Постанова

від 17.07.2012 по справі 5017/920/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р.Справа № 5017/920/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання Ткачук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Клименко Ф.І. -за дорученням

від відповідача: Громадський О.В. -за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк"

на рішення господарського суду Одеської області

від 16 травня 2012 року

у справі №5017/920/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк"

про стягнення 62292 грн. 42 коп.

ВСТАНОВИЛА:

26.03.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" про стягнення грошових коштів в сумі 62292 грн. 42 коп. посилаючись на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором поставки № РВ-11а від 18.04.2011 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару - захисту рослин та має заборгованість по його оплаті в сумі 48744 грн., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 932 грн. 53 коп. - 3% річних, 4904 грн. 69 коп. - пені та 7711 грн. 20 коп. - штрафу, а також відшкодувати останньому понесені судові витрати по справі на сплату судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп.

Відповідач відзив на позов не надав та будучи своєчасно та належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, внаслідок чого справа була розглянута місцевим судом за його відсутністю за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Клопотання відповідача про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із веденням між сторонами переговорів про укладання мирової угоди залишено місцевим судом без задоволення, з посиланням на те, що зазначена у клопотанні причина про перенесення судового засідання є непідтвердженою відповідними доказами, внаслідок чого підстави, передбачені ст. 77 ГПК України, для його задоволення - відсутні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.05.2012 р. (суддя Д'яченко Т.Г.) позов задоволений у повному обсязі з посиланням на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором поставки № РВ-11а від 18.04.2011 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару - захисту рослин та має заборгованість по його оплаті в сумі 48744 грн., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 932 грн. 53 коп. - 3% річних, 4904 грн. 69 коп. - пені та 7711 грн. 20 коп. - штрафу, а також відшкодувати останньому понесені судові витрати по справі на сплату судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального права та постановити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Скарга мотивована тим, що по-перше, видаткові накладні, довіреності на отримання товару підписані не уповноваженою на то особою, а по-друге, місцевий суд одночасно стягнув з відповідача на користь позивача і 3% річних, і пеню, що є порушенням приписів ст. 625 ЦК України. По-третє, позивач не довів взагалі наявність у нього збитків у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, а тому стягнення штрафу у розмірі 10% є надмірним. Крім того, місцевим судом, у порушення приписів ст. 233 ГК України не застосовано її положень та не зменшений розмір штрафних санкцій, хоча суд мав усі підстави для цього, внаслідок чого оскаржене рішення підлягає скасуванню, а в позові слід відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 18.04.2011 р. між сторонами у справі укладено договір поставки № РВ-11а, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачеві засоби захисту рослин, а останній прийняти цей товар та оплатити його вартість відповідно до умов договору.

У п. п. 3.1, 3.2 договору сторонами погоджено, що ціна за одиницю, терміни оплати та загальна вартість товару зазначаються у специфікаціях, а оплата товару здійснюється покупцем у терміни передбачені договором, у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів у національній валюті платіжним дорученням на зазначений у договорі розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п. п. 4.1, 4.2 договору поставка товару здійснюється за рахунок постачальника на умовах DDR (Інкотермс в редакції 2000) з місцем доставки товару: смт. Іванівна, Іванівський район, Одеська область в термін до 31.05.2011 р., якщо інші терміни не вказані у специфікаціях.

У підписаних та скріплених печатками сторін специфікаціях сторонами погоджені: найменування товару, а також строки його поставки та оплати, а саме:

- у специфікації № 1 від 18.04.2011 р. узгоджена поставка товару вартістю 116248 грн. з терміном поставки до 31.05.2011 р. та зі строком оплати товару до 29.04.2011 р.;

- у специфікації № 2 від 28.04.2011 р. узгоджена поставка товару вартістю 1280 грн. з терміном поставки до 04.05.2011 р. та зі строком оплати товару до 31.05.2011 р.;

- у специфікації № 3 від 29.04.2011 р. узгоджена поставка товару вартістю 26070 грн. з терміном поставки до 06.05.2011 р. та зі строком оплати товару до 31.05.2011 р.;

- у специфікації № 4 від 30.05.2011 р. узгоджена поставка товару вартістю 12480 грн. з терміном поставки до 06.06.2011 р. та зі строком оплати товару до 20.06.2011 р.;

- у специфікації № 5 від 30.06.2011 р. узгоджена поставка товару вартістю 9920 грн. з терміном поставки до 04.07.2011 р. та зі строком оплати товару до 29.07.2011р.;

- у специфікації № 6 від 11.08.2011 р. узгоджена поставка товару вартістю 38680 грн. з терміном поставки до 15.08.2011 р. та зі строком оплати товару до 31.08.2011 р.;

- у специфікації № 7 від 11.08.2011 р. узгоджена поставка товару вартістю 11700 грн. з терміном поставки до 05.09.2011 р. та зі строком оплати товару до 15.09.2011 р., а всього за названими специфікаціями товару на загальну суму 190380 грн.

Як свідчать матеріали справи відповідач за видатковими накладними № РТ-0000373 від 22.04.2011 р., № РТ-000040 від 28.04.2011 р., № РТ-0000463 від 05.05.2011 р., № РТ-0001002 від 30.06.2011 р., № РТ-0000782 від 11.08.2011 р. № РТ-0001195 та № РТ-0001296 від 01.09.2011 р. на підставі довіреностей ЯПТ № 505589 від 22.04.2011 р., від 30.06.2011 р., від 30.05.2011 р. отримав від позивача обумовлені у вищевказаних специфікаціях засоби захисту рослин на загальну суму 190380 грн.

24.06.2011 р. у зв'язку із зменшенням потреби відповідач за накладною № 1 повернув позивачеві частину отриманого товару вартістю 14080 грн.

Отриманий товар відповідач оплатив частково, а саме: 19.04.2011 р. сплатив позивачеві 55.000 грн., 30.05.2011 р. -30000 грн., 07.06.2011 р. -12480 грн., 01.09.2011 р. -30004 грн., а всього сплатив 127484 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Решту частину отриманого товару вартістю 48744 грн. відповідач не оплатив позивачеві до сьогоднішнього часу, так як, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, належних та допустимих доказів проведення повних розрахунків за отриманий товар з позивачем суду не надав.

Оскільки, у додатках № 1-6 до договору, що є специфікаціями на поставлений товар та які підписані та скріплені печатками обох сторін останніми погоджений та визначений конкретний строк оплати отриманого товару, а саме: 29.04.2011 р., 31.05.2011 р., 20.06.2011 р., 29.07.2011 р. та 31.08.2011 р., то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача 48744 грн. боргу.

Посилання скаржника на те, що видаткові накладні та довіреності на отримання товару сфальсифіковані колишнім директором відповідача є голослівними та не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки скаржник, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не надав суду належних та допустимих доказів його звернення до правоохоронних органів з питання зловживання колишнім директором своїм службовим становищем та скоєння ним будь-якого злочину передбаченого Кримінальним кодексом України, порушення з цього приваду проти останнього кримінальної справи та притягнення його до кримінальної відповідальності.

Оскільки, відповідно до вимог ч. 3 ст. 35 ГПК України лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, а такий вирок відносно колишнього директора відповідача - відсутній, то колегія суддів вищевказані доводи скаржника до уваги не приймає.

Крім того, відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як видно з матеріалів справи договір поставки № РВ-11а від 18.04.2011 р. виконувався сторонами, а саме: продукція за договором одержана відповідачем від позивача на протязі квітня-вересня 2011 року про що свідчать специфікації на постачання товару, довіреності на отримання товару та видаткові накладні; покупець частково розрахувався за одержану продукцію, що підтверджується банківськими виписками з яких видно, що останній на протязі квітня-вересня 2011 року сплатив позивачеві 127484 грн., що однозначне свідчить про схвалення названого правочину відповідачем, у зв'язку з чим протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача щодо призначення у справі технічної експертизи документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У п. 6.2 договору сторонами встановлено, що за порушення термінів або умов оплати товару покупець зобов'язаний на вимогу постачальника сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежного здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Згідно п. 6.2 договору у випадку прострочення оплати на термін понад 30 календарних днів, покупець, окрім пені, сплачує штраф у розмірі 10 % простроченої заборгованості.

Ретельно дослідивши матеріали справи суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що відповідно до умов укладеного договору та ст. ст. 549, 625 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України відповідач повинний сплатити позивачеві: 932 грн. 53 коп. - 3% річних, 4904 грн. 69 коп. - пені та 7711 грн. 20 коп. -штрафу, оскільки здійснений позивачем розрахунок річних, пені та штрафу перевірений як місцевим, так і апеляційним судом та є правильним і вірним, а крім того, не спростований відповідачем ані в цілому, ані за його складовими.

Посилання скаржника на неможливість одночасного стягнення 3% річних і пені є помилковими, оскільки три проценти річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а пеня є штрафною санкцією, що підлягає стягненню з боржника на користь кредитора за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Не суперечить вимогам ст. 230 ГК України і одночасне стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання, оскільки штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, а сторонами за взаємною згодою визначена саме така відповідальність за порушення зобов'язань у вигляді застосування як пені, так і штрафу, що прямо не заборонено чинним законодавством та є реалізацією вільного волевиявлення сторін під час визначення умов договору.

Оскільки, відповідач не звертався до суду першої інстанції з питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з нього на користь позивача, а також не надав жодного доказу існування у справі виняткових обставин, які є підставою для здійснення такого зменшення, то суд першої інстанції правомірно не застосував до правовідносин сторін вимоги ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Судові витрати по справі правильно, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, розподілені судом першої інстанції між сторонами у справі та з відповідача на користь позивача на законних підставах стягнуто 1609 грн. 50 коп. понесених витрат на сплату судового збору за подання позову.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 16.05.2012 р. у справі № 5017/920/2012 -залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.07.2012 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.