Рішення

від 09.07.2012 по справі 5011-37/5531-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/5531-2012 09.07.12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Свої Люди»

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоса-Плекс Україна»

Про стягнення 129 964,84 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Зозуля О.Б. -дов. № б/н від 01.04.12 р.

від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоса-Плекс Україна»про стягнення 129 964, 84 грн. основного боргу за договором № 10/03/2011 від 10.03.2011 р. та додатками до нього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.12 р. за даною позовною заявою було порушено провадження у справі № 5011-37/5531-2012, призначено справу до розгляду на 30.05.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 30.05.12 р. надав господарському суду документи на виконання вимог ухвали суду від 28.04.12 р.; позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. З наданої позивачем довідки вбачається, що відповідач зареєстрований за іншою адресою, ніж зазначено у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 30.05.12 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав.

Приймаючи до уваги неявку представника відповідача і невиконання ним вимог ухвали суду від 28.04.12 р., господарський суд ухвалою від 30.05.12 р. відклав розгляд даної справи на 13.06.2012 р.; зобов'язав позивача надати суду докази направлення копії позовної заяви з доданими документами відповідачу на вірну адресу, а також належні докази виконання ним свого зобов'язання за договором; повторно зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 28.04.12 р. у даній справі

У судовому засіданні 13.06.12 р. представник позивача надав суду уточнення позовних вимог, відповідно до яких просив покласти на відповідача витрати по оплаті послуг адвоката, а також надав поштові квитанції у підтвердження направлення за вірною адресою відповідача копії позовної заяви і доданих до неї документів, а також надав суду клопотання про продовження строку вирішення спору, яке господарський суд з метою повного всебічного та об'єктивного розгляду справи задовольнив.

Представник відповідача повторно у судове засідання 13.06.12 р. повторно не з'явився, вимог ухвал суду в даній справі не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Зокрема, відповідно до повідомлення відділення поштового зв'язку -«не зареєстровані».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи-учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи неявку представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвал суду в даній справі, суд ухвалою суду від 13.06.12 р. відклав розгляд справи № 5011-37/5531-2012 на 09.07.12 р. для витребування у позивача додаткових доказів у справі та повторно зобов'язав відповідача надати суду відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу.

У судовому засіданні 09.07.12 р. представник позивача надав додаткові докази у справі, які було залучено до матеріалів справи; повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання в черговий раз не з'явився, вимог ухвал суду в даній справі не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хоса-Плекс Україна»(замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свої люди»(виконавець) був укладений договір на виготовлення поліграфічної продукції № 10/03/2011 від 10.03.2011 р., відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виготовити поліграфічну продукцію (продукція) у відповідності з її описом і на умовах, які викладаються в додаткових угодах до цього договору, що є невід'ємними додатками, та передати її замовнику у власність.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 2.1. договору № 10/03/2011 від 10.03.2011 р., вартість та ціна продукції викладається в додаткових угодах до даного договору. ціни на продукцію можуть пропорційно змінюватися в зв'язку зі зміною цін і тарифів нематеріальні ресурси, а також у випадках, передбачених чинним законодавством. про зміну цін виконавець зобов'язується повідомити замовника не пізніше, ніж за 10 календарних днів до застосування нових цін.

Пунктами 2.2. та 2.3. вищевказаного договору визначено, що вартість та ціна визначаються в українських гривнях; у зв'язку з тим, що виконавець використовує імпортне обладнання, сировину, комплектуючі, витратні матеріали та інше, вартість та ціна пов'язуються з офіційним курсом української гривні до Євро або долара США, що встановлений НБУ на день виставлення рахунку; вразі відхилення курсу УМВБ від курсу НБУ більше, ніж на 5 % оплата здійснюється по поточному значенню продажу Євро або долара США на УМВБ (bin.com.ua) на момент виставлення рахунку.

Відповідно до п. п. 2.4. та 2.5. договору № 10/03/2011 від 10.03.2011 р., загальна вартість та ціна виготовлення продукції на прохання замовника у скорочені строки («терміново») збільшується на відсоток, розмір якого прописується в додатковій угоді; за умови відсутності додаткових угод, невід'ємною частиною договору є рахунки-фактури та накладні.

Згідно з п. 3.1. договору № 10/03/2011 від 10.03.2011 р., умови платежів і порядок взаєморозрахунків визначаються додатковими угодами та рахунками-фактурами. Якщо інше не передбачено додатковими угодами, замовник зобов'язується до моменту отримання продукції оплатити її на умовах 100 % передплати. В разі неоплати замовником отриманої продукції на зазначених в даному пункті договору умовах (якщо інше не зазначено в додатковій угоді) замовник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з дня отримання продукції.

Відповідно до п. 2.2. вищевказаного договору, набуття чинності додатковими угодами є підставою для здійснення платежів.

Пунктом 2.3. договору № 10/03/2011 від 10.03.2011 р. передбачено, що за згодою сторін виконавцем можуть додатково виписуватися рахунки на оплату з посиланням на цей договір та відповідну додаткову угоду.

Згідно з пунктами 2.4. -2.6. договору № 10/03/2011 від 10.03.2011 р., датою сплати рахунку є момент зарахування коштів на рахунок виконавця; несплата рахунків у вказаних в них строки свідчить про односторонню відмову від виконання взятих на себе обов'язків по даному договору; оплата рахунків здійснюється протягом 30 днів віддати виставлення рахунку-фактури.

У відповідності до п. п. 4.3. та 4.6. договору № 10/03/2011 від 10.03.2011 р., передача-прийняття продукції за якістю і кількістю здійснюється шляхом оформлення і підписання сторонами товарної накладної чи акту прийому-передачі виконаних робіт. В акті чи товарній накладній вказуються всі претензії до продукції. Продукція за товарною накладною приймається уповноваженим (довіреність) представником замовника.

Розділами 5. та 6. договору № 10/03/2011 від 10.03.2011 р. визначені терміни виготовлення поліграфічної продукції, а також права та обов'язки сторін.

Згідно з п. 7.3. договору № 10/03/2011 від 10.03.2011 р., за порушення термінів сплати вартості чи строку прийняття продукції замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

Пунктом 11.1. договору № 10/03/2011 від 10.03.2011 р. передбачено, що даний договір діє з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін з проставленням печатки і до 31.12.11 р., а стосовно розрахунків -до повного розрахунку сторін. Якщо за 14 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не виявить наміру його припинення, договір вважається таким, що діє протягом такого ж терміну і на тих же умовах.

Позивач пояснив суду, що ним на виконання вищевказаних умов договору № 10/03/2011 від 10.03.2011 р. та додатків до нього протягом травня-жовтня 2011 р. була виготовлена поліграфічна продукція на загальну суму 193 964,84 грн., на оплату якої позивач виставив рахунки № 25/05-1 від 25.05.11 р. на суму 3 477,02 грн., № 03/10-1 від 03.10.11 р. на суму 49 103,54 грн., № 01/08-10 від 01.08.11 р. на суму 63 309,60 грн., № 04/07-3 від 04.07.11 р. на суму 2 900,00 грн., № 04/07-2 від 04.07.11 р. на суму 27 016,70 грн., № 18/07-10 від 18.07.11 р. на суму 6 592,48 грн. та № 01/05-2 від 01.05.11 р. на суму 41 565,50 грн.

Позивач також пояснив суду, що відповідач частково оплатив отриману продукцію 03.10.11 р. в сумі 44 000,00 грн. згідно останнього рахунка № 03/10-1 від 03.10.11 р. Крім цього, 29.01.12 р. було сплачено ще 20 000,00 грн. передані на підпис відповідачу акти виконаних робіт відповідач не повернув. Жодних претензій щодо якості та кількості отриманої продукції не надавав. Проте, оплату решти вартості отриманої поліграфічної продукції не здійснив, у зв'язку з чим в нього станом на момент звернення позивача з позовом до суду існує заборгованість у розмірі 129 964,84 грн.

ТОВ «Хоса-Плекс Україна»направило ТОВ «Свої люди»гарантійний лист (вих. № 11/107 від 18.11.11 р.), в якому визнавало вищезазначену заборгованість та гарантувало її оплату.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоса-Плекс Україна»про стягнення 129 964, 84 грн. основного боргу за договором № 10/03/2011 від 10.03.2011 р. та додатками до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином за договором № 10/03/2011 від 10.03.2011 р. та додатками до нього, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати продукції за вказаним договором виконав неналежним чином, у зв'язку з чим у нього станом на день подачі позову виникла заборгованість у розмірі 129 964,84 грн.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 129 964,84 грн. заборгованості, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свої люди»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоса-Плекс Україна»129 964,84 грн. заборгованості за договором на виготовлення поліграфічної продукції № 10/03/201 від 10.03.2011 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач в клопотання про уточнення позовних вимог просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоса-Плекс Україна»12 000,00 грн. витрат, сплачених за юридичну допомогу адвоката.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті зазначеної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною , якій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія зазначеного Закону України поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наведено в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Пунктом 10 Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02 5/78 від 04.03.1998 р. зі змінами та доповненнями встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, а саме угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В даному випадку позивачем надано суду договір про надання адвокатських послуг № 10/04 від 10.04.12 р., яким визначено, що адвокат Бондар К.В. зобов'язався надати ТОВ «Свої люди»юридичні послуги, перелічені в статті 1. цього договору. У статті 2 даного договору визначено розмір адвокатської винагороди у розмірі 12 000,00 грн. Позивачем також надано суду копії підписаного та скріпленого печатками сторін акту приймання-передачі наданих послуг за договором № 10/04 від 10.04.12 р., платіжне доручення № 471 від 11.06.12 р. на суму 12 000,00 грн., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4288 Бондар К.В. та довіреність від 01.04.12 р., видана ТОВ «Свої люди», якою уповноважено Бондар К.В. представляти інтереси позивача.

Слід відзначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Верховний Суд України в постанові від 01.10.2002 у справі № 30/63 чітко зазначив, що в контексті статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Оцінивши надані позивачем документи в їх сукупності, суд встановив, що за договором про надання адвокатських послуг № 10/04 від 10.04.12 р. адвокат Бондар К.В. зобов'язався надавати позивачу адвокатські послуги, визначені в статті 1. цього договору, а позивач зобов'язався сплатити аванс у розмірі 12 000,00 грн.

В ході розгляду справи було надано доказ сплати позивачем адвокату Бондар К.В. авансу за надання адвокатських послуг, як це передбачено ст. 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол №6).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, підлягає задоволенню вимога про відшкодування позивачу витрат на адвокатські послуги за рахунок відповідача, в порядку, передбаченому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в повному обсязі -в сумі 12 000,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору та витрати на сплату адвокатських послуг, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Судом було встановлено, що при подачі позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «Свої люди» згідно з платіжним дорученням № 450 від 17.04.2012 р. було сплачено судовий збір у розмірі 3 400,00 грн.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір»від 08.06.11 року № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з пунктом 1 статті 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік»від 23.12.2010 р. № 2857-VI станом на 01.01.2012 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 073,00 грн.

За подання позовної заяви майнового характеру позивач повинен сплатити 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ціни позову у справі № 5011-37/5531-2012 повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 599,30 грн.

У відповідності до Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

5) закриття провадження у справі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

За таких обставин зайво сплачений судовий збір у розмірі 800,70 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 530, 625, 626, 628, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 32, 33, 44, 49, 55, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоса-Плекс Україна»(04074, м. Київ, вулиця Мукачівська, 9, код ЄДРПОУ 34679100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свої люди»(02152, м. Київ, проспект Тичини, 20, код ЄДРПОУ 35727207) 129 964 (сто двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 84 коп. заборгованості, 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 витрат на адвокатські послуги та 2 599 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 30 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Свої люди»(02152, м. Київ, проспект Тичини, 20, код ЄДРПОУ 35727207) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 800 (вісімсот) грн. 70 коп., що перерахований платіжним дорученням № 450 від 17.04.2012 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачений.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 13.07.2012 р.

Суддя Гавриловська І.О.