Ухвала

від 15.10.2012 по справі 2а-1670/2747/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1670/2747/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2012р. по справі № 2а-1670/2747/12

за позовом Приватного підприємства "Пластбуд"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Пластбуд" (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об"єднаної державної податкової інспекції Полтавської обалсті Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просив суд, скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2012 року № 0007462301/425, №0007472301/426.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 року позов було задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 18.04.2012 року № 0007462301/425, №0007472301/426.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 18 липня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, приписи Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена документальна виїзна позапланова перевірка позивача з питань взаємовідносин з ПП "СВ-Техно-Онікс" за листопад 2010 року у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит відповідача від 09.11.2011 року №43556/10, про що був складений акт від 23.12.2011 року №8665/23-209/32946215.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.п.4.1.1, п.4.1, ст.4, п.5.2.1 п.5.2.п.п5.3.9п.5.3ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 139 787 грн.; п.п.7.2.1,п.п.7.2.1.7.2.3п.7.2,п.п.7.4.1,7.4.4,7.4.5п.7.4,п.п.7.5.1,п.7.5ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на додану вартість за листопад 2010 року на суму 50 832 грн.

За результатами перевірки були ухвалені податкові повідомлення-рішення від 23.12.2011 року №0000782301/131, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальному розмірі 76 248,00 грн., в тому числі 50 832,00 грн. - за основним платежем, 25416,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000852301/132, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання за платежем: податок на прибуток в загальному розмірі 209 680,50 грн., в тому числі 139 787,00 грн. - за основним платежем, 69 893,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження були скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.01.2012 року № 0000782301/131. в частині штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість на суму 12 708,00 грн. та № 0000852301/132 в частині штрафної (фінансової) санкції з податку на прибуток на суму 34 946,75 грн..

Відповідачем 18.04.2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0007472301/426, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальному розмірі 63 540,00 грн., в тому числі 50 832,00 грн. - за основним платежем; 12 708,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0007462301/425, яким позивачу було визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в загальному розмірі 174 733,75 грн., в тому числі 139 787 грн..- за основним платежем, 34 946,75 грн.. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість ", податковий кредит - це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно до п.п.7.2.3 п.7. 2.6 п.7.2 ст.7 вказаного вище закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктами 7.2.4 п.7.2 ст.7 даного Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг). які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1п.5.2ст.5 вказаного вище Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва. продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного вище Закону передбачено, що не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер господарських операцій між позивачем та ПП "СВ-Техно-Онікс" та правильність формування податкового кредиту за листопад 2010 року на суму 50 832,00 грн. та , відповідно, заниження суми податку на додану вартість, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, завищення валових витрат за 4 квартал 2010 року на суму 254 159,00 грн та заниження валового доходу в сумі 304 991,00 грн., внаслідок чого занижено прибуток, що підлягає оподаткуванню за 4 квартал 2010 року на суму 139 787,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач в ході господарської діяльності мав взаємовідносини з ПП "СВ-Техно-Онікс" з яким був укладений договір купівлі-продажу №120 від 01.11.2010 року.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат, за результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність у контрагента позивача трудових та технічних ресурсів, для здійснення господарської діяльності, відсутності за місцезнаходженням, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов»язаннях платника податку у зв»язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, фактичний рух активів, зміни у податкових зобов"язань позивача.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення при прийнятті рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2012р. по справі № 2а-1670/2747/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О. Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 19.10.2012 р.