Постанова

від 25.06.2012 по справі 5011-62/936-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2012 № 5011-62/936-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

при секретарі Криворотько В.В.

за участю представників:

від позивача: Лисак Ю.М. - дов. б/н від 21.03.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 14.03.2012 р.

та на ухвалу Господарського суду м. Києва

від 15.02.2012 р.

у справі № 5011-62/936-2012 (суддя - Любченко М.О.)

за позовом Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп»

про стягнення 32 246 273,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2012 року по справі № 5011 62/936-2012 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп» на користь Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» основний борг в сумі 30 710 736,83 грн., за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 1 535 536,84 грн., а також судовий збір в розмірі 64 380 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року по справі № 5011 62/936-2012 задоволено клопотання Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» про забезпечення позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням та ухвалою Господарського суду міста Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2012 року по справі № 5011 62/936 2012 скасувати та постановити нове рішення, яким у позові відмовити повністю та скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник апелянта в поясненнях, наданих у судових засіданнях 21.05.2012 року та 13.06.2012 року, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2012 року по справі № 5011-62/936-2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги апеляційної скарги.

21.05.2012 року в судовому засіданні представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп» надано письмові пояснення по справі, в яких він просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача в поясненнях, наданих у судових засіданнях, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

21.05.2012 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду провадження по справі, в частині розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року по справі № 5011-62/936-2012 припинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. У зв'язку з тим, що 18.04.2012 року постановою Київського апеляційного господарського суду апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року по справі № 5011-62/936-2012 в складі суддів: головуючий суддя - Зеленін В.О., суддів: Іоннікова І.А., Синиця О.Ф. розглянута та залишена без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

20.04.2010 року між Державним підприємством «Житомирський лікеро горілчаний завод» (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп» (далі - покупець, відповідач) був укладений ексклюзивний договір купівлі-продажу №36 (далі - договір).

Предметом договору, відповідно до п. 1.1, є зобов'язання продавця передавати у власність покупця, а покупця - приймати всю лікеро-горілчану продукцію, що буде вироблятись продавцем, та оплатити її відповідно до умов цього договору по ціні, яка встановлена в прейскуранті.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що кількість та асортимент продукції визначається сторонами на кожну партію окремо і відображається ними у відповідних накладних та/або товарно-транспортних накладних.

Згідно з п. 2.2 договору факт передачі продукції, її кількість та асортимент відображаються сторонами у відповідних накладних та/або товарно-транспортних накладних.

Відповідно до п. 3.1 договору продукція передається покупцю за умови здійснення ним повної попередньої оплати. Покупець за згодою продавця може провести повну оплату вартості продукції, наданої на умовах відстрочки платежу, не пізніше 31 календарного дня з дня її отримання.

Пунктом 9.7 договору встановлено, що вказаний договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2014 року.

Отже, відповідно до приписів даного договору, зобов'язання щодо оплати товару повинно бути виконано відповідачем на умовах попередньої оплати, а у разі наявності згоди продавця протягом 31 календарного дня з дати підписання сторонами накладної та/або товарно-транспортної накладної.

Позивач вказує, що Державне підприємство «Житомирський лікеро-горілчаний завод» протягом 2010-2011 років передавало у власність покупця лікеро-горілчану продукцію з відстрочкою платежу. Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп» встановлене за договором зобов'язання щодо оплати продукції у повному обсязі та у визначені угодою строки не виконало, внаслідок чого позивачем заявлено про стягнення основного боргу в сумі 30 710 736,83 грн.

Щодо доводів позивача про стягнення основного боргу в сумі 30 710 736,83 грн. колегія зазначає наступне.

При зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, позивачем має бути доведено, в тому числі, факт передання відповідачу товару за договором, невиконання якого є підставою позовних вимог, а також настання строку виконання покупцем за договором обов'язку стосовно оплати придбаного товару.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Приписами ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, п. 3.1 договору встановлено, що продукція передається покупцю за умови здійснення ним повної попередньої оплати. Покупець за згодою продавця може провести повну оплату вартості продукції, наданої на умовах відстрочки платежу, не пізніше 31 календарного дня з дня її отримання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом 2010-2011 років поставив, а відповідач прийняв лікеро-горілчану продукцію з відстрочкою платежу.

01.12.2011 року Актом звірки взаємних розрахунків, підписаним сторонами, підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем на вказану дату, що становить 28 595 792,23 грн. (т. 1, а.с. - 59).

З матеріалів справи вбачається, що після 01.12.2011 року відповідачу було передано продукцію на загальну суму 6 920 712,14 грн., про що свідчать наступні товарно-транспортні накладні, які є належними доказами передання товару покупцю: № 263820 від 01.12.2011 року на суму 75 690 грн.; № 263821 від 01.12.2011 року на суму 213 874,50 грн.; № 263824 від 02.12.2011 року на суму 177 000 грн.; № 263830 від 02.12.2011 року 119 475 грн.; № 263831 від 02.12.2011 року на суму 159 300 грн.; № 458354 від 02.12.2011 року на суму 417 897 грн.; № 263832 від 05.12.2011 року на суму 119 475 грн.; № 263833 від 05.12.2011 року на суму 95 580 грн., № 263834 від 05.12.2011 року на суму 159 300 грн.; № 263835 від 05.12.2011 року на суму 119 475 грн.; № 263836 від 05.12.2011 року на суму 119 475 грн.; № 263838 від 06.12.2011 року на суму 159 300 грн.; № 263843 від 06.12.2011 року на суму 118 519,20 грн.; № 458356 від 06.12.2011 року на суму 353 911,50 грн.; № 263845 від 07.12.2011 року на суму 119 475 грн.; № 263846 від 07.12.2011 року на суму 8 975 грн.; № 263847 від 07.12.2011 року на суму 196 960 грн.; № 263848 від 07.12.2011 року на суму 119 475 грн.; № 263849 від 07.12.2011 року на суму 95 580 грн.; № 263850 від 07.12.2011 року на суму 187 206 грн.; № 263851 від 07.12.2011 року на суму 100 000 грн.; № 263852 від 07.12.2011 року на суму 88 845 грн.; № 263853 від 08.12.2011 року на суму 123 900 грн.; № 263857 від 08.12.2011 року на суму 88 382,70 грн.; № 263862 від 09.12.2011 року на суму 137 872 грн.; № 263865 від 09.12.2011 року на суму 120 960 грн.; № 458357 від 12.12.2011 року на суму 246 915 грн.; № 263866 від 12.12.2011 року на суму 137 872 грн.; № 263867 від 12.12.2011 року на суму 147 142,40 грн.; № 263870 від 12.12.2011 року на суму 150 177,60 грн.; № 263882 від 14.12.2011 року на суму 493 561,44 грн.; № 263883 від 14.12.2011 року на суму 567 312 грн.; № 263884 від 15.12.2011 року на суму 177 000 грн.; № 263885 від 15.12.2011 року на суму 119 475 грн.; № 263886 від 15.12.2011 року на суму 88 500 грн.; № 263887 від 15.12.2011 року на суму 177 000 грн.; № 263894 від 15.12.2011 року на суму 79 650 грн.; № 263895 від 15.12.2011 року на суму 88 500 грн.; № 263896 від 15.12.2011 року на суму 121 368 грн.; № 263897 від 15.12.2011 року на суму 177 000 грн.; № 263898 від 15.12.2011 року на суму 95 580 грн.; № 263899 від 15.12.2011 року на суму 208 345,80 грн.; № 263905 від 19.12.2011 року на суму 49 410 грн.

З позовної заяви, додатків до довідки № 52-16/427 від 28.02.2012 року Філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк Україна» в м. Житомир вбачається, що після 01.12.2011 року відповідач перерахував на користь позивача 4 684 701 грн. Аналогічні відомості містять платіжні документи, надані до матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп».

З вищевказаного вбачається, що заборгованість відповідача за період з 01.12.2011 року по 20.01.2012 року становить 2 236 011,14 грн. (6 920 712,14 грн. - 4 684 701 грн.).

Приймаючи до уваги зміст Акту звірки взаємних розрахунків від 01.12.2011 року, товарно-транспортних накладних за спірний період, додатків до довідки № 52-16/427 від 28.02.2012 року Філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно імпортний банк Україна» в м. Житомирі, загальний борг відповідача перед позивачем за передану продукцію складає 30 831 803,37 грн. (28 595 792,23 грн. + 2 236 011,14 грн.).

Таким чином, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором зобов'язання з оплати продукції у повному обсязі та у визначені договором строки не виконав.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару.

Враховуючи дати підписання сторонами товарно-транспортних накладних та узгоджені строки оплати товару, судом встановлено, що строк виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати придбаного товару на суму 30 831 803,37 грн. настав.

Вказані обставини з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Капітал-Груп» належними та допустимими доказами у розумінні норм ст. 36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення основного боргу в сумі 30 710 736,83 грн., а у відповідності до положень ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд при прийнятті рішення обмежений вимогами позивача, отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає борг у розмірі 30 710 736,83 грн.

Враховуючи вищезазначене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп» на користь позивача основного боргу в сумі 30 710 736,83 грн. підлягають задоволенню.

Щодо посилань відповідача на те, що в довіреностях та накладних підписи виконано не однією і тією ж особою, внаслідок чого, на його думку, відсутні підстави стверджувати, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Капітал-Груп» отримано відповідну продукцію, колегія зазначає наступне.

Згідно ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Колегія звертає увагу на відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача, як покупця за договором, будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання продавцем прийнятих за договором зобов'язань з передачі товару.

В матеріалах справи відсутні докази того, що поставлена, згідно наданих накладних, продукція відповідачем не була прийнята з підстав неналежної якості або порушення продавцем умов щодо кількості та асортименту продукції, так само в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт застосування відповідачем передбачених законом та договором наслідків порушення продавцем умов договору щодо порядку та строків поставки, кількості, асортименту, якості продукції.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що видаткові накладні, наявні в матеріалах справи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 року, оскільки містять всі обов'язкові реквізити, що фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Дослідивши копії товарно-транспортних накладних, податкових накладних, доручень на отримання товару, які надані до матеріалів справи, оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, врахувавши зміст п. 2.2 договору, суд дійшов висновку, що твердження відповідача в цій частині є безпідставними з огляду на наявність відтиску печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп» на спірних документах.

Судова колегія також звертає увагу, що будь-які відомості стосовно втрати відповідачем печатки або її викрадення у матеріалах справи відсутні.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, виходячи з положень п. 2.2 договору, ст.ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, представлені позивачем товарно транспортні накладні є належними доказами передачі продукції відповідачу в межах ексклюзивного договору купівлі-продажу № 36 від 20.04.2010 року.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 1 535 536,84 грн., колегія зазначає наступне.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Підпунктом «в» п. 6.1 договору встановлено, що у разі, якщо покупець не виконає у строк, передбачений п. 3.1 цього договору, свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленої продукції, він зобов'язаний сплатити на користь продавця 5% штрафу за прострочення оплати вартості переданої продукції.

З огляду на приписи вказаних норм та зміст договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення штраф у розмірі 1 535 536,85 грн.

Колегія суддів, провівши повторний математичний розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок суми штрафу є вірним, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині, підлягають задоволенню в розмірі 1 535 536,84 грн.

Відповідачем не виконано вимоги ухвали від 21.05.2012 року, якою було зобов'язано відповідача надати суду акт звірки розрахунку з позивачем відповідно до відносин, які виникли за договором ексклюзивної купівлі-продажу № 36.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2012 року по справі № 5011 62/936-2012 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Капітал-Груп» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2012 року по справі № 5011-62/936-2012 - залишити без змін.

2. Матеріали справи № 5011-62/936-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Ткаченко Б.О.

Судді Лобань О.І.

Федорчук Р.В.