Постанова

від 17.07.2012 по справі 5011-22/3426-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2012 № 5011-22/3426-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Надьожа В.В.

від відповідача - Лісовал О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Плодоовоч» на рішення господарського суду м. Києва від 06.04.2012 року.

у справі № 5011-22/3426-2012 (суддя: Самсін Р.І.)

за позовом Споживчого товариства «Діамед»

до Приватного акціонерного товариства «Плодоовоч»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2012 року у справі № 5011-22/3426-2012 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Плодоовоч» (юрид. адреса: 03148, м. Київ, вул. Г. Юри 9, ідент. код 01564526) на користь Споживчого товариства «Діамед» (03134, м. Київ, вул. Григоровича-Барського 5, ідент. код 30176704) 42832,63 грн. (сорок дві тисячі вісімсот тридцять дві гривні 63 копійки) суми основного боргу, 1490, 18 грн. (одну тисячу чотириста дев'яносто гривень 18 копійок) пені, 140,48 грн. (сто сорок гривень 48 копійок) втрат від інфляції, 290,43 грн. (двісті дев'яносто гривень 43 копійки) 3% річних, 1384,17 грн. (одну тисячу триста вісімдесят чотири гривні 17 копійок) витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «Плодоовоч» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити оскаржуване рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково в розмірі стягнення 27360,69 грн. основної заборгованості, 951,93 грн. пені, 89,74 грн. інфляційних витрат, 185,53 грн. 3% річних. .

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи № 5011-22/3426-2012 призначено до розгляду.

Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання відхилено колегією суддів, оскільки в судовому засіданні був присутній повноважний представник.

Клопотання відповідача про витребування додаткової інформації відхиляється. Колегія суддів вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, в тому числі залученими судом під час апеляційного розгляду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 жовтня 2006 року між Споживчим товариством «Діамед» та ЗАТ «Плодоовоч» укладено договір № 3/2006 предметом якого є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: м. Київ, вул. Симиренко 17-А.

Спір у справі виник через наявність заборгованості відповідача по сплаті вартості спожитої теплової енергії за жовтень 2011 року 2097,42 грн., за листопад 2011 року (враховуючи перерахунок за жовтень 2011 року) 6247,09 грн., за грудень 2011 року 8940,55 грн., за січень 2012 року 9933,95 грн., за лютий 2012 року 8940,55 грн., за березень 2012 року 5960,37 грн.. Окрім того, відповідачем не здійснювалась оплата за технічне обслуговування теплосистем у розмірі 953,30 грн. за кожен місяць, починаючи з 23.08.2011 року.

Договір № 820213 від 01.10.2011 року на постачання теплової енергії укладений позивачем з АЕК «Київенерго», що підтверджує постачання теплової енергії, яка споживалась відповідачем згідно укладеного договору, залучений до матеріалів справи.

Повідомлення (вих. № 32 від 25.10.2011 року) про зміну тарифів на теплову енергію, з доказами направлення відповідачу наявне у справі та є невід'ємною частиною договору № 3/2006 від 31.10.2006 року, що повністю узгоджується з умовами договору, де у п. 3.1.7 передбачене право підприємства-позивача змінювати тарифи на теплову енергію згідно з Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, повідомивши про це споживача письмово.

В силу положень договору (п. 6.1, 6.4), договір набуває чинності з 31.10.2006 року та діє до 30.10.2009 року; договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Доказів припинення договору у періоді за який заявляється до стягнення сума боргу, не представлено.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами договору (п. 2.3.3, 2.3.6) споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатках № 1, 2 до договору; своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.

Відповідно до п. 2 додатку № 2 до договору споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою споживача), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Згідно п. 3 вказаного додатку до договору (Порядок розрахунків за теплову енергію) сплату за вказаними в п. 2 додатку документами, споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

З огляду на викладене, заявлена позивачем вимога у позові поданому до суду першої інстанції 15.03.2012 року (позов направлено поштою) щодо оплати відповідачем вартості послуг, нарахування яких проведено за березень 2012 року, є безпідставною, оскільки на дату звернення з позовом, відповідач прав позивача не порушував, строк сплати суми боргу в розмірі 6913,70 грн. є таким що настав лише 23.03.2012 року, а вважати відповідача таким, що прострочив оплату чим порушив права позивача по вказаній сумі можна лише з 24.03.2012 року.

Існуюче право підлягає судовому захисту в разі, якщо воно порушене або ж не визнається відповідачем вже на час звернення до суду (ст. 1, ст. 2 ГПК України), тому враховуючи, що права позивача в цій частині не були порушені 15.03.2012 року, такі відповідно не можуть бути захищені даним позовом.

В даному випадку, на час звернення позивача з позовом до суду, спір між сторонами по сплаті рахунку за березень 2012 року (по сумі 6913, 70 грн.) не виникав.

Згідно п. 3.5 додатку № 2 до договору (Порядок розрахунків за теплову енергію), крім сплати вартості спожитої теплової енергії споживач сплачує на рахунок підприємства вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем та інженерного обладнання відповідно до додатку № 1 з оформленням актів виконаних робіт (Ф-2).

Строк оплати за надані послуги по договору, у відношенні боргу який виник через несплату виставлених платіжних вимог-доручень № 167 від 12.08.2011 року, № 207 від 12.09.2011 року, № 259 від 14.10.2011 року, № 314 від 11.11.2011 року, № 358 від 12.12.2011 року, № 2 від 11.01.2012 року, № 31 від 14.02.2012 року, які включають борг по сплаті вартості спожитої теплової енергії та оплату за технічне обслуговування теплосистеми, є таким, що настав по строку 23 числа кожного місяця, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку про те, що вимоги про стягнення суми боргу в загальному розмірі 42832, 63 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Загальна заборгованість у сумі 42832,63 грн. складається з загальної заборгованості за технічне обслуговування за теплопостачання - 667,1 грн. та загальної заборгованості за теплопостачання - 36159,53 грн.

За технічне обслуговування тепло систем за кожен місяць починаючи з 23.08.2011 року відповідач зобов'язаний сплачувати 953,30 грн. Вартість тарифу була підвищена, що встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2011 року у справі № 59/65.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув заборгованість за теплопостачання саме з опалювальної площі 1518,3 кв.м. Спору про розмір опалювальної площі під час розгляду спору у суді першої інстанції не було. В постанові Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2011 року у справі № 40/216 розрахунок за теплопостачання був зроблений саме з опалювальної площі 1518,3 кв.м.

Розрахунок зроблений відповідачем необґрунтований. Відсоток, який на його думку повинен бути врахований, взятий не від загальної заборгованості за теплопостачання 36159,53 грн., а від загальної заборгованості 42832,63 грн.

З загальної площі будівлі 2295,0 кв.м., як це і зазначено в довідці № 79 від 30.08.2011 року, опалювальна площа позивачем складає 1518,3 кв.м., оскільки 239,5 кв.м. це площа підвалу, яка не опалюється а 537,20 кв.м. це площа ТОВ «Бімаркет», яка не опалюється в силу відсутності договору на теплопостачання з позивачем.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

У п. 2.3.7 договору сторони погодили, що за несвоєчасну сплату передбачених договором нарахувань споживач на користь підприємства сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу. Аналогічні положення вміщені і у п. 3.4 додатку № 2 до договору з приводу нарахування пені у випадку несплати за користування послугами до кінця розрахункового періоду (п. 3 додатку).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, колегія суддів перевіривши правильність розрахунків нарахування пені, інфляційних та 3% річних, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та вірного висновку, що стягненню підлягає пеня в розмірі 1490,18 грн., інфляційні збитки в розмірі 140,48 грн. та 3% річних у розмірі 290,43 грн.

З урахуванням встановлених обставин, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

З огляду на викладене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню частково

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва 06.04.2012 року у справі № 5011-22/3426-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 5011-22/3426-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Сітайло Л.Г.

Пашкіна С.А.

20.07.12 (відправлено)