Постанова

від 20.09.2012 по справі 5011-47/7913-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2012 № 5011-47/7913-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

при секретарі: Романовій Ю.М.

за участю представників:

позивача: не з'явились;

відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Буклія"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 10.07.2012р.

у справі №5011-47/7913-2012 (суддя Станік С.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Буклія"

до Київської міської ради

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Буклія" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просило зобов'язати Київську міську раду (далі - відповідач) укласти та підписати в запропонованій позивачем редакції договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,1772 га, що знаходиться у м. Києві в Подільському районі по пр-ту Мінському (біля автостанції "Полісся") для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно ухиляється від укладання договору з позивачем.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, зазначаючи про їх необґрунтованість та непідтвердженість належними доказами. На думку відповідача, у нього відсутній обов'язок підписувати (укладати) договір з позивачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2012р. у справі №5011-47/7913-2012 у позові було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012р. у справі №5011-47/7913-2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані наступним:

- судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, зокрема, ст. ст. 116, 128 Земельного кодексу України;

- поза увагою місцевого господарського суду залишилось рішення Київської міської ради №968/3037 від 24.12.2009р. „Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 02.03.2007р. №85-6-00317 та продаж цієї земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю „Буклія" для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції на просп. Мінському (біля автостанції „Полісся" у Подільському районі м. Києва";

- між позивачем і відповідачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу земельної ділянки;

- на виконання угоди №306 від 25.08.2004р., укладеної між Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та позивачем, останнім було перераховано аванс за спірну земельну ділянку у розмірі 110 509,67 грн., який був прийнятий відповідачем;

- відмова відповідача від продажу земельної ділянки є неправомірною.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2012р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді Новіков М.М., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.08.2012р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2012р. справу передано для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Новікова М.М., суддів Кропивної Л.В., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2012р. апеляційну скаргу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.09.2012р., про що представників сторін повідомлено під розписку (відповідна відмітка міститься на звороті ухвали суду від 27.08.2012р.).

В судове засідання 20.09.2012р. представники сторін не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

В п.12 перехідних положень Земельного кодексу України вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з ч.5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території, зокрема, належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Згідно з ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

24.06.2004р. відповідачем було прийнято рішення №339/1549 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", відповідно до п.18 якого вирішено затвердити проект відведення земельних ділянок позивачу для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції на Мінському проспекті (біля автостанції „Полісся") у Подільському районі м. Києва. Окрім того, вирішено передати позивачу, за умови виконання п.18.1 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 0,31 га для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції на Мінському проспекті (біля автостанції „Полісся") у Подільському районі м. Києва, в тому числі:

- частину ділянки №1 площею 0,12 га - в короткострокову оренду на 3 місяці за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови;

- частину ділянки №1 площею 0,06 га - в короткострокову оренду на 3 місяці за рахунок земель міської забудови;

- ділянку №2 площею 0,13 га - в короткострокову оренду на 5 років, в межах червоних ліній, за рахунок земель міської забудови (том справи - 1, аркуші справи - 18-19).

В п.18.1 вищевказаного рішення позивачу надано вказівку, зокрема, виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України та у місячний термін замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) документи, що посвідчують право користування земельними ділянками.

25.08.2004р. між Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та позивачем було укладено Угоду №306, за умовами якої позивач (п.п.1, 2), відповідно до рішення Київської міської ради від 26.09.2000р. №14/991 "Про деякі питання продажу земельних ділянок в м. Києві", зобов'язався сплатити аванс в сумі 110 509,67 грн. за земельну ділянку площею 0,18 га розташовану за адресою: просп. Мінський (біля автостанції „Полісся") у Подільському районі м. Києва. Перерахування коштів здійснюється протягом 10 банківських днів з дня реєстрації угоди в Головному управлінні (том справи - 1, аркуш справи - 20).

В п.п.4, 5 названої угоди Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зобов'язалось організувати в установленому порядку проведення експертної грошової оцінки та складання технічної документації з продажу земельної ділянки, зазначеної у п.1 цієї угоди, в максимально короткі терміни. Кошти, сплачені авансом, будуть зараховані до суми договору купівлі-продажу земельної ділянки і не повертаються позивачу, крім випадків відмови Київської міської ради у продажі земельної ділянки, зазначеної у п.1 цієї угоди.

На виконання умов угоди №306 від 25.08.2004р. позивач оплатив на користь Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 110 509,67 грн. авансового платежу, що підтверджується платіжним дорученням №65 від 27.08.2004р. (том справи - 1, аркуш справи - 21).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно з нормами ст. 93 Земельного кодексу України, які кореспондуються зі ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

23.01.2007р. між відповідачем, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди), згідно з умовами якого (розділи 1, 2) орендодавець, на підставі п.18 рішення Київської міської ради від 24.06.2004р. №339/1549 та рішення Київської міської ради від 28.09.2006р. №37/94, за Актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди), визначену цим договором (том справи - 1, аркуші справи - 27-30). Об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування: Мінський проспект (біля автостанції „Полісся") у Подільському районі м. Києва;

- розмір: 0,1772 га;

- цільове призначення: для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції;

- кадастровий номер: 8000000000:85:170:0001.

Відповідно до п.3.1 Договору оренди останній укладено на 3 місяці.

Згідно зі ст. 18 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Договір оренди було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 02.03.2007р., про що зроблено запис за №85-6-00317 у книзі записів державної реєстрації договорів. Окрім того, 23.01.2007р. Договір оренди був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за №333 (том справи - 1, аркуш справи - 30).

24.12.2009р. позивачем було прийнято рішення №968/3037 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 02.03.2007р. №85-6-00317 та продаж цієї земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю „Буклія" для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції на просп. Мінському (біля автостанції „Полісся") у Подільському районі м. Києва" (том справи - 1, аркуші справи - 22-25), відповідно до якого вирішено:

- поновити на 3 роки з 03.06.2007р. договір оренди земельної ділянки №85-6-00317, укладений між позивачем та відповідачем на підставі рішення Київської міської ради від 24.06.2004р. №339/1549 „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (п.1 рішення);

- продати позивачу земельну ділянку площею 0,1772 га за 3 378 000,00 грн. для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції на просп. Мінському (біля автостанції „Полісся") у Подільському районі м. Києва (п.5 рішення);

- затвердити умови продажу позивачу земельної ділянки на просп. Мінському (біля автостанції „Полісся") у Подільському районі м. Києва (згідно з додатком) (п.6 рішення);

- позивачу надано вказівку у місячний термін звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по внесенню змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів від 02.03.2007 N 85-6-00317; укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки в двотижневий термін від дня реєстрації договору про поновлення договору оренди земельної ділянки у книзі записів в державної реєстрації договорів (п.8 рішення).

В додатку до рішення позивача №968/3037 від 24.12.2009р. наведені умови продажу позивачу земельної ділянки по просп. Мінському (біля автостанції „Полісся") у Подільському районі м. Києва, згідно з п.6 яких до сум, які покупець має сплатити за земельну ділянку, зараховується аванс у сумі 110 509,67 грн., сплачений відповідно до угоди №306 від 25.08.2004р. Решта вартості земельної ділянки у сумі 3 267 490,33 грн. сплачується у такому порядку:

- протягом 30 календарних днів після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу 50 відсотків частини платежу, що зараховується до державного та місцевого бюджетів, що в розрахунку становить 1 633 745,17 грн. Решта вартості земельної ділянки у сумі 1 633 745,16 грн. сплачується у розстрочку протягом одного року рівними частинами з наступного місяця, що настає за місяцем, в якому здійснено перший платіж, але не пізніше ніж до 25 числа кожного місяця. Покупець має право достроково сплатити решту вартості земельної ділянки після внесення першого або чергового платежу.

08.07.2010р. відповідачем було прийнято рішення "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24.12.2009р. №968/3037 „Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 02.03.2007р. №85-6-00317 та продаж цієї земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю „Буклія" для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції на просп. Мінському (біля автостанції „Полісся") у Подільському районі м. Києва" (том справи - 1, аркуш справи - 26), яким внесено зміни до рішення відповідача №968/3037 від 24.12.2009р. „Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 02.03.2007р. №85-6-00317 та продаж цієї земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю „Буклія" для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції на просп. Мінському (біля автостанції „Полісся") у Подільському районі м. Києва", а саме:

- змінено строк, на який було поновлено договір оренди земельної ділянки від 02.03.2007р. №85-6-00317, з 3-х до 5 років;

- доручено позивачу у місячний термін звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по внесенню змін до вищевказаного договору оренди земельної ділянки.

25.12.2010р. між відповідачем, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, було укладено договір про поновлення договору оренди земельної ділянки (том справи - 1, аркуші справи - 35-36), за умовами якого поновлено договір оренди земельної ділянки до 03.06.2012р., укладений між позивачем і відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 23.01.2007р. за реєстровим №333 і зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 02.03.2007р. за №85-6-00317.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що він направив на підписання відповідачу проект договору купівлі-продажу земельної ділянки по Мінському проспекту (біля автостанції "Полісся") у Подільському районі м. Києва розміром 0,1772 га, але відповідач договір не підписав та не повернув із зауваженнями позивачу.

Листом №10/54 від 11.10.2011р. позивач звернувся до відповідача з проханням підписати договір купівлі-продажу земельної ділянки або надати відповідь про те, чому не виконується рішення Київської міської ради №968/3037 від 24.12.2009р. та №1167/4605 від 08.07.2010р. (том справи - 1, аркуш справи - 38).

На думку позивача, відповідач безпідставно ухиляється від укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки з позивачем, у зв'язку з чим він звернувся за захистом своїх прав до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання відповідача укласти договір в запропонованій позивачем редакції.

Місцевий господарський суд відмовив в позові повністю, визнавши вимоги позивача документально та нормативно непідтвердженими.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В ст. ст. 640-642 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Загальний порядок укладання господарських договорів наведений в ст. 181 Господарського кодексу України, згідно з якою господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як уже зазначалось вище, предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про зобов'язання відповідача укласти в запропонованій позивачем редакції договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,1772 га, що знаходиться на проспекті Мінському (біля автостанції "Полісся") у Подільському районі м. Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції.

При цьому позивач наголошував на тому, що підписання договору є обов'язком відповідача згідно з рішенням №968/3037 від 24.12.2009р. „Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 02.03.2007р. №85-6-00317 та продаж цієї земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю „Буклія" для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції на просп. Мінському (біля автостанції „Полісся") у Подільському районі м. Києва".

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, вчинення особою дій, направлених як на укладення, так і на підписання правочину є виключно її правом, яке реалізується у встановленому законом порядку, а не обов'язком.

Укладання договорів в примусовому порядку за рішенням суду врегульовано ст. 187 Господарського кодексу України та ст. 649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи укладення договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна з сторін ухиляється від його укладення, та на спори щодо врегулювання розбіжностей сторін відносно умов договору.

Однак передумовою вирішення цих спорів в судовому порядку є обов'язковість таких договорів в силу закону, натомість позивач не надав доказів на підтвердження надіслання відповідачу проекту спірного договору купівлі-продажу та доказів ухилення відповідача від його укладання.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору. Водночас суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято (аналогічна правова позиція наведена в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №6 від 17.05.2011р.).

Належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного в позові ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Враховуючи вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість та непідтвердженість позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Буклія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012р. у справі №5011-47/7913-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №5011-47/7913-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Новіков М.М.

Мартюк А.І.