Ухвала

від 17.07.2012 по справі 113/1021/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ (М. ФЕОДОСІЯ)

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/968/2012Головуючий суду першої інстанції:Шувалов М.В. Головуючий суду апеляційної інстанції:Авраміді Т.

"17" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С., СуддівПриходченко А.П., Полянської В.О., При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 11 травня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, у якому просить поділити майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнавши за нею право власності на ? частку жилого будинку по АДРЕСА_1, Ленінського району, АР Крим та на ? частку земельної ділянки площею 0,2036 га по АДРЕСА_1, Ленінського району, АР Крим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона з відповідачем перебувала з 16 вересня 2006 року по 13 вересня 2011 року у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу за договорами купівлі-продажу, укладеними 08 травня 2008 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, було придбано вказане майно. У добровільному порядку згоди щодо поділу майна сторони не дійшли, відповідач не визнає її право власності на вказане майно, тому позивачка просить захистити її права у обраний нею спосіб.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 11 травня 2012 року позов задоволено: поділено майно, що є спільною сумісною власністю подружжя: жилий будинок по АДРЕСА_1, Ленінського району, АР Крим та земельна ділянка площею 0,2036 га по АДРЕСА_1, Ленінського району, АР Крим. Визнано за позивачкою право власності на ? частку вказаного майна, інша частка залишена у власності відповідача. Припинено право спільної сумісною власності на вказане майно.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, надання неналежної оцінки доказам, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що домоволодіння було придбано за грошові кошти, які були передані батьками ОСОБА_7, тобто за особисті кошти останнього. Вказані обставини могли підтвердити свідки, у допиті яких судом необґрунтовано було відмовлено.

Також в апеляційній скарзі йдеться про те, що судом не було надано належної оцінки тому факту, що сторони вже здійснили поділ майна, про свідчить пояснення самої позивачки, де вона вказує, що отримала певне рухоме майно.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, що з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно: жилий будинок по АДРЕСА_1, Ленінського району, АР Крим та земельна ділянка площею 0,2036 га по АДРЕСА_1, Ленінського району, АР Крим є об'єктом права спільної сумісної власності, яке у добровільному порядку між сторонами не поділено і підлягає поділу за правилами СК України.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 16 вересня 2006 року по 13 вересня 2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

08 травня 2008 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 укладені договори купівлі продажу жилого будинку по АДРЕСА_1, Ленінського району, АР Крим та земельної ділянки площею 0,2036 га по АДРЕСА_1, Ленінського району, АР Крим, які були зареєстровані у державному реєстрі правочинів.

03 червня 2008 року право власності на вищезазначений будинок зареєстровано за відповідачем у КП «Ленінське БТІ». 20 серпня 2010 року на ім'я ОСОБА_7 на підставі вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки видано державний акт про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2036 га по АДРЕСА_1, Ленінського району, АР Крим.

Відповідно вимог ст. 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України).

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка визнається: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя (ст. 57 СК України).

Як вище встановлено, спірні будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1, Ленінського району, АР Крим були придбані під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, за договорами купівлі продажу.

Виходячи із змісту ст. 60 СК України законодавець встановлює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям у шлюбі.

Обов'язок з доведенням тієї обставини, що майно, придбане у шлюбі є особистою власністю одного з подружжя, покладений на останнього.

У такому разі позивачка звільняється від доведення обставини віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя, яка має значення для правильного вирішення справи, а відповідач відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України має спростувати матеріально-правову презумпцію.

Проте матеріали справи не містять фактичних даних, на підставі яких можливо було б встановити, що спірне домоволодіння було придбане особисті грошові кошти відповідача.

Твердження апелянта про те, що домоволодіння було придбано за грошові кошти, які були передані батьками ОСОБА_7, тобто за особисті грошові кошти відповідача, є неспроможними, оскільки матеріали справи не містять будь-яких фактичних даних на підставі яких можливо було б встановити такі обставини.

Посилання апелянта на неправильне вирішення питання щодо допиту свідків, які б могли підтвердити вказані обставини не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду оскільки за ст. 303 ЦПК України такі обставини мають значення для вирішення питання щодо дослідження нових доказів, однак з відповідним клопотанням апелянт не звертався.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильному висновку про те, що спірне майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ст. 69 СК України).

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За таких обставин, виходячи з вимог ст. 11 ЦПК України, ст. 16 ЦК України, роз'яснень, що містяться у п. 25 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», який передбачає можливість визнання ідеальних часток подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишення майна у їх спільній частковій власності, суд першої інстанцій обґрунтовано задовольнив вимоги позивачки.

Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами вже відбувся поділ спільного майна, за яким позивачу надійшло рухоме майно не спростовують правильність висновку суду першої інстанції оскільки згідно ч. 3 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Однак, між сторонами у вказаній формі договір про поділ будинку та земельної ділянки не укладався. Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (що не створює юридичних наслідків).

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 11 травня 2012 року - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 11 травня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Т.С. Авраміді В.О. Полянська А.П. Приходченко