Постанова

від 20.07.2012 по справі 1570/776/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/776/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2012 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Чебан О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хай-Рейз Констракшнз»до державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Хай-Рейз Констракшнз»(далі -ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз») до державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової (далі -ДПІ у м. Іллічівську), в якому позивач просить суд податкове рішення-повідомлення ДПІ у м. Іллічівську за формою «Р»№ 0000072350 від 12.01.2012 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень визнати протиправним та скасувати у повному обсязі.

У своєму позові позивач зазначив, що 12.01.2012 року ДПІ у м. Іллічівську було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000072350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 250000 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення приймалось відповідачем на підставі акта від 28.12.2011 року № 3861/23-0302/33832730 «Про результати проведення зустрічної звірки товариством з обмеженою відповідальністю «Хай-Рейз Констракшнз», код за ЄДРПОУ 33832730, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Торгівельний Дім «БІО Паливно-Енергетична Компанія», код за ЄДРПОУ 37118790, за період червень 2011 року. Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач вважає хибними висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «КПТ МІГ»та ТОВ «ТД «БІОПЕК»та висновок щодо нікчемності усіх наступних правочинів по ланцюгу до вигодонабувача, посилаючись на норми чинного законодавства та судової практики. Так позивач вказує, що чинним законодавством не передбачена нікчемність правочину у зв'язка із тим, що правочин не спричиняє реального настання правових наслідків, тоді як податкові органи мають право звернутись у встановленому порядку до суду про визнання недійсними таких договорів, а факт нікчемності правочинів за ознаками ст. 228 ЦК України може встановлювати лише суд. Також позивач, посилаючись на судову практику, стверджує про неприпустимість визнання за принципом «ланцюгу»усіх наступних правочинів нікчемними, якщо перший правочин є нікчемним, отже, на думку позивача, якщо припустити нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «КПТ МІГ»та ТОВ «ТД «БІОПЕК», це не є підставою для визнання нікчемним правочину, укладеного останнім з позивачем. Також позивач вказує, що дослідженню підлягають лише взаємовідносини за господарською операцією безпосередньо між позивачем та ТОВ «ТД «БІОПЕК». При цьому позивач зауважує на тому, що він не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, які допущені іншими платниками податків, у зв'язку з чим збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ є безпідставним. Позивач виклав обставини поставки товару за господарською операцією між ним та ТОВ «ТД «БІОПЕК», зазначивши, що в червні ним була здійснена передплата поставки товару, а також здійснювалась поставка. Посилаючись на норми п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України позивач зазначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/ послуг, оскільки така подія відбулась раніше поставки.

У додаткових поясненнях, наданих до суду, позивач також пояснив, що оплата за поставлений товар здійснювалась на підставі договору, у зв'язку з чим рахунків-фактур постачальником не складалось; товарно-транспортні накладні на поставку товару відсутні, оскільки ціна товару вже включає вартість його доставки; товар позивач отримував на власному будівельному об'єкті, де товар одразу використовувався, у зв'язку з чим рух товару на складах не здійснювався (т. 2 а.с. 33).

Крім того, у додаткових поясненнях (т.1 а.с.145-146) позивач також звернув увагу суду на те, що, складений за наслідками його перевірки акт перевірки не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 року № 984, оскільки не містить чітких і об'єктивних документальних підтверджень на обґрунтування висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що, на думку позивача, є самостійною підставою для задоволення його позову у повному обсязі.

Відповідач надав до суду заперечення (т.1 а.с.85-89), в яких зазначив, що зустрічну перевірку відповідача було проведено, виходячи з результатів проведення перевірок, щодо яких складено акт від 07.09.2011 року № 1985/23-04/37270370 у Шевченківському районі м. Києва, про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КПТ МІГ», код ЄДРПОУ 37270370, з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень, липень 2011 року; акт від 25.10.2011 року № 1255/3-23-30-37118790 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про результати неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «БІОПЕК», код ЄДРПОУ 37118790, з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «КПТ МІГ»за червень 2011 року. Проведеною перевіркою позивача встановлено, що податковий кредит з ПДВ позивача за червень 2011 року сформований в тому числі за рахунок ТОВ «ТД «БІОПЕК»на суму ПДВ 250000,00 грн. Перевірка вказаного контрагента позивача свідчить про те, що він не знаходиться за своїм місцезнаходженням, у підприємства відсутні працівники та основні фонди, а також не встановлено факту передачі товарів від ТОВ «ТД «БІОПЕК» до покупців, у зв'язку з відсутністю договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів тощо, не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань. Виходячи з цього, на думку відповідача, діяльність контрагента позивача здійснюється поза межами правового поля, що свідчить про не набуття ним цивільно-правової дієздатності, а правочини, вчинені ним без наміру створення правових наслідків, отже, є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача. Також відповідач вказує на результати проведеної перевірки ТОВ «КПТ МІГ»- контрагента ТОВ «ТД «БІОПЕК», щодо якого також встановлені порушення з причин неможливості здійснення ним господарської діяльності через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операції з купівлі-продажу, трудових ресурсів, транспортних засобів тощо. Таким чином, було встановлено нікчемність угод між ТОВ «ТД «БІОПЕК» та ТОВ «КПТ МІГ». Посилаючись на норми ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України, відповідач вказує про безпідставність складання ТОВ «ТД «БІОПЕК»податкових накладних на поставку позивачеві товару. З урахуванням зазначеного, а також на підставі положень п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, на думку відповідача, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ у червні 2011 року у сумі 250000 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

З 23.12.2011 року по 27.12.2011 року ДПІ у м. Іллічівську було проведено зустрічну звірку ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз», код за ЄДРПОУ 33832730, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Торгівельний Дім «БІО Паливно-Енергетична Компанія», код за ЄДРПОУ 37118790, за період червень 2011 року, за результатами якої було складено акт від 28.12.2011 року № 3861/23-0302/33832730 (т.1 а.с. 11-17).

Зазначеним актом встановлено, що на порушення пп. 14.1.181, п. 14.1. ст. 14, п. 15.1. ст. 15, п. 47.1 ст. 47, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз»безпідставно сформовано податковий кредит в червні 2011 року на суму ПДВ 250000 грн. при відсутності підтвердження факту поставки послуг від ТОВ «ТД «БІОПЕК», в результаті чого ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз»занижено податок на додану вартість в червні 2011 року на 250000, 00 грн..

На підставі вищевказаного акта перевірки ДПІ у м. Іллічівську прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 року № 0000072350, яким ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 250001,00 грн., в тому числі за основним платежем -250000,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн. (т. 1 а.с. 10).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст.198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ»з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Згідно з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів податкової декларації з податку на додану вартість, поданої позивачем за червень 2011 року, до складу податкового кредиту з ПДВ у червні 2011 року позивачем, зокрема віднесено суму ПДВ у розмірі 250000,00 грн., сплачену ТОВ «Торговий Дім «Біопек», інн 371187926508 (т. 1 а.с. 122-135).

Судом встановлено, що 11.10.2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Торговий Дім «Біопек»(продавець) було укладено договір № 28092010-01 постачання товарів, згідно з яким продавець зобов'язується передати у власність покупця плитку гранітну (далі -Товар) в асортименті та по цінам, вказаним в Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору, в покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього Договору (т. 1 а.с.18 -20).

Умовами зазначеного договору також передбачалось, що оплата за товар проводиться шляхом 100% передоплати вартості товару за кожну партію згідно з рахунками, наданими на підставі цього договору. Поставка згідно з умовами цього договору здійснюється продавцем після попередньої заявки покупця про готовність прийняти та оплатити товар.

Так, згідно з виписками по особовим рахункам, завіреними відділенням «Таїровське»ПАТ «ВТБ Банк», від 03.06.2011 року, 08.06.2011 року, 09.06.2011 року, 17.06.2011 року, 24.06.2011 року, 25.06.2011 року, 30.06.2011 року позивачем здійснювалось перерахування коштів на рахунок ТОВ «Торговий Дім «Біопек»з призначенням платежу «за плитку гранітну відповідно до договору поставки товарів від 11.10.2010 року № 28092010-01»на загальну суму 1500000,00 грн. з урахуванням ПДВ (т. 1 а.с. 21-28).

Відповідно до положень п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України контрагентом позивача ТОВ «Торговий Дім «Біопек», враховуючи те, що списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів відбулось раніше їх поставки, були виписані податкові накладні від 03.06.2011 року № 1, від 08.06.2011 № 2, від 09.06.2011 року № 3, від 17.06.2011 року № 4, від 24.06.2011 року № 5, від 25.06.2011 року № 6, від 30.06.2011 року № 7 на відповідні суми, що були списані з рахунку позивача.

При цьому у номенклатурі постачання товарів продавця зазначено «плитка гранітна повнопиляна термооброблена 20х10х5»(т.1 а.с.29-35)

Як було зазначено вище, однією із обов'язкових умов, за наявності яких у платника податків виникає право на віднесення сум ПДВ, сплачених за поставку товарів, є фактичність придбання такого товару, тобто, реальність відповідної господарської операції. Фактичність господарської операції, виходячи зі змісту ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується, в першу чергу, відповідними первинними документами.

Досліджуючи на підставі наявних матеріалів справи фактичність господарських операцій позивача з ТОВ «Торговий Дім «Біопек», за результатами яких позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у червні 2011 року, суд враховував надані до суду документи щодо поставки товару, зазначеного у номенклатурі постачання товарів продавця податкових накладних, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит з ПДВ у червні 2011 року, тобто, щодо поставки плитки гранітної повнопиляної термообробленої 20х10х5. Надані до суду первинні документи щодо поставки інших товарів на підставі укладеного договору з ТОВ «Торговий Дім «Біопек»суд вважає неналежними доказами по справі, оскільки податкові накладні були виписані лише щодо поставки вищезгаданого товару, тоді як згідно з пп. «е» п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України опис (номенклатура) товарів та їх кількість є обов'язковим реквізитом податкової накладної. Відтак, поставка інших товарів не підтверджена у справі належним чином оформленими податковими накладними, що позбавляє платника податку права формувати податковий кредит із сум податку, сплачених ним під час придбання такого товару.

Так, судом встановлено, що відповідно до специфікації від 16.05.2011 року № 14 до договору поставки від 11.10.2010 року № 28092010-01 (т.1 а.с.119) продавець зобов'язувався поставити позивачу плитку гранітну покостовку повнопиляну термооброблену 20х10х5 на загальну суму 2315946,29 грн.

Плитка гранітна повнопиляна термооброблена 20х10х5 поставлялась ТОВ «Торговий Дім «Біопек»відповідно до видаткових накладних від 03.06.2011 року № РН-00045-1 на суму 50184,96 грн. (т. 1 а.с. 60), від 10.06.2011 року № РН-00047 на суму 60221,95 грн. (т. 1 а.с. 63), від 10.06.2011 року № РН-00048 на суму 60221,95 грн. (т. 1 а.с. 64), від 17.06.2011 року № РН-00049 на суму 59146,56 грн. (т. 1 а.с. 65), від 22.06.2011 року № РН-00051 на суму 59146,56 грн. (т. 1 а.с. 67), від 25.06.2011 року № РН-00053 на суму 55203,46 грн. (т. 1 а.с. 69), від 30.06.2011 року № РН-00054 на суму 60221,95 грн. (т. 1 а.с. 70), від 11.07.2011 року № РН-00057 на суму 59146,56 грн. (т. 1 а.с. 73), від 21.07.2011 року № РН-00061 на суму 35129,47 (т. 1 а.с. 79), від 22.07.2011 року № РН-00062 на суму 59146,56 грн. (т. 1 а.с. 80), від 27.07.2011 року № РН-00064 на суму 59146,56 грн. (т. 1 а.с. 82), від 28.07.2011 року № РН-00065 на суму 55203,46 грн.

Загальна вартість товару «плитка гранітна повнопиляна термооброблена 20х10х5»за вищенаведеними видатковими накладними становить 672120,00 грн.. Податок на додану вартість, сплачений позивачем, за поставку такого товару, становить 134424,00 грн.. Таким чином, всього видатковими накладними підтверджено поставку плитки гранітної повнопиляної термообробленої 20х10х5 на суму 806544,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Первинних документів щодо поставки зазначеного товару на сплачену позивачем ТОВ «Торговий Дім «Біопек»суму у розмірі 693456,00 грн., в т.ч. ПДВ -115576,00 грн., та на яку контрагентом позивача виписано податкові накладні, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит з податку на додану вартість у червні 2011 року, до суду не надано. При цьому, користуючись ч. 5 ст.71 КАС України, судом неодноразово пропонувалось позивачу надати всі необхідні докази.

Таким чином, всупереч вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»позивачем не підтверджено первинними документами (видатковими накладними, актами приймання-передачі) господарську операцію щодо постачання товарів на суму 693456,00 грн., в т.ч. ПДВ -115576,00 грн.

Поряд з цим, з'ясовуючи питання товарності господарських операцій позивача із вказаним контрагентом, судом досліджено порядок доставки товару, згідно з яким постачання товару здійснювалось продавцем. При цьому суд критично оцінює твердження позивача щодо відсутності у нього товарно-транспортних накладних через те, що поставка товару здійснювалась його контрагентом.

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з положеннями п.1 зазначених Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, згідно з встановленими правилами один екземпляр товарно-транспортної накладної повинен залишатися у вантажоотримувача, однак, позивачем відповідні документи до суду не надані.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд також звертає є увагу на відсутність доказів щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавались особі (ам), відповідальним за отримання від постачальника такого товару. Відсутність згаданих документів не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні згаданої господарської операції, що позбавляє суд можливості встановити факт товарності зазначеної господарської операції.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Втім, всупереч вказаним нормам права позивачем не надано будь-яких доказів здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій з ТОВ «Торговий Дім «Біопек», в тому числі щодо обліку отриманих товарно-матеріальних цінностей на підприємстві. Посилання позивача на той факт, що отримані товари одразу ж ним використовувались на будівельному майданчику як обґрунтування відсутності у нього доказів щодо обліку отриманого товару та його подальшого руху, в тому числі списання, суд оцінює критично, оскільки невідкладне використання матеріалів не звільняє особу від здійснення обліку цих матеріалів.

Позивачем надана картка складського обліку матеріалів за червень 2011 року та накладні на переміщення товару (т.2 а.с.124-125) лише щодо частини отриманого товару, щодо решти товару не надано будь-яких доказів оприбуткування отриманого позивачем товару, журналів обліку отриманих товарно-матеріальних цінностей, прибуткових ордерів тощо, а також документів, на підставі яких за наслідками звітного періоду складались довідки про використання матеріалів.

Згідно з ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте, позивачем належним чином не доведено товарність господарської операції з приводу придбання ним у ТОВ «Торговий Дім «Біопек»плитки гранітної повнопиляної термообробленої 20х10х5, що, виходячи з положень п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, свідчить про безпідставне формування ним податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Торговий Дім «Біопек»у червні 2011 року, та, відповідно, про заниження суми податку на додану вартість за аналогічний період.

Судом встановлено, що висновки перевірки ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз»з приводу виявлених з його боку порушень ґрунтуються відповідачем, зокрема, на висновках, викладених в актах перевірки контрагента позивача ТОВ «Торгівельний Дім «БІО Паливно-Енергетична Компанія»(акт від 07.09.2011 року № 1985/23-04/37270370, складений ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КПТ МІГ», код ЄДРПОУ 37270370, з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень, липень 2011 року), а також ТОВ «КПТ МІГ», яке, виходячи з інформації, викладеної в акті перевірки, є контрагентом ТОВ «Торгівельний Дім «БІО Паливно-Енергетична Компанія»(акт від 25.10.2011 року № 1255/3-23-30-37118790, складений ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про результати неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «БІОПЕК», код ЄДРПОУ 37118790, з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «КПТ МІГ»за червень 2011 року).

Так, посилаючись на встановлені у вказаних актах перевірки обставини щодо нікчемності правочинів, укладених зазначеними особами, через відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність персоналу, основних фондів, транспортних засобів, ненадання до перевірки первинних та інших документів на підтвердження факту поставки та відповідно прийому товару, відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Торгівельний Дім «БІО Паливно-Енергетична Компанія», як такого, що не спричиняє реального настання правових наслідків, вказуючи при цьому про відсутність у ТОВ «Торгівельний Дім «БІО Паливно-Енергетична Компанія»підстав для виписування позивачу податкових накладних. Висновок щодо нікчемності правочину обумовлюється нікчемністю правочину, укладеного між ТОВ «Торгівельний Дім «БІО Паливно-Енергетична Компанія»та ТОВ «КПТ МІГ»на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України як такого, що має своїм правовим наслідком нікчемність правочинів, укладених за ланцюгом до вигодонабувача.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З урахуванням зазначеного суд критично оцінює висновок відповідача щодо нікчемності укладеного між позивачем та ТОВ «Торговий Дім «Біопек»договору поставки, оскільки нікчемність такого правочину прямо не встановлена законом, тоді як інших доказів недійсності згаданого договору поставки відповідачем до суду не надано.

Пунктом 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, визначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідачем було недостатньо досліджено питання товарності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки не в повній мірі дослідженні первинні документи стосовно таких операцій. Втім, суд критично оцінює посилання позивача на недоліки акта перевірки, на підставі якого приймалось оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки позивачем до суду не надані в повному обсязі необхідні первинні документи, на які, виходячи зі змісту згаданого Порядку, повинен був посилатись відповідач під час складання акта перевірки. При цьому акт перевірки є лише одним із доказів у справі, та недоліки, допущені при складанні акта перевірки, не спростовують фактичних обставин, що були встановлені судом з приводу господарських відносин між позивачем та ТОВ «Торговий Дім «Біопек».

Водночас, відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Проаналізував наявні у матеріалах справи докази у їх зв'язку та сукупності, дослідивши обставини фактичної реалізації господарських операцій між ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз»та ТОВ «Торговий Дім «Біопек»щодо постачання товару у червні 2011 року, врахувавши відсутність належних доказів на підтвердження фактичності таких господарських операцій у повному обсязі, а також враховуючи неодноразові пропозиції суду надати відповідні документи, суд встановив порушення позивачем вимог п.198.1, 198.3, 198.6 Податкового кодексу України, що пов'язано із недоведеністю позивачем товарності господарських операцій, що, в свою чергу, є необхідною визначеною податковим законодавством умовою виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість по таких господарських операціях. Таким чином, судом встановлено завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року у сумі 250000,00 гривень, що призвело до відповідного заниження позивачем податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Відповідно до пп. 54.3.2. п. 54.3. ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з положеннями п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При цьому, відповідно до п. 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення»Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

З урахуванням зазначеного податковим органом правомірно було самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз»та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 гривні за встановлене порушення податкового законодавства, яке відбулось у період з 1 січня по 30 червня 2011 року.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69 -71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Хай-Рейз Констракшнз» до державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Іллічівську від 12.01.2012 року № 0000072350, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Хай-Рейз Констракшнз» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 250000,00 грн. за основним платежем та у сумі 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, - відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 20.07.2012 року.

Суддя С.М. Корой

20 липня 2012 року

.