Постанова

від 18.07.2012 по справі 13/5025/445/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 року Справа № 13/5025/445/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі Довгалюк О.П.

за участю представників сторін:

прокурор: не з'явився

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Фермерського господарства "Михнівка" на рішення господарського суду Хмельницької області від 15 травня 2012 року р. у справі №13/5025/445/12 (суддя Матущак О. І.)

за позовом Прокурора Теофіпольського району

до Фермерського господарства "Михнівка" с. Михнівка Теофіпольського району

про стягнення 52 900 грн. 00 коп. коштів резервного фонду державного бюджету, виділених на часткову компенсацію витрат підприємству, що зазнало збитків внаслідок стихії в 2008 році

ВСТАНОВИВ :

Прокурор Теофіпольського району (надалі-Прокурор) в інтересах управління агропромислового розвитку Теофіпольської районної державної адміністрації (надалі-Позивач) звернувся в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (а.с. 2-6) до фермерського господарства „Михнівка" (надалі-Відповідач) про стягнення грошових коштів в сумі 52 900 грн. 00 коп., наданих Позивачу з резервного фонду державного бюджету України на часткову компенсацію витрат підприємству, що зазнало збитків внаслідок стихії в 2008 році.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 15 травня 2012 року (а.с. 34-35) з підстав, вказаних в цьому рішенні, позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача коштів в сумі 52 900 грн. 00 коп.. Судові витрати судом покладено на Відповідача.

Не погоджуючись з винесеним рішенням господарського суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду (а.с. 44-47), в якій з підстав вказаних у даній апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Хмельницької області від 15 травня 2012 року скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 54-55) в якому, з підстав вказаних у даному відзиві, просить суд залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, Позивач просив суд проводити розгляд даної апеляційної скарги без участі його повноваженого представника.

Голова Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 18 липня 2012 року вніс зміни до складу колегії суддів в зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні судді Гулової А.Г. (через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах) та відповідно до затверджених складів колегій. В даному Розпорядженні визначено колегію в складі: головуючого суддя Василишина А.Р., судді Філіпової Т.Л., судді Юрчука М.І..

В судове засідання від 18 липня 2012 року представники Прокурора Позивача та Відповідача не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи Прокурор Позивач та Відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 59, 60, 61). Причин неявки своїх повноважних представників Прокурор, Позивач та Відповідач суду не повідомили.

З огляду на вищевказане та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Прокурора, Позивача та Відповідача.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 19 серпня 2008 року на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 1010-р від 28 липня 2008 року "Про часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася у Волинській, Львівській, Рівненській та Хмельницькій областях" головою Теофіпольської райдержадміністрації підписано розпорядження за № 238/2008-р „Про використання коштів, виділених Кабінетом Міністрів України на часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталась в червні-липні 2008 року на території Теофіпольського району" (а.с. 15) виданим на виконання розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації № 428/2008-р від 12 серпня 2008 року „Про розподіл коштів, виділених Кабінетом міністрів України на часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася в червні-липні 2008 року на території Хмельницької області" (а.с. 21).

Суд зауважує, що відповідно до розпорядження голови Теофіпольської районної державної адміністрації № 238/2008-р від 19 серпня 2008 року, Позивача визначено розпорядником по використанню коштів, виділених Кабінетом Міністрів України із дотриманням встановлених вимог на часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії (а.с. 15).

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач звернувся із заявою (а.с. 16) до районної комісії по використанню коштів згідно розпорядження голови Хмельницької облдержадміністрації № 428/2008-р від 12 серпня 2008 року, в якій просив виділити кошти з резервного фонду державного бюджету на часткову компенсацію втрат агроформування за наслідками стихії та зобов'язався їх використовувати для закупівлі паливно-мастильних матеріалів, насіння, садивного матеріалу, мінеральних добрив, гербіцидів, пестицидів, протруйників.

Рівненський апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в результаті несприятливих погодніх умов у період з 22 липня 2008 року по 27 липня 2008 року Відповідачу було нанесені збитки в розмірі 262 200 грн. 00 коп., що підтверджується актом від 18 вересня 2008 року (а.с. 17).

На підставі вищевказаних заяви та акту із резервного фонду державного бюджету Позивачем було виділено Відповідачу грошові кошти для подолання наслідків стихії в сумі 52 900 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 24 вересня 2008 року (а.с. 14) та № 978 від 25 грудня 2008 року (а.с. 15).

Як вбачається з матеріалів справи, 20 вересня 2011 року Прокурором було направлено на адресу Позивача вимогу (а.с.20-21) про перерахування коштів до резервного фонду державного бюджету України, виділених на часткову компенсацію витрат підприємству. Водночас, дану вимогу Відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

Доказів погашення Відповідачем заборгованості в сумі 52 900 грн. 00 коп. під час розгляду даної справи в суді першої інстанції та під час розгляду апеляційної скарги в апеляційному господарському суді Відповідачем подано не було.

З огляду на усе вищевказане у даній судовій постанові, колегія суду приходить до висновку про обґрунтування та законність вимог Прокурора про стягнення з Відповідача коштів в сумі 52 000 грн. 00 коп.. При цьому Рівненський апеляційний господарський суд виходив з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, акти цивільного законодавства, акти органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України, визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу дії статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даних Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, пунктом 3 статті 116 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

В силу дії частини 1 статті 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Аналогічне положення містяться і у частині 1 статті52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України".

Відповідно до статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Кабінет Міністрів України у сфері економіки та фінансів забезпечує здійснення заходів, передбачених державними програмами ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, приймає рішення з питань ліквідації наслідків інших аварій, а також пожеж, катастроф, стихійного лиха, утворює згідно із законом державні резервні фонди фінансових і матеріально-технічних ресурсів та приймає рішення про їх використання та приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України.

Згідно частини 1 статті 24 Бюджетного кодексу України, резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Кабінет Міністрів України утворює згідно із законом державні резервні фонди фінансових і матеріально-технічних ресурсів та приймає рішення про їх використання.

Суд зауважує, що Постановою Кабінету Міністрів України № 415 від 29 березня 2002 року затверджено Порядок використання коштів резервного фонду бюджету (надалі - Порядок), який визначає напрями використання коштів резервного фонду державного бюджету та місцевого бюджету і встановлює процедури, пов'язані з виділенням коштів резервного фонду відповідного бюджету та звітуванням про їх використання.

Пунктом 5 Порядку визначено, що розподіл бюджетного призначення резервного фонду відповідного бюджету провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради.

В силу дії пункту 11 Порядку, кошти резервного фонду бюджету виділяються на безповоротній основі або на умовах повернення про що зазначається у рішенні про виділення коштів з резервного фонду бюджету. Кошти із резервного фонду бюджету суб'єктам господарської діяльності недержавної форми власності або суб'єктам господарської діяльності, у статутному фонді яких корпоративні права держави становлять менше ніж 51 %, виділяються через головних розпорядників бюджетних коштів лише на умовах повернення.

Водночас, колегія суду констатує, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 18) Відповідач не містить у статутному фонді частки державної власності.

У зв'язку з вищенаведеним апеляційний господарський суд зауважує, що відсутність в розпорядженні Кабінету Міністрів України від № 1010-р 28 липня 2008 року "Про часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася у Волинській, Львівській, Рівненській та Хмельницькій областях", а також у виданому на його підставі розпорядженні голови Хмельницької обласної державної адміністрації № 428/2008-р від 12 серпня 2008 року "Про розподіл коштів, виділених Кабінетом Міністрів України на часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася в червні-липні 2008 року на території Хмельницької області" застереження щодо повернення до державного бюджету коштів сільськогосподарськими підприємствами недержавної форми власності не обмежує дію пункту 11 Порядку використання коштів резервного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 415 про обов'язковість повернення таких коштів відповідними суб'єктами.

Відповідно, беручи дані кошти, Відповідач прийняв їх але на поворотній основі. Також, суд зауважує, що в своїй заяві Відповідач не просив районну комісію по використанню коштів виділити їх саме на безповоротній основі.

Доводи апелянта, висвітлені в апеляційній скарзі є безпідставними, спростовуються усім вищевказаним у даній судовій постанові, і відповідно, до уваги колегією суду не беруться.

Враховуючи усе вищевказане, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача -без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 15.05.12 р. у справі №13/5025/445/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Фермерського господарства "Михнівка" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

4. Справу № 13/5025/445/12 повернути на адресу господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Юрчук М.І.