Постанова

від 21.08.2012 по справі 5011-47/7718-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2012 № 5011-47/7718-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Буравльова С.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.08.2012, а саме:

від позивача: Денисенко М.Д. - представник за довіреністю № 14 від 20.07.2012;

від відповідача: Захаров Д.М. - представник за довіреністю № б/н від 21.08.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Фуд Компані»

на рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2012,

у справі № 5011-47/7718-2012 (суддя: Станік С.Р.)

про стягнення 99 690 грн. 69 коп.

встановив наступне.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фреш Фуд Компані» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрія» 99 690,69 грн., з яких: 98200 грн. - помилково перераховані кошти без достатньої правової підстави та 1 490,69 грн. - 3% річних.

В частині стягнення 98 200 грн. (помилково перераховані кошти) позов мотивований тим, що кошти перераховані платіжними дорученнями № 1186155920 від 23.11.2011 на суму 21 000,00 грн., № 1186306681 від 24.11.2011 на суму 26 000,00 грн., № 1186501030 від 25.11.2011 на суму 51 200,00 грн. без достатньої правової підстави та мають бути повернуті на підставі положень ст. 1212 Цивільного кодексу України та ст. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16.03.1995 р. №227/95.

У зв'язку з простроченням повернення вказаних коштів позивач просив суд стягнути з відповідача 1 490,69 грн. 3% річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням від 10.07.2012 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Фуд Компані» безпідставно набуті грошові кошти в сумі 47 000 (сорок сім тисяч) грн. 00 коп., а також судовий збір в сумі 940 (дев'ятсот сорок) грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовлено.

При ухваленні рішення про задоволення позову в частині стягнення 47 000 грн. суд виходив з того, що вказані кошти перераховані за відсутності укладеного між сторонами правочину на підставі якого у позивача могли б виникнути грошові зобов'язання з перерахування вказаних коштів.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення коштів у сумі 51000 грн., заявлених до стягнення як перераховані без достатньої правової підставі суд виходив з наступного. Оскільки відповідно до платіжного доручення № 1186501030 від 25.11.2011, позивачем було перераховано відповідачу 51 200,00 грн. з призначенням платежу "Договір купівлі -продажу № 11/08-29 від 29.08.2011", то вказані грошові кошти отримані відповідачем на належній правовій підставі, а саме на підставі договору купівлі -продажу № 11/08-29 від 29.08.2011, а відтак і підстави для їх стягнення з відповідача на користь позивача згідно статті 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно набуті - у суду станом на момент вирішення спору відсутні.

Також, суд відмовив у стягненні 3 процентів річних. При цьому суд виходив з того, що відсутні правові підстави для застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України у спірній ситуації.

Не погодившись повною мірою із вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині, якою у задоволенні позову було відмовлено та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована зокрема наступним. Так, апелянт зазначає, що на його думку договір купівлі - продажу № 11/08-29 від 29.08.2011, на який є посилання в платіжному дорученні № 1186501030 від 25.11.2011 є неукладеним, а тому ці кошти він вважає також такими що перераховані ним без достатньої правової підстави.

Крім того, апелянт вважає, що відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення 3% річних судом неправильно застосовано положення ст. 625 Цивільного кодексу України. При цьому, позивач зазначає, що у відповідача виникло грошове зобов'язання з повернення вказаних коштів в силу норми ст. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16.03.1995 р. №227/95. У зв'язку з простроченням виконання такого зобов'язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України підлягають нарахуванню та стягненню з відповідача 3% річних.

Представник апелянта в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник відповідача надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Клопотання апелянта про накладення арешту на грошові кошти відповідача у справі апеляційною інстанцією відхилено з наступних підстав.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даногосудового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Так, в апеляційній скарзі позивачем не наведено обґрунтування та не надано доказів того, що не накладення арешту на грошові кошти відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 3% річних з прийняттям нового рішення про часткове задоволення даної позовної вимоги з наступних підстав.

Судом першої інстанції були достеменно та правильно встановлені фактичні обставини справи в частині перерахування позивачем коштів та їх неповернення відповідачем. Також, при цьому судом були зроблені вірні висновки щодо безпідставності неповернення відповідачем коштів у сумі 47 000 грн. та необґрунтованості пред'явлення вимоги про стягнення на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України коштів у сумі 51200 грн.

Так, відповідно до платіжного доручення № 1186155920 від 23.11.2011, позивачем було перераховано відповідачу 21 000,00 грн. Призначення платежу в даному платіжному дорученні було вказано: "Договір купівлі - продажу № 11/11-22 від 22.11.2011".

Відповідно до платіжного доручення № 1186306681 від 24.11.2011, позивачем було перераховано відповідачу 26 000,00 грн. Призначення платежу в даному платіжному дорученні було вказано: "Договір купівлі - продажу № 11/11-22 від 22.11.2011".

Відповідно до платіжного доручення № 1186501030 від 25.11.2011, позивачем було перераховано відповідачу 51 200,00 грн. Призначення платежу в даному платіжному дорученні було вказано: "Договір купівлі - продажу № 11/08-29 від 29.08.2011".

Позивач листом № 213 від 24.04.2012 просив відповідача повернути на підставі ст. 1214 Цивільного кодексу України грошові кошти у загальній сумі 98 200,00 грн., які були помилково перераховані платіжними дорученнями № 1186155920 від 23.11.2011 на суму 21 000,00 грн., № 1186306681 від 24.11.2011 на суму 26 000,00 грн., № 1186501030 від 25.11.2011 на суму 51 200,00 грн.

У відповідь на вказаний лист позивача відповідач листом від 15.05.2012 № 207 повідомив про те, що підставою для перерахування платіжними дорученнями № 1186155920 від 23.11.2011, № 1186306681 від 24.11.2011, № 1186501030 від 25.11.2011 грошових коштів загалом в сумі 98 200,00 грн. став договір купівлі - продажу № 11/11-22 від 22.11.2011 та виставлені на його підставі рахунки - фактури № 224 від 22.11.2011, № 226 від 23.11.2011, № 229 від 24.11.2011 на оплату товару, а відтак підстави для їх повернення відповідачем позивачу - відсутні.

До матеріалів справи не надано договору купівлі - продажу № 11/11-22 від 22.11.2011, який визначено правовою підставою перерахування коштів у загальній сумі 47000 грн. за платіжними дорученнями № 1186306681 від 24.11.2011, № 1186155920 від 23.11.2011 чи інших належних доказів укладення такого договору.

Натомість в матеріалах справи є договір купівлі - продажу № 11/08-29 від 29.08.2011, який визначений підставою перерахування коштів за платіжним дорученням № 1186501030 від 25.11.2011, на суму 51 200,00 грн.

Вказаний договір (№ 11/08-29) укладений між ТОВ "ТД "Агрія", як продавцем, та ТОВ "Фреш Фуд Компані", як покупцем, підписаний з боку обох підприємств їх директорами та скріплений печатками.

Предметом даного договору є правовідносини за якими продавець зобов'язався передати у власність покупцю продукцію, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити вартість продукції на умовах даного договору.

Апелянт зазначає, що на його думку договір купівлі - продажу № 11/08-29 від 29.08.2011, на який є посилання в платіжному дорученні № 1186501030 від 25.11.2011 є неукладеним, а тому ці кошти він вважає також такими що перераховані ним без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Положеннями частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Частиною 1 статті 642 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Положеннями статті 181 Господарського кодексу України передбачено наступне. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Виходячи з наведених норм законодавства судом відхиляються доводи апелянта про неукладеність договору купівлі - продажу № 11/08-29 від 29.08.2011, який визначений підставою перерахування коштів за платіжним дорученням № 1186501030 від 25.11.2011, на суму 51 200,00 грн.

В матеріалах справи міститься даний договір купівлі - продажу № 11/08-29 від 29.08.2011.

Вказаний договір (№ 11/08-29) укладений між ТОВ "ТД "Агрія", як продавцем, та ТОВ "Фреш Фуд Компані", як покупцем, складений у формі єдиного документа, підписаний з боку обох підприємств їх директорами та скріплений печатками.

Предметом даного договору є правовідносини за якими продавець зобов'язався передати у власність покупцю продукцію, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити вартість продукції на умовах даного договору.

Положення договору, на які посилається апелянт не можуть свідчити про його неукладеність.

Сторони можуть узгодити ціну та кількість кожної партії товару окремо, як шляхом підписання додатків до договору так і у видаткових накладних.

При цьому, слід зазначити про здійснення фактичних дій щодо виконання вказаного правочину.

Покупець за вказаним договором (позивач у справі) здійснив оплату за даним договором. Як вже зазначалося вище, у даному рішенні договір купівлі - продажу № 11/08-29 від 29.08.2011, визначений підставою перерахування коштів за платіжним дорученням № 1186501030 від 25.11.2011, на суму 51 200,00 грн.

Положення договору про те, що підставою платежу є додаток до договору не спростовують вказаний факт виконання договору покупцем (апелянтом).

Відповідно до положень ст. 531 Цивільного кодексу України покупець мав право виконати свій обов'язок зі сплати коштів достроково.

Отже, у даній ситуації слід вважати що позивачем достроково було виконано своє грошове зобов'язання за договором, а саме сплачено 51 200,00 грн. за платіжним дорученням № 1186501030 від 25.11.2011, з визначенням підстави платежу договір купівлі - продажу № 11/08-29 від 29.08.2011.

Тому, вважати ці кошти сплаченими без достатньої правової підстави є неправильним.

За наведених підстав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні вказаної позовної вимоги.

При цьому, позивач, якщо вважає своє право порушеним, не позбавлений процесуальної можливості на його відновлення шляхом подачі іншого відповідного позову, підставами якого будуть зазначені фактичні обставини, що випливають з правовідносин за договором купівлі - продажу № 11/08-29 від 29.08.2011, а не їх відсутність як у даній справі.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що грошові кошти у сумі 47 000,00 грн., перераховані позивачем відповідачу згідно платіжних доручень № 1186155920 від 23.11.2011 на суму 21 000,00 грн. та № 1186306681 від 24.11.2011 на суму 26 000,00 грн. з призначенням платежу "Договір купівлі -продажу № 11/11-22 від 22.11.2011" є безпідставно набутими відповідачем, а відтак на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Так, сторонами не надано доказів вчинення у належній формі та спосіб договору купівлі - продажу № 11/11-22 від 22.11.2011, який визначено правовою підставою перерахування коштів у загальній сумі 47000 грн. за платіжними дорученнями № 1186306681 від 24.11.2011, № 1186155920 від 23.11.2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК).

Згідно ч. 3 вказаної статті Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, в силу наведених положень відповідач повинен повернути позивачу перераховані ним без достатньої правової підстави кошти у сумі 47000 грн.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, в частині нарахувань на суму 47 000 грн., яка була перерахована позивачем без достатньої правової підстави та підлягала поверненню відповідачем.

Згідно п. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16 березня 1995 року N 227/95 установлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. При виявленні фактів такого порушення з керівника підприємства і головного бухгалтера стягується до Державного бюджету України штраф у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Так, у разі безпідставного отримання коштів та неповернення їх платнику у 5-денний строк, одержувач цих коштів є таким, що не виконав зобов'язання встановлене актом законодавства (Указом Президента) з перерахування коштів. Отже, особа, що не виконала грошове зобов'язання з перерахування коштів є боржником, та відповідно не перерахована вчасно сума вважається боргом.

Відповідач необґрунтовано не повернув позивачу кошти у сумі 47 000 грн. За викладених обставин позовна вимога про повернення грошових коштів у вказаній сумі є обґрунтованою та правильно задоволена судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч. 2 сказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Зазначена норма не встановлює право стягнення 3% річних лише за невиконання зобов'язання яке випливає із договору.

Норма п. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16 березня 1995 року N 227/95, визначає зобов'язання щодо повернення підприємством незалежно від форми власності у п'ятиденний строк платникам помилково зарахованих на їх рахунки коштів.

Виходячи з положень даної норми строк виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення позивачу грошових коштів у сумі у сумі 21 000 грн. сплив 28.11.2011, а у сумі 26 000 грн. - 29.11.2011.

Отже, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, з урахуванням п. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16 березня 1995 року N 227/95 та ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню в частині нарахованих відсотків на суму 21 000 грн. за період з 29.11.2011 до 31.05.2012 в розмірі 318 грн. 60 коп. та на суму 26 000 грн. за період з 30.11.2011 до 31.05.2012 в розмірі 390 грн. 18 коп.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню сумі 708 грн. 78 коп. В решті вимоги по стягненню 3% річних не підлягають задоволенню за необґрунтованістю.

При цьому, на думку суду апеляційної інстанції місцевий господарський суд не врахував при вирішенні даного спору норму ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України, безпідставно не застосував до спірних правовідносин норму матеріального права - п. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16 березня 1995 року N 227/95 та порушив норму ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в частині суми 708 грн. 78 коп.

Такої ж правової позиції щодо правомірності нарахування 3% річних на грошові кошти, які відповідач утримує без достатніх правових підстав дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема за постановами від 03 серпня 2011 р. у справі № 5/25, від 09 серпня 2011 р. у справі № 13/268-09/4, від 21 липня 2011 р. у справі № 10/020-11, від 21 липня 2011 р. у справі № 38/14, та ін.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовної вимоги по стягненню 3% річних у сумі 708 грн. 78 коп. В решті рішення залишається без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної зави та апеляційної скарги покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Так, за подачу позовної заяви на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у сумі 954 (дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 24 коп. пропорційно розміру задоволених вимог за позовною заявою. За подачу апеляційної скарги на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у сумі 10 грн. 86 коп. - пропорційно розміру задоволених за апеляційною скаргою вимог виходячи з оскаржуваної суми.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивачу підлягає поверненню зайво сплачена ним сума судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 192 грн. 25 коп.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Фуд Компані» на рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2012, у справі № 5011-47/7718-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Фуд Компані» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрія» про стягнення 99 690 грн. 69 коп. задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2012, у справі №5011-47/7718-2012 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги по стягненню 3% річних у сумі 708 грн. 78 коп. та стягнення з відповідача судового збору в сумі 940 грн.

В цій частині прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в зазначеному розмірі.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Фуд Компані» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрія» про стягнення 99 690 грн. 69 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрія» (код ЄДРПОУ 34422878, місцезнаходження: 03040, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, б.68, к. 230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Фуд Компані» (код ЄДРПОУ 37194515, місцезнаходження: 67600, Одеська обл., Біляївський район, м. Біляївка, вул. Комітерна, 141) безпідставно набуті грошові кошти в сумі 47 000 (сорок сім тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 708 грн. (сімсот вісім) 78 коп. та судовий збір в сумі 954 (дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 24 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.»

4. В решті рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2012 у справі № 5011-47/7718-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Фуд Компані» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрія» про стягнення 99 690 грн. 69 коп. залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Фуд Компані» на це рішення - без задоволення.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрія» (код ЄДРПОУ 34422878, місцезнаходження: 03040, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, б.68, к. 230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Фуд Компані» (код ЄДРПОУ 37194515, місцезнаходження: 67600, Одеська обл., Біляївський район, м. Біляївка, вул. Комітерна, 141) судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 10 (десять) грн. 86 коп.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фреш Фуд Компані» (код ЄДРПОУ 37194515, місцезнаходження: 67600, Одеська обл., Біляївський район, м. Біляївка, вул. Комітерна, 141) зайво сплачену ним суму судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 192 грн. 25 коп., яка була сплачена за квитанцією від 23.07.2012 р. №31. Підставою повернення судового збору є дана постанова підписана судом та скріплена печаткою суду.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

8. Матеріали справи №5011-47/7718-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Буравльов С.І.