Рішення

від 12.07.2012 по справі 5011-3/8021-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/8021-2012 12.07.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕРИФ-Безпека»

До Будинку соціального піклування

Про стягнення 103 909,21грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Мацелюх В.А. -по дов. № 2 від 03.07.2012

Від відповідача Бондар М.С. -по дов. № б/н від 11.01.2012

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕРИФ-Безпека»про стягнення з Будинку соціального піклування 93 530,65 грн. основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про надання послуг щодо охорони об'єкту № 59.Г від 10.01.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2012 було порушено провадження у справі № 5011-3/8021-2012 та призначено її до розгляду на 05.07.2012.

Відповідачем в судовому засіданні 05.07.2012 подано клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління у праці та соціального захисту населення. Клопотання мотивовано тим, що Будинок соціального піклування належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і підпорядкований Головному управлінню праці та соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Будинок соціального піклування фінансується за рахунок державних коштів, а Головне управління праці та соціального захисту населення являється головним фінансистом та розпорядником коштів Будинку соціального піклування. Тому для подальшого врегулювання даного спору, потрібно залучити Головне управління праці та соціального захисту населення.

Суд розглянувши в судовому засіданні 05.07.2012 заяву відповідача про залучення третьої особи відмовив в її задоволенні з огляду на таке

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Отже, третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Суд дійшов висновку, що прийняття рішення з даного господарського спору, не може вплинути на права або обов'язки Головного управління у праці та соціального захисту населення щодо відповідача, тому відсутні підстави для залучення останього до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В судовому засіданні 05.07.2012 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 12.07.2012.

Позивачем 12.07.2012 до відділу діловодства суду в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 103 909,21 грн. боргу.

Позивач в судовому засіданні 12.07.2012 позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримав повністю.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав. Відповідач в судовому засіданні 12.07.2012 позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.07.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

10.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ШЕРИФ-Безпека» (виконавець) та Будинком соціального піклування (замовник) було укладено договір № 59.Г про надання послуг щодо охороні об'єкту (далі -договір № 1).

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є надання послуг щодо забезпечення охорони об'єкта замовника, розташованого за адресою : м. Київ, вул. Стальська, 4/6 (далі -об'єкт).

Строк дії договору № 1 сторонами визначено з 01.01.2011 по 31.12.2011 (п. 7.1. договору № 1).

Після закінчення строку дії договору № 1 між сторонами 20.02.2012 було укладено новий договір про надання послуг щодо охорони об'єкту за № 59.Д (далі -договір № 2), предметом якого також є надання послуг щодо забезпечення охорони об'єкта замовника, розташованого за адресою : м. Київ, вул. Стальська, 4/6 (далі -об'єкт).

Згідно п. 7.1. договору № 2 строк його дії встановлено сторонами до 31.12.2012.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договорів № 1 та № 2 не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг охорони у період січня 2011 року по травень 2012 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 103 909,21 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 4.1. договору № 1 загальна вартість наданих послуг за цим договором складає 199 728,00 грн. без ПДВ.

Загальна вартість наданих послуг за цим договором згідно п. 4.1. договору № 1 в редакції додаткової угоди № 1 складає 104 515,20 грн. без ПДВ. Щомісячна вартість послуг наведена в розрахунку вартості охоронних послуг (додатком № 1) та є невід'ємною частиною цього договору.

Додатковою угодою № 2 від 01.02.2011 сторонами змінено загальну вартість наданих послуг за договором № 1 та визначено її в розмірі 149 932,80 грн.

Пунктом 4.1. договору № 2 встановлено, що загальна вартість послуг за цим договором складає 129 458,88 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 4.2. договорів № 1 та № 2 сторони визначили, що розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі Бюджетного кодексу України. Замовник проводить оплату за надані послуги за минулий місяць до 15 числа наступного, щомісячно, на підставі акту наданих послуг, який надає виконавець замовнику до 5 числа наступного місяця за звітним. Замовник протягом 3 днів підписує акт приймання-передачі наданих послуг, або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання.

В матеріалах справи наявні наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором № 1: № ОУ-0000003 від 31.01.2011 на суму 13 132,80 грн., № ОУ-0000006 від 01.03.2011 на суму 11 217,60 грн., № ОУ-0000009 від 01.04.2011 на суму 12 722,40 грн., № ОУ-0000012 від 04.05.2011 на суму 12 312,00 грн., № ОУ-0000016 від 31.05.2011 на суму 12 722,40 грн., № ОУ-0000019 від 01.07.2011 на суму 12 312,00 грн., № ОУ-0000022 від 31.07.2011 на суму 12 722,40 грн., № ОУ-0000023 від 01.09.2011 на суму 12 722,40 грн., № ОУ-0000028 від 30.09.2011 на суму 12 312,00 грн., № ОУ-0000031 від 01.11.2011 на суму 12 722,40 грн., № ОУ-0000034 від 01.12.2011 на суму 12 312,00 грн. та № ОУ-0000035 від 04.01.2012 на суму 12 722,40 грн., № ОУ-0000001 від 03.02.2012 на суму 12 722,40 грн. та № ОУ-0000005 від 28.02.2012 на суму 7 797,60 грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Також в матеріалах справи наявні наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором № 2: № ОУ-0000004 від 01.03.2012 на суму 4 096,80 грн., № ОУ-0000007 від 03.04.2012 на суму 12 700,08 грн., № ОУ-0000009 від 02.05.2012 на суму 12 290,40 грн., № ОУ-0000010 від 01.06.2012 на суму 12 700,08 грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Загалом відповідачем отримано за договорами послуг охорони на суму 212 240,16 грн.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договорами вартість наданих послуг охорони у визначений договорами строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно підписаного та скріпленого печатками обох сторін акту звірки взаєморозрахунків становить 103 909,21 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕРІФ-Безпека»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Будинку соціального піклування (м. Київ, вул. Суздальська, 4/6 код ЄДРПОУ 26267545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕРІФ-Безпека»(м. Київ, вул. Поліська, 22., кв. 126, код ЄДРПОУ 35945167) 103 909 (сто три тисячі дев'ятсот дев'ять) грн. 21 коп. основного боргу, 2 078 (дві тисячі сімдесят вісім) грн. 18 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 16.07.2012.

СуддяВ.В. Сівакова