Ухвала

від 31.05.2012 по справі 2а-9434/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 р.Справа № 2а-9434/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.

Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Укренерготеплоремонт" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2011р. по справі № 2а-9434/11/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Укренерготеплоремонт" , Товариства з обмеженою відповідальністю "Подоліс"

про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна податкова інспекція у Зміївському районі Харківської області, звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про стягнення на користь держави 4 485 962,82 грн. (з ПДВ) вартості послуг та ТМЦ, отриманих за нікчемними правочинами у формі договорів № 27/10 від 27.10.2008 року, № 25/11 від 25.11.2008 року, №10/1 від 10.01.2009 року, № 20/01 від 20.01.2009 року, № 27/02 від 27.02.2009 року, № 2/03 від 02.03.2009 року, № 3/03 від 03.03.2009 року, № 26/03 від 26.03.2009 року, № 2/04 від 02.04.2009 року, № 5/05 від 05.05.2009 року, № 01/06 від 01.06.2009 року, які укладені між ТОВ ВКФ "УЕТР" та ТОВ „Подоліс", та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подоліс" про стягнення на користь держави 4 485 962,82 грн. (з ПДВ) вартості послуг та ТМЦ, отриманих за нікчемними правочинами у формі договорів № 27/10 від 27.10.2008 року, № 25/11 від 25.11.2008 року, № 10/1 від 10.01.2009 року, № 20/01 від 20.01.2009 року, № 27/02 від 27.02.2009 року, № 2/03 від 02.03.2009 року, № 3/03 від 03.03.2009 року, № 26/03 від 26.03.2009 року, № 2/04 від 02.04.2009 року, № 5/05 від 05.05.2009 року, № 01/06 від 01.06.2009 року, які укладені між ТОВ ВКФ "УЕТР" та ТОВ „Подоліс".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2011 року позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційної фірми "Укренерготеплоремонт" (Харківська область, Зміївський район, с. Дінець, вул. Олімпійська,2, код ЄДРПОУ 22703713) на користь держави 4 485 962,82 грн. (чотири мільйони чотириста вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят дві гривні вісімдесят дві копійки) (з ПДВ) вартість послуг та ТМЦ, отриманих за нікчемними правочинами у формі договорів № 27/10 від 27.10.2008 року, № 25/11 від 25.11.2008 року, №10/1 від 10.01.2009 року, № 20/01 від 20.01.2009 року, № 27/02 від 27.02.2009 року, № 2/03 від 02.03.2009 року, № 3/03 від 03.03.2009 року, № 26/03 від 26.03.2009 року, № 2/04 від 02.04.2009 року, № 5/05 від 05.05.2009 року, № 01/06 від 01.06.2009 року, які укладені між ТОВ ВКФ "УЕТР" та ТОВ „Подоліс".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подоліс" (01021, м. Київ, вул. Мечникова,18, код ЄДРПОУ 34528300) на користь держави 4 485 962,82 грн. (чотири мільйона чотириста вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят дві гривні вісімдесят дві копійки) (з ПДВ) суму коштів, отриманих за нікчемними правочинами у формі договорів № 27/10 від 27.10.2008 року, № 25/11 від 25.11.2008 року, № 10/1 від 10.01.2009 року, № 20/01 від 20.01.2009 року, № 27/02 від 27.02.2009 року, № 2/03 від 02.03.2009 року, № 3/03 від 03.03.2009 року, № 26/03 від 26.03.2009 року, № 2/04 від 02.04.2009 року, № 5/05 від 05.05.2009 року, № 01/06 від 01.06.2009 року, які укладені між ТОВ ВКФ "УЕТР" та ТОВ „Подоліс".

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями ДПС проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Укренерготеплоремонт" (код за ЄДРПОУ 22703713) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.03.2010р.

За результатами перевірки складено акт № 1075 /23/22703713 від 29.06.2010р., який свідчить про те, що позивачем порушено: п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", від 30.05.1997 року за №165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 зі змінами та доповненнями, п.п.7.2.1, 7.2.3 п.7.2 , п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, а саме: віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, які виписані з порушенням діючого законодавства від імені ТОВ "Подоліс", які не є звітними податковими та одночасно розрахунковими документами, в розмірі всього 747327 грн., в тому числі за листопад 2008 року на суму 72185 грн., за грудень 2008 року на суму 31809 грн., за січень 2009 року на суму 130465 грн., за лютий 2009 року на суму 20712 грн., за березень 2009 року на суму 43561 грн., за квітень 2009 року на суму 184816 грн., за травень 2009 року на суму 37206 грн., за червень 2009 року на суму 9038 грн., за липень 2009 року на суму 217535 грн.; пп. 4.1.1 п.4.1 ст. 4 п. 5.1 пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997. № 283/97-ВР в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 937159 грн., в тому числі за ІV квартал 2008 року на суму 132993 грн., за І квартал 2009 рік на суму 243422 грн., за II квартал 2009 року на суму 288825 грн., за III квартал 2009 року на суму 271919 грн.

В ході проведення перевірки позивачем зібрані матеріали, які вказують на те, що між ТОВ ВКФ "Укренерготеплоремонт" та ТОВ „Подоліс" укладені нікчемні правочини, отримані кошти за якими позивач просить стягнути з відповідачів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що є всі підстави для застосування наслідків ст. 208 Господарського кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ ВКФ "Укренерготеплоремонт" укладено з ТОВ „Подоліс" наступні договори: договір № 27/10 від 27.10.2008р., договір № 25/11 від 25.11.2008р., договір № 10/1 від 10.01.2009р., договір № 20/01 від 20.01.2009р., договір № 27/02 від 27.02.2009р., договір № 27/02 від 27.02.2009р., договір № 2/03 від 02.03.2009р., договір № 3/03 від 03.03.2009р., договір купівлі - продажу № 26/03 від 26.03.2009р., договір № 2/04 від 02.04.2009р., договір № 5/05 від 05.05.2009р., договір №01/06 від 01.06.2009р. на суму 4485962,82 грн., в тому числі з ПДВ.

На підставі акту перевірки 1075/23/22703713 від 29.06.2010р., в якому укладені вищезазначені договори визнані нікчемними, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000532310/0 від 12.07.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1120990,50 грн. та №0000522310/0 від 12.07.2010 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1405738,50 грн.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Укренерготеплоремонт" не погодився з винесеними ДПІ у Зміївському районі Харківської області податковими - повідомленнями рішеннями та оскаржив їх до Харківського окружного адміністративного суду, який постановою від 06.04.2011 р. в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Укренерготеплоремонт" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень -рішень № 0000532310/0 від 12.07.2010р., № 0000532310/3 від 26.11.2010р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1120990,50 грн. та № 0000522310/0 від 12.07.2010р., № 0000522310/3 від 26.11.2010р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1405738,50 грн. -відмовлено.

Відповідач оскаржив вказану постанову до Харківського апеляційного адміністративного суду, який своєю ухвалою від 08.11.2011 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2011 р. залишив без змін.

Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Вищезазначена постанова набрала законної сили.

Як вбачається зі змісту постанови Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2011 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 року предметом дослідження були укладені угоди між ТОВ ВКФ "Укренерготеплоремонт"та ТОВ "Подоліс"на виконання робіт та поставку товару та було встановлено, що ці договори не спричиняють реального настання правових наслідків та в силу ч.1 ст.207 Господарського кодексу України та ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідачами порушено саме ч. 5 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена - законом (недійсний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 -3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного Кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 228 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України, в якій закріплено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуюче вищевикладене, судове рішення, яке набрало законної сили у справі №2а-15627/11/2070, яким встановлена нікчемність договорів укладених відповідачами, судова колегія суддів дійшла висновку про, те, що є всі підстави для застосування наслідків передбачених ст.208 Господарського кодексу України.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 27.12.2011 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Укренерготеплоремонт" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2011р. по справі № 2а-9434/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С. Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.