Рішення

від 10.07.2012 по справі 5011-47/7718-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/7718-2012 10.07.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Фуд Компані"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрія"

про стягнення 99 690,69 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: Денисенко М.Д. -представник за довіреністю;

від відповідача: Черненко О.В. -представник за довіреністю.

В судовому засіданні 10.07.2012 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 99 690,69 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, а також витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/7718-2012, розгляд справи призначено на 26.06.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2012 розгляд справи відкладено до 10.07.2012.

В судовому засіданні 10.07.2012 позивач підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивні тим, що ним платіжними дорученнями № 1186155920 від 23.11.2011 на суму 21 000,00 грн., № 1186306681 від 24.11.2011 на суму 26 000,00 грн., № 1186501030 від 25.11.2011 на суму 51 200,00 грн.,було помилково перераховано кошти загалом на суму 98 200,00 грн., які позивач на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України просив суд стягнути з відповідача у примусовому порядку. Також, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України просив суд стягнути з відповідача 1 490,69 грн. 3% річних.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.07.2012 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у позові відмовити. У письмовому відзиві на позов наголошував на тому, що підстави для повернення перерахованих позивачем грошових коштів в сумі 98 200,00 грн. -відсутні, адже підставою їх перерахування став договір купівлі -продажу № 11/11-22 від 22.11.2011 та виставлені на його підставі рахунки -фактури № 224 від 22.11.2011, № 226 від 23.11.2011, № 229 від 24.11.2011 на оплату товару. Також, у письмовому відзиві відповідач наголошував на тому, що договір купівлі -продажу № 11/11-22 від 22.11.2011 не був підписаний позивачем саме з його вини, товар, вказаний у рахунках-фактурах, який був оплачений, - не був доставлений позивачу, оскільки він відмовився від його приймання, внаслідок чого повернутий відповідачу. враховуючи викладене, відповідач наголошував на належності правових підстав для перерахування позивачем грошових коштів в сумі 98 200,00 грн. і відсутності підстав для їх стягнення в поряду ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до платіжного доручення № 1186155920 від 23.11.2011, позивачем було перераховано відповідачу 21 000,00 грн. з призначенням платежу «Договір купівлі -продажу № 11/11-22 від 22.11.2011».

Відповідно до платіжного доручення № 1186306681 від 24.11.2011, позивачем було перераховано відповідачу 26 000,00 грн. з призначенням платежу «Договір купівлі -продажу № 11/11-22 від 22.11.2011».

Відповідно до платіжного доручення № 1186501030 від 25.11.2011, позивачем було перераховано відповідачу 51 200,00 грн. з призначенням платежу «Договір купівлі -продажу № 11/08-29 від 29.08.2011».

Листом № 213 від 24.04.2012 позивач просив відповідача повернути на підставі ст. 1214 Цивільного кодексу України грошові кошти загалом в сумі 98 200,00 грн., які були помилково перераховані платіжними дорученнями № 1186155920 від 23.11.2011 на суму 21 000,00 грн., № 1186306681 від 24.11.2011 на суму 26 000,00 грн., № 1186501030 від 25.11.2011 на суму 51 200,00 грн.

Відповідач листом від 15.05.2012 № 207, у відповідь на лист позивача № 213 від 24.04.2012, повідомив про те, що підставою для перерахування платіжними дорученнями № 1186155920 від 23.11.2011, № 1186306681 від 24.11.2011, № 1186501030 від 25.11.2011 грошових коштів загалом в сумі 98 200,00 грн. став договір купівлі -продажу № 11/11-22 від 22.11.2011 та виставлені на його підставі рахунки -фактури № 224 від 22.11.2011, № 226 від 23.11.2011, № 229 від 24.11.2011 на оплату товару, а відтак підстави для їх повернення відповідачем позивачу -відсутні.

Також, позивачем для долучення до матеріалів справи надано договір купівлі -продажу № 11/08-29 від 29.08.2011, укладений між ТОВ «ТД «Агрія», як продавцем, та ТОВ «Фреш Фуд Компані», як покупцем, підписаний директором ТОВ «ТД «Агрія»Захаренко В.В. та директором ТОВ «Фреш Фуд Компані»Русалкіним Ю.В., а також посвідчений печатками обох сторін, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю продукцію, а покупець прийняти та сплатити вартість продукції на умовах даного договору.

Позивач у додаткових письмових поясненнях по справі (№ 231 від 25.06.2012) зазначав про те, що відповідно до платіжного доручення № 1186501030 від 25.11.2011, позивачем було перераховано відповідачу 51 200,00 грн. з призначенням платежу «Договір купівлі -продажу № 11/08-29 від 29.08.2011», але оскільки між сторонами не було погоджено асортименту, ціни товару і товар фактично поставлено не було, позивач вважає грошові кошти в сумі 51 200,00 грн. (які є складовою загальної суми, яка заявлена до стягнення) є такими, що також набуті відповідачем без достатньої правової підстави і підлягають поверненню.

В свою чергу, відповідачем для долучення до матеріалів справи надано, а судом в судовому засіданні досліджено наступні документи:

- рахунок фактуру № 224 від 22.11.2011 на оплату товару на суму 21 000,00 грн., в якому постачальником вказано ТОВ «ТД «Агрія», а покупцем -ТОВ «Фреш Фуд Компані», підставою виставлення рахунку вказано «Договір з покупцем № 11/11-22 від 22.11.2011». Вказаний рахунок посвідчено підписом та печаткою відповідача;

- рахунок фактуру № 226 від 23.11.2011 на оплату товару на суму 26 000,00 грн., в якому постачальником вказано ТОВ «ТД «Агрія», а покупцем -ТОВ «Фреш Фуд Компані», підставою виставлення рахунку вказано «Договір з покупцем № 11/11-22 від 22.11.2011». Вказаний рахунок посвідчено підписом та печаткою відповідача;

- рахунок фактуру № 229 від 24.11.2011 на оплату товару на суму 102 400,00 грн., в якому постачальником вказано ТОВ «ТД «Агрія», а покупцем -ТОВ «Фреш Фуд Компані», підставою виставлення рахунку вказано «Договір з покупцем № 11/11-22 від 22.11.2011». Вказаний рахунок посвідчено підписом та печаткою відповідача;

- видаткову накладну № 203 від 23.11.2011 на суму 21 035,70 грн., в якій зазначено, що постачальником за даною накладною є ТОВ «ТД «Агрія», а покупцем -ТОВ «Фреш Фуд Компані», підставою виписки зазначеної накладної вказано «Договір з покупцем № 11/11-22 від 22.11.2011 та рахунок на оплату покупцеві № 224 від 22.11.2011». Вказаний рахунок в графі «Від постачальника»посвідчено підписом та печаткою відповідача, в графі «Отримав»надруковано машинописним способом «ОСОБА_6 за довіреністю № 31 від 23.11.2011», але будь-які підписи та відбитки печатки, зокрема позивача, -відсутні;

- незасвідчену факсову копію довіреності № 31 від 23.11.2011 на ім'я ОСОБА_6 на отримання від ТОВ «ТД «Агрія»цінностей за рахунком № 224 від 22.11.2011;

- видаткову накладну № 206 від 24.11.2011 на суму 26 000,00 грн., в якій зазначено, що постачальником за даною накладною є ТОВ «ТД «Агрія», а покупцем -ТОВ «Фреш Фуд Компані», підставою виписки зазначеної накладної вказано «Договір з покупцем № 11/11-22 від 22.11.2011 та рахунок на оплату покупцеві № 226 від 23.11.2011». Вказаний рахунок в графі «Від постачальника»посвідчено підписом та печаткою відповідача, в графі «Отримав»здійснено напис «від руки»: «ОСОБА_7, принял под исправной пломбой», але будь-які відбитки печатки юридичної особи, зокрема позивача, у вказаній графі -відсутні;

- акт приходний № 27 від 29.11.2011, в якому зазначено як постачальника ТОВ «Фреш Фуд Компані»вантажу вагою 19 626,0 кг, який не засвідчений печатками юридичних осіб, а на ньому лише наявні підписи в графах «Прийняв»та «Водій»;

15.05.2012 відповідач направив позивачу лист № 207 від 15.05.2012, в якому просив вивезти зі складу належний позивачу товар, який ним був придбаний на підставі договору купівлі -продажу № 11/11-22 від 22.11.2011 та поставлений на підставі рахунків -фактур № 224 від 22.11.2011, № 226 від 23.11.2011, № 229 від 24.11.2011 на оплату товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Ст. 646 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно з статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, судом встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи, що 29.08.2011 між ТОВ «ТД «Агрія», як продавцем, та ТОВ «Фреш Фуд Компані», як покупцем, було укладено договір купівлі -продажу № 11/08-29, який підписаний директором ТОВ «ТД «Агрія»Захаренко В.В. та директором ТОВ «Фреш Фуд Компані»Русалкіним Ю.В., а також посвідчений печатками обох сторін, а відтак, є таким, що в силу вимог ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України - є укладеним, і, відповідно, таким, що породжує для сторін права та обов'язки за ним.

В свою чергу, оскільки відповідно до платіжного доручення № 1186501030 від 25.11.2011, позивачем було перераховано відповідачу 51 200,00 грн. з призначенням платежу «Договір купівлі -продажу № 11/08-29 від 29.08.2011», а відтак, грошові кошти в сумі 51 200,00 грн. отримані відповідачем на належній правовій підставі, а саме на підставі договору купівлі -продажу № 11/08-29 від 29.08.2011, а відтак і підстави для їх стягнення з відповідача на користь позивача згідно статті 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно набуті -у суду станом на момент вирішення спору відсутні.

Також, суд зазначає про те, що неузгодження між сторонами асортименту, ціни товару і відсутності фактичної поставки товару по договору купівлі -продажу № 11/08-29 від 29.08.2011, строк дії якого закінчився 31.12.2011, і на підставі якого позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 51 200,00 грн. -не є підставами для визнання перерахованих за ним коштів, такими, що набуті без належної правової підстави, а є підставами для застосування наслідків невиконання зобов'язання за договором, які передбачені Цивільним та Господарським кодексами України та умовами зазначеного договору. Зокрема, статтею 670 Цивільного кодексу України, якою врегульовано правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару, встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Щодо грошових коштів загалом на суму 47 000,00 грн., перерахованих позивачем відповідачу згідно платіжного доручення № 1186155920 від 23.11.2011 на суму 21 000,00 грн. та 26 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 1186306681 від 24.11.2011 з призначенням платежу «Договір купівлі -продажу № 11/11-22 від 22.11.2011», суд дійшов висновку, що станом на момент вирішення спору суду не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України того, що між сторонами згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 181 Господарського кодексу України укладено договір купівлі -продажу № 11/11-22 від 22.11.2011, або існували цивільно -правові відносини саме з поставки товару на вказану суму, адже належних та допустимих доказів наявності фактичної поставки відповідачем товару та отримання його позивачем -не надано, а надані відповідачем в підтвердження даної обставини докази (рахунок-фактура № 224 від 22.11.2011, рахунок-фактура № 226 від 23.11.2011, № 229 від 24.11.2011, видаткова накладна № 203 від 23.11.2011, незасвідчена факсова копія довіреності № 31 від 23.11.2011, видаткова накладна № 206 від 24.11.2011, акт приходний № 27 від 29.11.2011) не можуть бути прийняті судом як належні і допустимі докази в підтвердження обставин виникнення між позивачем та відповідачем цивільно -правових відносин поставки, і як наслідок, виникнення будь-яких прав та обов'язків, зокрема і щодо виникнення підстав перерахування коштів.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що грошові кошти загалом на суму 47 000,00 грн., перераховані позивачем відповідачу згідно платіжного доручення № 1186155920 від 23.11.2011 на суму 21 000,00 грн. та згідно платіжного доручення № 1186306681 від 24.11.2011 на суму 26 000,00 грн. з призначенням платежу «Договір купівлі -продажу № 11/11-22 від 22.11.2011»- є безпідставно набутими відповідачем, а відтак на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 1 490,69 грн., суд дійшов висновку, що вказана вимога задоволенню не підлягає з огляду на нижченаведене.

Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, зазначена норма передбачає право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Таким чином, стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення стороною саме грошового зобов'язання, а оскільки в даному спорі відповідач не виступає перед позивачем боржником у простроченому грошовому зобов'язанні в розумінні ст. 625 ЦК України, а відтак підстави для застосування статті 625 Цивільного кодексу України та стягнення з відповідача 1 490,69 грн. грн.3% річних - у суду відсутні.

Суд враховує і те, що згідно статті 1214 Цивільного кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей можуть нараховуватися лише проценти за користування ними, як встановлено статтею 536 цього Кодексу, і на яку позивачем робляться посиланян у мотивувальній частині позову. Щодо посилань на вказану норму права, суд наголошує на тому, що відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором (ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України). Як встановлено судом, між сторонами двосторонньо не узгоджено розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами, як не встановлено і відповідного розміру жодним законом, зокрема не встановлено відповідного розміру і статтею 536 Цивільного кодексу України та статтею 1214 згаданого кодексу.

З огляду на вищенаведене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягають стягненню безпідставно набуті грошові кошти в сумі 47 000,00 грн. В іншій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрія»(код ЄДРПОУ 34422878, місцезнаходження: 03040 м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 68, к. 230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Фуд Компані»(код ЄДРПОУ 37194515, місцезнаходження: 67600 Одеська обл., Біляївський район, м. Біляївка, вул. Комітерна, 141) безпідставно набуті грошові кошти в сумі 47 000 (сорок сім тисяч) грн. 00 коп., а також судовий збір в сумі 940 (дев'ятсот сорок) грн. 00 коп. В іншій частині позову - відмовити.

3 . Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Станік С.Р.

Дата складання повного тексту рішення -13.07.2012