Рішення

від 13.07.2012 по справі 5023/2865/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2012 р. Справа № 5023/2865/12

вх. № 2865/12

Суддя господарського суду Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескубі М.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Махонін О.С. дов. б/н від 18.07.2011 р.

відповідача ОСОБА_3 дог. №8 від 13.02.2012р.

розглянувши справу за позовом ПП "Слово РК", м. Харків

до ФОП ОСОБА_4, м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПП "Слово РК" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ФОП ОСОБА_4 в якому просить суд визнати недійсною з моменту укладення угоду б/н від 24.06.2011 р. В обгрунтування своїх вимог, позивач вказує та те, що спірну угоду було підписано неуповноваженою на то особою.

Ухвалою суду від 25.06.2012 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 11.07.2012р.

11.07.2012 р. позивач надав до суду пояснення щодо позовних вимог та додаткові документи для долучення до матеріалів справи, які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні, яке розпочалося 11.07.2012 р. були оголошені перерви до 12.07.2012 р. та до 13.07.2012 р., для надання сторонами додаткових доказів по справі.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав. В судовому засіданні, представник відповідача проти позову заперечував.

Позивач надав суду документи для долучення до матеріалів справи, а саме, Рішення власника ПП "Слово РК" від 20.06.2011 р.

Також, до суду надійшли пояснення працівника ПП "Слово РК" ОСОБА_1

Вказані документи були дослідженні судом та долечені до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані суду докази, вислухваши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

24.06.2011 між ПП «СЛОВО РК» (позивач) та ФОП ОСОБА_4 (відповідач) було підписано угоду б/н, відповідно до п. 1 даної угоди позивач підтверджує, що має заборгованість перед відповідачем у розмірі 258 831 грн., що утворилась на підставі договору оренди нежитлових приміщень, які знаходяться по АДРЕСА_2. Згідно до п. 2 Угоди Позивач зобов'язаний погасити заборгованість до 25.10.2011 р.

Частиною першою статті 91 ЦК України встановлено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати тільки людині.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до п. 3.2 статуту Позивача власник здійснює свої права по управлінню через уповноважений орган - директора підприємства.

Відповідно до ч. З ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Дослідивши спірну угоду, суд встановив, що в ній зазначено, від імені позивача вона підписана виконуючим обов'язки директора ОСОБА_1

Статтею 65 Господарського кодексу України, встановлено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно до статутних документів, єдиним виконавчим органом Позивача є директор, який реалізує управлінські, представницькі та інші функції для здійснення господарської діяльності підприємства.

Відповідно до рішення власника №19/05-С Приватного підприємства «Слово РК» від 19 травня 2011 року, директором підприємства призначено ОСОБА_5.

На виконання вказаного рішення видано наказ по підприємству №05/19-1-к, яким фактично зафіксовано вступ ОСОБА_5 на посаду директора ПП «Слово РК».

Таким чином, починаючи з 19 травня 2011 року, саме фізична особа ОСОБА_5 здійснював поточне керівництво господарською діяльністю підприємства як директор.

Згідно до установчих документів, підписання різного роду угод та договорів без довіреності може здійснювати лише директор підприємства.

Як вказує позивач, та що не було спростовано відповідачем, фізична особа ОСОБА_1 жодним чином не уповноважувався на здійснення якихось дій від імені позивача, будь-які рішення власника, положення статуту чи довіреності, які надавали б вказаній особі повноваження на представництво інтересів ПП «Слово РК» відсутні.

Як вбачається з наданих суду доказів, 21 червня 2011 року по 13 липня 2011 року директор позивача знаходився в щорічній відпустці. На вказаний період, згідно до положень статуту, повноваження по управлінню підприємством реалізовувалися самостійно власником підприємства ОСОБА_6 на підставі рішення №20/06-С від 20 червня 2011 року.

Крім того, гр. ОСОБА_1 були надані до суду пояснення, в яких він вказує, що спірна угода була підписана ним помилково.

Отже, суд прийшов до висновку, що угода б/н від 24 червня 2011 року підписана від імені Приватного підприємства «Слово РК» не уповноваженою на це особою, за відсутності необхідних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналогічні положення містять ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог і щодо відповідності правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, враховуючи, що угода б/н від 24 червня 2011 року підписана від імені позивача неуповноваженою на то особою, позивач не надав подальшого схвалення цією угоди, вона є недійсною.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові - на позивача.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати угоду від 24.06.2011р., підписану між ПП «СЛОВО РК» та ФОП ОСОБА_4 недійсною.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, рахунок НОМЕР_2 в ХФ КБ Експобанк, МФО 351964) на користь Приватного підприємства "СЛОВО РК" (61082, м. Харків, п-т Московський, б. 232, кв. 41, код 34466538, рахунок №26009801572101 в ХФ КБ "Експобанк", МФО 351964) - 1073,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 16.07.2012р.

Суддя Денисюк Т.С.