Постанова

від 17.07.2012 по справі 5019/541/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р. Справа № 5019/541/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агросоюз-2000" на рішення господарського суду Рівненської області від 13.06.12 р. у справі № 5019/541/12 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Приватного підприємства "Агросоюз-2000"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна насіннєва компанія"

про стягнення 675884,41 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ"

до 1. Приватного підприємства "Агросоюз-2000"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна насіннєва компанія"

про визнання недійсним договору № 794/2 про переуступку боргу від 27.07.2011 року із змінами та доповненнями внесеними до нього додатковою угодою № 1 від 03.08.2011 року

за участю представників :

позивача - Іванюк І.В. ( довіреність №15 від 01.02.12 р.)

відповідача - Найдич М.А. ( довіреність б/н від 07.05.12 р.)

третьої особи відповідача - Костевич Т.О. ( довіреність б/н від 03.01.12 р.)

В судовому засіданні 17.07.2012 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови

ВСТАНОВИВ:

ПП "Агросоюз-2000" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з ТзОВ "Агро XXI" заборгованості за договором поставки № 30/10-1 хсзр від 01.11.2010 року та договором № 794/2 від 27.07.2011 року про переуступку боргу у сумі 675884,41 грн., з яких 32048,00 грн. - заборгованість за поставлений товар, 1260,84 грн. пеня, 640960,00 грн. штраф, 1615,57 грн. 20% річних.

ТзОВ "Агро XXI" подало до суду зустрічний позов про визнання недійсним договору № 794/2 від 27.07.2011 року про переуступку боргу, із змінами та доповненями.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 13.06.2012 року у справі № 5019/541/12 у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір № 794/2 про переуступку боргу від 27.07.2011 року із змінами та доповненнями внесеними до нього додатковою угодою № 1 від 03.08.2011 року.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічні позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що договір переуступки боргу суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам законодавства, не відповідає вимогам добросовісності, розумності та справедливості, які є як загальними засадами цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України), так і вимогам, що ставляться до зобов'язання (ч. 3 ст. 509 ЦК України), внаслідок чого останній визнано недійсним. Відтак, місцевий суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову та стягнення заборгованості за договором про переуступку вимоги.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПП "Агросоюз-2000" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 13.06.2012 року у справі № 5019/541/12 скасувати та прийняти нове, яким задоволити первісний позов, а в задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення місцевого господарського суду винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Представник скаржника в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник ТзОВ "Агро ХХІ" в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали, заслухавши пояснення представника скаржника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду матеріалів і вирішення спору, суд встановив наступне.

01.11.2010 року між ПП "Агросоюз-2000" (постачальник) та ТзОВ "Міжнародна насіннєва компанія" (покупець) укладено договір поставки № 30/10-1 хсзр. У відповідності до п. 1.1. договору поставки № 30/10-1 хсзр постачальник зобов'язувався поставити, а покупець - прийняти та оплатити засоби захисту рослин, а саме Альфа Епоксил у кількості 10015 кг. Загальна вартість товару становить 3204800,00 грн. з врахування ПДВ.

Постачальник свої зобов'язання за договором поставки № 30/10-1 хсзр виконав в повному обсязі, однак ТзОВ "Міжнародна насіннєва компанія" лише частково виконала свої зобов'язання оплативши товар лише в сумі 3172752,00 грн., залишок боргу складає 32048,00 грн.

27.07.2011 року між ПП "Агросоюз-2000" (кредитор), ТзОВ "Міжнародна насіннєва компанія" (первісний боржник) та ТзОВ "Агро XXI" (новий боржник) було укладено договір № 794/2 переуступки боргу. Також, 03.08.2011 року було укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої було внесено зміни в договір № 794/2. У відповідності до пункту 1 договору № 794/2, в редакції додаткової угоди № 1, первісний боржник передає, а новий боржник приймає на себе обов'язок виконання зобов'язань за договором поставки № 30/10-1 хсзр від 01.11.2010 року на суму 32048,00 грн. з урахуванням інфляції, штрафних санкцій, відсотків та збитків, який укладений між ТзОВ "Міжнародна насіннєва компанія" (первісний боржник) та ПП "Агросоюз-2000" (кредитор). Пунктом 4 договору № 794/2, в редакції додаткової угоди № 1, передбачено, що новий боржник зобов'язується сплатити борг до 30.12.2011 року.

Спір між сторонами виник внаслідок невиконання зобов'язань за договором № 794/2.

При цьому, ТзОВ "Агро ХХІ", звертаючись до господарського суду із зустрічним позовом, зазначило, що спірний договір суперечить п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3. ст. 509, ч. 1. ст. 627 ЦК України, оскільки при його укладенні сторонами не було враховані вимоги щодо розумності та справедливості договору, та ч. 1 ст. 79 ГК України, оскільки спрямований на заподіяння майнової шкоди товариству. Спірний договір не є справедливим, добросовісним та розумним для ТзОВ "Агро XXI", оскільки взагалі не враховує інтересів товариства, не передбачає для ТзОВ "Агро XXI" рівних умов, не передбачає справедливого обміну матеріальними цінностями, а лише покладає на ТзОВ "Агро XXI" обов'язок сплатити борг, і, як наслідком, спірний договір спрямований на заподіяння майнової шкоди товариству у надзвичайно великому розмірі (6288048,00 грн.). Окрім того, спірний договір суперечить меті діяльності ТзОВ "Агро XXI", оскільки переведення боргу без надання відповідної компенсації матиме наслідком збиткову діяльності ТзОВ "Агро XXI", а не отримання прибутку.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Таким чином, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) загальних вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, є самостійною підставою недійсності правочину.

Серед вимог, що встановлені ч. 1 ст. 203 ЦК України, та яка необхідна для чинності правочину, є вимога про те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про те, що враховуючи положення ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України будь-який господарський договір, у тому числі договір про переведення боргу, має укладатись на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Окрім того, норма ч. 1 ст. 627 ЦК України обмежує свободу визначення умов договору вимогами розумності та справедливості.

Відповідно до приписів ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року, судам необхідно враховувати, що згідно із ст.ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (ст.ст. 1, 8 Конституції України).

Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається із матеріалів справи, та правильно встановлено місцевим господарським судом, 27.07.2011 року між ПП "Агросоюз-2000" (кредитор), ТзОВ "Міжнародна насіннєва компанія" (первісний боржник) та ТзОВ "Агро XXI" (новий боржник) було укладено договір № 794/2 переуступки боргу. Зазначений договір покладає на ТзОВ "Агро XXI" обов'язок оплатити поставлений первісному боржнику товару в розмірі 6288048,00 грн. При цьому, спірний договір № 794/2 про переуступку боргу не передбачає жодних прав для ТзОВ "Агро XXI", у тому числі права на отримання компенсації від ТзОВ "Міжнародна насіннєва компанія" за прийняття боргу у надзвичайно великому розмірі.

Колегія суддів вважає, що при визначенні умов спірного договору № 794/2 про переуступку боргу сторони не врахували вимоги ст.ст. 3, 509, 627 ЦК України та не визначили умови договору на засадах справедливості, добросовісності та розумності.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. У господарських відносинах у зміст справедливості включається вимога рівноваги між втратою і придбанням ("справедливого обміну"). Вимога розумності передбачає зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників.

Вищий господарський суд України в ухвалі від 06.03.2008 року у справі № 3/170-2/42 звернув увагу на те, що згідно положень ст.. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість. Суб'єкт цивільного права є добросовісним, коли він діє без умислу заподіяти шкоди іншим особам. Вимога справедливості зводиться до не заподіяння шкоди особі та всьому, що їй належить.

Оспорюваний договір не є справедливим, добросовісним та розумним для ТзОВ "Агро XXI", оскільки взагалі не враховує інтересів товариства, не передбачає для ТзОВ "Агро XXI" рівних умов, не передбачає справедливого обміну матеріальними цінностями, а лише покладає на ТзОВ "Агро XXI" обов'язок сплатити борг, і, як наслідком, спірний договір спрямований на заподіяння майнової шкоди первісному відповідачу у надзвичайно великому розмірі 6288048,00 грн.

Колегія суддів вважає обгрунтованим висновок місцевого суду про те, що спірний договір суперечить п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3. ст. 509, ч. 1. ст. 627 ЦК України, оскільки при його укладенні сторонами не було враховані вимоги щодо розумності та справедливості, ст. 13 ЦК України, оскільки договір вчинений з наміром завдати шкоди іншій особі, ч. 1 ст. 79 ГК України, оскільки спірний договір не відповідає меті діяльності ТзОВ "Агро XXI", відтак, спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Колегія суддів зазначає, що відмовляючи в задоволені первісного позову, місцевим господарським судом правомірно враховано наступне. Дослідивши умови договору поставки № 30/10-1 хсзр від 01.11.2010 року, зокрема пункти 4.1. та 4.4., суд встановив, що оплата має здійснюватись покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку, виставленого постачальником. Позивач за первинним позовом доказів виставлення рахунку відповідачу за первинним позовом не надав. Доданий позивачем за первинним позовом до позовної заяви рахунок-фактура № СФ-0000281 від 01.11.2010 року відповідачу за первинним позовом не виставлявся, а термін дійсності цього рахунку сплив ще 15.12.2010 року, тобто до дати укладення спірного договору № 794/2 про переуступку боргу. Відповідно до умов п. 3 договору № 794/2 про переуступку боргу первісний боржник зобов'язаний протягом 3-х робочих днів передати новому боржнику оригінали наступних документів: договору № 30/10-1хсз від 01.11.2010 року, договору № 01/12-1хсз від 01.12.2010 року, акту звірки кредитора і первісного боржника, інші документи, що стосуються даних договорів і підтверджують заборгованість. Жодних підтверджуючих документів про виконання свого обов'язку щодо передачі документів первісний боржник (ТзОВ "Міжнародна насіннєва компанія") суду не надав. Місцевий господарський суд також правомірно не взяв до уваги не підтверджене відповідними доказами пояснення представника позивача за первісним позовом про надіслання ТзОВ "Агро XXI" претензії № 9 від 31.01.2012 року, оскільки відповідно до ст. 6 ГПК України претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Відповідно до ч. 3 ст. 220 ГК України, боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Частиною 4 ст. 612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно із ч. 1 ст. 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Отже, мало місце прострочення як зі сторони позивача за первісним позовом (не виставлення рахунку-фактури), так і зі сторони ТзОВ "Міжнародна насіннєва компанія" (не передача документів, які підтверджують заборгованість). Тому, у відповідача за первісним позовом не настав строк виконання зобов'язання.

Колегія суддів вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агросоюз-2000" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 13.06.2012 року у справі № 5019/541/12 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.