Постанова

від 19.07.2012 по справі 5006/29/22/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.07.2012 р. справа №5006/29/22/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А. суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін: від позивача: не з'явився від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРТ»м.Краматорськ Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2012р. у справі№ 5006/29/22/2012 (суддя Риженко Т.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Трейдінг»м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРТ»м.Краматорськ Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 87 200,00грн., пені у сумі 2 736,98грн., 10% річних у розмірі 1 765,78грн. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер Трейдінг»м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРТ»м.Краматорськ Донецька область заборгованості у розмірі 87 200,00грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 11908 від 11.08.2011року, пені у сумі 2 736,98грн., 10% річних у розмірі 1 765,78грн.

Заявою від 29.03.2012р. №29 позивач, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму боргу у розмірі 86 700,00грн., пеню у сумі 2 736,98грн., 10% річних у розмірі 1 765,78грн.

Заявою від 13.04.2012р. №35 позивач, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму боргу у розмірі 86 700,00грн., пеню у сумі 2 666,45грн., 10% річних у розмірі 1 765,78грн., аналогічні вимоги позивач виклав в заяві від 11.05.2012р. № 49.

Господарським судом спір розглянуто з урахуванням наданих змін позовних вимог.

Господарський суд Донецької області рішенням від 25.05.2012р. у справі № 5006/29/22/2012 позовні вимоги в частині стягнення боргу задовольнив у пред'явленій до стягнення сумі 86 700грн. 00коп., визнавши їх обґрунтованими та доведеними матеріалами справи; позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнив частково у сумі 2 659грн.90коп., в частині стягнення 10% річних - у сумі 1 716грн.06коп. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 6 грн. 55коп., 10% річних у сумі 49грн.72коп. відмовив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРТ»м.Краматорськ Донецька область, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2012р. у справі № 5006/29/22/2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заявник скарги вважає, що господарським судом при винесенні рішення був порушений принцип змагальності сторін, закріплений у статті 4 3 ГПК України, його клопотання про перенесення розгляду апеляційної скарги безпідставно не було задоволено господарським судом, оскільки відповідач не мав можливості бути присутнім у судовому засіданні в день винесення спірного рішення, через знаходження на стаціонарному лікуванні, про що повідомив суд телеграмою.

Заявник скарги вважає необґрунтованим розрахунок пені та 10% річних наведений господарським судом і в апеляційній скарзі наводить власний розрахунок пені у сумі 1 402грн.56коп. та 10% річних у сумі 958грн., вважаючи датою звернення позивача з позовом 17.02.2012 року.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, у клопотанні № 86 від 12.07.2012 року просив розгляд апеляційної скарги перенести на іншу дату, з причини неотримання апеляційної скарги та просив суд зобов'язати відповідача направити позивачеві копію апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, направив на адресу суду телеграму, в якій просив перенести розгляд апеляційної скарги на іншу дату, посилаючись на знаходження директора на стаціонарному лікуванні, підтверджуючі документи зобов'язався надати у наступному засіданні.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Відповідно до статей 4-4,81-1Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, враховуючи наступне.

11 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полімер Трейдінг»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРТ»(покупець) укладено договір поставки №11908, відповідно п.1.1 якого постачальник зобов'язувався у встановлені строки передати у власність покупця товар, а покупець - своєчасно прийняти товар та оплатити за нього встановлену грошову суму.

Відповідно п.1.3 договору підставою для виникнення зобов'язань з поставки товару є підписана між сторонами специфікація, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

У розділі 5 договору сторони визначили, що строк оплати кожної партії товару складає 7 календарних днів, якщо інше не встановлено у специфікації.

Згідно з п.9.1 договору за порушення строків оплати товару покупець виплачує постачальнику пеню від суми невиконаного грошового зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої за період порушення строків оплати, за кожен день прострочення, що не звільняє його від виконання зобов'язань за договором. При порушенні строків оплати покупець оплачує також 10% річних від простроченої суми.

У пункті 11.10 договору сторони встановили, що даний договір вступає в дію з моменту його підписання та діє один рік, тобто до 11 серпня 2012 року. В частині невиконаних зобов'язань договір діє до повного їх виконання. Продовження дії даного договору на наступні періоди, здійснюється письмовою згодою сторін.

Сторонами 22.11.2011 року підписано специфікацію до договору, у якій визначений асортимент, кількість, загальну вартість продукції, яка склала 127 200,00грн., умови поставки та умови оплати -товар повинен бути оплачений покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту його отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного договору позивач поставив відповідачеві обумовлений у специфікації товар на суму 127 200,00грн., про що свідчать видаткові накладні №1184 від 22.11.2011р. на суму 23 850,00грн., №1190 від 23.11.2011р. на суму 23 850,00грн., №1202 від 24.11.2011р. на суму 23 850,00грн., №1223 від 28.11.2011р. на суму 23 850,00грн., №1231 від 30.11.2011р. на суму 23 850,00грн., №1302 від 12.12.2011р. на суму 7 950,00грн., які скріплені підписами сторін.

Відповідачем вказаний товар отримано на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей №126 від 22.11.2011р., №135 від 12.12.2011р.

Позивач направив відповідачеві для оплати поставленого товару рахунок №1277 від 22.11.2011р. на суму 127 200,00грн., якій відповідач оплатив частково у сумі 40 500,00грн.

Доказів оплати суми 86 700,00грн. суду не надано.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, а відповідачем не надано доказів оплати поставленого товару у повному обсязі, слід визнати правильним висновок господарського суду про наявність заборгованості у сумі 86 700грн. 00коп. по оплаті поставленого товару.

Позивачем пред'явлено до стягнення 10% річних у сумі 1 765,78грн. та пеню у сумі 2 666,45грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

У пункті 9.1 договору сторони узгодили, що при порушенні строків оплати покупець оплачує також 10% річних від простроченої суми.

Відповідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно п.9.1 договору за порушення строків оплати товару покупець виплачує постачальнику пеню від суми невиконаного грошового зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої за період порушення строків оплати, за кожен день прострочення, що не звільняє його від виконання зобов'язань за договором. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Оскільки відповідачем не виконані належним чином прийняті на себе зобов'язання стосовно оплати поставленого товару, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду про доведеність позовних вимог в частині нарахування та стягнення річних у сумі 1 716грн.00коп., пені у сумі 2 659грн.90коп. за період з 11.01.2012 р. по 28.02.2012 р.

Доводи заявника скарги щодо необґрунтованого розрахунку пені та 10% річних наведеного господарським судом є недоведеними, оскільки колегія суддів перевіривши зроблений господарським судом розрахунок 10% річних та пені за період з 11.01.2012 р. по 28.02.2012 р. вважає його правильним.

Слід зазначити, що позивачем пеня та річні пред'явлені за період з 11.01.2012 р. по 28.02.2012 р., тоді як заявник скарги помилково зазначив кінцевою датою періоду нарахування санкцій 17.02.2012 року, припускаючи, що ця дата є датою звернення позивача з позовом.

Доводи заявника скарги про те, що господарським судом при винесенні рішення був порушений принцип змагальності сторін, закріплений у статті 4 3 ГПК України, не знайшли підтвердження в ході слухання справи виходячи з того, що судом першої інстанції справа розглядалася на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Крім того, розгляд позовної заяви без участі представника відповідача не призвів до прийняття невірного рішення, цей довід заявника скарги не може бути підставою для зміни або скасування рішення суду.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2012р. у справі № 5006/29/22/2012 про часткове задоволення позовних вимог є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРТ»м.Краматорськ Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2012р. у справі № 5006/29/22/2012 залишити без змін.

Головуючий Т.А. Шевкова

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надруковано 5 прим:

1 -позивачу

2 -відповідачу

3 -до справи

4 -гос. суду Донецької області 5 -ДАГС