Рішення

від 17.07.2012 по справі 5011-25/8499-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-25/8499-2012 17.07.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група «Курс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова аграрна компанія»

про стягнення 60 906,05 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Михальська В.В.( представник за довіреністю від 16.07.2012р.)

від відповідача: Богонос В.А. (представник за довіреністю від 20.12.2011р.)

Обставини справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Група «Курс»(надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова аграрна компанія»(надалі -відповідач) про стягнення 60 906,05 грн. заборгованості по договору доручення, в тому числі основного боргу в сумі 26 553,79 грн., пені в сумі 9 585,00 грн., 3% річних в сумі 787,87 грн. та інфляційних втрат в сумі 240,79 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої обов'язки за договором не виконав, у встановлений Договором термін перерахування грошових коштів позивачу по Акту здачі-приймання робіт від 15.06.2011р. не здійснив.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти нарахування пені і застосування до неї позовної давності, посилаючись на ст. 232 ГК України і ст. 258 ЦК України та заперечував проти стягнення інфляційних втрат, оскільки за період з 18.06.2011р. по 13.06.201р. інфляція відсутня, з огляду на те що вона не перевищувала 100,0%.

Ухвалою від 02.07.2012р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження, справі присвоєно №5011-25/8499-2012, розгляд справи призначений на 17.07.2012р.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, надання відповідачем відзиву на позовну заяву та не заперечення відповідачем про стягнення основної суми заборгованості і 3% річних, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 17 липня 2012 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2011 року між позивачем (брокер) та відповідачем (довіритель) було укладено Договір доручення №Б/15/06/03 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1. якого відповідач доручив, а позивач зобов'язався від імені за винагороду і за рахунок відповідача надати послуги з питань вивчення попиту та поліпшення умов купівлі товару, консультування з питань комерційної діяльності та оформлення необхідної документації з метою укладення біржових контрактів на Аграрній біржі щодо купівлі товару, згідно додатку 1, який є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 1.2. Договору після виконання доручення позивач зобов'язаний у двохденний строк усно повідомити про це відповідача. Позивач вважається таким, що виконав свої зобов'язання по Договору доручення після укладення біржового контракту на зазначених п. 1.1. умовах цього Договору.

У відповідності до п. 1.3. Договору відповідач зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів після укладення контракту сплатити позивачу винагороду у розмірі 0,2% від суми біржового контракту.

Сума винагороди позивача за цим Договором складає з ПДВ 26 553,79 грн. (п. .1.4. Договору).

В матеріалах справи міститься Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 15.06.2011р., у відповідності до якого встановлено, що позивачем були надані брокерські послуги згідно Договору на загальну суму 26 553,79 грн., у тому числі ПДВ 4 425,63 грн.

У відповідності до п. 3.3. Договору оплата винагороди проводиться відповідачем на протязі двох днів після укладення біржового контракту.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, що не спростовано відповідачем, останній у встановлений строк не сплатив позивачу суму брокерської винагороди в розмірі 26 553,79 грн. по Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 15.06.2011р.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно із ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо виплати позивачу брокерської винагороди не виконав. Заборгованість відповідача перед позивачем за Договором згідно із Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 15.06.2011р. складає 26 553,79 грн.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 9 585,00 грн. за період з 18.06.2011р. по 13.06.2012р.

Відповідач просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог про стягнення пені, посилаючись при цьому на положення п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (стаття 261 ЦК України).

Як встановлено матеріалами справи, початком перебігу позовної давності є 18.06.2011р. Отже, кінцевий термін звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені є 18.06.2012р.

Згідно відмітки відділу канцелярії Господарського суду міста Києва, позивач подав позовні матеріали до суду 13.06.2012р., а тому кінцевий термін звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені не пропустив.

Оскільки позивачем не пропущено строк позовної давності, заява відповідача про застосування позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені в сумі 9 585,00 грн. не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.4. Договору визначено, що у разі прострочення сплати брокерської винагороди стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка винагороди за кожний день такого прострочення.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 цього закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на те, що пунктом 3.3. Договору передбачено, що зобов'язання по оплаті брокерської винагороди має бути виконане відповідачем на протязі двох днів після укладення біржового контракту, відповідач мав сплатити позивачу 26 553,79 грн. брокерської винагороди до 17.06.2011р. включно. Таким чином прострочення відповідача почалось з 18.06.2011р.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на те, що п. 4.4. Договору передбачено нарахування пені у розмірі більшому ніж дозволено Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а також те, що позивачем здійснено розрахунок пені на строк більший ніж вказано статтею 232 Господарського кодексу України, то судом здійснюється нарахування пені за шість місяців за період з 18.06.2011р. по 18.12.2011р. по подвійній обліковій ставці НБУ за наступним розрахунком: 15,5 (подвійна облікова ставка НБУ) * 26 553,79 грн. (сума боргу) * 184 (кількість днів прострочки)/365/100 = 2 074,83 грн.

Таким, чином позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в сумі 2 074,83 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач заперечував проти стягнення інфляційних втрат, зазначаючи при цьому, що за період з 18.06.2011р. по 13.06.201р. інфляція відсутня, з огляду на те що вона не перевищувала 100,0%. На підтвердження цього відповідачем надано до суду розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції.

Дослідивши наданий відповідачем розрахунок, судом визнано його обґрунтованим та встановлено, що за період з 18.06.2011р. по 13.06.201р. нарахований на суму боргу в розмірі 26 553,79 грн. становить суму з мінусовою позначкою, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 240,79 грн. не підлягають задоволенню.

Розрахунок 3% річних, наведений позивачем в позовних матеріалах, визнається судом обґрунтованим і враховуючи відсутність контррозрахунку відповідача за порушення останнім зобов'язання за Договором щодо перерахування позивачу брокерської винагороди, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних в розмірі 787,87 грн. за період з 18.06.2011р. по 13.06.2012р.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача суми заборгованості в розмірі 29 416,49 грн., в тому числі 26 553,79 грн. основного боргу, 2 074,83 грн. пені та 787,87 грн. 3% річних.

Судовий збір позивача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1 273,85 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова аграрна компанія»(ідентифікаційний код 37469662, адреса: 04655, м. Київ, вул. Верхній вал, буд. 72, р/р 26008010007628 в філії ВАТ «УніКредит Банк», МФО 300744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Група «Курс»(ідентифікаційний код 30375217, адреса: 01014, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, р/р 2600433139701 в ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», МФО 300120) суму основного боргу в розмірі 26 553,79 грн. (шістдесят тисяч дев'ятсот шість гривень05 копійок), суму пені в розмірі 2 074,83 грн. (дві тисячі сімдесят чотири гривні 83 копійки), суму 3% річних в розмірі 787,87 грн. (сімсот вісімдесят сім гривень 87 копійок) та судовий збір в розмірі 1 273,85 грн. (одна тисяча двісті сімдесят три гривні 85 копійок).

3. В іншій частині і в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.07.2012р.

СуддяС.М. Морозов