Постанова

від 17.07.2012 по справі 5015/2493/11-5023/4872/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р. Справа № 5015/2493/11-5023/4872/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Коробенка Г.П., Куровського С.В. (доповідача), розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції в особі Бориславського відділення на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 та ухвалуГосподарського суду Харківської області від 25.01.2012 у справі№5015/2493/11-5023/4872/11 господарського суду Харківської області за заявою Державної податкової інспекції у м. Бориславі доТовариства з обмеженою відповідальністю "Центр побутового обслуговування" провизнання банкрутом,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.05.2011 порушено провадження у справі про банкрутство Спільного українсько-узбекського Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиса" на підставі ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В подальшому Спільне українсько-узбекське ТОВ "Тиса" змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр побутового обслуговування" про що зазначено в ухвалі господарського суду Харківської області від 12.07.2011 (а.с.80-81, т.1).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.01.2012 у справі №5015/2493/11-5023/4872/11 (суддя: Кононова І.В.) відмовлено голові ліквідаційної комісії ТОВ "Центр побутового обслуговування" в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. Припинено провадження у справі №5015/2493/11-5023/4872/11 про банкрутство ТОВ "Центр побутового обслуговування". Скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду Харківської області від 11.05.2011.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 (судді: Пуль О.А., Білоусова Я.О., Камишева Л.М.) ухвалу господарського суду Харківської області залишено без змін. Крім того, на підставі ст. 25 ГПК України у справі замінено ініціюючого кредитора - ДПІ у м. Бориславі на Дрогобицьку об'єднану державну інспекцію.

В касаційній скарзі Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція в особі Бориславського відділення просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.07.2012 на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 17.07.2012.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Припиняючи провадження у справі про банкрутство ТОВ "Центр побутового обслуговування", господарський суд як першої так і апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції в особі Бориславського відділення, є необґрунтованими, так як кредитором не надано доказів безспірності заявлених грошових вимог до боржника, кредиторські вимоги не підтверджуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, вимоги Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції в особі Бориславського відділення до боржника в сумі 283995,91 грн., ґрунтуються на несплаті самостійно ТОВ "Центр побутового обслуговування" в деклараціях від 02.02.2009 та від 10.02.2010 сум податкового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб.

Відповідно до ст. 4 1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що безспірними вимогами визнаються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до вимог чинного законодавства, у випадку подання органами державної податкової служби заяв про порушення справи про банкрутство безспірними слід вважати лише вимоги про стягнення узгодженого податкового боргу (недоїмки), згідно з Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Безспірність вимог щодо стягнення недоїмок зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) має підтверджуватися документами про узгодження суми податкового зобов'язання.

Крім того, згідно п.10 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів по стягненню заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Питання щодо розміру грошових вимог кредитора до боржника та обгрунтованості порушення провадження по справі про банкрутство, згідно ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розглядаються в підготовчому засіданні господарського суду, про що виноситься відповідна ухвала, яка може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації, а у разі, коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань визначений ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно п. 1.2 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Отже, податковим боргом визнається узгоджене платником податків або встановлене судом податкове зобов'язання.

15.01.2008 ДПІ у м. Бориславі прийнято рішення №156 "Про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків в рахунок стягнення його активів" у зв'язку із заборгованістю Спільного українсько-узбекського ТОВ "Тиса" перед бюджетом з орендної плати за землю, що виник на підставі несплати самостійно визначених боржником податкових зобов'язань по орендній платі.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2009 Львівським окружним адміністративним судом було задоволено позов прокурора м. Борислава в інтересах держави в особі ДПІ у м. Бориславі до Спільного українсько-узбекського ТОВ "Тиса" про стягнення податкового боргу в розмірі 73659,50 грн. Постановою ВДВС Львівського міського управління юстиції від 15.11.2009 було відкрито виконавче провадження з виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 05.08.2009.

Однак, наведена сума податкового боргу значно менша трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати за 2008 рік.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій, належним чином перевіривши фактичні обставини справи, давши належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін дійшли до обґрунтованого висновку, що кредиторські вимоги Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції в особі Бориславського відділення до ТОВ "Центр побутового обслуговування" є безпідставними і провадження по справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 та ухвала господарського суду Харківської області від 25.01.2012 у справі про банкрутство ТОВ "Центр побутового обслуговування" постановлені у відповідності до вимог закону та фактичних обставин справи і підстав для їх скасування не вбачається.

Враховуючи вище викладене, ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції прийняті судами у відповідності до вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних ухвалі та постанові.

Щодо доводів Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції в особі Бориславського відділення про те, що судами попередніх судових інстанцій не було враховано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 у справі №5015/2493/11-5023/4872/11, то колегія суддів Вищого господарського суду України не приймає їх до уваги та погоджується із висновком Харківського апеляційного господарського суду про те, що Львівський апеляційний господарський суд, приймаючи постанову від 15.09.2011 за результатами оскарження ухвали про направлення справи за підсудністю, передчасно надавав оцінку безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора, адже попереднє засідання у справі на момент прийняття постанови від 15.09.2011 не відбулося та суд першої інстанції не досліджував правомірність порушення справи про банкрутство та безспірність грошових вимог.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції в особі Бориславського відділення залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 та ухвалу господарського суду Харківської області від 25.01.2012 у справі №5015/2493/11-5023/4872/11 залишити без змін.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Коробенко Г.П.

Куровський С.В.

.