Рішення

від 27.06.2012 по справі 5011-64/6878-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-64/6878-2012 27.06.12

за позовом: Фізичної особи - підприємця Федчишена Петра Аксентійовича

до Севастопольської міської державної адміністрації

про визнання договорів і угод недійсними

Суддя Зеленіна Н.І.,

при секретарі судового засідання Наумкіній П.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Федчишен М.П., дов. б/н від 04.05.2012 року,

від відповідача: не з'явився,

Суть спору:

23.05.2012 року фізична особа-підприємець Федчишен Петро Аксентійович (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до Севастопольської міської державної адміністрації (далі -відповідач) про визнання недійсними: додаткової угоди до договору № 33 від 30 березня 2008 року від 15 січня 2010 року, укладеної між Севастопольською міською державною адміністрацією та Приватним підприємством «Цибулькін»; додаткової угоди до договору без номера від 31 березня 2008 року від 15 січня 2010 року, укладеної між Севастопольською міською державною адміністрацією та ПП «Цибулькін»; договору від 30 березня 2008 року № 32, укладеного між Севастопольською міською державною адміністрацією та фізичною особою - підприємцем Цибулькіним Василем Федоровичем; договору від 1 квітня 2008 року № 33, укладеного між Севастопольською міською державною адміністрацією та ФОП Цибулькіним В.Ф.; договору від 31 березня 2008 року без номеру, укладеного між Севастопольською міською державною адміністрацією та ФОП Цибулькіним В.Ф.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», було укладено додаткові угоди до договорів про перевезення пасажирів за результатами конкурсу із іншою особою, що не приймала у ньому участі. В зв'язку із чим, позивач, посилаючись на ст. 215 ЦК України просив суд визнати недійсними договори, укладені за результатами конкурсу та додаткові угоди до них, спонукати відповідача до укладення поговорів на перевезення пасажирів із позивачем, як учасником, що зайняв друге місце за результатами проведеного конкурсу.

Ухвалою суду від 28.05.2012 року порушено провадження у справі № 5011-64/6878-2012, розгляд справи призначено на 15.06.2012 року.

12.06.2012 року від представника відповідача через відділ діловодства суду надійшла заява про слухання справи за його відсутності та документи на виконання вимог ухвали суду від 28.05.2012 року.

Ухвалою суду від 15.06.2012 року розгляд справи було відкладено на 27.06.2012 року у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача.

У судовому засіданні 27.06.2012 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог та просив суд задовольнити позовні вимоги з її урахуванням.

Згідно із ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У судове засідання 27.06.2012 року представник відповідача не з'явився, в заяві від 12.06.2012 року просив суд слухати справу за його відсутності.

У судовому засіданні 27.06.2012 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

30.03.2008 року та 01.04.2008 року, у відповідності з рішенням конкурсного комітету Севастопольської МДА від 27.03.2008 року (протокол № 9) між Севастопольською МДА та ФОП Цибулькіним В.Ф. були укладені договори №№ 33 та 32 про організацію перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

Відповідно до умов укладених договорів ФОП Цибулькін В.Ф. зобов'язався здійснювати перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 14 (с. Кальфа - бухта Козача) та № 9 (5-й кілометр Балаклавського шосе - Балаклава).

Вказані договори Севастопольська МДА уклала з ФОП Цибулькін В.Ф. як з переможцем конкурсу про перевезення пасажирів на маршрути №№ 9 та14, друге місце в цьому конкурсі зайняв позивач.

Позивач зазначав, що 2009 року ФОП Цибулькін В.Ф., в порушення зобов'язань за укладеними договорами припинив перевезення пасажирів за вказаними маршрутами №№ 9 та 14.

15.01.2010 року Севастопольська МДА уклала додаткові угоди до договору № 33 від 30.03.2008 року та до договору б/н від 31.03.2008 року із Приватним підприємством «Цибулькін».

За змістом додаткових угод перевезення за вказаними маршрутами буде здійснювати юридична особа - ПП «Цибулькін», яке в конкурсі на закупівлю послуг з організації перевезень, що відбувся 27.03.2008 року участі не брало.

В додаткових угодах зазначено, що заміна сторони у вказаних договорах здійснюється у зв'язку з реорганізацією підприємства шляхом створення юридичної особи.

Відповідно до вимог ст. 43 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних умовах, а у відповідності до п. 9 ст. 44 цього ж Закону автомобільний перевізник - переможець конкурсу повинен самостійно забезпечувати перевезення.

Отже, після укладення зазначених договорів ФОП Цибулькін В.Ф. зобов'язаний був особисто забезпечити перевезення пасажирів за вказаними маршрутами №№ 9 та 14 як переможець конкурсу, що відбувався 27.03.2008 року.

Відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктом господарювання в Україні дійсно можуть бути громадяни України, які здійснюють підприємницьку діяльність та зареєстровані у відповідність до закону як підприємці.

Відповідно до ст. 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання при здійсненні ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 ГК України підприємство є юридичною особою.

Таким чином, ФОП Цибулькін В.Ф. не міг бути реорганізованим в підприємство шляхом створення юридичної особи.

У відповідність до вимог ст. 19 Конституції України органи виконавчої влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про автомобільний транспорт»організація пасажирських перевезень покладається: на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані: забезпечувати формування автобусної маршрутної мережі загального користування мережі таксомоторних стоянок та розробляти перспективи їх розвитку; забезпечувати укладання договору на автобусних маршрутах загального користування із автомобільним перевізником, та забезпечувати контроль за виконанням ним умов договору чи дозволу; забезпечувати безпечне і якісне обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (в т.ч. і. Севастопольська МДА) з метою забезпечення безпечного і якісного обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального користування шляхом проведення конкурсу визначають особу, яка найкращим чином буде здійснювати таке безпечне і якісне обслуговування пасажирів. Саме конкурс і визначає який перевізник зможе надавати якісне та безпечне транспортне обслуговування пасажирів. ПП «Цибулькін»у зазначених конкурсах участі не брало.

Таким чином, укладення зазначених додаткових угод суперечить ст.ст. 43 та 44 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 7 Закону України «Про автомобільний транспорт»органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право достроково розірвати договір з автомобільним перевізником чи позбавити його дозволу в разі порушення ним умов договору чи дозволу.

ФОП Цибулькін В.Ф., припинивши перевезення пасажирів за вказаними у договорах маршрутами, порушив умови вказаних договорів про перевезення пасажирів на цих маршрутах.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 7 Закону України «Про автомобільний транспорт»органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право у разі припинення автомобільним перевізником перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування призначати перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі їх відмови - призначати до проведення конкурсу автомобільного перевізника один раз на термін не більше ніж три місяці.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач зайняв за результатами вказаного конкурсу наступне за його переможцем місце. Таким чином, існування на підставі вказаних договорів господарських відносин суперечить законодавству України, оскільки ці договори Севастопольська МДА зобов'язана розірвати, також суперечить законодавству України укладення та дія вказаних додаткових угод, а це все порушує право позивача на отримання ним можливості здійснювати на законних підставах перевезення пасажирів за вказаними маршрутами.

У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин.

Право на захист цивільних прав та інтересів встановлено ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільного права визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 2 та 3 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Отже, із приписів вище наведених правових норм випливає, що захист прав особи здійснюється способом, що визначений законодавством.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1. ст. 203 ЦК України вказано, що міст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Отже, позивач, як заінтересована особа, на підставі ч.ч. 2 та 3 ст. 20 ГК України і ч.ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК України мав право звернутися до суду за захистом свого вказаного права шляхом визнання недійсними додаткових угод до договору № 33 від 30.03.2008 р. та до договору без номера від 31.03.2008 р., які 15.01.2010 р. були укладені між Севастопольською МДА та ПП «Цибулькін».

А тому, існування господарських відносин на підставі договору від 30 березня 2008 року № 32, договору від 1 квітня 2008 року № 33 та договору від 31 березня 2008 року без номеру, укладених між Севастопольською МДА та ФОП Цибулькіним В.Ф., порушують права позивача.

Отже, позивач, на підставі ч.ч. 2 та 3 ст. 20 ГК України мав право звернутися до суду за захистом свого вказаного права шляхом припинення господарських правовідносин, які існують на підставі договору від 30 березня 2008 року № 32, договору від 1 квітня 2008 року № 33 та договору від 31 березня 2008 року без номеру, укладених між Севастопольською МДА та ФОП Цибулькіним В.Ф., шляхом спонукання Севастопольської МДА розірвати ці договори.

Окрім того, відповідно до окремої ухвали Окружного адміністративного суду від 18.04.2012 року у справі № 2а-391/12/2770 встановлено, що укладення відповідачем із ФОП Цибулькіним В.Ф. додаткових угод до договорів від 1 квітня 2008 року № 33 про організацію перевезень автомобільним транспортом за автобусним маршрутом № 14 та від 31.03.2008 року про організацію перевезень автомобільним транспортом за автобусним маршрутом № 9, вчинено з порушенням вимог законодавства, зокрема, ст. 6 Конституції України, ч. 1 ст. 43, ч. 8 ст. 44 Закону України «Про автомобільний транспорт».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання недійсними додаткових угод від 15.01.2010 року до договору № 33 від 30.03.2008 року та від 15.01.2010 року до договору від 31.03.2008 року, укладених між Севастопольською міською державною адміністрацією та Приватним підприємством «Цибулькін».

Також позивач просив суд визнати недійсними укладені за результатами проведеного конкурсу договори від 30 березня 2008 року № 32, від 1 квітня 2008 року № 33 та від 31 березня 2008 року.

Із матеріалів справи вбачається, що ПП Цибулькін В.Ф. було ліквідоване, а тому правонаступництво внаслідок ліквідації фізичної особи-підприємця з переходом прав та обов'язків до юридичної особи, чинним законодавством не передбачено.

Отже, на час розгляду справи сторона (перевізник) в спірних договорах припинила своє існування.

Окремою ухвалою Окружного адміністративного суду від 18.04.2012 року у справі № 2а-391/12/2770 також встановлено, що стороною договору між органом виконавчої влади та автомобільним перевізником, щодо організації перевезень пасажирів автомобільним транспортом за автобусними маршрутами, не може бути особа, яка не брала участі у відповідному конкурсі, за винятком випадків правонаступництва.

Згідно із пп. 3 п. 55 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування»від 3 грудня 2008 р. N 1081 Організатор має право достроково розірвати договір (позбавити дозволу) з автомобільним перевізником у разі:

порушення ним умов договору (дозволу). У такому разі для роботи на маршруті призначається автомобільний перевізник, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце, на строк до закінчення дії договору (дозволу), який було розірвано (позбавлено), а в разі його відмови чи відсутності - призначати до проведення конкурсу іншого автомобільного перевізника один раз на строк не більш як три місяці;

надходження від органів виконавчої влади письмової інформації, що підтверджує факт подання ним недостовірної інформації;

порушення ним умов договору (дозволу) під час виконання перевезень на маршруті як перевізника, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце.

Враховуючи викладене, законодавством передбачено право саме організатора перевезень (відповідача), а не його обов'язок, розірвати договір перевезення.

У зв'язку із тим, що на час розгляду спору, сторона (перевізник) в спірних договорах припинила своє існування, виконання спірних договорів про організацію перевезення пасажирів неможливе.

Проте, визнання судом недійсним угоди з підстав припинення фізичної-особи підприємця як сторони у зобов'язанні чинним законодавством не передбачено.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними укладених за результатами проведеного конкурсу договорів від 30 березня 2008 року № 32, від 1 квітня 2008 року № 33 та від 31 березня 2008 року, у зв'язку із необґрунтованістю.

У зв'язку із тим, що судом під час розгляду справи була встановлена неможливість виконання спірних договорів, суд вважає за необхідне спонукати Севастопольську міську державну адміністрацію розірвати укладені договори про організацію перевезень пасажирів автомобільним транспортом від 30 березня 2008 року № 32, від 1 квітня 2008 року № 33 та від 31 березня 2008 року, на автобусних маршрутах № 14 та № 9.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсною додаткову угоду від 15.01.2010 року до договору № 33 від 30.03.2008 року, укладену між Севастопольською міською державною адміністрацією та Приватним підприємством «Цибулькін».

3. Визнати недійсною додаткову угоду від 15.01.2010 року до договору від 31.03.2008 року, укладену між Севастопольською міською державною адміністрацією та Приватним підприємством «Цибулькін».

4. Спонукати Севастопольську міську державну адміністрацію розірвати договір від 30 березня 2008 року № 32, укладений між Севастопольською міською державною адміністрацією та фізичною особою - підприємцем Цибулькіним Василем Федоровичем.

5. Спонукати Севастопольську міську державну адміністрацію розірвати договір від 1 квітня 2008 року № 33, укладений між Севастопольською міською державною адміністрацією та фізичною особою - підприємцем Цибулькіним Василем Федоровичем.

6. Спонукати Севастопольську міську державну адміністрацію розірвати договір від 31 березня 2008 року без номеру, укладений між Севастопольською міською державною адміністрацією та фізичною особою - підприємцем Цибулькіним Василем Федоровичем.

7. Стягнути з Севастопольської міської державної адміністрації (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2, код ЄДРПОУ 04055587) на користь Фізичної особи - підприємця Федчишина Петра Аксентійовича АДРЕСА_1, код: НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1094,00 грн.

8. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

9. Після набрання рішенням винності видати наказ.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.І. Зеленіна

Дата підписання рішення: 27.06.2012 року