Постанова

від 18.07.2012 по справі 2а-1670/3952/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3952/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі - Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - Запорожець В.В.,

представника відповідача - Зайця С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Сільгосппродукт") 14 червня 2012 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 лютого 2012 року №0002772301/329, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток загалом в розмірі 37 699 грн. та №0002782301/330, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 13 709 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що висновок Кременчуцької ОДПІ про заниження товариством податку на прибуток за І квартал 2011 року та завищення податкового кредиту за січень 2011 року вважає необґрунтованим та протиправним, оскільки правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту спірних сум підтверджується належним чином оформленими первинними документами (податковою, видатковою накладними, рахунком-фактурою, банківською випискою тощо).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях на позов просив суд відмовити у його задоволенні посилаючись на обставини, встановлені позаплановою виїзною перевіркою ТОВ "Сільгосппродукт" з питань взаємовідносин з ФО-П ОСОБА_1. за січень 2011 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Третя особа явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечила. Поштові відправлення на адресу ФО-П ОСОБА_1., внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, повернулися до суду з відміткою працівника пошти "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з частиною одинадцятою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відтак, зважаючи на положення статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника третьої особи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 13958710; перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ з 31 березня 1993 року та відповідно до свідоцтва №23702743 є платником податку на додану вартість (а.с. 10, 12 ).

Як свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво нерафінованих олій та жирів (15.41.0), розведення овець, кіз, коней (01.22.0), інші види оптової торгівлі (51.90.0), оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами (51.33.0), добування декоративного та будівельного каменю (14.11.0), функціонування інфраструктури водного транспорту (63.22.0) (а.с. 11 ).

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ в період з 17 січня 2012 року по 23 січня 2012 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Сільгосппродукт" з питань взаємовідносин з ФО-П ОСОБА_1. за січень 2011 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 30 січня 2012 року в„–489/23-209/НОМЕР_2 (далі по тексту - Акт перевірки) (а.с. 13-30 ), в якому вказано на порушення позивачем вимог:

- підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого, на думку контролюючого органу, платником податків занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року на суму 37 698 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.4, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що за твердженням податкового ревізора-інспектора призвело до заниження позивачем ПДВ за січень 2011 року на суму 13 708 грн.

На підставі даних висновків Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 16 лютого 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002772301/329, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток загалом в розмірі 37 699 грн. (в т.ч., 37 698 грн. - основний платіж, 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 31-32 );

- №0002782301/330, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 13 709 грн. (в т.ч., 13 708 грн. - основний платіж, 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 33-34 ).

За наслідками звернення позивача в порядку апеляційного узгодження зі скаргами на вказані податкові повідомлення-рішення до ДПС у Полтавській області та ДПС України його скарги залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с. 39-50 ).

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями платник податків звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 16 лютого 2012 року №0002772301/329, №0002782301/330 та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, ТОВ "Сільгосппродукт" 26 січня 2011 року укладеного договір поставки №14 з ФО-П ОСОБА_1., предметом якого була поставка останньою соєвих бобів (сої) в адресу позивача (а.с. 74 ).

За результатами здійснення даної господарської операції позивачем на підставі податкової накладної, виписаної ФО-П ОСОБА_1., зараховано до податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року суму податку в розмірі 13 708 грн. Крім того, вартість придбаних товарів в сумі 68 541 грн. ТОВ "Сільгосппродукт" включено до складу валових витрат товариства за І квартал 2011 року.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту вищезазначених сум, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про завищення платником податків податкового кредиту за січень 2011 року на суму 13 708 грн. та заниження валового доходу за І квартал 2011 року на суму 82 250 грн. (як вартість товару з ПДВ, отриманого безоплатно від третіх осіб без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати його вартості).

При цьому, вказані висновки контролюючий орган обґрунтовує результатами документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з питань дотримання останньою вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12 травня 2008 року по 30 вересня 2011 року (а.с. 149-158 ). Зокрема, зазначає, що в ході проведення такої перевірки встановлено факт здійснення третьою особою безтоварних господарських операцій з придбання сої у ПП "ЛВІ" (код ЄДРПОУ 30484857). З огляду на викладене, податковий ревізор-інспектор робить висновок про нікчемний характер договору поставки від 26 січня 2011 року №14.

Разом з тим, суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу та вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97), чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, як визначено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 вказаної статті 198 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, правильність формування платником податку валових витрат та податкового кредиту з ПДВ залежить від наявності зв'язку витрат такого платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошових зобов'язань, суд має дослідити факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, на виконання умов договору поставки від 26 січня 2011 року №14 ФО-П ОСОБА_1. у січні 2011 року здійснено разову поставку в адресу ТОВ "Сільгосппродукт" соєвих бобів (сої) загальною кількістю 23,5 тон та вартістю 82 250 грн. (в т.ч., ПДВ - 13 708 грн. 33 коп.).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за результатами здійснення вищевказаної господарської операцій ФО-П ОСОБА_1. в адресу ТОВ "Сільгосппродукт" виписано податкову накладну від 26 січня 2011 року №12, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 76 ).

Дану податкову накладну позивачем включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011 року (а.с. 78 ).

Дослідивши в судовому засіданні оригінал вказаної податкової накладної судом встановлено, що її оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент видачі вищезгаданої податкової накладної ФО-П ОСОБА_1. мала статус платника податку на додану вартість та у встановленому законодавством порядку була зареєстрована як фізична особа - підприємець.

Крім того, суд зазначає, що зауваження до оформлення податкової накладної у Акті перевірки відсутні.

Відтак, наведена податкова накладна підтверджує факт придбання ТОВ "Сільгосппродукт" у ФО-П ОСОБА_1. в січні 2011 року товарно-матеріальних цінностей (сої) загальною вартістю 82 250 грн. (в т.ч., ПДВ - 13 708 грн. 33 коп.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підтвердження реальності здійснення спірної господарської операції з придбання соєвих бобів (сої) позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії видаткової накладної від 26 січня 2011 року №РН-0000015 та рахунка-фактури від 26 січня 2011 року №СФ-0000011 (а.с. 75 ).

Дослідивши в судовому засіданні оригінали вищезазначених документів, судом встановлено, що вони відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Доводи відповідача про складення видаткової накладної з порушенням вимог частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" стосовно не зазначення у такій накладній прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції, суд вважає необґрунтованими, оскільки видаткова накладна від 26 січня 2011 року №РН-0000015 містить підпис та прізвище Постачальника (ФО-П ОСОБА_1.) а також підпис особи, уповноваженої Покупцем на отримання товарно-матеріальних цінностей. При цьому, відповідно до викопіювання з журналу реєстрації виданих довіреностей ТОВ "Сільгосппродукт" товар (сою) було отримано ОСОБА_2. на підставі довіреності від 26 січня 2011 року №15 (а.с. 81 ).

За умовами договору поставки від 26 січня 2011 року №14 доставка товару здійснювалася Постачальником, що підтверджується товарно-транспортною накладною, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 146 ).

Придбані товарно-матеріальні цінності оприбутковано належним чином, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку:201 за січень 2011 року (а.с. 82 ).

Оплату вартості придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ФО-П ОСОБА_1., що підтверджується випискою КФ АКБ "Індустріалбанк" (а.с. 186 ). Зауважень щодо форми та порядку розрахунків Акт перевірки не містить.

На підставі вищеперерахованих первинних документів спірну господарську операцію відображено у бухгалтерському обліку ТОВ "Сільгосппродукт", що підтверджується розшифровкою до Журналу-ордеру і відомістю по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за січень 2011 року та не заперечується контролюючим органом (а.с. 84-91 ).

Що стосується доводів відповідача про ненадання на перевірку документів, які б підтверджували якість придбаних товарів (сої) суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до умов договору поставки від 26 січня 2011 року №14 якісне посвідчення надається в разі його наявності, або якщо товар передається на ХПП. З пояснень представника позивача судом встановлено, що поставку сої було здійснено безпосередньо на склад ТОВ "Сільгосппродукт", зауважень до якості поставленого товару Покупець не мав, а тому надання якісного посвідчення від ФО-П ОСОБА_1. не вимагалося.

Придбані товарно-матеріальні цінності платником податків використано у власній господарській діяльності шляхом переробки їх в макуху та олію. Виготовлений товар ТОВ "Сільгосппродукт" реалізовано в адресу ТОВ "Черкаська птахофабрика" та ТОВ "Птахокомплекс "Дніпровський", на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надано копії договорів поставки, податкових, видаткових та товарно-транспортних накладних, банківських виписок (а.с. 99-110 ).

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарської операції з поставки товарно-матеріальних цінностей (сої), встановлено факт понесення позивачем витрат на придбання таких товарів в сумі 68 541 грн. 67 коп. та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість в сумі 13 708 грн. 33 коп., а також підтверджено рух активів (товарів) під час здійснення господарської діяльності.

Суд зазначає, що посилання контролюючого органу на результати документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ФО-П ОСОБА_1. як на підставу для донарахування добросовісному платнику податків (яким є позивач) грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток та ПДВ суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, добросовісний платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків іншим суб'єктом господарювання.

З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Що стосується доводів контролюючого органу про невідповідність договору поставки від 26 січня 2011 року №14 вимогам частин першої, п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України та, як наслідок, його нікчемність, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За приписами статті 228 вказаного Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, в ході судового розгляду справи наявності таких доказів не встановлено. Окрім того, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що договір поставки від 26 січня 2011 року №14 суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що укладення такого правочину не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Як визначено статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зважаючи на вищевикладені фактичні обставини справи, є підстави стверджувати про правомірність договору поставки від 26 січня 2011 року №14, що свідчить про безпідставність доводів контролюючого органу про нікчемність такого правочину.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 вказаного Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на контролюючий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарської операції з поставки товарно-матеріальних цінностей (сої), встановлено факт понесення позивачем витрат на придбання товарів в сумі 68 541 грн. 67 коп. та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість в сумі 13 708 грн. 33 коп., а також підтверджено рух активів (товарів) під час здійснення такої господарської діяльності.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до платіжного доручення АКБ "Індустріалбанк" від 05 червня 2012 року №179 за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду з даним позовом ТОВ "Сільгосппродукт" сплачено судовий збір в сумі 514 грн. 09 коп. Ухвалою суду від 18 червня 2012 року позивачу повернуто надміру сплачену суму судового збору в розмірі 0,01 грн.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягають витрати зі сплати судового збору в сумі 514 грн. 08 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 16 лютого 2012 року №0002772301/329.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 16 лютого 2012 року №0002782301/330.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" (код ЄДРПОУ 13958710) витрати зі сплати судового збору в сумі 514 грн. 08 коп. (п'ятсот чотирнадцять гривень вісім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 23 липня 2012 року.

Суддя О.О. Кукоба