Постанова

від 18.07.2012 по справі 7/439

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2012 р. Справа № 7/439

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І. розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" на постанову та на рішенняДонецького апеляційного господарського суду від 15.05.2012 року господарського суду Донецької області від 15.03.2012 року у справі господарського судуДонецької області за позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Експедиція-Трофі" простягнення 45 536,99 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Єпішев О.В. - відповідача:не з'явились

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2011 року ПАТ "Донецькобленерго" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "Експедиція-Трофі" про стягнення 45 536,99 грн. передоплати за договором про приєднання до електричних мереж №31.03.08-157-ДС-09-130/40.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.03.2012 року у позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2012 року рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2012 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2012 року скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ВАТ "Донецькобленерго", правонаступником якого є позивач (як власником) та ТОВ "Експедиція-Трофі" (як замовником) був укладений договір про приєднання до електричних мереж №31.03.08-157-ДС-09-130/40 з додатками до нього, відповідно до умов якого, власник надає послугу замовнику із створення технічної можливості здійснення передачі електроенергії прогнозованої приєднаної потужності 48 кВт в точку приєднання електроустановки замовника з дотриманням якості та надійності електрозабезпечення.

Власник здійснює приєднання та підключення електроустановок замовника до своїх електричних мереж після виконання технічних умов, оплати вартості приєднання, укладення замовником договору про постачання електричної енергії та/або договору про купівлю-продаж електричної енергії та у випадках, обумовлених Правилами користування електричною енергією, договору про спільне використання технологічних електричних мереж або про технічне забезпечення електропостачання (п.1 договору).

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 7.1 договору, строк його дії встановлено з моменту підписання та до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31.03.2009 року.

Згідно п.п.2.1, 2.2, 3.2 договору, позивач зобов'язаний підключити електроустановки відповідача до своїх електромереж в термін до 31.03.2009 року при умові виконання відповідачем: вимог технічних умов № 09-98/491 від 31.03.2008 року (додаток №1 до договору) в передбачені терміни; оплати вартості наданих позивачем послуг з приєднання до електричних мереж у точці приєднання; до підключення електроустановки до електричної мережі власника укласти договір про постачання електричної енергії, а за необхідності - інші договори, передбачені Правилами користування електричною енергією.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що даний договір припинив свою дію 31.03.2009 року. При цьому, до 31.03.2009 року сторони не вчиняли дії на його виконання.

Пунктом 3.2 договору визначений порядок розрахунків шляхом сплати 100% передоплати в розмірі 45 536,99 грн. в 30-ти денний термін з дня отримання рахунку.

Отже, обов'язок відповідача щодо сплати вартості послуг виникає після отримання ним від позивача відповідного рахунку.

Водночас, як було встановлено судами попередніх судових інстанцій, в період дії договору №31.03.08-157-ДС-09-130/40 позивач рахунку не направляв.

Щодо посилань позивача на рахунок від 25.07.2011 року на оплату вартості послуг за договором в сумі 45 536,99 грн. та лист-вимогу від 14.07.2011 року, то судами встановлено, що ці документи направлялись відповідачу 01.08.2011 року, тобто після закінчення строку дії договору.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів, що, оскільки в період дії договору обов'язку відповідача щодо сплати у вигляді повної передоплати вартості послуг не виникло, позовні вимоги про стягнення цієї суми є безпідставними, відповідно з чим, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, прийнятими при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, колегія суддів не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Відповідно до приписів ст. 111 7 , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо доводів скаржника, наведених у касаційній скарзі, то вони не заслуговують на увагу, оскільки не підтвердженні належними доказами, матеріалами справи та не спростовують висновків, покладених в основу прийнятих рішень, а лише зводяться до переоцінки досліджених судами доказів та встановлених обставин справи, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2012 року та рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2012 року у справі № 7/439 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді Н.М.Нєсвєтова

В.І.Студенець