Постанова

від 25.06.2012 по справі 0870/3211/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2012 року Справа № 0870/3211/12

за позовною заявою Дочірнього підприємства «УКР - СЗМА» Закритого акціонерного товариства «Трест «Севзапмонтажавтоматика»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2012 № 0000412305,-

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Петрусь Д.К.

за участі представників сторін:

від позивача - Лобіков Д.В. (довіреність №б/н від 10.04.2012),

Кириленко І.О. (довіреність № б/н від 20.04.2012)

від відповідача - Благодір Р.В. (довіреність № 2886/10 - 014 від 12.03.2012)

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "УКР - СЗМА "Закритого акціонерного товариства "Трест "Севзапмонтажавтоматика" звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2012 № 0000412305, яким позивачу зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за жовтень 2009 року у сумі 14398,00 грн., за грудень 2009 року у сумі 12854,00 грн.

Ухвалою суду від 09.04.2012 відкрито провадження у адміністративній справі №0870/3211/12 та призначено до судового розгляду. Провадження у справі зупинялось, справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 25.06.2012.

Відповідно до ст.160 КАС України, 25.06.2012 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Представник позивача підтримав позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період який перевірявся, підприємство мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «ВП «ІЗОСПАН» ТА ПП «ЕКСПО-ГРУП-08». Правочини, укладені позивачем із вказаними підприємствами не мають ознак фіктивних правочинів, оскільки сторонами вони виконані в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими документами: податковими накладними, а також проведенням повного розрахунку між сторонами. Чинне законодавство України передбачає презумпцію правомірності правочину. Так, відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оформлені між Позивачем та постачальниками - TOB „ВП „Ізоспан" та ПП „Експо-Груп-08" первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» щодо складання, змісту та обсягу господарських операцій, повноважень посадових осіб, відповідальних посадових осіб за здійснення господарських операцій та правильності їх оформлення.

Позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми на підставі податкових накладних, які були надані зазначеними підприємствами, що у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначає, що на його думку, інформація, викладена у акті не може носити доказовий характер та не підтверджує встановлені у ньому факти.

Тому позивач вважає висновки податкової інспекції безпідставними, та податкове повідомлення-рішення протиправним і просить його скасувати.

Відповідач проти позову заперечив та надав письмові заперечення. Обґрунтовуючи свою позицію зазначав, що позивач відобразив в податковому обліку операції з придбання товарів та послуг від постачальників ТОВ «ВП «ІЗОСПАН» ТА ПП «ЕКСПО-ГРУП-08» на виконання недійсних правочинів в силу закону (нікчемних правочинів), оскільки видаткові та податкові накладні видавались, без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємств призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. В зв'язку з тим, що договори поставок товарів, послуг є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Проведеною перевіркою встановлено, що на порушення п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», підприємством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму 2 114 711 грн.

Зважаючи на викладене, відповідач вказує на обґрунтованість висновків перевірки, а відтак і правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, та просить у позові відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що, підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, З 09.11.2011 р. по 15.11.2011 р. співробітниками відділу організації роботи роботи та моніторингу фінансових операцій Управління боротьби з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом ДПА у Запорізькій області проводилась документальна позапланова виїзна перевірка Дочірнього підприємства «УКР-СЗМА» Закритого акціонерного товариства «Трест «Севзапмонтажавтоматика», далі - Позивач, з питань повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ВП «Ізоспан» (код ЄДРПОУ 36054375) та з ПП «Експо-Груп-08» (код ЄДРПОУ 36154178) за період з 01.01.2009 по 30.06.2011, за результатами якої складено Акт про результати документальної позапланової перевірки від 22.11.2011 р. №404/23-5/30599802.

Перевіркою встановлено, що на порушення п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) підприємством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму 2 114 711 грн.

Висновки акту перевірки базуються на фіктивній діяльності контрагентів позивача ТОВ «ВП «ІЗОСПАН» ТА ПП «ЕКСПО-ГРУП-08», яка не мала реального характеру господарської діяльності. Враховуючи те, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні в достатній кількості трудові ресурси, власні чи орендовані транспортні засоби та інше обладнання, яке необхідно для виконання договорів поставки, то угоди укладені із ними не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

За результатом розгляду матеріалів перевірки, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя винесене податкове повідомлення - рішення від 01 березня 2012р. №0000412305, яким позивачу зменшене від'ємне значення податку на додану вартість за жовтень 2009р. у сумі 14398,0 грн., за грудень 2009р. у сумі 12 854,0 грн.

Однак, суд не погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін, підставами донарахування сум податку на додану вартість стали первинні документи виписані контрагентами позивача - ТОВ «ВП «ІЗОСПАН» ТА ПП «ЕКСПО-ГРУП-08» на підставі вчинених нікчемних правочинів.

Така позиція сформована на підставі того, що в акті перевірки перевіряючими досліджені первинні документи господарських взаємовідносин позивача з переліченими вище контрагентами по поставці товару та встановлено наступне:

Так, відповідно до наданих первинних документів встановлено, що у період червень - листопад 2009р. ТОВ ДП «УКР-СЗМА» ЗАТ «Трест-Севзапмонтажавтоматика» укладені договори купівлі-продажу з ТОВ «ВП Ізоспан»:

1. Договір від 22.06.2009р. №55-09 на загальну суму 12 390 000 грн., щодо поставки Трансформатора ТРДН 63000/150/10.

2. Договір від 09.11.2009р. №09/11/1 на загальну суму 44904 грн., щодо поставки відвода 90 0 168х4,5 та манометра самописного МТС 711 0-250.

3. Договір від 18.11.2009р. №18/11/1 на загальну суму 51840 грн., що до поставки тензорезисторного датчика ТВС-16-0.10-С4.

Також ТОВ ДП «УКР-СЗМА» ЗАТ «Трест-Севзапмонтажавтоматика» у період жовтень 2009р. - березень 2010р. отримано від ТОВ «ВП Ізоспан» продукцію на загальну суму 109929,3 грн.

Згідно пояснень, наданих 07.06.2011р. у м.Дніпропетровськ, директором та засновником ТОВ «ВП «Ізоспан»- ОСОБА_14. від імені якого складено договір з ДП "УКР-СЗМА", встановлено, що до реєстрації та фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВП «Ізоспан» він не має відношення. Згоди на реєстрацію вказаного підприємства на своє ім'я не давав, будь-яких документів первинного, бухгалтерського обліку, податкової звітності не підписував. З посадовими особами ДП "УКР-СЗМА" не знайомий, будь-яких документів в адресу ДП "УКР-СЗМА" не складав та не підписував. Про те, що він є директором та засновником вказаного підприємства стало відомо від співробітників міліції.

Згідно пояснень, наданих 10.06.2011р. у м.Дніпропетровськ, ОСОБА_5, встановлено, що в грудні 2009р. за грошову винагороду вона дала згоду на призначення себе на посаду директора ТОВ «ВП «Ізоспан». До діяльності підприємства ОСОБА_5 не має відношення, будь-яких документів особисто не складала. Частково деякі документи вона підписувала на прохання особи, яка призначила її директором підприємства, на ім'я ОСОБА_6, прізвище їй не відома. Зміст документів, які вона підписувала їй не відомий. Про фінансово-господарські взаємовідносини з ДП "УКР-СЗМА" їй нічого не відомо. Будь-якої продукції та послуг в адресу ДП "УКР-СЗМА" вона не постачала та не складала будь-яких податкових та видаткових накладних.

За результатами розгляду матеріалів дослідчої перевірки від 22.09.2011р. №3384 у відношенні посадових осіб ТОВ «ВП «Ізоспан», слідчим СВ Самарського РВ ДГУ ДУМВС України у Дніпропетровської області, старшим лейтенантом міліції Горобець Р.А., встановлено, що перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «ВП «Ізоспан» здійснена з метою прикриття незаконної діяльності, в результаті якої державою отримано великий матеріальний збиток. 26.09.2011р. порушена кримінальна справа по факту фіктивного підприємництва, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Також, згідно наданих первинних документів встановлено, що в липні 2010р. ТОВ ДП «УКР-СЗМА» ЗАТ «Трест-Севзапмонтажавтоматика» укладено договір купівлі-продажу з ПП «Екс по-Груп-08» від 19.07.2010р. №19-07/13 на загальну суму 12 300 000 грн. щодо поставки трансформатора ТРДН 63000/150/10.

Згідно пояснень, наданих 21.06.2011р. у м. Одеса, ОСОБА_8, встановлено, що підприємство ПП „Експо-Груп-08", фактично ніколи не знаходилось за адресою реєстрації: АДРЕСА_1. ОСОБА_8 повідомила, що проживає у вказаній квартирі разом з чоловіком ОСОБА_9 з 2004р. будь-яких підприємств в їх квартирі ніколи не знаходилось. Згоди на реєстрацію юридичних осіб у своїй квартирі не давала. Про реєстрацію у її квартирі підприємства стало відомо згідно листів податкової. Неодноразово зверталась із скаргами до Державного реєстратора та Державної податкової адміністрації. Свідчення ОСОБА_8 підтверджуються поясненнями сусіда з квартири НОМЕР_2 ОСОБА_10, який повідомив, що будь-які підприємства у кв.НОМЕР_1 не знаходились, сторонні особи вказану квартиру не відвідують.

Місцезнаходження директора ПП „Експо-Груп-08" ОСОБА_13. не встановлено. За відомостями адресно-довідкового бюро УМВС України в Одеській області, наданих 21.06.2011р., ОСОБА_13. у м. Одесі та Одеській області не зареєстрована. Згідно пояснень, наданих батьком ОСОБА_12, встановлено, що його донька більше десяти років проживає в м. Одеса, де фактично йому не відомо, контактів з нею не підтримує. Останній раз ОСОБА_13. приїжджала до батьків навесні 2010р.

Згідно інформації, отриманої від ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 06.07.2011р. №6284/8/26-31 встановлено, що ПП „Експо-Груп-08" є «транзитним» підприємством, яке використовується для переведення безготівкових коштів в готівкові. Генеральною прокуратурою України під час розслідування кримінальної справи №49-3015 у відношенні посадових осіб Київської державної адміністрації за ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК України було встановлено, що групою осіб з метою прикриття незаконної діяльності, та надання послуг з мінімізації податкового кредиту, створено ряд суб'єктів підприємницької діяльності. До складу вказаного угрупування входить ПП „Експо-Груп-08". Документи нормативної та звітної справ ПП „Експо-Груп-08" вилучені по дорученню Слідчого з ОВС Генеральної прокуратури України 17.02.2010р.

Саме тому перевіряючі дійшли висновку про безпідставність завищення позивачем податкового кредиту при взаємовідносинах із зазначеними контрагентами, щодо придбання товару на підставі нікчемних договорів поставки.

Однак, за приписами п.п. 7.2.3 п.7.2. ст..7 Закону №168/97-ВР „податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом ...

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків".

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону „податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку".

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. Закону України № 168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Як зазначалась раніше, відповідно п.п. 7.2.3 п.7.2. ст..7 Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Такі ж приписи містить і Податковий кодекс України.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З положеннями цієї норми кореспондуються і приписи п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, а саме, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна повинна містити обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1. ст.201 Податкового кодексу України.

Отже, законодавством встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Закон України № 168/97-ВР не ставить в залежність право на податковий кредит від наявності або відсутності інших документів первинного обліку, і від того, яким чином господарські операції відображені у бухгалтерському і податковому обліку контрагента.

Разом з тим, позивачем надано до перевірки та в судовому засіданні договори поставки, податкові накладні, товарно-транспортні накладні на підтвердження виконання договорів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже у разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

А згідно з п.184.1 ст.184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Реєстрація платником податку на додану вартість, в силу приписів Податкового кодексу України, підтверджується Свідоцтвом.

ТОВ «ВП «ІЗОСПАН» ТА ПП «ЕКСПО-ГРУП-08» на час надання позивачу послуг були зареєстровані у якості платників податку на додану вартість. Свідоцтво платника ПДВ видано TOB „Виробниче Підприємство «Ізоспан" 05.05.2009 р. дата анулювання свідоцтва - 30.05.2011р. Свідоцтво платника ПДВ видано TOB „Експо-Груп-08" 19.09.2008р., дата анулювання свідоцтва - 04.11.2011р.

Тобто, позивач мав правовідносини з господарюючими суб'єктами, які є самостійними дієздатними юридичними особами - платниками податків та відповідно до інформації, що міститься в базі даних ДПА України і розміщена на її офіційному сайті.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих накладних вимогам Закону України № 168/97-ВР та Податкового кодексу України, акт перевірки не містить, ТОВ ДП «УКР-СЗМА» ЗАТ «Трест-Севзапмонтажавтоматика» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим ним послугам (товарам) до складу податкового кредиту, оскільки його право підтверджується належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Крім того, суд не може погодитись з правовою позицією Відповідача в частині нікчемності зазначених угод з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу Позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених позивачем з контрагентами, відсутні.

Статтею 207 ГК України встановлено: господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що Відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Тож, за відсутності встановлених фактів наявності умислу позивача на несплату (ухилення від сплати) податків у спірних операціях, ТОВ ДП «УКР-СЗМА» ЗАТ «Трест-Севзапмонтажавтоматика» не має відповідати за допущені з боку його контрагентів, порушення вимог законодавства. Позивачем були дотримані всі вимоги податкового законодавства щодо відображення податкового кредиту по спірним операціям в обліку товариства.

Зважаючи на усе викладене, за результатом розгляду справи суд приходить до висновку про безпідставність винесення податковим органом податкового повідомлення- рішення, а відтак вважає за необхідне його скасувати.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновків про порушення позивачем приписів п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому необґрунтовано виніс податкове повідомлення-рішення від 01.03.2012 № 0000412305.

З огляду на викладене, позовні вимоги Дочірнього підприємства «УКР - СЗМА» Закритого акціонерного товариства «Трест «Севзапмонтажавтоматика» підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, п. 1 ст. 17, ст. ст. 158, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 01.03.2012 № 0000412305.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «УКР - СЗМА» Закритого акціонерного товариства «Трест «Севзапмонтажавтоматика» (код ЄДРПОУ 30599802) судові витрати у розмірі 272,52грн. (двісті сімдесят дві гривні 52 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 20.07.2012.

Суддя (підпис) О.М. Нечипуренко