриманням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»та виробництва, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р., Податкового кодексу України.

Окрім того встановлено, що Позивач неодноразово повідомляв органи ДПС України про специфіку основних видів діяльності згідно КВЕД, саме: Код КВЕД Назва КВЕД, 74.86.0 - Діяльність телефонних центрів - Цей підклас включає: - послуги, пов'язані з обслуговуванням абонентів для третіх осіб: центри вхідних дзвінків, послуги відповідача з використанням систем автоматичного розподілу дзвінків, під'єднання телефону до комп'ютера або інтерактивної голосової відповіді, розміщення замовлень, надання інформації про товари, опрацювання скарг тощо; центри вихідних дзвінків, що займаються питаннями торгівлі та рекламних акцій щодо клієнтів, прямий маркетинг, перевірку адрес тощо.

74.13.0 - Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки - Цей підклас включає: вивчення потенційних можливостей ринку, попиту та потреб споживачів з метою поліпшення збуту та розроблення нових видів продукції, включаючи статистичний аналіз результатів; вивчення суспільної думки щодо політичних, економічних та суспільних питань, а також статистичний аналіз результатів, тому лише на підставі відсутності у Позивача довіреностей та товаро - транспортних накладних було зроблено висновки про визнання правочинів Позивача із ТОВ «AMMO»та ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс»нікчемними та такими що порушують публічний порядок.

Суть послуг, що надаються Позивачем замовникам полягає в виконанні для замовників Позивача комплексу робіт, які полягають в одночасній обробці та обміну інформації за допомогою автоматичних систем та/або людських ресурсів з використанням сукупності програмних та апаратних засобів, телекомунікаційних і комп'ютерних технологій, які об'єднані в єдину технологічну систему за принципами комп'ютерно-телефонної інтеграції, тобто тисненні операторами Позивача вхідних/вихідних дзвінків абонентам для виявлення споживацьких вподобань, тощо.

Саме з метою збільшення ефективності роботи операторів Позивача і, відповідно, підвищення якості послуг, які Позивач надає своїм замовникам, і було укладено Договори AM із ТОВ «Аммо»№230610 від 23.06.2010 року та ВСС із ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс»№ 16062010 від 16.06.2010 року щодо надання послуг із актуалізації та обробки баз даних телефонних номерів абонентів (тобто фактично мали місце відносини, що регулюються ст.ст.837-838, 840-841, 843-854, 857-859,861-862. 901-Э03, 905-907 Цивільного кодексу України) - таким чином. Позивач не був кінцевим споживачем послуг, що - здавалися ТОВ «АММО»та ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс».

Одночасно, суд звертає увагу на правову позицію Державної податкової адміністрації України, викладену в Листі ДПА України від 29.09.2010 p. № 20289/7/16-1617 щодо підстав для визнання договорів нікчемними». Відповідно до частини другої ст. 215 Цивільного кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність вcтaнoвлeна законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В даному випадку, органами ДПС не доведено наявність умислу Позивача та/або його контрагентів).

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною першою ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладені учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальне правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. (Жодних посилань на рішення компетентних судів у відповідях орган ЛПС на адресу Позивача не міститься).

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною першою ст. 203, частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому, порядок дій органів ДПС при визнанні нікчемності правочинів регламентується та роз'яснюється наказами ДПА України від 22.02.2008 p. № 106 «Про організацію роботи юридичних підрозділів в органах державної податкової служби» та від 18.04.2008 p. № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», Методичними рекомендаціями (орієнтовним алгоритмом дій) органів державної податкової службі по руйнуванню схем ухилення від оподаткування та формуванню доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, доведеними до регіональних ДПА листом від 03.02.2009 p. №2012/7/10-1017/256.

Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового,бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відповідно до ч.3 ст.228 ЦКУ у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання - правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне-з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування з/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансове звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути тактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльність ватника податків.

Щодо позовних вимог Позивача про скасування Акту документальної позапланової невиїзної перевірки №155023-10 36588728 від 05.12.2011р., скасування Рішення про результати розгляду первинних скарг ДПС у м. Києві від 27.02.2012р. №817/10/12-114 та Рішення результати розгляду скарги ДПС України від 05.04.2012р. №6054 16110-2115 суд прийшов до висновку про те, що вони задоволенню не підлягають, з огляду про наступне.

Позивач фактично не погоджується з висновками Акта перевірки та просить скасувати такі висновки Акта перевірки та рішення, прийняті за результатами розгляду скарг на висновки, викладені в Акті.

Частина перша статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з наведеної правової норми, рішення суб'єкта владних повноважень можуть бути виражені у формі нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії.

Поняття нормативно-правового акта та акта індивідуальної дії в Кодексі адміністративного судочинства не врегульовані, а тому при визначення цих понять слід звернутися до загальних понять права.

Так, нормативно-правовий акт -це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово; акт індивідуальної дії -виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації його повноважень, які породжують права та обов'язки у того суб'єкта, якому вони адресовані.

Визначальною ознакою як нормативно-правового акта так і акта індивідуальної дії є обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (кола суб'єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами .

Акт перевірки, висновки акта перевірки , які в них викладені, а також рішення, прийняті за наслідками розгляду скарг позивача на Акт перевірки, не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, лише фіксують виявлені перевіркою порушення , а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту, а отже, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію.

Таким чином у задоволенні позовних вимог про скасування Акту документальної позапланової невиїзної перевірки №155023-10 36588728 від 05.12.2011р., скасування Рішення про результати розгляду первинних скарг ДПС у м. Києві від 27.02.2012р. №817/10/12-114 та Рішення результати розгляду скарги ДПС України від 05.04.2012р. №6054 16110-2115, слід відмовити.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про часткову обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення -рішення, а відтак воно підлягає скасуванню.

Виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 11, 128, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Податкове повідомлення -рішення від 19 грудня 2011 року №0011622310 Державної податкової інспекції Державної податкової служби України скасувати.

3.Податкове повідомлення -рішення від 19 грудня 2011 року №0011612310 Державної податкової інспекції Державної податкової служби України скасувати.

4. Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 429 грн.20 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аделіна - Холдинг» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань.

5. У решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур