Ухвала

від 11.09.2012 по справі 2а-1670/3952/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/3952/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2012р. по справі № 2а-1670/3952/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

третя особа - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Сільгосппродукт") 14 червня 2012 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 лютого 2012 року №0002772301/329, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток загалом в розмірі 37 699 грн. та №0002782301/330, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 13 709 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" було задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 16 лютого 2012 року №0002772301/329 та від 16 лютого 2012 року №0002782301/330.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивачем було надано заперечення на апеляційну скаргу де зазначено, що рішення суду першої інстанції було прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 р. без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, позивачем була надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 13958710; перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ з 31 березня 1993 року та відповідно до свідоцтва №23702743 є платником податку на додану вартість (а.с. 10, 12 ).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво нерафінованих олій та жирів (15.41.0), розведення овець, кіз, коней (01.22.0), інші види оптової торгівлі (51.90.0), оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами (51.33.0), добування декоративного та будівельного каменю (14.11.0), функціонування інфраструктури водного транспорту (63.22.0) (а.с. 11 ).

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ в період з 17 січня 2012 року по 23 січня 2012 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Сільгосппродукт" з питань взаємовідносин з ФО-П ОСОБА_1 за січень 2011 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорювалось.

За результатами перевірки складено акт від 30 січня 2012 року №489/23-209/13958710 (далі по тексту - Акт перевірки) (а.с. 13-30 ), в якому вказано на порушення позивачем вимог:

- підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого, на думку контролюючого органу, платником податків занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року на суму 37 698 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.4, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що за твердженням податкового ревізора-інспектора призвело до заниження позивачем ПДВ за січень 2011 року на суму 13 708 грн.

На підставі даних висновків Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 16 лютого 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002772301/329, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток загалом в розмірі 37 699 грн. (в т.ч., 37 698 грн. - основний платіж, 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 31-32 );

- №0002782301/330, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 13 709 грн. (в т.ч., 13 708 грн. - основний платіж, 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 33-34 ).

За наслідками звернення позивача в порядку апеляційного узгодження зі скаргами на вказані податкові повідомлення-рішення до ДПС у Полтавській області та ДПС України його скарги залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с. 39-50 ).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивачем було доведено реальність (товарність) господарської операції з поставки товарно-матеріальних цінностей (сої), встановлено факт понесення позивачем витрат на придбання товарів та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також підтверджено рух активів (товарів) під час здійснення такої господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 30 січня 2012 року №489/23-209/13958710 , підставами для висновку про заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість став висновок податкового органу про те, що правочин укладений від імені ТОВ "Сільгосппродукт" з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) не спричиняє реального настання правових наслідків, а отже має ознаки нікчемності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 26 січня 2011 року ТОВ "Сільгосппродукт" уклало договір поставки №14 з ФО-П ОСОБА_1, предметом якого була поставка останньою соєвих бобів (сої) в адресу позивача (а.с. 74 ).

За результатами здійснення вищевказаної господарської операцій ФО-П ОСОБА_1 в адресу ТОВ "Сільгосппродукт" було виписано податкову накладну від 26 січня 2011 року №12 (а.с. 76 ).

Дану податкову накладну позивачем включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011 року (а.с. 78 ).

Судом першої інстанції було досліджено також видаткову накладну від 26 січня 2011 року №РН-0000015 та рахунок-фактуру від 26 січня 2011 року №СФ-0000011.

За умовами договору поставки від 26 січня 2011 року №14 доставка товару здійснювалася Постачальником, що підтверджується товарно-транспортною накладною, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 146 ).

Оплату вартості придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ФО-П ОСОБА_1, що підтверджується випискою КФ АКБ "Індустріалбанк" (а.с. 186 ). Зауважень щодо форми та порядку розрахунків Акт перевірки не містить.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97), чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, як визначено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 вказаної статті 198 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що виписану податкову накладну від 26 січня 2011 року №12 було оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та позивачем включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011 року (а.с. 78 ).

Відповідачем не ані у суді першої інстанції ані у суді апеляційної інстанції не було спростовано той факт, що на момент видачі вищезгаданої податкової накладної ФО-П ОСОБА_1 мала статус платника податку на додану вартість та у встановленому законодавством порядку була зареєстрована як фізична особа - підприємець.

Зауваження до оформлення податкової накладної у Акті перевірки відсутні.

Тобто, вищезазначена податкова накладна підтверджує факт придбання ТОВ "Сільгосппродукт" у ФО-П ОСОБА_1 в січні 2011 року товарно-матеріальних цінностей (сої) загальною вартістю 82 250 грн. (в т.ч., ПДВ - 13 708 грн. 33 коп.).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Так судом першої інстанції було встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що вищезазначені документів відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що видаткова накладна від 26 січня 2011 року №РН-0000015 містить підпис та прізвище Постачальника (ФО-П ОСОБА_1) а також підпис особи, уповноваженої Покупцем на отримання товарно-матеріальних цінностей, а тому як і суд першої інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача про складення видаткової накладної з порушенням вимог частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" стосовно не зазначення у такій накладній прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції.

Відповідно до викопіювання з журналу реєстрації виданих довіреностей ТОВ "Сільгосппродукт" товар (сою) було отримано ОСОБА_2 на підставі довіреності від 26 січня 2011 року №15 (а.с. 81 ), що було досліджено судом першої інстанції.

Придбані товарно-матеріальні цінності оприбутковано належним чином, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку:201 за січень 2011 року (а.с. 82 ), що було досліджено судом першої інстанції.

Судом першої інстанції було з'ясовано, що відповідно до умов договору поставки від 26 січня 2011 року №14 якісне посвідчення надається в разі його наявності, або якщо товар передається на ХПП. Так поставку сої було здійснено безпосередньо на склад ТОВ "Сільгосппродукт", зауважень до якості поставленого товару Покупець не мав, а тому надання якісного посвідчення від ФО-П ОСОБА_1 не вимагалося.

На підставі вищезазначеного суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводів відповідача щодо ненадання на перевірку документів, які б підтверджували якість придбаних товарів (сої).

Також, судом першої інстанції було з'ясовано, що придбані товарно-матеріальні цінності платником податків використано у власній господарській діяльності шляхом переробки їх в макуху та олію. Виготовлений товар ТОВ "Сільгосппродукт" реалізовано в адресу ТОВ "Черкаська птахофабрика" та ТОВ "Птахокомплекс "Дніпровський", що підтверджено копіями договорів поставки, податкових, видаткових та товарно-транспортних накладних, банківських виписок (а.с. 99-110 ), які були досліджені у суді першої інстанції.

Посилання контролюючого органу на результати документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ФО-П ОСОБА_1 як на підставу для донарахування добросовісному платнику податків (яким є позивач) грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток та ПДВ суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, добросовісний платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків іншим суб'єктом господарювання.

Також як визначено частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За приписами статті 228 вказаного Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, зазначає, що у вищезазначеному акті перевірки не міститься жодних фактів та не наведено доказів в підтвердження того, що договір поставки від 26 січня 2011 року №14 суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що укладення такого правочину не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2012р. по справі № 2а-1670/3952/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.