Рішення

від 10.07.2012 по справі 5011-47/7913-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/7913-2012 10.07.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буклія"

до Київської міської ради

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: Сікачов С.Ю. -представник за довіреністю;

від відповідача: Гулько -представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання Київської міської ради укласти та підписати в редакції позивача яка наведена у прохальній частині позову, договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,1772 га, що знаходиться у м. Києві, Подільському районі, проспект Мінський (біля автостанції «Полісся») для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції, а також відшкодування судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/7913-2012, розгляд справи призначено на 26.06.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2012 розгляд справи відкладено до 10.07.2012.

В судовому засіданні 10.07.2012 представник позивача заявлені у позові вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що згідно рішення Київської міської ради № 968/3037 від 24.12.2009 (в редакції рішення № 1167/4605 від 08.07.2010) «Про поновлення договору оренди земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки ТОВ «Буклія»для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції на проспекті Мінському (біля автостанції «Полісся») у Подільському районі міста Києва», позивачу було поновлено договір оренди зазначеної земельної ділянки на 5 років та визначено умови її продажу, а також прийнято рішення про продаж вказаної земельної ділянки позивачу, у зв'язку з чим ним було підписано зі своєї сторони договір купівлі -продажу та надано його для підписання відповідачу. А оскільки відповідачем не було підписано договір купівлі -продажу земельної ділянки по Мінському проспекту (біля автостанції «Полісся») у Подільському районі міста Києва, розміром 0,1772 га з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції, кадастровий номер -8 000 000 000:85:170:0001, а тому позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача укласти та підписати договір купівлі -продажу в редакції позивача.

Представник відповідача в даному судовому засіданні надав пояснення по суті спору та заперечив проти заявлених позивачем вимог, зокрема наголошував на тому, що у Київської міської ради відсутній обов'язок підписувати договір.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.06.2004 Київською міською радою було прийнято рішення № 339/1549 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», згідно пункту 18 якого вирішено передати товариству з обмеженою відповідальністю "Буклія", за умови виконання п. 18.1 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 0,31 га для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції на Мінському проспекті (біля автостанції "Полісся") у Подільському районі м. Києва, в тому числі: частину ділянки N 1 площею 0,12 га - в короткострокову оренду на 3 місяці за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; частину ділянки N 1 площею 0,06 га - в короткострокову оренду на 3 місяці за рахунок земель міської забудови; ділянку N 2 площею 0,13 га - в короткострокову оренду на 5 років, в межах червоних ліній, за рахунок земель міської забудови.

Згідно пункту 18.1 рішення Київської міської ради № 339/1549 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»визначено умови виконання вказаного рішення, а саме: надано вказівку позивачу виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України, у місячний термін замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) документи, що посвідчують право користування земельними ділянками, питання відшкодування втрат лісогосподарського виробництва та відновлюючої вартості зелених насаджень (акт попереднього технічного обстеження лісових площ від 22.08.2003) та інші майново-правові питання вирішувати в установленому порядку, забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, розміщених у межах земельних ділянок, виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 18.08.2003 N 19-1446, головного державного санітарного лікаря м. Києва від 04.09.2003 N 6488, управління охорони навколишнього природного середовища від 10.09.2003 N 119/04-4-10/624, Головного управління охорони культурної спадщини та реставраційно-відновлювальних робіт від 15.09.2003 N 5371, Головного управління транспорту від 22.09.2003 N 2464-гу, Головного управління пожежної безпеки та аварійно-рятувальних робіт в місті Києві від 19.09.2003 N 16/1/3127, Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" від 05.09.2003 N 1228, земельну ділянку в межах червоних ліній використовувати з обмеженнями відповідно до вимог містобудівного законодавства, питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київської міської ради від 27.02.2003 N 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва", попереджено землекористувача, що право користування земельними ділянками може бути припинено відповідно до ст. ст. 141, 143 Земельного кодексу України.

25.08.2004 між Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) та ТОВ «Буклія» укладено Угоду № 306, відповідно до умов якої позивач відповідно до рішення Київської міської ради від 26.09.2000 № 14/991 «Про деякі питання продажу земельних ділянок в м.Києві»сплачує аванс в сумі 110 509,67 грн. за земельну ділянку площею 0,18 га розташовану за адресою: просп. Мінський (біля автостанції "Полісся") у Подільському районі м. Києва, а Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) зобов'язалось організувати в установленому порядку проведення експертної оцінки земельної ділянки (п.1, 4).

Пунктом 5 Угоди № 306 від 25.08.2004 визначено, що кошти, сплачені авансом, будуть зараховані до суми договору купівлі -продажу земельної ділянки і не повертаються товариству, крім випадків відмови Київської міської ради у продажі земельної ділянки.

Відповідно до платіжного доручення № 65 від 27.08.2004 позивачем було сплачено на користь Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) 110 509,67 грн. авансового платежу згідно угоди № 306 від 25.08.2004.

Згідно договору оренди земельної ділянки, датованого 23.01.2007 та зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів від 02.03.2007 за N 85-6-00317, який укладено між Київською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ «Буклія», як орендарем, орендодавець на підставі п. 18 рішення Київської міської ради від 24.06.2004 № 339/1549 та рішення Київської міської ради від 28.09.2006 № 37/94, за актом приймання -передачі передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку по Мінському проспекту (біля автостанції «Полісся») у Подільському районі міста Києва, розміром 0,1772 га з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції, кадастровий номер -8 000 000 000:85:170:0001, межі якої визначені в натурі Актом від 25.05.2006.

24.12.2009 Київської міською радою було прийнято рішення № 968/3037 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 02.03.2007 N 85-6-00317 та продаж цієї земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Буклія" для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції на просп. Мінському (біля автостанції "Полісся") у Подільському районі м. Києва», згідно пункту 1 якого поновлено на 3 роки з 03.06.2007 договір оренди земельної ділянки N 85-6-00317, укладений між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Буклія" на підставі рішення Київської міської ради від 24.06.2004 N 339/1549 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею".

Також, згідно вказаного рішення Київської міської ради № 968/3037 від 24.12.2009 прийнято рішення про продаж товариству з обмеженою відповідальністю "Буклія" земельної ділянки площею 0,1772 га за 3378000,00 грн. (три мільйони триста сімдесят вісім тисяч гривень 00 копійок) для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції на просп. Мінському (біля автостанції "Полісся") у Подільському районі м. Києва (п. 5), затверджено умови продажу товариству з обмеженою відповідальністю "Буклія" земельної ділянки на просп. Мінському (біля автостанції "Полісся") у Подільському районі м. Києва (згідно з додатком).

Згідно додатку до рішення Київської міської ради № 968/3037 від 24.12.2009 «Умови продажу товариству з обмеженою відповідальністю "Буклія" земельної ділянки на просп. Мінському (біля автостанції "Полісся") у Подільському районі м. Києва», визначено, що до сум, які покупець має сплатити за земельну ділянку, зараховується аванс у сумі 110509,67 грн., сплачений відповідно до угоди N 306 від 25.08.2004, а решта вартості земельної ділянки у сумі 3267490,33 грн. сплачується у такому порядку:

- протягом 30 календарних днів після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу;

- 50 відсотків частини платежу, що зараховується до державного та місцевого бюджетів, що в розрахунку становить 1633745,17 грн.. Решта вартості земельної ділянки у сумі 1633745,16 грн. сплачується у розстрочку протягом одного року рівними частинами з наступного місяця, що настає за місяцем, в якому здійснено перший платіж, але не пізніше ніж до 25 числа кожного місяця. Покупець має право достроково сплатити решту вартості земельної ділянки після внесення першого або чергового платежу.

Згідно пункту 8 рішення Київської міської ради № 968/3037 від 24.12.2009, товариству з обмеженою відповідальністю "Буклія" надано вказівку у місячний термін звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по внесенню змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів від 02.03.2007 N 85-6-00317 (п. 8.1), укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки в двотижневий термін від дня реєстрації договору про поновлення договору оренди земельної ділянки у книзі записів в державної реєстрації договорів (п.п. 8.2).

08.07.2010 Київською міською радою прийнято рішення «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24.12.2009 N 968/3037 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 02.03.2007 N 85-6-00317 та продаж цієї земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Буклія" для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції на просп. Мінському (біля автостанції "Полісся") у Подільському районі м. Києва"», яким внесено зміни до рішення Київської міської ради від 24.12.2009 N 968/3037 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 02.03.2007 N 85-6-00317 та продаж цієї земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Буклія" для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції на просп. Мінському (біля автостанції "Полісся") у Подільському районі м. Києва", а саме: у пункті 1 слова та цифру "на 3 роки" замінити на слова та цифру "на 5 років", а також доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Буклія" у місячний термін звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по внесенню змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів від 02.03.2007 N 85-6-00317, з урахуванням пункту 1 цього рішення.

25.12.2010 між Київською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ «Буклія», як орендарем, було укладено догові про поновлення договору оренди земельної ділянки, який зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів від 24.01.2011 за N 85-6-00499, відповідно до умов якого було поновлено договір оренди земельної ділянки до 03.06.2012, укладений між Київською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ «Буклія», як орендарем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 23.01.2007 за реєстровим № 333 і зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) 02.03.2007 за № 85-6-00317, термін дії якого закінчився.

Відповідно до листа позивача від 11.10.2011 № 10/54, адресованого відповідачу, позивач на підставі рішення Київської міської ради від 24.12.2009 № 968/3037 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 02.03.2007 N 85-6-00317 та продаж цієї земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Буклія" для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції на просп. Мінському (біля автостанції "Полісся") у Подільському районі м. Києва», підписав зі своєї сторони договір купівлі -продажу земельної ділянки по Мінському проспекту (біля автостанції «Полісся») у Подільському районі міста Києва, розміром 0,1772 га з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції, кадастровий номер -8 000 000 000:85:170:0001, здійснив його нотаріальне посвідчення, та направив відповідачу для підписання. Але оскільки відповідачем договір купівлі -продажу підписано не було, позивач просив у вказаному листі підписати договір купівлі -продажу земельної ділянки.

Також, позивачем до матеріалів справи надано примірник договору купівлі -продажу земельної ділянки по Мінському проспекту (біля автостанції «Полісся») у Подільському районі міста Києва, розміром 0,1772 га з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції, кадастровий номер -8 000 000 000:85:170:0001, який складено позивачем та підписано з його сторони і посвідчено печаткою. Зі сторони Київської міської ради вказаний договір не підписано і печаткою юридичної особи не посвідчено.

Як зазначав позивач у позові, оскільки відповідачем не було підписано договір купівлі -продажу земельної ділянки по Мінському проспекту (біля автостанції «Полісся») у Подільському районі міста Києва, розміром 0,1772 га з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції, кадастровий номер -8 000 000 000:85:170:0001, а тому позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача його укласти та підписати в редакції позивача.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною п'ятою ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 127 Земельного кодексу України визначено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Ст. 646 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Згідно статті 181 Господарського кодексу України, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Також, суд зазначає і про те, що статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України визначено переліки способів захисту порушених прав.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання Київської міської ради укласти та підписати в редакції позивача яка наведена у прохальній частині позову, договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,1772 га, що знаходиться у м. Києві, Подільському районі, проспект Мінський (біля автостанції «Полісся») для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції, мотивуючи свої вимоги саме тим, що відповідач зі своєї сторони не підписав проект договору купівлі -продажу вказаної земельної ділянки, і що підписання відповідного договору в редакції позивача є саме обов'язком відповідача, який виник внаслідок прийняття ним відповідного рішення № 968/3037 від 24.12.2009.

Отже, враховуючи те, що вчинення стороною дій, направлених на укладення і, відповідно, підписання будь-якого правочину - є правом сторони, яке реалізується у встановленому законом порядку, а не її зобов'язанням, суд дійшов висновку, що виходячи з виключних повноважень відповідача, визначених ст. ст. 122,127 Земельного кодексу України, укладення і підписання цивільно -правових договорів є саме правом, а не обов'язком сторони, а відтак, підстави для зобов'язання відповідача вчинити дії по укладенню і підписанню в редакції позивача договору купівлі -продажу земельної ділянки -відсутні.

Також, суд враховує і ті обставини, що примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статті 649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи укладення договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна з сторін ухиляється від його укладення, та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо умов договору. При цьому можливість розгляду цих спорів в судовому порядку обумовлюються обов'язковістю договору, а позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що відповідач ухиляється від укладення договору саме в редакції позивача, адже станом на момент вирішення спору суду не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України направлення позивачем відповідачу проекту відповідного договору купівлі -продажу.

Також, суд наголошує і на правовій позиції з цього питання, викладеній у постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»від 17.05.2011 № 6 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 14) у п. 2.12 якого зокрема зазначено, що саме за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору. Водночас суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов'язання Київської міської ради укласти та підписати в редакції позивача, яка наведена у прохальній частині позову, договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,1772 га, що знаходиться у м. Києві, Подільському районі, проспект Мінський (біля автостанції «Полісся») для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції - не була доведена належними та допустимими доказами, не є законною та обґрунтованою а тому задоволенню не підлягає.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення -13.07.2012