Постанова

від 16.07.2012 по справі 18/543/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2012 р. Справа № 18/543/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Лакіза В.В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Козікові І.В.,

за участю представників сторін:

кредитора -представник Маранта Л.П. за довіреністю № 238 від 09.04.2012 р.,

боржника - не з*явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, представленого Козельщанським районним центром зайнятості, м. Полтава, (вх. 2124П/2-7) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.06.2012 р. у справі №18/543/12,

за заявою - Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, представленого Козельщанським районним центром зайнятості, м. Полтава,

до - Відкритого акціонерного товариства «Козельщанське», смт. Козельщина,

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.04.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Козельщанське» згідно статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом».

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.06.2012 року у справі №18/543/12 ( суддя Іванко Л.А.) провадження у справі припинено.

Кредитор - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, представленого Козельщанським районним центром зайнятості, м. Полтава, не погоджуючись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.06.2012 р. скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду Полтавської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що судом не в повній мірі з'ясовані обставини справи щодо порядку державної реєстрації припинення ВАТ «Козельщанське» у відповідності до приписів Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», який визначає порядок проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації. Внаслідок порушення вказаного порядку, на думку апелянта, порушені його права у праві стягнення заборгованості, що рахується перед Козельщанським РЦЗ з боку ВАТ «Козельщанське» у розмірі 4970 грн. страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, що складається з недоїмки у сумі 1389,66 грн. та суми страхових внесків строк сплати яких не настав - 3580,39 грн. Оскільки Регіональним Фондом державного майна України по Полтавській області не надано державному реєстратору документів про внесення запису до Єдиного державного реєстру по ВАТ «Козельщанське» центр зайнятості не може списати заборгованість по страховим внескам, що рахуються за товариством. Отже, апелянт вважає, що подання останньої податкової звітності у жовтні 2005 року, тобто більш ніж року, є підставою для порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Козельщанське» за ознаками статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши його пояснення, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

27.03.2012 року до господарського суду Полтавської області звернувся ініціюючий кредитор - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, представленого Козельщанським районним центром зайнятості з заявою про визнання банкрутом Відкрите акціонерне товариство «Козельщанське» у порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ( а.с.2-3).

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що ВАТ «Козельщанське» не звітує до податкового органу з жовтня 2005 року, тобто більше року; зареєстрованих транспортних засобів не має; земельні ділянки за ним не обліковуються; нерухоме майно на правах власності за ним не зареєстровано; до Пенсійного фонду останній звіт подано у жовтні 2004 року.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.04.2012 року прийнято заяву центру зайнятості та порушено провадження у даній справі ( а.с.1).

07.06.2012 року постановлено оскаржувану ухвалу. При цьому, припиняючи провадження у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що стосовно боржника Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Полтавській області здійснено процедуру ліквідації та він не включений до Єдиного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців ( а.с.45-46).

Колегія суддів погоджується з таким рішенням місцевого господарського суду, але не погоджується з підставами припинення провадження у даній справі, виходячи із наступного.

Пунктом 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» встановлено, що за заявою кредитора (кредиторів) справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених у частині третій статті 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Цими підставами є підтверджені відповідними документами фактичні дані про те, що: вимоги кредитора (кредиторів), які подали таку заяву, є безспірними; боржником прострочено тримісячний строк виконання свого зобов'язання перед ініціюючим кредитором (кредиторами); сукупний мінімальний розмір вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до приписів частини 1 статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Тобто, порушення справи про банкрутство відсутнього боржника можливо при наявності безспірних вимог кредитора до боржника та при наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону про банкрутство в даному випадку це - ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності).

Положеннями абзацу 8 статті 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Проте, слід зазначити, що місцевий господарський суд, приймаючи до провадження заяву ініціюючого кредитора про визнання ВАТ «Козельщанське» банкрутом, не звернув увагу на відсутність належних доказів щодо безспірності вимог кредитора до боржника і порушив провадження у даній справі.

Підставою для припинення провадження у даній справі суд визнав факт що рішенням Арбітражного суду Полтавської області від 12.05.1999 року та додатковим рішенням Арбітражного суду Полтавської області від 20.01.2000 року у справі № 9/33 за позовом прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Козельщицької районної державної адміністрації до Регіонального відділення Фонду Державного майна України про визнання недійсним та скасування рішення про створення відкритого акціонерного товариства визнано недійсним рішення Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області від 20.12.1996 року. Стягнуто з рахунку Регіонального відділення Фонду держмайна України по Полтавській області в доход держбюджету України державне мито у сумі 85,00 грн. Зобов'язано Регіональне відділення Фонду держмайна України по Полтавській області здійснити ліквідаційні заходи щодо ВАТ «Козельщанське», як незаконно створене в результаті проведеної з порушенням діючого законодавства приватизації радгоспу «Козельщанський» ( а.с.41-43).

Господарський суд врахував, що 01.02.2000 року Регіональним відділенням ФДМУ по Полтавській області прийнято наказ № 9-ПР про ліквідацію ВАТ «Козельщанське». Згідно наказу РВ ФДМУ по Полтавській області № 62-АТ від 22.03.2000 року створено ліквідаційну комісію ВАТ «Козельщанське», яку зобов'язано: здійснити заходи щодо ліквідації товариства, згідно чинного законодавства; у своїй роботі комісії керуватися «Положеннями про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 25.05.1998 року; матеріали по результатам ліквідації подати на затвердження до РВ ФДМУ по Полтавській області; по результатам ліквідації подати необхідні документи для виключення ВАТ «Козельщанське» з державного реєстру Козельщанської райдержадміністрації (а.с.39-40). 31.10.2005 року Регіональним відділенням ФДМУ по Полтавській області прийнято наказ про затвердження ліквідаційного балансу ВАТ «Козельщанське». Згідно наказу №311- ПР затверджено ліквідаційний баланс ВАТ «Козельщанське» станом на 05.10.2005 року. Затверджено у повному обсязі виконану роботу ліквідаційної комісії товариства у процедурі ліквідації вказаного підприємства; ліквідаційну комісію реформовано як таку, що виконала свої функції у повному обсязі. Зобов'язано заступника начальника відділу продажу об'єктів груп «А»,»В»,»Д»,»Ж» Вінніченку В.Ф. здійснити необхідну роботу по виключенню ВАТ «Козельщанське» із Єдиного Державного реєстру підприємств, організацій, установ; здати до архіву документацію, яка підлягає зберіганню в установах архіву (за наявністю такої); знищити всі наявні штампи та печатки товариства.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що однією з основ набуття учасниками у сфері господарювання статусу суб'єкта господарювання є державна реєстрація.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснюється на умовах та в порядку, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Відповідно до приписів статті 4 цього Закону під державною реєстрацією юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців розуміється засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.

Отже, наведені обставини справи та норми права стали для місцевого господарського суду підставою для припинення провадження у справі за пунктом 1 частини 1 статті 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки згідно листа №1022/03-17 від 29.05.2012 року державного реєстратора Козельщанської райдержадміністрації ВАТ «Козельщанське» код ЄДРПОУ 00845826 не внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( а.с. 36). Згідно повідомлення Кременчуцької ОДПІ № 4/10 від 05.01.2012 року, ВАТ «Козельщанське» в останнє звітувалось до податкової інспекції 05.10.2005 року, тобто в період проведення ліквідації та оскільки, після завершення регіональним відділенням ФДМУ по Полтавській області ліквідації ВАТ «Козельщанське», звітність до органів ДПС боржником не подавалась.

Відтак, приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд послався на відсутність ВАТ «Козелищенське» у Єдиному Державному реєстрі підприємств, організацій, установ, при цьому, не звернувши увагу на той факт, що за наказом № 9-ПР Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області від 01.02.2000 року ВАТ «Козелищенське», зареєстроване, як суб'єкт підприємницької діяльності на підставі Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 25.05.1998 року № 740, знаходилось у процедурі ліквідації до 31.10.2005 року, тоді як Закон України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 755-ІУ від 15.05.2003 року набрав чинності з 01.07.2004 року.

Тобто, суд не витребував у ініціюючого кредитора відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, який діяв на той час, а скористався відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, до якого ВАТ «Козелищенське» взагалі не було внесено.

Відповідно до приписів пункту 36 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» якщо Законом не врегульовано подальшого провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припинити провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України ( за відсутністю предмету спору).

За таких підстав, місцевим господарським судом помилково було вказано підставу для припинення провадження у даній справі - не включення боржника до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності - пункт перший статті 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», замість пункту 7 частини першої статті 40 вказаного Закону ( за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі за відсутності предмету спору).

Відповідно до статті 33 господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-як фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність до матеріалів справи та невідповідність до норм чинного законодавства оскаржуваної ухвали суду першої інстанції щодо припинення провадження у даній справі і необхідність залишення оскаржуваної судової ухвали без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись, ст. 99, ст.101, п.1 ч1. ст.103, ст.105, ст.106 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ініціюючого кредитора - Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, представленого Козельщанським районним центром зайнятості залишити без задоволення

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.06.2012 року у справі № 18/543/12 залишити без змін.

повний текст постанови складено 10.07. 2012р.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Хачатрян В.С.