Постанова

від 18.07.2012 по справі 2а-1670/2747/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2747/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Ковальові Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Пластбуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

04 травня 2012 року Приватне підприємство "Пластбуд" (далі - позивач, ПП "Пластбуд") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2012 року № 0007462301/425, № 0007472301/426.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські взаємовідносини позивача із ПП "СВ-Техно-Онікс" мали реальний характер та були спрямовані на настання правових наслідків, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, у зв'язку із чим висновки акту перевірки є безпідставними, а прийняті за його наслідками податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Письмові заперечення обґрунтовані тим, що по взаємовідносинах ПП "Пластбуд" та ПП "СВ-Техно-Онікс" неможливо підтвердити факт поставки товару та дослідити ланцюг постачання до виробника.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ПП "Пластбуд" (ідентифікаційний код 32946215) зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 11.06.2004 року, перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ.

У період з 12.12.2011 року по 16.12.2011 року державним податковим ревізором-інспектором Кременчуцької ОДПІ Гуменюком О.В. проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПП "Пластбуд" по взаємовідносинах з ПП "СВ-Техно-Онікс" за листопад 2010 року у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 09.11.2011 року № 43556/10.

Про результати перевірки складено акт від 23.12.2011 року № 8665/23-209/32946215, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем: підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 кв. 2010 року на суму 139 787 грн.; підпункту 7.2.1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на додану вартість за листопад 2010 року на суму 50 832 грн.

На підставі акту перевірки від 23.12.2011 року № 8665/23-209/32946215 Кременчуцькою ОДПІ 18.01.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000782301/131, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальному розмірі 76 248 грн., в т.ч. 50 832 грн. - за основним платежем, 25 416 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000852301/132, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в загальному розмірі 209 680 грн. 50 коп., в т.ч. 139 787 грн. - за основним платежем, 69 893 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Державної податкової служби у Полтавській області від 29.03.2012 року № 776/10/10-215 за результатами розгляду скарги ПП "Пластбуд" скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.01.2012 року № 0000782301/131, в частині штрафної (фінансової) санкції по податку на додану вартість на суму 12 708 грн. та № 0000852301/132 в частині штрафної (фінансової) санкції по податку на прибуток на суму 34 946 грн. 75 коп., в іншій частині зазначені рішення залишені без змін, скарга ПП "Пластбуд" - без задоволення.

18.04.2012 року Кременчуцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0007472301/426, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальному розмірі 63 540 грн., в т.ч. 50 832 грн. - за основним платежем, 12 708 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0007462301/425, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в загальному розмірі 174 733 грн. 75 коп., в т.ч. 139 787 грн. - за основним платежем, 34 946 грн. 75 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового ревізора-інспектора щодо завищення позивачем податкового кредиту за листопад 2010 року на суму 50 832 грн. та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, а також завищення валових витрат за 4 квартал 2010 року на суму 254 159 та заниження валового доходу в сумі 304 991 грн., внаслідок чого занижено прибуток, що підлягає оподаткування за 4 квартал 2010 року на суму 139 787 грн., по взаємовідносинах із ПП "СВ-Техно-Онікс", які не мали реального товарного характеру.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В абзаці 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи судом встановлено, що 01.11.2010 року між ПП "Пластбуд" (Покупець) та ПП "СВ-Техно-Онікс" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 120.

Згідно умов договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар по накладних та інших супроводжуючих документах, а Покупець прийняти та оплатити його.

На виконання умов вищевказаного договору ПП "СВ-Техно-Онікс" виписано ПП "Пластбуд" податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури.

Вказані первинні бухгалтерські документи надавалися позивачем під час перевірки та досліджувались інспектором Кременчуцької ОДПІ, будь-яких порушень в оформленні видаткових накладних, рахунків-фактур перевіряючим не виявлено.

На підтвердження розрахунку по вказаному договору позивачем надано копії банківських виписок, згідно яких ПП "Пластбуд" здійснено оплату за придбаний у ПП "СВ-Техно-Онікс" товар.

В ході судового розгляду справи встановлено, що перевезення придбаного у ПП "СВ-Техно-Онікс" товару здійснювалось транспортом ПП "Пластбуд" (реєстраційні номери - ВІ2996АА, ВІ4102АІ), що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів та подорожніми листами вантажного автомобіля, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Також, судом встановлено, що придбання позивачем у ПП "СВ-Техно-Онікс" будівельних матеріалів здійснено з метою виконання умов договору, укладеного 06.07.2010 року між позивачем та Кременчуцьким педагогічним училищем ім. А.С. Макаранека, щодо виконання робіт з реконструкції приміщень спального корпусу та їдальні з кухонним блоком училища.

На підтвердження вказаного позивачем надано суду акти приймання виконаних будівельних робіт із Кременчуцьким педагогічним училищем ім. А.С. Макаранека.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ПП "СВ-Техно-Онікс" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності позивача - для виконання будівельних робіт.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного товару від ПП "СВ-Техно-Онікс", а отже донарахування податку на прибуток в сумі 139 787 грн. та відповідно нарахування штрафних санкцій на суму 34 946 грн. 75 коп., суд вважає необґрунтованим.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.3. Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язання здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7. Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).

Податкова накладна відповідно до підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктами 7.2.4. пункт 7.2. статті 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037), який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Реєстрація платників податку на додану вартість відповідно до пункту 9.3. статті 9 Закону здійснюється у податковому органі за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

Згідно із пунктом 9.2. статті 9 Закону будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору, його виконання та видачі податкових накладних, ПП "СВ-Техно-Онікс" мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке на момент виникнення спірних відносин не було анульовано.

Фактичні обставини справи, як встановлено судом, підтверджують реальне здійснення господарських операцій.

Податковий кредит позивача по господарських операціях з ПП "СВ-Техно-Онікс" підтверджений податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи, та містять усі необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість".

Слід зазначити, що перевіряючим в ході проведення перевірки встановлено факт неналежного оформлення податкових накладних, а саме: вказана адреса ПП "СВ-Техно-Онікс": вул. Гагаріна, 71, с. Велика Андрусівка, Світловодський район, Кіровоградська область, однак згідно бази даних Кременчуцької ОДПІ стан платника - запит на встановлення місцезнаходження, що підтверджується службовою запискою ВПМ Олександрійської ОДПІ від 14.03.2011 року.

Дане посилання відповідача у акті перевірки, суд оцінює критично, оскільки наявність недоліків у податковій накладній не може однозначно свідчити про неправомірність віднесення покупцем понесених ним витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту, оскільки підставою для відповідальності платника податку є саме непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника.

Крім того, суду не надано доказів того, що на момент укладення договору, видачі податкових накладних та виконання господарських операцій (листопад 2010 року) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис про відсутність юридичної особи ПП "СВ-Техно-Онікс" за місцезнаходженням.

Таким чином, оскільки позивач та ПП "СВ-Техно-Онікс" на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому Законом порядку, - формування позивачем податкового кредиту на підставі, виписаних ПП "СВ-Техно-Онікс" належно оформлених податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, суд вважає таким, що ґрунтується на вимогах Закону України "Про податок на додану вартість", а тому є правомірним.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, у зв'язку із чим суд вважає правомірним включення позивачем до податкового кредиту за листопад 2010 року суму ПДВ 50 832 грн. по взаємовідносинах із ПП "СВ-Техно-Онікс".

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 50 832 грн. від ПП "СВ-Техно-Онікс", а отже донарахування податку на додану вартість та відповідно нарахування штрафних санкцій, суд вважає необґрунтованим.

Твердження відповідача про нікчемність угоди, укладеної між ПП "Пластбуд" та ПП "СВ-Техно-Онікс", суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагента чи відносно їх посадових осіб представник відповідача під час судового розгляду не наводив.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезгаданий договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків. А тому висновки щодо нікчемності укладеного правочину, зроблені відповідачем, є безпідставними.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 7.2.1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи вищевикладене та виходячи з положень частини 2 статті 11, пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2012 року № 0007462301/425, № 0007472301/426.

Таким чином, позовні вимоги ПП "Пластбуд" є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Пластбуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 18.04.2012 року № 0007462301/425, № 0007472301/426.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Пластбуд" (ідентифікаційний код 32946215) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 23 липня 2012 року.

Суддя А.Б. Головко