Рішення

від 12.07.2012 по справі 1900-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Іменем України

РІШЕННЯ

12.07.2012Справа №5002-33/1900-2012

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз»

(вул. Училища, 42а, м. Сімферополь, АР Крим, 95001)

до Житлово - комунального підприємства «Скворцово»

(вул. Калініна, 59, с. Скворцове, Сімферопольський район, АР Крим, 97544)

про стягнення 926 534.06 грн..

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Шоломович Оксана Миколаївна, представник, довіреність № 616 від 28.12.11, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз»;

Від відповідача: Васильєв Олег Ігорович, наказ № 12-к від 09.03.2011р., керівник, Житлово - комунальне підприємство «Скворцово»;

Суть спору: публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Житлово - комунального підприємства «Скворцово» та просить суд стягнути заборгованість у розмірі 926 534.06 грн., а саме -борг в сумі 869 894.81 грн., пеню у сумі 43 582.47 грн., 3% річних у сумі 8 599.26 грн. та інфляційні втрати у сумі 4 457.52 грн..

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки природного газу № 156-ТЕ від 30 вересня 2011 року в частині своєчасної та повної оплати поставленого природного газу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні від 12 липня 2012 року представник відповідача надав суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі (а.с. 52).

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

30 вересня 2011 року між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» (постачальник) та Житлово - комунальним підприємством «Скворцово» (споживач) укладений договір поставки природного газу № 156-ТЕ, відповідно до пункту 1.1 якого сторони домовились, що постачальник зобов'язується у IV кварталі 2011 року та в 2012 році поставити, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити у строки та в порядку, встановлені даним договором, природній газ ( в подальшому за текстом «газ») на об'єкти газоспоживання, зазначені в реєстраційній карті споживача (додаток 1), в об'ємі 1070.00 тисяч кубічних метрів, у тому числі з розбивкою по місяцях (а.с. 14-16).

Постачальник постачає газ споживачу від ГРС до комерційного вузлу обліку. Про місячний об'єм поставленого газу в строк до 2-го числа місяця, наступного за звітним, складається акт приймання - передачі газу (далі по тексту договору «акт»), підписаний представником постачальника та представником споживача, засвідчений їх печатками, який є підставою для остаточних розрахунків сторін. (пункти 5.1 - 5.2 договору).

Ціни (тарифи) на газ, що постачається за даним договором, послуги по його поставці, форми та порядок розрахунків встановлюються та змінюються наділеними відповідними повноваженнями організаціями та відомствами України - Кабінетом Міністрів України, НКРЕ, Міністерством палива та енергетики України, Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (пункт 6.1 договору).

Відповідно до пункту 6.5 договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 30 % попередньої оплати вартості об'єму газу, зазначеного в заявці, яка надається згідно до пункту 1.3 даного договору за п'ять днів до початку здійснення поставки. Остання оплата за газ здійснюється рівномірними платежами по 35 % до 5 та 15 числа поточного місяця поставки природного газу.

Оплата за природній газ здійснюється споживачем шляхом банківського переводу грошових коштів на поточний рахунок постачальника ( пункт 6.6 договору).

Грошові кошти, які поступили від споживача, постачальник зараховує як передоплату за умови відсутності у споживача заборгованості за даним договором. При наявності заборгованості споживача за даним договором постачальник зараховує кошти, які поступили від споживача, як погашення заборгованості за газ, переданий за даним договором у минулі періоди, незважаючи від зазначеного у платіжному дорученні споживача призначення платежу. Якщо сума здійсненої споживачем передплати менше, ніж вартість зазначеного в акті газу, остаточний розрахунок за спожитий газ здійснюється споживачем до 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки (пункти 6.9 - 6.10 договору).

Згідно з пунктом 7.2 договору у випадку порушення умов пункту 6.10 даного договору споживач погашає постачальнику заборгованість у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за несвоєчасний остаточний розрахунок.

Пунктом 11.1 визначено, що даний договір вступає в силу з дати підписання та діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків за поставку газу - до повного їх здійснення. Пролонгація договору можлива за згодою сторін.

За твердженнями позивача, він поставляв відповідачу газ, що підтверджується актами приймання - передачі від 30 листопада 2011 року, від 31 грудня 2012 року, від 31 січня 2012 року, від 29 лютого 2012 року та від 31 березня 2012 року (18-22), однак отриманий газ відповідачем оплачений був лише частково.

Несплата відповідачем суми вартості отриманого газу за договором поставки природного газу № 156-ТЕ від 30 вересня 2011 року у добровільному порядку з'явилася підставою для звернення публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

За своєю правовою природою, спірний договір є договором поставки, який укладено відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки, продавець (постачальник), якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним було поставлено газ, який був оплачений відповідачем лише частково, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у сумі 869 894.81 грн..

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття його товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню заборгованість в сумі 869 894.81 грн..

Крім того, представником відповідача було надано заяву, в якій він визнав наявність у нього суми заборгованості перед позивачем в сумі 926 534.06 грн. (а.с. 52).

Згідно з частиною 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Судом, в порядку статті 78 Господарського процесуального кодексу України, представнику відповідача роз'яснено наслідки визнання позову та перевірено повноваження особи, яка вчинила таку процесуальну дію.

Враховуючи, що такі дії представника відповідача не суперечать чинному законодавству та не порушують будь - чиїх законних інтересів, суд приймає заяву Житлово - комунального підприємства «Скворцово» про визнання позову.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 4 457.52 грн. та 3% річних - 8 599.26 грн..

Суд вважає ці вимоги такими, що також підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий розрахунок суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за договором поставки природного газу № 156-ТЕ від 30 вересня 2011 року (а.с. 24), відповідно до якого розмір інфляційних витрат за період з грудня 2011 року по травень 2012 року складає 4 457.52 грн..

Судом був перевірений розрахунок, складений позивачем, та встановлено, що розмір інфляційних втрат за період, вказаний у позові, розраховано правильно, складає 4 457.52 грн., у зв'язку з чим у цій сумі підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути 3% річних в сумі 8 599.26 грн. за період з листопада 2011 року по березень 2012 року.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, встановив, що розмір 3% річних за період, вказаний у позові, розраховано правильно, складає 8599.26 грн. та саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 43 582.47 грн.

Пеня передбачена пунктом 7.2 договору та становить суму в розмірі подвійної облікової ставці НБУ за кожен день прострочення платежу.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, який, згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за якій сплачується пеня.

Отже, перевіривши рахунок позивача, суд встановив, що сума пені розрахована правильно, складає 43582.47 грн. та саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, понесені позивачем при оплаті ним судового збору, суд покладає на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 16 липня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Житлово - комунального підприємства «Скворцово» (вул. Калініна, 59, с. Скворцове, Сімферопольський район, АР Крим, 97544, код ЄДРПОУ 32316059) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» (вул. Училища, 42а, м. Сімферополь, АР Крим, 95001, код ЄДРПОУ 03348117) 869 894.81 грн. заборгованості, 4 457.52 грн. інфляційних втрат, 8 599.26 грн. 3% річних та 18 530.68 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Радвановська