Ухвала

від 28.07.2015 по справі 5011-25/8499-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

28.07.2015Справа № 5011-25/8499-2012

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова аграрна компанія»

на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група «Курс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова аграрна компанія»

про стягнення 60 906, 05 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача (скаржника): Богонос В.А. за довіреністю № 15 від 12.03.2015 р.;

від ДВС: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.07.2012 р. у справі № 5011-25/8499-2012 позов задоволено частково; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова аграрна компанія» (ідентифікаційний код 37469662, адреса: 04655, м. Київ, вул. Верхній вал, буд. 72, р/р 26008010007628 в філії ВАТ «УніКредит Банк», МФО 300744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Група «Курс» (ідентифікаційний код 30375217, адреса: 01014, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, р/р 2600433139701 в ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», МФО 300120) суму основного боргу в розмірі 26 553,79 грн. (шістдесят тисяч дев'ятсот шість гривень05 копійок), суму пені в розмірі 2 074,83 грн. (дві тисячі сімдесят чотири гривні 83 копійки), суму 3% річних в розмірі 787,87 грн. (сімсот вісімдесят сім гривень 87 копійок) та судовий збір в розмірі 1 273,85 грн. (одна тисяча двісті сімдесят три гривні 85 копійок); в іншій частині в позові відмовлено.

30.07.2012 р. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2012 р. у справі № 5011-25/8499-2012 було видано відповідний наказ.

02.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником ТОВ «Торгова аграрна компанія» подано скаргу на дії Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, відповідно до якої скаржник просить:

- відновити строк для подачі даної скарги як такий, що пропущений з поважних причин;

- визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві Слободчика Д.Г., яка виразилась у не вчиненні дій, пов'язаних із зняттям арешту, накладеного на майно боржника, та не вчинення інших дій, необхідних у зв'язку з завершенням виконавчого провадження, тобто не подання для реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про зняття накладеного раніше у межах виконавчого провадження № 33810722 арешту;

- зобов'язати ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві вчинити дії, пов'язані із зняттям арешту, накладеного на майно боржника, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження, зокрема подати для державної реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про зняття накладеного раніше у межах виконавчого провадження № 33810722 арешту;

- залучити у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство юстиції України в особі Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Скарга мотивована тим, що державним виконавцем 31.08.2012 р. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з огляду на сплату боргу у повному обсязі. При цьому, зазначеною постановою припинено чинність арешту майна боржника. Отримавши 07.04.2015 р. витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, скаржник дізнався, що в ньому обліковуються відомості про наявність обтяження на майно відповідача. 21.04.2015 р. скаржник звернувся до ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві із заявою про зняття арешту та видачу копії постанови про закінчення виконавчого провадження, а 06.05.2015 р. скаржник своєю заявою повідомив ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві, що відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна арешт з майна не знято і просив надати матеріали виконавчого провадження для ознайомлення та зняти арешт. У відповідь державний виконавець Кареліна О.І., якій були передані для розгляду вказані заяви, повідомила скаржника про те, що вона може роздрукувати постанову про закінчення виконавчого провадження з реєстру та надати її завіривши печаткою, проте зняти арешт вона позбавлена можливості, оскільки матеріали виконавчого провадження у ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві відсутні, а знімати арешт міг, на її думку, лише державний виконавець, який виніс постанову про закінчення виконавчого провадження. Як зазначає скаржник, керівництво ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві повідомило, що державний виконавець Слободчик Д.Г. звільнений, та порадило звернутись за захистом своїх прав до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2015 р. призначено судове засідання для розгляду клопотання відповідача (заявника) про поновлення строку для подання скарги на дії Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві на 08.07.2015 р.

В судовому засіданні 08.07.2015 р. представник відповідача просив задовольнити клопотання про поновлення строку для подання скарги на дії Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, а також подав клопотання про витребування в порядку ст. 38 ГПК України від Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві матеріалів виконавчого провадження № 33810722.

Представники позивача та ВДВС в судове засідання 08.07.2015 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2015 р. було вирішено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова аграрна компанія» про поновлення строку для подання скарги на дії Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві - задовольнити; відновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова аграрна компанія» строк для подання скарги на дії Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві; розгляд скарги на дії Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві призначено на 28.07.2015 р.

При цьому, в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 33810722 для долучення до матеріалів справи, оригінали - для огляду в судовому засіданні. Уповноважено представника ТОВ «Торгова аграрна компанія» Богонос В.А. на отримання зазначених документів та надання до суду у строк до 23.07.2015 р.

У судове засідання 28.07.2015 р. представники позивача та ВДВС не з'явились, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 року «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також, у відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

У судовому засіданні 28.07.2015 р. суд вирішив відхилити як необґрунтоване клопотання скаржника про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство юстиції України в особі Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Розглянувши скаргу відповідача на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві, суд вирішив її задовольнити з наступних підстав.

Згідно із ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, відповідно до ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Законом України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Також, згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», визначено, що стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

В даному випадку на розгляд суду передано вимоги щодо визнання бездіяльності ВДВС щодо не вчинення усіх необхідних дій для зняття арешту з майна боржника незаконною та зобов'язання його вчинити такі дії.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2012 р. головний державний виконавець ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві Слободчик Дмитро Григорович виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 33810722 з виконання наказу господарського суду міста Києва № 5011-25/8499-2012 від 30.07.2012 р., у зв'язку з тим, що борг було сплачено у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 вказаної постанови вирішено припинити чинність арешту майна боржника, припинити чинність арешту коштів боржника, скасувати розшук майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.

Разом з тим, як зазначає скаржник, 07.04.2015 р. він отримав витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 46741340, з якого вбачається, що в реєстрі обліковується запис № 2 про арешт усього рухомого майна боржника, підстава - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.08.2012 р. ВП № 33810722, винесена ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві, термін дії обтяження - 15.08.2017 р.

21.04.2015 р. скаржник звернувся до ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві із заявою про видачу копії постанови про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту для направлення її до ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та інші органи для виконання.

06.05.2015 р. скаржник своєю заявою повідомив ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві, що відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна арешт з майна не знято і просив надати матеріали виконавчого провадження для ознайомлення та зняти арешт.

Відповідно до пояснень скаржника, у відповідь державний виконавець Кареліна О.І., якій були передані для розгляду вказані заяви, повідомила скаржника про те, що вона може роздрукувати постанову про закінчення виконавчого провадження з реєстру та надати її завіривши печаткою, проте зняти арешт вона позбавлена можливості, оскільки матеріали виконавчого провадження у ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві відсутні, а знімати арешт міг, на її думку, лише державний виконавець, який виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Листом від 07.05.2015 р. за № 1404/12 в.о. начальника ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві повідомило скаржника про те, що виконавче провадження ВП № 33810722 відсутнє в архіві і не передавалось державному виконавцю відповідно до акту прийому-передачі виконавчих проваджень.

Згідно з п. п. 8 п. 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 33810722, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 33810722, було визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження . Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Аналогічні положення містить пункт 4.10 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 74/5 в редакції, чинній на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 33810722.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна, регулюється Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до публічних обтяжень віднесено зокрема накладення арешту на рухоме майно на підставі рішень уповноважених органів у випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що публічне обтяження припиняється на підставі рішення уповноваженого органу з дня набрання ним законної сили. Публічне обтяження також припиняється внаслідок реалізації прав, що випливають із змісту публічного обтяження.

Відомості про припинення публічного обтяження підлягають реєстрації протягом п'яти днів із дня його припинення. Обов'язок щодо здійснення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган або на уповноважену ним особу.

Уповноважений орган несе відповідальність у встановленому законом порядку за порушення обов'язку щодо реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження.

Згідно з п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 830, обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більш як на п'ять років.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.

Відомості про припинення публічного обтяження підлягають державній реєстрації протягом п'яти днів після його припинення. Проведення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган чи на уповноважену ним особу.

На підставі наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що державний виконавець мав протягом 5-ти днів з моменту винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 33810722 звернутись до реєстратора з заявою про припинення обтяження і виключення відповідного запису з Реєстру.

Втім, матеріали справи не містять доказів вчинення вказаних дій.

Вищевказані обставини свідчать, що така бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві порушує права і охоронювані законом інтереси скаржника, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві щодо не вчинення дій, пов'язаних із зняттям арешту з майна скаржника, а тому скарга в даній частині підлягає задоволенню.

При цьому, суд відзначає, що відсутність матеріалів виконавчого провадження у Відділі державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві, не може бути підставою для відмови скаржнику у вчиненні вказаних дій.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», господарським судом за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Таким чином, суд також вважає за можливе зобов'язати ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві вчинити дії, пов'язані із зняттям арешту з майна скаржника.

Відповідно до п. 9.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби. У зв'язку з цим відповідна скарга не підлягає оплаті судовим збором.

Керуючись ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження», господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова аграрна компанія» на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві задовольнити.

2. Визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Слободчика Д.Г., яка виразилась у не вчиненні дій, пов'язаних із зняттям арешту, накладеного на майно боржника, та не вчинення інших дій, необхідних, у зв'язку з завершенням виконавчого провадження, тобто не подання для реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про зняття накладеного раніше у межах виконавчого провадження № 33810722 арешту.

3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві вчинити дії, пов'язані із зняттям арешту, накладеного на майно боржника, необхідні, у зв'язку з завершенням виконавчого провадження, зокрема подати для державної реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про зняття накладеного раніше у межах виконавчого провадження № 33810722 арешту.

4. Ухвалу може бути оскаржено в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.С. Ломака