Рішення

від 13.03.2012 по справі 36/316-3/83-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/316-3/83-2012 13.03.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»

До Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія

«Київбудком»

Про стягнення 129 643,97 грн. та вилучення майна

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Машлятін О.А. -по дов. № 266 від 26.01.2012

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»129 643, 97 грн. заборгованості, яка складається з 67 140, 79 грн. основного боргу, 7 152,16 грн. пені, 14 035, 77 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 4 272,78 грн. 3 % річних, 37 042, 47 грн. неустойки за прострочення повернення майна та про вилучення та передачу позивачу предмету лізингу, а саме автобетонозмішувач Tigarbo на шасі КАМАЗ-53229, модель АБС-7DA, державний номер АА 4860СЕ, номер шасі ХТС53229R 62279027 в кількості 1 одиниця, в зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору фінансового лізингу № 070116-06/ФЛ-Ю-С від 16.01.2007.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 36/316 від 31.10.2011 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 36/316 від 31.10.2011 відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 36/316 від 22.12.2011 рішення Господарського суду міста Києва № 36/316 від 31.10.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 та рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 у справі № 36/316 відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України № 36/316 від 09.02.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 у справі № 36/316 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Матеріали справи № 36/316 були отримані Господарським судом міста Києва 16.02.2012 та згідно автоматизованої системи документообігу суду передані на новий розгляд судді Сіваковій В.В. з присвоєнням справі № 36/316-3/83 -2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2012 справу призначено до розгляду на 28.02.2012.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 28.02.2012 справу № 36/316-3/83-2012 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М., в зв'язку перебуванням судді Сівакової В.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 36/316-3/83-2012 від 28.02.2012 (суддя Смирнова Ю.М.) розгляд справи призначено на 13.03.2012.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 12.03.2012 справу № 36/316-3/83-2012 передано на розгляд судді Сіваковій В.В.

Позивачем в судовому засіданні 13.03.2012 подано письмові пояснення.

Відповідачем 13.03.2012 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 13.03.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

16.01.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(лізингодавець) та Закритим акціонерним товариством «Київська будівельна компанія «Київбудком»(лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 070116-06/ФЛ-Ю-С (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладання договору якого наведена в специфікації (додаток № 2 до договору) для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Згідно додатку № 2 (специфікація) від 16.01.2007 предметом лізингу є автобетонозмішувач Tigarbo на шасі КАМАЗ-53229, модель АБС-7DA, в кількості 1 одиниця, загальною вартістю 350 000,00 грн.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачено лізингові платежі, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 12 696,47 грн. та 54 444,32 грн. боргу несплаченої вартості майна. За неналежне виконання зобов'язань нараховані збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 14 035,77 грн., 3% річних в сумі 4 272,78 грн. та 7 152,16 грн. пені. Також в зв'язку з відмовою від договору позивач просить вилучити предмет лізингу у відповідача та стягнути неустойку за несвоєчасне повернення майна в сумі 37 042,47 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами п. 4.3. договору приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджує якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту приймання-передачі від 29.01.2007, підписаного та скріпленого печатками обох сторін, відповідач прийняв предмет лізингу : автобетонозмішувач Tigarbo на шасі КАМАЗ-53229, модель АБС-7DA, державний номер АА 4860СЕ, номер шасі ХТС53229R 62279027 в кількості 1 одиниця.

Відповідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно п. 3.1. договору відповідач виплачує позивачу лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та пунктів 3.4.1 -3.4.5 Договору. Лізингові платежі включають:

- платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна (п. 3.1.1);

- винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного у пунктах 3.4.1 -3.4.5 договору (п. 3.1.2).

Відповідно до п. 3.2 договору загальна вартість майна на момент укладення договору становить 350 000,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п. 3.3 договору загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно складає суму без ПДВ 20% -80 333,14 грн., при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого договором Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору). Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.4.1 -3.4.5 договору.

Винагорода має правову природу винагороди фінансового посередника, а не комісіонера. В договорі зазначено саме винагорода лізингодавця, а комісія взято у дужки та як зазначає позивач лише у фіскальному (податковому) аспекті (термінологія Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість»).

Додаток № 1 (Графік сплати лізингових платежів), оформлений у вигляді таблиці, містить суми, які відповідають «платежу, який відшкодовує (компенсує) частину вартості майна, в т.ч. ПДВ 20%, грн.»(колонка таблиці № 4), «винагороді (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно, без ПДВ, грн.», (колонка таблиці № 5) та «загальній сумі платежу, в т.ч. т.ч. ПДВ 20%, грн.»(колонка таблиці № 6).

Пунктом 3.4 договору сторони визначили, що платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривнях). Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у наступному порядку:

Згідно п. 3.4.1. договору в редакції додаткової угоди від 27.10.2008 лізингоодержувач здійснює платежі за договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу).

Сума Sn , що підлягає сплаті на користь позивача на дату фактичного виконання платежу (крім авансового лізингового платежу), визначається наступним чином:

So * Kn

Sn =

Ko

де Кn - курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату сплати лізингового платежу згідно Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), збільшений на 1,5%.

Ко - курс гривні до долару США (кількість гривень отримана від продажу одного долару США), за яким банківська установа фактично здійснила продаж (конвертування у гривню) кредиту у іноземній валюті, отриманого під заставу майна (надалі -«Банківська установа»).

Сторони погодились, що вказаний курс гривні до долару США (кількість гривень, отримана від продажу одного долару США) визначається за даними Банківської установи, оформленими нею відповідною довідкою (далі -«довідка Банківської установи»).

Лізингодавець письмово інформує лізингоодержувача про такий курс протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту фактичного проведення Банківською установою продажу (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту) та отримання довідки Банківської установи.

До моменту отримання довідки Банківської установи, розмір Ко прирівнюється до курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількості гривень еквівалентній одному долару США), встановленого Національним Банком України на дату укладання цього договору. У випадках коли за даними довідки Банківської установи, розмір Ко (кількість гривень отримана від продажу одного долару США) буде меншим за курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США) встановлений Національним Банком України на дату укладання цього договору, здійснюється перерахунок лізингових платежів сплачених із розрахунку, що Ко дорівнює курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількості гривень еквівалентній одному долару США), встановленого Національним Банком України на дату укладання цього договору. У цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний доплатити суму збільшення таких лізингових платежів протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання довідки Банківської установи та виставлення лізингодавцем відповідного рахунку.

* - знак множення;

Sо - сума платежу у відповідності з Графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору).

У випадку, якщо на дату фактичної сплати лізингового платежу курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним банком України, перевищуватиме курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США), встановлений Національним банком України на дату сплати лізингового платежу згідно Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), лізингодавець здійснює перерахунок суми лізингового платежу за вищенаведеною формулою використавши в якості Кn курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США), встановлений Національним банком України на дату фактичної сплати лізингового платежу, збільшений на 1,5%. Лізингоодержувач зобов'язаний на вимогу лізингодавця сплатити суму збільшення відповідного лізингового платежу протягом 2 (двох) робочих днів з моменту виставлення лізингодавцем відповідного рахунку.

Датою фактичної сплати лізингового платежу вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.

Згідно п. 3.4.2. договору порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений пунктом 3.4.1. цього договору, застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату фактичного виконання лізингового платежу перевищує курс гривні до долару США, за яким Банківська установа, по дорученню лізингодавця, фактично здійснила продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих лізингодавцем для придбання майна та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг.

В інших випадках, лізингоодержувач сплачує лізингові платежі з наступним коригуванням в порядку передбаченому пунктом 3.4.1. договору, за умови, що розмір Kn, зазначений у п. 3.4.1. договору прирівнюється до курсу гривні до долару США (кількість гривень отримана від продажу одного долару США), за яким Банківська установа по дорученню лізингодавця фактично здійснила продаж коштів у іноземній валюті, збільшеному на 1, 5%.

Згідно п. 3.4.2. договору якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день.

Відповідно до п. 3.4.3. договору в разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу (в тому числі додаткової винагороди (комісії) у відповідності до пунктів 7.10 та п. 17.3. цього договору) розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від загальної вартості майна, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ, при цьому лізингоодержувач повинен самостійно збільшити розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно на суму, яка дорівнює ПДВ, нарахованому на такий об'єкт оподаткування, а сторони самостійно здійснюють дії, передбачені чинним податковим законодавством України, щодо проведення оподаткування такої операції. В цьому випадку лізингодавець надає лізингоодержувачу відповідні податкові накладні.

Згідно п. 3.4.4. договору коригування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1.-3.4.4. договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів -комісію (винагороду) лізингодавцю за отримане в лізинг майно.

Відповідно до п. 3.4.5. договору коригування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1.-3.4.4. цього договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів -винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно.

Таким чином, умовами договору фінансового лізингу сторонами було погоджено спеціальний порядок розрахунків, який передбачає проведення коригування лізингових платежів, що будуть перераховані відповідачем на час здійснення відповідних розрахунків. Результат такого коригування відноситься на винагороду лізингодавця та не збільшує вартість майна.

В матеріалах справи наявні виписані позивачем наступні рахунки-фактури: № СФ-905394 від 17.04.2009 на суму 12 466,31 грн., № СФ-907040 від 19.05.2009 на суму 12 138,64 грн.

Додана позивачем до матеріалів справи довідка про нарахування лізингових платежів відповідачу на 19.05.2010 на суму 12 138,64 грн., у відповідності до п. 3.4.1 договору містить зазначення розміру Кn (курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату сплати лізингового платежу згідно Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), збільшений на 1,5%).

З огляду на вищенаведене судом встановлено, що позивач вірно нараховує відповідачу лізингові платежі з урахуванням визначених сторонами умов пунктів 3.4.1. - 3.4.4. договору та «суми платежу у відповідності з Графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1)».

Отримання вищенаведених рахунків-фактур на сплату лізингових платежів на виконання умов договору відповідачем не заперечується.

Відповідач в порушення п. 3.1. договору, Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та пунктів 3.4.1 -3.4.4 договору свої зобов'язання по оплаті щомісячних лізингових платежів повністю не виконав, тому сума загальної заборгованості по черговим лізинговим платежам за обґрунтованими розрахунками позивача за квітень, травень 2009 року становить 12 696,47 грн.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі, а відповідно до ч. 1 ст. 16 зазначеного Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення лізингових платежів за період квітень, травень 2009 року у повному обсязі.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу по сплаті лізингових платежів в розмірі 12 696,47 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем у відповідності до п. 14.8. договору пред'явлені вимоги про стягнення з відповідача 54 444,32 грн. боргу несплаченої вартості майна, при цьому посилаючись на те, що прострочення по сплаті лізингових платежів мало місце понад 30 днів.

Пунктом 14.8. договору передбачено, що в разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату будь-якого чергового лізингового платежу за цим договором на строк понад 30 днів, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача дострокової сплати усієї несплаченої на момент направлення відповідної письмової вимоги частини загальної вартості майна, а лізингоодержувач зобов'язаний сплатити її лізингодавцю протягом 10 днів з моменту направлення йому лізингодавцем відповідної письмової вимоги. Сторони прийшли до згоди про те, що з моменту направлення лізингодавцем вищевказаної вимоги, строк погашення усієї несплаченої лізингоодержувачем частини загальної вартості майна вважається таким, що настав.

Отже, даний пункт договору передбачає право лізингодавця вимагати дострокової сплати усієї несплаченої на момент направлення вимоги частини загальної вартості майна за умови, якщо прострочення за будь-яким з лізингових платежів мало місце понад 30 днів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 25.05.2009 надіслано відповідачу вимогу за № 2729 від 19.05.2009 про сплату всієї несплаченої вартості майна.

З Графіку сплати лізингових платежів № 1 в редакції додаткової угоди від 22.04.2009 вбачається, що строк оплати за квітень 2009 встановлено 19.04.2009 та за травень 2009 року -19.05.2010.

Таким чином, на момент складання (19.05.2010) та відправлення (25.05.2010) вимоги про дострокову сплату залишкової вартості майна прострочення по сплаті лізингового платежу за квітень 2009 року понад 30 днів мало місце.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу по сплаті несплаченої вартості майна в розмірі 54 444,32 грн. підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату по лізинговим платежам не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 11.2.1. договору передбачено, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачений пунктом 3.1 даного договору та Графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), та інших платежів, передбачених договором - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавеві, понад вказану пеню.

Застосування штрафних та/або оперативно-господарських санкцій не звільняє лізингоодержувача від виконання усіх обов'язків за договором, в т.ч. від сплати лізингових платежів.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати лізингових платежів.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті лізингових платежів та платежу по сплаті несплаченої вартості майна відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 11.2.1. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 7 152,16 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 7 152,16 грн., обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті лізингових платежів та платежу по сплаті несплаченої вартості майна, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 14 035,77 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 4 272,78 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 14 035,77 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 4 272,78 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

В пункті 16.3. договору зазначено, що на вимогу лізингодавця цей договір може бути достроково розірваний ним у односторонньому порядку у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів, який визначений у додатку № 1 до договору (п.п. 16.3.2. договору).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

У випадку виникнення будь-якої з підстав, передбачених в пунктах 10.1.1.-10.1.5. даного договору, лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про розірвання договору, є рекомендований або цінний лист лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок, на протязі 7 (семи) робочих днів з моменту направлення лізингодавцем на адресу лізингоодержувача відповідної вимоги, повернути майно лізингодавцю (п. 10.2. договору).

28.05.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»надіслало рекомендованою кореспонденцією на адресу Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»повідомлення за № 2827, в якому лізингодавець повідомляє, що лізингоодрежувач відповідно до договору фінансового лізингу від 16.01.2007 № 070116-06/ФЛ-Ю-С має прострочену заборгованість та прострочення становить понад 30 днів. Також, лізингодавець повідомив про розірвання вищезазначеного договору, у зв'язку з чим просив в строк до 05.06.2009 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» отриманий за договором предмет лізингу.

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що договір фінансового лізингу № 070116-06/ФЛ-Ю-С від 16.01.2007 є розірваним, оскільки відповідача про це було повідомлено належним чином.

Пунктом 10.1.1. договору передбачено, що лізингодавець має право вилучити майно у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору).

Згідно з п. 11.2.2. договору, якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким майно, при обов'язковій наявності відповідного письмового дозволу лізингодавця, може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули майно або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення майна відповідно до статті 10 даного договору, лізингоодержувач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується неуйстока, від загальної вартості майна на момент укладення договору, вказаної в п. 3.2. договору, за кожний день прострочення строку повернення майна.

За порушення процедури вилучення майна, порушення положень статті 7, пунктів 5.3., 5.5. цього договору -штраф у розмірі 10 (десять) відсотків загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення (п. 11.2.5. договору).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення майна в сумі 37 042,47 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Отже, внаслідок розірвання договору лізингодавцем в порядку передбаченому договором фінансового лізингу № 070116-06/ФЛ-Ю-С від 16.01.2007, відповідач (лізингоодержувач) зобов'язаний повернути позивачеві (лізингодавцю) предмет лізингу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»та ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду).

Відповідно до п. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Доказів в підтвердження повернення майна лізингоодержувачем лізингодавцю не надано.

Враховуючи вищенаведене, вимоги позивача про вилучення та передачу йому предмету лізингу, а саме: автобетонозмішувач Tigarbo на шасі КАМАЗ-53229, модель АБС-7DA, державний номер АА 4860СЕ, номер шасі ХТС53229R 62279027 в кількості 1 одиниця за залишковою вартістю 54 444, 32 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»(01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10, код ЄДРПОУ 24934463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код ЄДРПОУ 33880354) 67 140 (шістдесят сім тисяч сто сорок) грн. 79 коп. основного боргу, 7 152 (сім тисяч сто п'ятдесят дві) грн. 16 коп. пені, 14 035 (чотирнадцять тисяч тридцять п'ять) грн. 77 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 4 272 (чотири тисячі двісті сімдесят дві) грн. 78 коп. 3% річних, 37 042 (тридцять сім тисяч сорок дві) грн. 47 коп. неустойки за прострочення повернення майна, 1 840 (одну тисячу вісімсот строк) грн. 85 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Вилучити у Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»(01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10, код ЄДРПОУ 24934463) та передати власнику -Товариству з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код ЄДРПОУ 33880354) предмет лізингу, а саме: автобетонозмішувач Tigarbo на шасі КАМАЗ-53229, модель АБС-7DA, державний номер АА 4860СЕ, номер шасі ХТС53229R 62279027 в кількості 1 одиниця за залишковою вартістю 54 444 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста сорок чотири тисячі) грн. 32 коп.

СуддяВ.В.Сівакова

Рішення підписано 19.03.2012.