Рішення

від 16.07.2012 по справі 5023/2703/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2012 р. Справа № 5023/2703/12

вх. № 2703/12

Суддя господарського суду Задорожна І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - Дьомін Д.О. (керівник - витяг з ЄДРПОУ серії АА № 203371). відповідача - Писаренко В.І. (дов. № 06-1/994 від 24.04.2012р.).

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Технологічний Центр", м. Харків

до Публічного Акціонерного товариства "АКБ "Базис", м. Харків

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Технологічний Центр", звернулось до господарського суду з позовною заявою до Публічного Акціонерного товариства "АКБ "Базис", в якій просить суд зобов'язати відповідача виконати платіжне доручення Приватного підприємства "Технологічний центр" №73 від 29.05.2012 р. на переказ коштів, шляхом списання з рахунку Приватного підприємства "Технологічний центр" №2600401316110, відкритого у Публічному акціонерному товаристві "АКБ "Базис", грошових коштів в сумі 465 500,00 грн. та перерахування цих грошових коштів на рахунок Приватного підприємства "Технологічний Центр" №26002010168942, відкритий у Публічному акціонерному товаристві "ВТБ Банк" (код банку 321767), посилаючись на невиконання ПАТ "АКБ "Базис" умов укладеного між сторонами договору на здійснення розрахунково - касового обслуговування №062/02 від 25.04.2002 року, а саме, невиконання розрахункового документу позивача - платіжного доручення №73 від 29.05.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 15.06.2012 року порушено провадження у справі №5023/2703/12, розгляд справи призначено на 02.07.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 02.07.2012 року, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 16.07.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні 16.07.2012 року підтримує заявлені позовні вимоги, через канцелярію господарського суду за вх. № 11947 від 27.06.2012р. на виконання вимог ухвали суду надав додаткові пояснення по справі стосовно оплати позивачем судового збору в підтвердження заявлених позовних вимог, як вимог немайнового характеру.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.07.2012 року заперечує проти заявлених позовних вимог, за вх.№9591 від 16.07.2012 року надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що згідно Постанови Правління Національного банку України від 20.04.2012 року №168 у ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Базис" призначена тимчасова адміністрація строком на шість місяців з 23.04.2012 року по 23.10.2012 року та введено повний мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на три місяці з 23.04.2012 року до 23.07.2012 року. Оголошення про призначення тимчасової адміністрації в ПАТ "АКБ "Базис" ( м. Харків) було розміщено на офіційному сайті Національного банку України 20.04.2012 року та надруковано в газеті "Урядовий кур'єр" №74 від 24.04.2012 року, відповідно до вимог ст.85 Закону України "Про банки та банківську діяльність". Як вказує відповідач, 01.06.2012 року відповідачем позивачу було сформовано повідомлення про невиконання розрахункового документа, у зв'язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку банку, проте після закінчення дії мораторію введеного НБУ, в разі відновлення своєї платоспроможності, грошові кошти позивача в сумі 465 500,0 грн. будуть перераховані на рахунок, який відкритий в іншому банку.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

25.04.2002 року між Акціонерним комерційним банком "Базис" (перейменованим у Публічне акціонерне товариство "АКБ" Базис" ) та Приватним підприємством "Технологічний центр", укладено договір на здійснення розрахунково - касового обслуговування № 062/02, відповідно до якого відповідач відкрив позивачу (клієнту) розрахунковий рахунок №2600401316110 та зобов'язався здійснювати його розрахунково - касове обслуговування.

Відповідно до п. 2.1. договору, сторони визначили, що банк (відповідач) має право використовувати кошти клієнта, які зберігаються на рахунку, гарантуючи їх наявність і проведення операцій відповідно до діючого законодавства та нормативних актів НБУ.

В п. 2.2.3. договору сторони передбачили, що клієнт (позивач) має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших, обумовлених цим договором послуг.

Пунктами 2.3.1, 2.3.3., 2.3.5 договору визначені, зобов'язання відповідача, зокрема: належним чином виконувати умови цього договору, своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до нормативних актів про безготівкові розрахунки в господарському обігу України, видавати за вимогою клієнта виписку з рахунку з доданням необхідних документів.

Відповідно до довідки відповідача від 05.06.2012 року, станом на 01.06.2012 року на поточному рахунку позивача №2600401316110 відкритому у ПАТ "АКБ" Базис" обліковуються грошові кошти в сумі 494 703,09грн.

29.05.2012 року позивач надав до банку платіжне доручення №73 із призначенням платежу "перерахування коштів з поточних надходжень на поточний рахунок", з метою перерахування належних позивачу грошових коштів в сумі 465 500,0грн. на рахунок позивача №26002010168942 у ПАТ "ВТБ Банк" ( код банку 321767).

Платіжне доручення прийнято до обліку відповідачем, що підтверджується відповідним штампом банку на платіжному дорученні.

Як вказує позивач в позовній заяві, 31.05.2012 року позивачем отримано від відповідача повідомлення про невиконання розрахункового документу, а саме платіжного доручення №73 від 29.05.2012 року, у зв'язку із нестачею коштів на кореспондентському рахунку банку.

Крім того, відповідач 01.06.2012 року за №16-13/2217 надіслав на адресу лист, з якого вбачається, що причиною невиконання відповідачем вказаного платіжного доручення є призначення тимчасової адміністрації у ПАТ "АКБ "Базис" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на три місяці, відповідно до приписів Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Звертаючись до господарського суду з позовом, ПП "Технологічний Центр" зазначає про те, що вищевказані дії відповідача щодо невиконання розрахункового документу, а саме платіжного доручення №73 від 29.05.2012 року є незаконними та такими, що порушують умови укладеного між позивачем та відповідачем договору, в зв*язку з чим, вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом грошей з рахунку (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також, здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Згідно з п.1.1 договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 062/02 від 25.04.2002 р., укладеного між Акціонерним комерційним банком "Базис" (перейменованим у Публічне акціонерне товариство "АКБ Базис") та Приватним підприємством "Технологічний центр", банк зобов'язався здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що містяться в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно з п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Як встановлено судом, вищезазначене платіжне доручення Приватного підприємства "Технологічний центр" із призначенням платежу" перерахування коштів з поточних надходжень на поточний рахунок " було оформлено належним чином та прийнято відповідачем на виконання. Зауважень щодо правильності оформлення документів або відсутності необхідної кількості коштів на рахунку платника з боку відповідача не було.

Матеріалами справи підтверджується, що в порушення своїх зобов'язань за договором та вимог Закону відповідач не здійснив розрахуноково-касове обслуговування, а саме не перерахував кошти за платіжним дорученням № 73 від 29.05.2012 року на рахунок позивача №26002010168942 у ПАТ "ВТБ "Банк".

Господарський суд зауважує на те, що зобов'язання відповідача виконати доручення клієнта виникло у банка з моменту укладення договору № 062/02 від 25.04.2002 р. та діє до припинення договору.

З урахуванням викладеного, суд вважає такі дії відповідача щодо невиконання розрахункового документу, а саме : платіжного доручення №73 від 29.05.2012 року незаконним та такими, що порушують умови укладеного між позивачем та відповідачем договору, тому позовні вимоги про зобов'язання Відповідача виконати платіжне доручення Приватного підприємства "Технологічний центр" №73 від 29.05.2012 р. на переказ коштів, шляхом списання з рахунку Приватного підприємства "Технологічний центр" №2600401316110, відкритого у Публічному акціонерному товаристві "АКБ "Базис", грошових коштів в сумі 465 500,00 грн. та перерахування цих грошових коштів на рахунок Приватного підприємства "Технологічний Центр" №26002010168942, відкритий у Публічному акціонерному товаристві "ВТБ Банк" (код банку 321767) визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача щодо введення мораторію на задоволення вимог кредиторів є безпідставними і не відносяться до спірних взаємовідносин сторін у справі з огляду на наступне.

У відповідності до статі 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" мораторій - це зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань; Визначення терміна в редакції Закону N 1617-VI ( 1617-17 ) від 24.07.2009 .

В ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначені поняття клієнта та кредитора банку:

клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку;

кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Статтею 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" встановлений порядок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, яким передбачено, що з метою створення сприятливих умов для покращання та стабілізації фінансового стану банку Національний банк має право ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше три місяців.

Протягом терміну дії мораторію:

1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій не поширюється на зобов'язання, які пов'язані з обслуговуванням господарської діяльності банку, в тому числі виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку, а також вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальних допомог у межах установлених тимчасовим адміністратором лімітів.

Мораторій не поширюється на зобов'язання банку з перерахування органам Пенсійного фонду України єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на зобов'язання з повернення фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування розміщених на депозитних рахунках у банках тимчасово вільних коштів, у тому числі резервів коштів цих фондів. Статтю 85 доповнено новою частиною згідно із Законом N 3385-VI

( 3385-17 ) від 19.05.2011 .

Статтями 80 та 81 Закону України "Про банки і банківську діяльність" також вичерпно встановлені права або обов'язки тимчасового адміністратора, які за своєю сутністю є пов'язаними із забезпеченням збереження активів та документації банку. Жодна із вищеназваних норм не містить визначення клієнта банку (тобто особи, якій надаються послуги за договором розрахунково-касового обслуговування), як кредитора банку, оскільки грошові кошти клієнтів банку не залучаються та не розміщуються останнім від свого імені, на власних умовах та на власний ризик і які банк повинен повернути кредитору на певних умовах.

Тобто, з огляду на наведене, відповідач не є "боржником" у зобов'язанні (за договором про розрахунково-касове обслуговування), а позивач - "кредитором" - особою, на користь якої зобов'язаний виконати певні дії, оскільки зобов'язальні правовідносини пов'язані з правом власності (речовим правом) та виконання майнових зобов'язань призводить до виникнення, зміни чи припинення права власності, чого не відбувається між сторонами у зобов'язаннях за договором банківського рахунку.

Таким чином, зобов'язання відповідача у даних спірних правовідносинах являються зобов*язаннями, які пов*язані з обслуговуванням господарської діяльності банку, на які не поширюється мораторій у розумінні ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, судовий збір у даній справі покладається на позивача .

Керуючись ст. ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст. ст. 80, 81, 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "АКБ "Базис" (61002, м. Харків, вул. Сумська, б.88, код ЄДРПОУ 19358916) виконати платіжне доручення №73 від 29.05.2012 року Приватного підприємства "Технологічний центр" (61145, Харківська область, м. Харків, Дзержинський район, вулиця Шатилова дача, будинок 4, код 31886700) на переказ коштів, шляхом списання з рахунку Приватного підприємства "Технологічний центр" №2600401316110, відкритого у Публічному акціонерному товаристві "АКБ "Базис" грошових коштів в сумі 465 500,00 грн. та перерахування цих грошових коштів на рахунок Приватного підприємства "Технологічний центр" №26002010168942, відкритий у Публічному акціонерному товаристві "ВТБ Банк" ( код банку 321767).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" (61002, м. Харків, вул. Сумська, б.88, код ЄДРПОУ 19358916) на користь Приватного підприємства "Технологічний центр" (61145, Харківська область, м. Харків, Дзержинський район, вулиця Шатилова дача, будинок 4, код ЄДРПОУ 31886700) - 1 073,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено 18.07.2012 року.

Суддя Задорожна І.М.