Рішення

від 19.07.2012 по справі 5010/636/2012-19/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2012 р. Справа № 5010/636/2012-19/27

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-фінансова компанія "Система ресурс", вул.Кіквідзе,18, м. Київ 103, 01103

до відповідача: дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор", вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ,76000

про стягнення 44249,21 грн.

за участю представників сторін:

від відповідача: представник Федорів В.І., (довіреність № 1425/01-ю від 28.11.11. )

від позивача: представник Остапчук О.В., (довіреність № 377/1 від 26.10.11.)

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-фінансова компанія "Система ресурс" звернулось в суд із позовом до дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" про стягнення 44249,21 грн. Позивач обґрунтував позовні вимоги неналежним виконанням умов договору поставки №4П/08 від 31.07.08.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі згідно поданої заяви вх.№4669/2012-свх від 13.07.12 про збільшення позовних вимог та просить стягнути з дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" 73042,01грн. - інфляційних втрат, 36235,94 грн. - 3% річних та 2185,56 грн. - судового збору.

Враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, який визначений ст.22 ГПК України, щодо права позивача до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно поданої заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов вх.№4668/2012-свх від 13.07.12 та відзиві №4814/2012-свх від 19.07.12, а саме ствердив, що строк виконання зобов"язання настав 23.11.11, тобто через 120 банківських днів з моменту отримання претензії №376 від 03.06.11, а тому не погодився із сумою нарахованих інфляційних втрат та відсотків річних. Контррозрахунок суми позову не подав.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

31.07.08 між сторонами даного спору укладено договір поставки №4П/08, відповідно до якого позивач зобов"язався поставити , а відповідач в свою чергу - прийняти та оплатити вартість товару у відповідності до умов договору (п.1.1. ).

Відповідно до п.3.1. договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежу на термін до 120 банківських днів.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією №376 від 02.06.11 про погашення заборгованості в сумі 438830,53 грн., яку відповідач отримав 08.06.11. Дана претензія залишена без виконання, а сума боргу підлягає до стягнення згідно рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.11 по справі 5010/2288/2011-2/141 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-фінансова компанія "Система ресурс" до дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" про стягнення 673723,99 грн., яке набрало законної сили. Судом у даній справі встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару згідно договору поставки №4П/08 від 31.07.08 та стягнуто з ДП"Івано-Франківський облавтодор" основну заборгованість в сумі 438830,53 грн.

Зобов"язання, відповідно до норм ст.599 ЦК України, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із пояснень представника позивача та не заперечується представником відповідача, заборгованість перед позивачем в сумі 438830,53 грн. за видатковими накладними №РН-0000044 від 27 квітня 2009 року ,№РН-0000045 від 28 квітня 2009 року та №РН-0000046 від 30 квітня 2009 року, станом на час розгляду даної справи, не погашена.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Твердження представника відповідача про те, що строк оплати товару настав 23.11.11 - через 120 банківських днів з моменту отримання претензії №376 від 03.06.11, не відповідає вимогам цивільного законодавства та умовам укладеного договору.

Враховуючи положення ч.1 ст. 530 ЦК України та беручи до уваги п.3.1. договору, згідно якого розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежу на термін до 120 банківських днів, термін оплати за накладною №РН-0000044 від 27 квітня 2009 року настав 20.10.09; за накладною №РН-0000045 від 28 квітня 2009 року - 21.10.09 ; за накладною №РН-0000046 від 30 квітня 2009 року - 23.10.09.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, позивачем відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 73042,01 грн. та 3 % річних в сумі 36235,94 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування 3% річних за період з 20.10.09 по 03.07.12 з врахуванням часткової оплати та задоволено за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, оскільки розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем без врахування Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 362-97р.

У відповідності до вказаних рекомендацій, нарахування індексу інфляції у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України відбувається помісячно. При цьому, до суми боргу за певний період застосовується офіційно встановлений індекс інфляції, який склався в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж і до моменту погашення боргу.

За таких обставин, сума інфляційних нарахувань, яка підлягає стягненню по договору складає 72996,40 грн.:

- за накладною №РН-0000044 від 27 квітня 2009 року за період листопад 2009 року - червень 2012 року з врахуванням проплати 23.11.09 - на суму 100000,00 грн., становить 39000,16 грн. та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, оскільки згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі, що перевищують заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань в межах заявлених позовних вимог;

- за накладною №РН-0000045 від 28 квітня 2009 року за період листопад 2009 року - червень 2012 року становить 11262,39 грн.;

- за накладною №РН-0000046 від 30 квітня 2009 року за період листопада 2009 року - червень 2012 року становить 22733,85 грн.

В решті інфляційних втрат слід відмовити.

За таких обставин суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: 72996,40 грн. - інфляційних нарахувань та 36235,94 грн. - 3% річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи пропорційно до задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612, 614, 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-7, 22, 43, 49, 55, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-фінансова компанія до дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" про стягнення 109277,95 грн. задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ,76000 (код 31790584) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-фінансова компанія "Система ресурс", вул.Кіквідзе,18, м. Київ 103, 01103 ( код 34047209) - 72996,40 (сімдесят дві тисячі дев"ятсот дев"яносто шість гривень сорок копійок) - інфляційних втрат, 36235,94 (тридцять шість тисяч двісті тридцять п"ять гривень дев"яносто чотири копійки) - 3% річних, а також 2184,64 ( дві тисячі сто вісімдесят чотири гривні шістдесят чотири копійки ) - судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.07.12

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"