Постанова

від 27.06.2012 по справі 36/316-3/83-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2012 № 36/316-3/83-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Ткаченка Б.О.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 27.06.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» на рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року,

у справі № 36/316-3/83-2012 (суддя - Сівакова В.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»

до приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія

«Київбудком»

про стягнення 129643,97 грн. та вилучення майна,

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року по справі № 36/316-3/83-2012 позовні вимоги ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» до ПрАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком» (в минулому ЗАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком») про стягнення 129643,97 грн. та вилучення майна - задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 67140,79 грн. - основного боргу, 7152,16 грн. - пені, 14035,77 грн. - інфляційних втрат, 4272,78 грн. - 3% річних, 37042,47 грн. - неустойка за прострочення повернення майна, також, стягнуто судові витати. Крім того, вилучено у ПрАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком» на користь ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» предмет лізингу, а саме автобетонозмішувач Tigarbo на шасі КАМАЗ-53229, модель АБС-7DA державний номер АА 4860 СЕ в кількості одна одиниця, залишковою вартістю 54444,32 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 13.03.2012 року відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року у справі № 36/316-3/83-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

У судових засіданнях 23.05.2012 року, 13.06.2012 року та 20.06.2012 року представник ПрАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком» надав суду свої пояснення по справі в яких, просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову відмовити. Крім того, представник відповідача під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції подав заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення строку сплати лізингових платежів у сумі 7152,16 грн. та неустойки за прострочення повернення майна у сумі 37042,47 грн.

Представник ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів викладених у відзиві на скаргу та просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 12.03.2012 року. До того ж, представник позивача просив відмовити у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Так, в судовому засіданні ухвалою суду відмовлено позивачу у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення строку сплати лізингових платежів у сумі 7152,16 грн. та неустойки за прострочення повернення майна у сумі 37042,47 грн. Судова колегія звертає увагу на те, що у відповідності до ч. з. ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі зробленою до винесення ним рішення. Як вбачається з матеріалів справи заява про застосування строку позовної давності під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідачем письмово не подавалась. Посилання заявника на те, що заява про застосування строку позовної давності заявлялась відповідачем усно судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки в протоколах судових засідань суду першої інстанції такі клопотання та заяви не зазначені. Зауваження на протокол судового засідання, відповідачем не подавались.

В судове засідання 27.06.2012 року представник ПрАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком» не з'явився про час та місце розгляду справи, відповідач був повідомлений належним чином про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ПрАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком» про дату та місце розгляду справи було повідомлене належним чином, участь їх представників у судовому засіданні 27.06.2012 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. Крім того, у попередніх судових засіданнях 23.05.2012 року, 13.06.2012 року та 20.06.2012 року представник відповідача був присутніми та надав свої пояснення по справі, які судовою колегією прийняті до уваги. Також, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду та за клопотанням представників сторін, у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України розгляд справи продовжувався.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

16.01.2007 року між ПрАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком» (в минулому ЗАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком») (надалі - лізингоодержувач) та ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» (надалі - лізингодавець) був укладений договір фінансового лізингу № 070116-06/ФЛ-Ю-А. За умовами даного договору, лізингодавець зобов'язався надати в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладання договору якого наведена в специфікації (додаток № 2 до договору) для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до п. 2.1. договору строк користування лізингоодержувачем майном становить 37місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно п. 4.3 даного договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного ним користування майном за цим договором.

Згідно з п. 3.1 договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та пунктів 3.4.1 - 3.4.5 договору. Лізингові платежі включають: 3.1.1 платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна; 3.1.2 винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1 - 3.4.5 договору.

Пунктом 3.2 договору сторони домовились, що загальна вартість майна на момент укладення договору складає: - 350000,00 грн. Відповідно до п. 3.3 договору загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цим договором складає суму без ПДВ 20% - 80333,14 грн. при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого договором графіку лізингових платежів (додаток № 1 до договору). Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов п. 3.4.1 - 3.4.5 договору.

Згідно з п. 3.4 договору платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривнях). Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у наступному порядку: 3.4.1 лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу).

Сума Sn, що підлягає сплаті на користь лізингодавця на дату фактичного виконання платежу (крім авансового лізингового платежу), визначається наступним чином: So x Kn

Sn = ----------

Ko

де Kn - курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату сплати лізингового платежу згідно графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), збільшений на 1,5%;

Ко - курс гривні до долару США (кількість гривень отримана від продажу одного долару США), за яким банківська установа фактично здійснила продаж (конвертування у гривню) кредиту у іноземній валюті, отриманого для придбання майна та його подальшої передачі у фінансовий лізинг лізингоодержувачу (надалі банківська установа).

Сторони погодились, що вказаний курс гривні до долару США (кількість гривень, отримана від продажу одного долару США) визначається за даними банківської установи, оформленими нею відповідною довідкою (далі - довідка банківської установи).

Лізингодавець письмово інформує лізингоодержувача про такий курс протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту фактичного проведення банківською установою продажу (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту) та отримання довідки банківської установи.

До моменту отримання вищевказаної довідки банківської установи, розмір Ко прирівнюється до курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількості гривень еквівалентній одному долару США), встановленого Національним Банком України на дату укладання цього договору. У випадках коли за даними довідки банківської установи, розмір Ко (кількість гривень отримана від продажу одного долару США) буде меншим за курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату укладання цього договору, здійснюється перерахунок лізингових платежів сплачених із розрахунку, що Ко дорівнює курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількості гривень еквівалентній одному долару США), встановленого Національним Банком України на дату укладання цього договору. У цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний доплатити суму збільшення таких лізингових платежів протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання довідки банківської установи та виставлення лізингодавцем відповідного рахунку.

* - знак множення;

------- - знак ділення;

So - сума платежу у відповідності з графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору);

У випадку, якщо на дату фактичної сплати лізингового платежу курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України, перевищуватиме курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США), встановлений Національним банком України на дату сплати лізингового платежу згідно графіка сплати лізингових платежів (додаток 1 до договору), лізингодавець здійснює перерахунок суми лізингового платежу за вищенаведеноо формулою, використавши в якості Кп курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату фактичної сплати лізингового платежу, збільшений на 1,5%. Лізингоодержувач зобов'язаний за вимогу лізингодавця сплатити суму збільшення відповідного лізингового платежу протягом 2 (двох) робочих днів з моменту виставлення лізингодавцем відповідного рахунку.

Датою фактичної сплати лізингового платежу вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.

Пунктом 3.4.2 договору порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений пунктом 3.4.1 цього договору, застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату фактичного виконання лізингового платежу перевищує курс гривні до долару США, за яким банківська установа, по дорученню лізингодавця, фактично здійнсила продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих лізингодавцем для придбання майна та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг.

В інших випдках, лізингоодержувач сплачує лізингові платежі з насупним коригуванням в порядку передбаченому пунктом 3.4.1 договору, за умови, що розмір Kn, зазначений у п. 3.4.1 договору прирівнюється до курсу гривні до долару США, за яким банківська установа по дорученню лізингодавця фактично здійснила продаж коштів у іноземній валюті, збільшеному на 1,5%.

Згідно п. 3.4.2 договору якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день.

Відповідно до п. 3.4.3 договору в разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу (в тому числі додаткової винагороди (комісії) у відповідності до пунктів 7.10 та п. 17.3 цього договору) розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від загальної вартості майна, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ, при цьому лізингоодержувач повинен самостійно збільшити розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно на суму, яка дорівнює ПДВ, нарахованому на такий об'єкт оподаткування, а сторони самостійно здійснюють дії, передбачені чинним податковим законодавством України, щодо проведення оподаткування такої операції. В цьому випадку лізингодавець надає лізингоодержувачу відповідні податкові накладні.

Згідно п. 3.4.4 договору коригування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1 - 3.4.4 договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів - комісію (винагороду) лізингодавцю за отримане в лізинг майно. Відповідно до п. 3.4.5 договору коригування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1 - 3.4.4 цього договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів - винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно.

Відповідно до 4.3. договору приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що лізингодавець має право вилучити майно у таких випадках: 10.1.1 лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору); 10.1.2 лізингоодержувач використовує майно не у відповідності до умов договору або його призначення; 10.1.3 якщо лізингоодержувач порушує пункти 5.3, 5.5 цього договору; 10.1.4 якщо лізингооджержувач не виконує умов гарантії на майно, не підтримує майно у в справному стані ( в т.ч. не проводить капітальний ремонт майна в разі, якщо такий ремонт потрібен), що погіршує технічний стан майна; 10.1.5 якщо лізингоодержувач порушує умови ст. 7 цього договору.

Згідно п. 11.1 договору якщо в результаті невиконання або неналежного виконання лізингоодержувачем умов цього договору порушені майнові інтереси або ділова репутація лізингодавця, лізингоодержувач відшкодовує заподіяні збитки в повному обсязі.

Відповідно до п. 11.2 договору лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обов'язків, а саме сплачує лізингодавцю такі штрафні санкції: 11.2.1 за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачений пунктом 3.1 даного договору та графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), та інших платежів, передбачених договором - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавеві, понад вказану пеню. Якщо у разі несвоєчасної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавець буде змушений нести збитки (в тому числі пов'язані з збільшенням процентної ставки за використання кредитних коштів, або інші), лізингоадрежувач у термін 5 банківських днів відшкодовує ці збитки після отримання відповідної вимоги від лізингодавця; 11.2.2 якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким майно, при обов'язковій наявності відповідног письмового дозволу лізингодавця, може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули майно або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення майна у відповідності до статті 10 даного договору, лізингоодержувач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується неустойка, від загальної вартості майна на момент укладення договору, вказаної в пункті 3.2 договору, за кожний день прострочення строку повернення майна; 11.2.3 за використання майна не за призначенням, невиконання обов'язку з утримуванням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно пункту 8.2.1 цього договору, порушення умов пункту 14.7 цього договору - штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення; 11.2.4 за порушення умов зберігання майна, недопущення представників лізингодавця до інспектування майна - штраф у розмірі 5 (п'ять) відсотків загальної вартості майна на момент укладення цього договору кожен випадок такого порушення; 11.2.5 за порушення процедури вилучення майна, порушення положень статті 7, пунктів 5.3, 5.5 цього договору - штраф у розмірі 10 (десять) відсотків загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення.

Згідно з п. 11.3 договору у випадку порушення лізингоодержувачем обов'язків зі своєчасної та повної сплати лізингових платежів (в разі, якщо строк прострочки перевищує 10 (десять) календарних днів) та/або якщо лізингоодержувач своїми діями або бездіяльністю порушує умови статті 7 цього договору, сторони дійшли згоди про те, що в якості оперативно-господарських санкцій, згідно статей 235-237 господарського кодексу України, лізингодавець має право тимчасово обмежити право лізингоодержувача на користування та/або володіння майном шляхом:

- вилучення у лізингоодержувача комплекту ключів від майна; реєстраційних документів на майно; окремих деталей майна;

- застосування технічних засобів, які унеможливлюють рух майна;

- передачу майна на зберігання іншим особам (з покладанням на лізингоодержувача відповідних витрат).

Застосування штрафних та/або оперативно-господарських санкцій не звільняє лізингоодержувача від виконання усіх обов'язків за договором, в т.ч. від сплати лізингових платежів.

Зазначені оперативно-господарські санкції підлягають припиненню, якщо лізингоодержувач надасть лізингодавцю докази відповідно погашення заборгованості чи усунення порушень умов статті 7 цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що 29.01.2007 року лізингодавець передав майно, а саме: автобетонозмішувач Tigarbo на шасі КАМАЗ-53229, модель АБС-7DA, державний номер АА 4860СЕ, номер шасі ХТС53229R 62279027, а лізингоодрежувач прийняв вищевказане майно в користування (фінансовий лізинг), що підтверджується актом прийому-передачі майна в користування за договором фінансового лізингу від 16.01.2007 року № 070116-06/ФЛ-Ю-С.

Крім того, 25.05.2009 року ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» надіслало на адресу ПрАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком» вимогу, в якій лізингодавець вимагає сплати всі несплачені платежі в сумі 197780,54 грн. відповідно до договору № 070116-06/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу від 16.01.2007 року.

Відповіді на вищезазначений лист позивач не отримав, заборгованість за вищезазначеним договором відповідач не сплатив.

Крім того, 28.05.2009 року ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» надіслало на адресу ПрАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком» повідомлення, в якому лізингодавець повідомляє, що лізингоодрежувач відповідно до договору фінансового лізингу від 16.01.2007 року № 070116-06/ФЛ-Ю-С має прострочену заборгованість та прострочення становить понад 30 днів. Також, лізингодавець повідомляє про розірвання вищезазначеного договору, у зв'язку з чим просить в строк до 05.06.2009 року повернути ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» отриманий за договором предмет лізингу.

Відповіді на вищезазначений лист позивач не отримав, предмет лізингу відповідач не передав.

За таких обставин ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком» про стягнення з відповідача за договором № 070116-06/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу від 16.01.2007 року заборгованості в розмірі 129643,97 грн., з яких: основний борг в розмірі 67140,79 грн., пеня в розмірі 7152,16 грн., 3 % річних в розмірі 4272,78 грн., збитки понесені у зв'язку із знеціненням грошових коштів в розмірі 14035,77 грн., неустойка за прострочення повернення майна в розмірі 37042,47 грн. та вилучити і передати позивачу предмету лізингу, а саме: автобетонозмішувач Tigarbo на шасі КАМАЗ-53229, модель АБС-7DA, державний номер АА 4860СЕ, номер шасі ХТС53229R 62279027 в кількості 1 одиниця за залишковою вартістю 54444,32 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року по справі № 36/316-3/83-2012 позовні вимоги ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» до ПрАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком» (в минулому ЗАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком») про стягнення 129643,97 грн. та вилучення майна - задоволено повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі акту приймання-передачі від 29.01.2007 року, підписаного та скріпленого печатками обох сторін, відповідач прийняв предмет лізингу: автобетонозмішувач Tigarbo на шасі КАМАЗ-53229, модель АБС-7DA, державний номер АА 4860СЕ, номер шасі ХТС53229R 62279027 в кількості 1 одиниця.

Відповідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що умовами договору фінансового лізингу сторонами було погоджено спеціальний порядок розрахунків, який передбачає проведення коригування лізингових платежів, що будуть перераховані відповідачем на час здійснення відповідних розрахунків. Результат такого коригування відноситься на винагороду лізингодавця та не збільшує вартість майна.

В матеріалах справи наявні виписані позивачем наступні рахунки-фактури: № СФ-905394 від 17.04.2009 року на суму 12466,31 грн., № СФ-907040 від 19.05.2009 року на суму 12138,64 грн.

Як вірно вказав суд першої інстанції, додана позивачем до матеріалів справи довідка про нарахування лізингових платежів відповідачу на 19.05.2010 року на суму 12138,64 грн., у відповідності до п. 3.4.1 договору містить зазначення розміру Кn (курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату сплати лізингового платежу згідно графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), збільшений на 1,5%).

За таких обставин, судова колегія вважає, що позивач вірно нараховує відповідачу лізингові платежі з урахуванням визначених сторонами умов пунктів 3.4.1 - 3.4.4 договору та «суми платежу у відповідності з графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1)». Отримання вищенаведених рахунків-фактур на сплату лізингових платежів на виконання умов договору, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, відповідачем не заперечується.

Відповідач в порушення п. 3.1 договору, графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та пунктів 3.4.1 - 3.4.4 договору свої зобов'язання по оплаті щомісячних лізингових платежів повністю не виконав, тому сума загальної заборгованості по черговим лізинговим платежам за квітень, травень 2009 року становить 12696,47 грн. Судова колегія вважає, що розрахунок позивача зазначеної суми заборгованості є обґрунтованим.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі, а відповідно до ч. 1 ст. 16 зазначеного Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення лізингових платежів за період квітень, травень 2009 року у повному обсязі.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу по сплаті лізингових платежів в розмірі 12696,47 грн. є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем у відповідності до п. 14.8 договору предявлені вимоги про стягнення з відповідача 54444,32 грн. боргу несплаченої вартості майна, при цьому посилаючись на те, що прострочення по сплаті лізингових платежів мало місце понад 30 днів.

Пунктом 14.8 договору передбачено, що в разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату будь-якого чергового лізингового платежу за цим договором на строк понад 30 днів, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача дострокової сплати усієї несплаченої на момент направлення відповідної письмової вимоги частини загальної вартості майна, а лізингоодержувач зобов'язаний сплатити її лізингодавцю протягом 10 днів з моменту направлення йому лізингодавцем відповідної письмової вимоги. Сторони прийшли до згоди про те, що з моменту направлення лізингодавцем вищевказаної вимоги, строк погашення усієї несплаченої лізингоодержувачем частини загальної вартості майна вважається таким, що настав.

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, даний пункт договору передбачає право лізингодавця вимагати дострокової сплати усієї несплаченої на момент направлення вимоги частини загальної вартості майна за умови, якщо прострочення за будь-яким з лізингових платежів мало місце понад 30 днів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 25.05.2009 року надіслано відповідачу вимогу за № 2729 від 19.05.2009 року про сплату всієї несплаченої вартості майна. З Графіку сплати лізингових платежів № 1 в редакції додаткової угоди від 22.04.2009 року вбачається, що строк оплати за квітень 2009 встановлено 19.04.2009 року та за травень 2009 року - 19.05.2010 року.

Таким чином, на момент складання (19.05.2010 року) та відправлення (25.05.2010 року) вимоги про дострокову сплату залишкової вартості майна прострочення по сплаті лізингового платежу за квітень 2009 року понад 30 днів мало місце.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу по сплаті несплаченої вартості майна в розмірі 54444,32 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату по лізинговим платежам не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 11.2.1 договору передбачено, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачений пунктом 3.1 даного договору та графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), та інших платежів, передбачених договором - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавеві, понад вказану пеню. Застосування штрафних та/або оперативно-господарських санкцій не звільняє лізингоодержувача від виконання усіх обов'язків за договором, в т.ч. від сплати лізингових платежів.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема договору фінансового лізингу, сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати лізингових платежів.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 зазначеного Закону України встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті лізингових платежів та платежу по сплаті несплаченої вартості майна відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 11.2.1 договору, розмір якої, становить 7152,16 грн. Судова колегія вважає, що розрахунок позивача зазначеної суми заборгованості є обґрунтованим. Отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 7152,16 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, в зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті лізингових платежів та платежу по сплаті несплаченої вартості майна, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 14035,77 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 4272,78 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, судова колегія погоджується з розрахунком позивача та суду першої інстанції та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14035,77 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 4272,78 грн.

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

В пункті 16.3 договору зазначено, що на вимогу лізингодавця цей договір може бути достроково розірваний ним у односторонньому порядку у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів, який визначений у додатку № 1 до договору (п.п. 16.3.2 договору).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

У випадку виникнення будь-якої з підстав, передбачених в пунктах 10.1.1 - 10.1.5 даного договору, лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про розірвання договору, є рекомендований або цінний лист лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок, на протязі 7 (семи) робочих днів з моменту направлення лізингодавцем на адресу лізингоодержувача відповідної вимоги, повернути майно лізингодавцю (п. 10.2 договору).

Так, як зазначалося вище, судом апеляційної інстанції встановлено, що 28.05.2009 року ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» надіслало рекомендованою кореспонденцією на адресу ПрАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком» повідомлення за № 2827, в якому лізингодавець повідомляє, що лізингоодрежувач відповідно до договору фінансового лізингу від 16.01.2007 року № 070116-06/ФЛ-Ю-С має прострочену заборгованість та прострочення становить понад 30 днів. Також, лізингодавець повідомив про розірвання вищезазначеного договору, у зв'язку з чим просив в строк до 05.06.2009 року повернути ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» отриманий за договором предмет лізингу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір фінансового лізингу № 070116-06/ФЛ-Ю-С від 16.01.2007 року є розірваним, оскільки відповідача про це було повідомлено належним чином.

Пунктом 10.1.1 договору передбачено, що лізингодавець має право вилучити майно у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору).

Згідно з п. 11.2.2 договору, якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким майно, при обов'язковій наявності відповідного письмового дозволу лізингодавця, може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули майно або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення майна відповідно до статті 10 даного договору, лізингоодержувач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується неуйстока, від загальної вартості майна на момент укладення договору, вказаної в п. 3.2 договору, за кожний день прострочення строку повернення майна.

За порушення процедури вилучення майна, порушення положень статті 7, пунктів 5.3, 5.5 цього договору - штраф у розмірі 10 (десять) відсотків загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення (п. 11.2.5 договору).

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовні вимоги про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення майна в сумі 37042,47 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, внаслідок розірвання договору лізингодавцем в порядку передбаченому договором фінансового лізингу № 070116-06/ФЛ-Ю-С від 16.01.2007 року, відповідач (лізингоодержувач) зобов'язаний повернути позивачеві (лізингодавцю) предмет лізингу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» та ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду). Відповідно до п. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Оскільки, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем не було надано доказів в підтвердження повернення предмета лізингу, вимоги позивача про вилучення та передачу йому предмету лізингу, а саме: автобетонозмішувач Tigarbo на шасі КАМАЗ-53229, модель АБС-7DA, державний номер АА 4860СЕ, номер шасі ХТС53229R 62279027 в кількості 1 одиниця за залишковою вартістю 54444, 32 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, господарський суд міста Києва дійшов правильного висновку по справі про задоволення позову ТОВ «ВіЕйБі Лізинг».

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ПрАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком» на рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року у справі № 36/316-3/83-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року у справі № 36/316-3/83-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 36/316-3/83-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Ткаченко Б.О.

Федорчук Р.В.