Постанова

від 19.07.2012 по справі 5017/833/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2012 р.Справа № 5017/833/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Головея В.М.., Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Ткачук Є.О.

за участю представників:

НВП „Нива" у вигляді ТОВ - Рибак О.Г. ( за дорученням),

ТОВ „ Охранно- юридична фірма „Карабінер"- Бєлін М.С. ( за дорученням),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Охоронно - юридична фірма „Карабінер" на рішення господарського суду Одеської області від 01.06.2012 р. по справі № 5017/833/2012 за позовом Наукового-виробничого підприємства „Нива" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронно - юридична фірма „Карабінер" про стягнення 30703,33 грн.

ВСТАНОВИЛА:

19.03.2012 р. (вх.№ 1264/2012) Наукового-виробничим підприємством „Нива" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (далі -позивач) у господарському суді Одеської області пред'явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Охоронно - юридична фірма „Карабінер" (далі - відповідач) про стягнення 30703,33грн. (в т.ч.: 15703,33 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та 15 000,00 грн. спричинених матеріальних збитків ), а також судового збору.

Свої вимоги позивач обґрунтовував наступним.

На виконання укладеного між сторонами договору про надання послуг по охороні об'єкту №ОЮ-04/2009 від 30.03.2009р. він сплатив відповідачу 78970,00 грн. за послуги по охороні належного йому (позивачу) об'єкту, хоча згідно актів послуги було надано лише на 63266,67 грн., тобто ним було переплачено 15703,33 грн. і ці грошові кошти є безпідставно набутим майном і відповідно він (позивач) має право на її повернення. Крім того, позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором, а саме не здійснював охорону об'єкту в квітні та серпні 2009р. і він (позивач) був змушений найняти для охорони об'єкту сторонніх осіб та виплати їм зарплату, тобто позивач з вини відповідача поніс збитки в сумі 15000 грн. які підлягають відшкодуванню.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.03.2012р. за вказаним позовом порушенно провадження у справі.

Відповідач участі у розгляді справи в суді першої інстанції не приймав, відзиву на позов не надавав.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.06.2012р. ( повний текст якого складено суддею Железною С.П. 06.06.2012р.) позов задоволено повністю. Свою позицію суд мотивував тим, що позивач довів, що він дійсно переплатив відповідачу суму 15703,33грн. за договором про надання послуг по охороні об'єкту №ОЮ-04/2009 від 30.03.2009р., хоча послуги на зазначену суму відповідачем позивачу не надавались, а відтак, ця сума є безпідставно набутим майном і відповідно позивач має право на її повернення. Задовольняючи вимогу про стягнення 15000 грн. суд дійшов висновку, що відповідач у порушення умов договору не надав позивачу послуги з охорони об'єкту в квітні та серпні 2009р. і позивач був змушений найняти для охорони об'єкту сторонніх осіб та виплати їм зарплату, тобто позивач з вини відповідача поніс збитки які підлягають відшкодуванню. Крім того суд обґрунтовуючи розгляд справи за відсутністю позивача послався на те, що останній неодноразово повідомлявся належним чином за адресою зазначеною у позові , договорі а також зазначеною в державному реєстрі юридичних осіб, однак за цією адресою не знаходився а розшук відповідача не покладено на суд.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своєї позиції скаржник зазначив наступне.

Позивач не направляв йому копію позову з доданими до неї документами чим порушив вимоги ст. 55 ГПК України. Суд не повідомив його про розгляд справи і відповідно він не приймав участі у розгляді справи і не міг надати свої аргументи та докази по спору, чим порушено норми процесуального права, його права та принцип змагальності. Суд зазначив у рішенні, що на його не покладено обов'язок по розшуку сторони, хоча суд повинен був здійснити всі дії по виклику сторін, що свідчить про необ'єктивність судді. Суддя, яка розглядала цей спір раніше, розглядала спір по справі №5017/685/2012р., в якому він (відповідач) приймав участь і тоді повідомлення направлялись за його дійсною адресою, тобто суддя розглядаючи цю справи був обізнаний про його дійсну адресу. Крім того, судом не враховано рішенням господарського суду Одеської області по справі №35/17-2671/2011 від 13.12.2011р. залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду згідно якого на його користь стягнуто з позивача заборгованість за договором про надання послуг по охороні об'єкту №ОЮ-04/2009 від 30.03.2009р, що свідчить про невиконання саме позивачем а не ним (відповідачем) своїх зобов'язань і враховуючи це рішення суд повинен був відмовити у прийнятті позову згідно ст. 62 ГПК України або залишити його згідно вимог ст. 81 ГПК України без розгляду.

Скаржник також заявив клопотання про відновлення йому строку на подання цієї скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.06.2012 р., скаржнику відновлено строк на подання скарги, цю апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.07.2011 р. о 10:00, про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Крім того, листом від 03.07.2012р для повноти розгляду цієї справи суд витребував у господарського суду Одеської області справу №35/17-2671/2011, на яку посилається скаржник у скарзі, в обґрунтування своєї позиції щодо необґрунтованості позовних вимог та помилковості висновку суду.

Зазначена справа надійшла на адресу суду.

Фіксація судового процесу здійснювалось за допомогою технічних засобів .

Представник скаржника в усних поясненнях наданих суду просив суд задовольнити скаргу на викладених у ній підставах

Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні скарги.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, дослідивши обставини справи і наявні у ній докази та матеріали справи №35/17-2671/2011), а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Оцінюючи посилання (доводи) скаржника (відповідача) у скарзі на те, що у порушення ст.56 ГПК України йому не надсилалась копія позову, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи позивач надав суду першої інстанції, на підтвердження направлення ним відповідачу (за офіційно визначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців адресою відповідача) копії позову та доданих до нього матеріалів, фіскальний чек „Укрпошти" та опис вкладення поштового відправлення, з яких вбачається, що це поштове відправлення позивачем здійснювалось 19.03.2012р. (тобто за день до подачі позову до суду) і адресовано відповідачу. Факт наявності зазначеного чеку, згідно п.36 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою КМ України від 17.08.2002р. №1155 є належним підтвердження здійснення поштового відправлення.

Слід зазначити, що ця правова позиція, щодо фіскального чеку підтверджується судовою практикою Верховного Суду України та Вищого господарського суду України.

З огляду на викладене колегія судів вважає, що позивач підтвердив (довів) належними та допустимими доказами здіснення такого відправлення.

Водночас відповідачем у порушення приписів ст.33 ГПК України не доведено будь-якими належними та достатніми доказами факту неотримання ним копії позову.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку що вищезазначені доводи є хибними, не можуть прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення.

Оцінюючи доводи скаржника щодо неповідомлення його належним чином про розгляд (відкладення розгляду) справи колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до вимог ст.64 ГПК України суддя прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення провадження у справі, в якій зазначається про прийняття позовної заяви до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Відповідно до п.п.3.5.1. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України 10.12.2002 N 75, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду в день її прийняття направляється всім учасникам процесу рекомендаційною поштою з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з не отриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Виходячи з судової практики Верховного суду України, а також роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами перших інстанцій" сторона вважається повідомленою належним чином, якщо ухвали про призначення справи до розгляду , або про викладення розгляду справи були направлені стороні рекомендаційною поштою і якщо в матеріалах справи наявні повідомлення поштового відділення про вручення цих ухвал відповідній стороні. Водночас до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а тому примірники повідомлень про вручення рекомендаційної кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адреса вибув", „адреса відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатись належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців місцезнаходження відповідача визначено за адресою м. Одеса ,вул. Генуезька, будинок 1, а зазначений витяг згідно Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є офіційним документом який підтверджує місцезнаходження юридичної особи. Крім зазначеної адреси в цьому витягу немає будь-яких інших адрес з яких можливо було б встановити інше місцезнаходження відповідача.

Слід зазначити, що такі ж данні про місцезнаходження відповідача містяться також в договорі про надання послуг по охороні об'єкту №ОЮ-04/2009 від 30.03.2009р. та актах приймання робіт.

Матеріали справи свідчать, що саме за цією адресою позивач направляв відповідачу копію позову, а суд рекомендаційними листами ухвали про призначення та відкладення розгляду справи.

Зазначені ухвали повертались до суду з позначкою органа зв'язку з про відсутність за вказаною адресою відповідача.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що відповідач повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи і не отримав це повідомлення з своєї вини, оскільки не повідомив органи Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про зміну місцезнаходження, а тому його посилання на те, що його не було повідомлено про розгляд справи чим порушено його процесуальні права не може прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

Посилання скаржника на те, що суддя який розглядав цю справу знав його дійсну адресу, оскільки розглядав іншу справу по якій направляв йому повідомлення за іншою адресою (Одеса, Чорноморська дорога, 101) не можуть прийматись до уваги оскільки суддя який розглядає на протязі року сотні справ не може і не зобов'язаний пам'ятати адреси сторін та шукати їх у матеріалах інших справ.

Посилання скаржника на те, що суд повинен був здійснити його розшук також не приймається до уваги, оскільки такий обов'язок не покладено на суд і місцевий суд здійснив дії передбачені чинним законодавством, тобто направляв відповідачу повідомлення за його офіційним місцезнаходженням.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника викладені ним у скарзі щодо порушення судом процесуальних норм є хибними та не можуть прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

Оцінюючи доводи скаржника щодо неврахування судом того факту, що рішенням господарського суду Одеської області по справі №35/17-2671/2011 від 13.12.2011р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду, на його користь стягнуто з позивача заборгованість за договором про надання послуг по охороні об'єкту №ОЮ-04/2009 від 30.03.2009р, що свідчить про невиконання саме позивачем, а не ним (відповідачем) своїх зобов'язань і враховуючи це рішення місцевий суд повинен був відмовити у прийнятті позову згідно ст. 62 ГПК України або залишити його згідно вимог ст.81 ГПК України без розгляду, колегія суддів встановила наступне.

Місцевий суд розглядаючи цю справу, як вбачається з її матеріалі, не знав, про існування справи №35/17-2671/2011, а оскільки сторони не повідомляли його про цю справу, то відповідно рішення ухвалювалось, не з вини суду, без врахування встановлених обставин та зроблених судом висновків при розгляді справи №35/17-2671/2011.

Водночас приймаючи до уваги, що суд апеляційної інстанції з апеляційної скарги відповідача обізнаний про наявність справи №35/17-2671/2011, то, враховуючи приписи ст.101 ГПК України (повторний перегляд справи в суді апеляційної інстанції), вважає за необхідне при вирішенні цього спору надати оцінку обставинам справи та вимогам позивача з урахуванням матеріалів справи №35/17-2671/2011, яку колегія суддів витребувала у місцевого суду та оглянула в судовому засіданні.

З матеріалів справи №35/17-2671/2011 вбачається, що предметом того спору було стягнення з НВП „Нива" ТОВ на користь ТОВ „Охоронно - юридична фірма „Карабінер" заборгованості по оплаті послуг наданих за договорами по наданню послуг по охороні об'єкту.

Із змісту позовної заяви по вказаній справі (а.с.2-3 т.1) вбачається, що позивач по цій справі ( ТОВ „Охоронно - юридична фірма „Карабінер") перелічив у своєму позові три договори, а саме № ОЮ-04/2009 від 30.03.2009р.; №ОЮ-02/2009 від 19.02.2009р. та №ОЮ-07/2009 від 10.06.2009р. та просив стягнути заборгованість та нараховані на неї штрафні санкції та цими трьома договорами, хоча у розрахунку до позову зазначив лише договір № ОЮ-04/2009 від 30.03.2009р. (а.с.9,т.1).

В процесі розгляду той справи позивач в порядку ст.22 ГПК України уточнив свої вимоги і просив стягнути заборгованість за двома договорами , а саме за договором №ОЮ-02/2009 від 19.02.2009р. та договором №ОЮ-07/2009 від 10.06.2009р . а.с.130, 131 т.1), однак, як вбачається з судового рішення по вказаній справі місцевий суд не розглянув цю заяву, оскільки вона надійшла після початку розгляду справи.(а.с.145, т.1)

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що виконання сторонами умов договору № ОЮ-04/2009 від 30.03.2009р . при розгляді справи №35/17-2671/2011 було предметом спору і по цьому договору рішення судом приймалось, а відтак, встановлені вказаним рішенням факти та обставини, відповідно до приписів ст. 35 ГПК України, мають преюдиційне значення при вирішенні цього спору.

Переглядаючи згідно приписів ст. 101 ГПК України справу повторно судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи між 30.03.2009р. сторони уклали між собою договір №ОЮ-04/ 2009 про надання послуг по охороні об'єкту ( далі-Договір ), згідно до умов якого відповідач (виконавець) взяв на себе зобов'язання по охороні цілодобово належного позивачу (замовнику) об'єкту - складського приміщення, розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопльський район, смт. Таирово, вул. Набережна,11 (далі - об'єкт), а замовник (позивач) оплачувати ці послуги у розмірі та порядку встановленому додатком №2 до цього Договору.(а.с.28-31). Сторони також визначили в Договорі, що він діє з 30.03.2009р. по 31.12.2010р.

Додатковими угодами від 31.12.2009р та від 29.01.2010р. строк дії договору було продовжено відповідно до 31.01.2010р. 20.02.2010р. включно (а.с.32.33).

Позивач стверджує, що відповідач не надав йому послуги за цим договором у квітні та серпні 2009р., що на його думку підтверджується тим, що акти приймання послуг за зазначені місяці не складались.

Крім того, позивач посилається на те, що всього за період дії договору відповідач надав йому послуги на 63 266,67 грн., хоча він (позивач) сплатив за весь період дії договору 78970, 00 грн., що на його думку підтверджується актом звірки (а.с.8) та платіжними дорученнями (а.с.9-17) відповідно.

Проте, в матеріалах справи №35/17-2671/2011 наявний акт виконаних послуг від 31.08.2009р. підписаний та скріплений печатками обох сторін, з якого вбачається, що відповідач надав позивачу послуги по охороні зазначеного в договорі № ОЮ-04/2009 від 30.03.2009р об'єкту, а позивач прийняв ці послуги без претензій та зобов'язувався здійснити розрахунок згідно умов договору .

Більш того, рішенням господарського суду по справі №35/17-2671/2011 також встановлено факт надання ТОВ „Охоронно - юридична фірма „Карабінер" послуг по охороні об'єкту за договором № ОЮ-04/2009 від 30.03.2009р. у серпні 2009р. і несплати НВП „Нива" вказаної послуги і цим рішенням вартість зазначених послуг була стягнута з НВП „Нива".

З огляду на викладене, посилання позивача на те, що в серпні 2009 послуги йому за вказаним договором не надавались і тому сплачені за ним суми підлягають поверненню є необґрунтованими та введенням суду в оману.

Водночас відповідач не надав суду апеляційної інстанції акт виконання-приймання послуг за квітень 2009р. за вказаним договором та такий акт відсутній і в матеріалах справи №35/17-2671/2011, тобто не довів належними доказами, передбаченими умовами Договору, факт надання ним позивачу послугу за вказаний місяць, а відтак, слід виходити з того, що такі послуги у квітні 2009 р. відповідачем не надавались і відповідно неповинні були оплачуватись позивачем.

Позивач зазначає, що оплатив за період дії договору № ОЮ-04/2009 від 30.03.2009р. послуги у розмірі 78970, 00 грн., тоді як послуги були надані лише на 63 266,67 грн., посилаючись на вищевказані платіжні доручення.

Однак, з вказаних платіжних доручень не можливо встановити за яким саме договором здійснювались вказані у них платежі ( в п/ дорученнях робиться посилання на рахунки , які доречи позивач не надав суду), а сторони, як зазначалось вище, мали господарські відносини за трьома договорами, тобто позивач у порушення приписів ст.33 ГПК України не довів, що він дійсно перерахував відповідачу 78970, 00 грн. саме за договором № ОЮ-04/2009 від 30.03.2009р. і встановити цей факт з наявних у справі доказів неможливо.

Місцевий суд не врахував цих обставин і дійшов помилкового висновку, що вказані доручення свідчать про те, що сума 78 970, 00 грн. була перерахована позивачем відповідачу саме за цим договором.

З огляду на викладене, колегія судді дійшла висновку, що, по-перше, послуги відповідачем позивачу за № ОЮ-04/2009 від 30.03.2009р у серпні 2009 року надавались, а, по-друге, що позивач не довів що здійснив оплату в розмірі 78 970, 00 грн. саме за цим договором і, відповідно, що переплатив за цим договором зазначені ним у позові кошти -15703,33 грн .

За таких обставин вимоги позивача про повернення вказаної суми є недоведеними, не підтвердженими належними доказами, а відтак, в задоволенні цих вимог слід відмовити.

Оцінюючи вимогу позивача та висновок місцевого суду щодо стягнення збитків у розмірі 15000грн. колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено колегією суддів та зазначалось вище послуги відповідачем в серпні 2009р. по договору № ОЮ-04/2009 від 30.03.2009р. надавались і позивач прийняв ці послуги без претензій та зобов'язувався здійснити розрахунок згідно умов договору.

За таких обставин посилання позивача на те, що він змушений був найняти третіх осіб для охорони об'єкту в серпні 2009р. у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору №ОЮ-04/2009 від 30.03.2009р є хибними суперечать вищезазначеним встановленим обставинам і не можуть прийматись до уваги, а відтак, в стягненні збитків в розмірі 7500 грн. слід відмовити.

Дійсно, як зазначалось вище, з матеріалів справи вбачається, що відповідач у порушення умов Договору не надав позивачу послуги по охороні об'єкту в квітні 2009 року, що змусило позивача наймати третіх осіб (прийняти тимчасово на роботу) для здіснення охорони об'єкту в зазначеному місяці.

Матеріали справи свідчать, і ці обставини дослідив місцевий суд, що позивач дійсно поніс витрати по забезпеченню охорони об'єкту в зазначеному місяці в розмірі 7500 грн. (в т.ч. заробітна плата, податки та обов'язкові відрахування).

Місцевий суд визнав сплату позивачем цих грошових коштів найнятим ним третім особам збитками з вини відповідача та стягнув їх з останнього з посиланням на те, що вони (ці збитки) виникли у позивача у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, а саме на надання послуг в квітні 2009р.

Проте, з таким висновком погодитись не можна з огляду на таке.

Так, ст. 22 ЦК України дійсно встановлено, що особа якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Збитками, згідно визначень цієї статті, є :1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речи, а також витрати, які особа зробили або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Колегії суддів вважає, що понесені позивачем вищезазначені витрати у сумі 7500грн. в даному випадку не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України з огляду на таке.

У разі якщо б відповідач надав позивачу послуги по охороні об'єкту у вказаному місяці, то позивач, який виявив бажання щоб цей об'єкт знаходився під охороною, повинен був сплатити відповідачу грошові кошті за охорону об'єкту у розмірі визначеному в договорі, тобто по 7300 грн. за кожний місяць.

Як зазначалось вище вимога позивача заявлена ним у цьому позові про повернення надлишково сплачених коштів не задовольняється, оскільки він не довів переплату, а докази, що позивач оплатив відповідачу за ненадані послуги в квітні 2009 року відсутні.

За таких обставин у разі стягнення з відповідача на користь позивача7500 грн. позивач здійснить би охорону свого об'єкту за рахунок відповідача, а відтак, це стягнення не буде відшкодуванням збитків, а безпідставно збагаченням за рахунок іншої особи.

Зазначена грошова сума могли б бути визнана збитками при існуванні одночасно таких обставин: 1) оплати позивачем послуг по охороні; 2) неповернення йому цих коштів; 3) понесення ним витрат на іншу охорону.

Однак, така правова ситуація, як вбачається з вищенаведеного, відсутня.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Приймаючи до уваги, що апеляційна скарга відповідача задовольняється з позивача на користь скаржника, згідно приписів ст.49 ГПК України, підлягає стягненню 804,75 грн. витрат по сплаті судового збору при поданні апеляційної скарги

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99,

101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Охоронно - юридична фірма „Карабінер" -задовольнити .

2) Рішення господарського суду Одеської області від 01.06.2012 р. по справі №5017/833/2012 - скасувати і виконання за ним припинити.

3) Науково-виробничому підприємству „Нива" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронно - юридична фірма „Карабінер про стягнення 30703,33 грн. (в т.ч.: 15703,33 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та 15 000,00 грн. спричинених матеріальних збитків ) за договором №ОЮ-04/2009 від 30.03.2009р - відмовити.

4) Стягнути з Науково-виробничого підприємства „Нива" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронно - юридична фірма „Карабінер" 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору при поданні апеляційної скарги.

5) Зобов'язати господарський суд Одеської області видати наказ відповідно до резолютивної частини цієї постанови з зазначенням в ньому всіх необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 19.07.2012 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В.М.

Шевченко В. В.