Постанова

від 17.07.2012 по справі 5011-55/3661-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2012 № 5011-55/3661-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Рудченка С.Г.

за участю представників сторін:

позивача: Приходько О.В., довіреність б/н від 13.03.2012 року.

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрозавод"

на рішення господарського суду м. Києва

від19.04.2012р.

у справі № 5011-55/3661-2012 (суддя Н.І.Ягічева)

за позовом Приватного підприємства "Агрозавод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист КИЙ"

про визнання недійсним договору № 00019 від 18.03.2011р.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Агрозавод" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист КИЙ" про визнання недійсним Договору № 00019 від 18.03.2011р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.04.2012 р. в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Агрозавод" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.

Зокрема позивач оспорює правочин, посилаючись на те, що сторони при укладенні поговору не погодили таку його істотну умову, як предмет. Також за твердженням апелянта під час укладення спірного договору волевиявлення позивача не відповідало його внутрішній волі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

18.03.2011р. між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Продавець) було укладено Договір № 00019.

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар (посівний матеріал та засоби захисту рослин), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Згідно до п.1.2 Договору, асортимент, кількість та ціна товару визначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Як вбачається з п.2.1 Договору, орієнтовні ціни Товарів визначаються у Додатках-Специфікаціях. Фактичні ціни на поставлені Товари вказуються у видаткових накладних на поставку Товарів Покупцю та/або виставлених Покупцеві рахунках. Ціна Товарів включає вартість тари, пакування й маркування, а також податок на додану вартість, що нараховується згідно з законодавством України.

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що ціну (вартість) Договору складає загальна вартість фактично поставленого Продавцем Товару згідно з цим Договором. При цьому ціна (вартість) Договору та окремих Товарів може змінюватися після поставки Товарів

на суми знижок та інших коригувань цін та вартості в порядку, визначеному цим Договором.

Згідно до п.3.1 Договору, Продаж товару здійснюється за попередньою письмовою заявкою Покупця. Оформлення заявки проводиться Покупцем у порядку, визначеному цим Договором.

Відповідно до п.6.1 Договору, основні умови оплати Товару (форма, розміри та строки оплати) визначаються Додатками-Специфікаціями до Договору з урахуванням положень, визначається цим розділом Договору, та можуть передбачати як повну, так і часткову передоплату за Партію Товару грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок Продавця до фактичного відвантаження Товару з оплатою решти вартості Партії Товару з відстроченням платежу (надалі - "Товарний кредит").

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2011 р. та підлягає пролонгації на наступний календарний рік, якщо за один місяць до дати завершення дії договору ні одна із Сторін не заявить про намір його розірвання або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.(п.11.1 Договору).

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України, договір визнається дійсним, якщо сторони домовилися щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.

На виконання умов Договору 00019 від 18.03.2011р згідно із специфікаціями до нього №№ 6,5,4,3,1,2 та видатковими накладними № № А0000000222 від 06.05.2011р., № А0000000279 від 04.05.2011р., № 198 від 27.04.2011р., № 170 від 21.04.2011р., № А0000000280 від 04.05.2011р., № 163 від 19.04.2011р., № 132 від 12.04.2011р., № 131 від 12.04.2011р., № 71 від 24.03.2011р., № 164 від 19.04.2011р., які підписані та скріплені печатками з боку обох сторін, Відповідачем здійснювалась поставка товару, а Позивачем поставлений товар отримувався, що підтверджується підписами та печатками Позивача, які містяться на вказаних документах.

Асортимент, кількість та ціна товару визначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору. (п.1.2 Договору).

Із наданих Відповідачем Специфікацій, вбачається що сторонами було узгоджено асортимент, кількість та ціна товару, що підтверджується підписами та печатками обох Сторін, які містяться на вказаних Документах.

Згідно з ч.1.ст.216 Цивільного кодексу України, недійсність правочину не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Сторони пунктом 3.8 Договору встановили, що Товар вважається зданим Продавцем і прийнятим Покупцем з моменту підписання уповноваженим представниками Сторін накладних, а згідно п.2.1 Договору орієнтовні ціни Товарів визначаються у Додатках-Специфікаціях. Фактичні ціни на поставлені Товари вказуються у видаткових накладних на поставку Товарів Покупцю та/або виставлених Покупцеві рахунках.

Крім того, суд зазначає, даний правочин відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, та не суперечать моральним засадам суспільства (ч.І ст. 203 ЦКУ), волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі (ч.З ст. 203 ЦКУ) та правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ). Доказів зворотного, Позивачем в матеріали справи не надано.

Отже, позивач не довів суду належними засобами доказування наявність тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочину.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012 року у справі № 5011-55/3661-2012 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду м. Києва 19.04.2012 року у справі № 5011-55/3661-2012.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

постановив:

Рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012 року у справі № 5011-55/3661-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрозавод" - без задоволення.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Буравльов С.І.

Рудченко С.Г.