Постанова

від 04.09.2012 по справі 5010/636/2012-19/27

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.12 Справа № 5010/636/2012-19/27

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України»

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2012р.

у справі № 5010/636/2012-19/27

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія «Система ресурс», м.Київ

до дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України», м.Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 44 249,21 грн.

з участю представників :

від скаржника -не з»явився

від позивача -не з»явився

Представник скаржника в судове засідання 04.09.2012р. не з'явився, подав суду клопотання № 1112/01-10 від 03.09.2012р., в якому просить розгляд апеляційної скарги відкласти у зв'язку з перебуванням у службовому відрядженні юрисконсульта. Оцінюючи подане скаржником клопотання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК). З огляду на викладене, беручи до уваги документальну непідтвердженість клопотання відповідача, зважаючи на те, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, колегія суддів в задоволенні клопотання відповідача відмовляє.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2012р. у справі № 5010/636/2012-19/27 (суддя Максимів Т.В.) задоволено частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія «Система ресурс», м.Київ та стягнуто з дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України», м.Івано-Франківськ 72 996,40 грн. інфляційних втрат, 36 235,94 грн. -3% річних та 2184,64 грн. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач -дочірнє підприємство «Івано-Франківський облавтодор»відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки з врахуванням положень ст.530 ЦК України строк виконання зобов»язання наступив 15.06.2011р., однак враховуючи умови договору, укладеного між сторонами, а саме п.3.1, щодо відстрочки платежу зобов»язання по оплаті за товар виникло 23.11.2011р. Відповідно, на думку скаржника, саме з цього моменту у позивача виникло право на нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

31.07.08р. між сторонами даного спору укладено договір поставки № 4П/08, відповідно до якого позивач зобов"язався поставити , а відповідач в свою чергу - прийняти та оплатити вартість товару у відповідності до умов договору (п.1.1. ).

Відповідно до п.3.1. договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежу на термін до 120 банківських днів.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією №376 від 02.06.11 про погашення заборгованості в сумі 438830,53 грн., яку відповідач отримав 08.06.11. Дана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Згідно рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.11 по справі 5010/2288/2011-2/141 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-фінансова компанія "Система ресурс" до дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" з відповідача на користь позивача стягнуто основну суму заборгованості. Вказане рішення набрало законної сили. Судом у даній справі встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару згідно договору поставки №4П/08 від 31.07.08р.

Зобов"язання, відповідно до норм ст.599 ЦК України, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість перед позивачем в сумі 438830,53 грн. за видатковими накладними №РН-0000044 від 27 квітня 2009 року ,№РН-0000045 від 28 квітня 2009 року та №РН-0000046 від 30 квітня 2009 року, станом на час розгляду даної справи, не погашена.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Твердження представника відповідача про те, що строк оплати товару настав 23.11.11 - через 120 банківських днів з моменту отримання претензії №376 від 03.06.11, не відповідає вимогам цивільного законодавства та умовам укладеного договору.

Враховуючи положення ч.1 ст. 530 ЦК України та беручи до уваги п.3.1. договору, згідно якого розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежу на термін до 120 банківських днів, термін оплати за накладною №РН-0000044 від 27 квітня 2009 року настав 20.10.09; за накладною №РН-0000045 від 28 квітня 2009 року - 21.10.09 ; за накладною №РН-0000046 від 30 квітня 2009 року - 23.10.09.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, позивачем відповідачу підставно нараховані інфляційні втрати та 3 % річних.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2012р. у справі № 5010/636/2012-19/27 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Повний текст постанови складено «05»вересня 2012р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.