Постанова

від 05.07.2012 по справі 2а-12294/10/12/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2012 р. 11:19 Справа №2а-12294/10/12/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участі секретаря судового засідання Онікій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального-підприємства «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства»

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

представника позивача - Крузе Ганна Володимирівна, довіреність від 31.01.2012 № 2;

представника позивача - Андреєва Антоніна Миколаївна, довіреність від 20.05.2012 № 400

представник відповідача - Казанцева Зарема Тухтараліївна, довіреність від 01.03.2012 № 25/9/2/10

Суть спору: Комунальне підприємство «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства» (далі - позивач,КП «Красногвардійське ВУЖКГ») звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим (далі ДПІ в Красногвардійському районі) з вимогами про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 06.07.2010 № 0000212301/2 та № 000182301/2.

Позов мотивовано тим, що відповідачем було необґрунтовано нараховано збір за забруднення навколишнього природного середовища за скиди до водного об'єкту, оскільки забруднюючи речовини позивач скидав до ГП 5-2, якій упадає в річку Победна, і є інженерно-технічною системою, тобто не є водним об'єктом.

Також позивач вважає необґрунтованим нарахування позивачу збору за спеціальне водокористування, оскільки позивач не має у власності систем водопостачання.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.09.2010р. відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові.

Крім того, позивач на підтвердження заявлених вимог послався на експертний висновок по іншій справі № 2а-6185/08/1/0170 від 20.01.2010 № 38/09

28.09.2010 до суду позивач надав клопотання про відновлення строків позовної давності (а.с.43), яке мотивовано оскарженням податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку.

18.11.2010 Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим було замінено первісного відповідача на правонаступника - Джанкойську об'єднану державну податкову інспекцію АР Крим (далі -Джанкойська ОДПІ)(а.с.84).

Представник Джанкойської ОДПІ в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, наведених в письмових запереченнях віл 20.10.2010 вих № 5855/10/10 (а.с.60).

Представник Джанкойської ОДПІ зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення було винесено у зв'язку з встановленими під час планової перевірки за період з 01.01.2008 по 31.12.2009 порушеннями ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та п.4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2009 № 303 (зі змінами та доповненнями), п.6.3.ст.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, що виразилось у не застосуванні при розрахунку збору, якій справляється за скиди стічних вод у водний об'єкт, регіонального(басейнового) коефіцієнту, якій для рік Кримського півострову дорівнює 2.8. На думку відповідача позивач здійснює скиди безпосередньо до водного об'єкту - річку Побідна, а не тільки до колектору ГК 5-2, якій як вважає позивач, не є водним об'єктом.

Представник відповідача також зазначив, що вважає необґрунтованим висновок експерта від 20.01.2010 № 38/09.

Також представник відповідача зазначив, що позивачу було донараховано збір за забруднення навколишнього природного середовища у зв'язку з не включенням до об'єкту обчислення збору за скиди у водні об'єкти та невідображення у податкових розрахунках забруднюючих речовин, які скидались до водного об'єкту - СПАВ, ХПК та сухий залишок, що підтверджується звітами про використання води позивача за 2008 та 2009 рік.

Крім того, відповідачем було встановлено порушення Порядку справляння збору за спеціальне водокористування водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 № 1494, в результаті чого було занижено збір за спеціальне водокористування, у зв'язку з не включенням до об'єкту обчислення збору обсяг витрат води при транспортуванні в системі водопостачання, яка перебуває на балансі позивача, обчислюється на бухгалтерському рахунку 10 «Основні засоби», на які нараховувались амортизаційні відрахування, а вартість води, втраченої в системі водопостачання при ії транспортуванні, включена в тариф на послугу з централізованого водопостачання та стягується з отримувачів даної послуги (зокрема - населення).

В судовому засіданні 29.11.2010 позивач змінив позовні вимоги (а.с.85), виклавши їх наступним чином:

- Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 17.03.2010 № 0000212301/0, від 12.04.2010 № 0000212301/1, від 06.07.2010 № 0000212301/2 на суму 59447,36, за основним платежем - 46320,02грн. штрафними (фінансовими ) санкціями - 13127,34 грн.;

- Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 17.03.2010 № 0000182301/0, від 12.04.2010 № 0000182301/1, від 06.07.2010 № 0000182301/2 на суму 35034,42 грн., за основним платежем - 25259,52 грн., штрафними санкціями - 9774,90 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.11.2010 було зупинено провадження по справі до набрання законної сили рішення по справі № 2а-6185/08/12/0170 (а.с.109).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.04.2012 було поновлено провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 38.05.2012 було проведено заміну відповідача правонаступником на - Джанкойську об'єднану податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби (а.с.170).

В судовому засіданні 05.07.2012 позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог:

- Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 17.03.2010 № 0000212301/0, від 12.04.2010 № 0000212301/1, від 06.07.2010 № 0000212301/2 на суму 59424,90, за основним платежем - 46304,28 грн. штрафними (фінансовими ) санкціями - 13120,62 грн.;

- Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 17.03.2010 № 0000182301/0, від 12.04.2010 № 0000182301/1, від 06.07.2010 № 0000182301/2 на суму 35034,42 грн., за основним платежем - 25259,52 грн., штрафними санкціями - 9774,90 грн.

Протягом судового розгляду сторони наполягали на своїх доводах та запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, зареєстрованою 14.12.1994 державним реєстратором Красногвардійської районної державної адміністрації (а.с.34).

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ № 18-121.38/200 (а.с.33) ідентифікаційний код позивача - 03348258, до основних видів діяльності за КВЕД віднесено збирання, очищення та розподілення води, прибирання сміття, боротьба за забрудненням та подібні види діяльності, здавання в оренду власного нерухомого майна, діяльністю автомобільного транспорту, будівництво будівель, будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання.

Як вбачається з матеріалів справи з 05.07.1990 позивач знаходиться на податковому обліку (зв.бік а.с.7).

З 15.02.2010 по 26.02.2010 посадовими особами ДПІ в Красногвардійському районі АР Крим було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2009, за результатами якої складено Акт від 05.03.2010 № 202/23-1/03348258 (а.с.7) (Далі - Акт перевірки № 202/23-1/03348258).

Згідно висновків Акту перевірки № 202/23-1/03348258 було зафіксовано порушення податкового законодавства, в тому числі:

- ст. 30 Водного Кодексу України , п.п.3,5 Порядку справляння збору за спеціальне водокористування водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 № 1494, П.4.5. Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне водокористування в частині використання води, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України, ДПА України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999 № 231/539/118/219, в результаті чого занижено збір за спеціальне використання водних ресурсів в періоді, що перевірявся, на загальну суму 25259,52 грн., в тому числі за перший квартал 2008 - 2019,84 грн., за півріччя 2008 - 4162,56 грн., за 9 місяців 2008 - на суму 7480,32 грн., за 2008 рік - на суму 8302,08 грн., за 1-й квартал 2009 - на суму 2297,82 грн., за півріччя 2009 - на суму 7766,18 грн., за 9 місяців 2009 на суму 15554,45 грн., за 2009 - на суму 16957,44 грн.;

- ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» , ст.ст.1,39 Закону України «Про відходи», п.п.3,4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2009 № 303 (зі змінами та доповненнями), п.п.3.1,6.3,6.4 Інструкції «Про порядок вирахування та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої спільним наказом Мінекобезпеки України, ДПА від 19.07.1999 № 162/379, зареєстрованого Міністерством юстиції України від 09.08.1999 під № 544/3837, в результаті чого занижено збір за забруднення навколишнього природного середовища в періоді, що перевірявся на загальну суму 46320,02 грн., в тому числі за 1-й квартал 2008 - в сумі 434,86 грн., за півріччя 2008в сумі 925,90 грн., за 9 місяців 2008 в сумі 19373,18 грн., за 1-й квартал 2009 в сумі 750,28 грн., за півріччя 2009 - в сумі 2373,22 грн., за 2009 - в сумі 26946,84 грн.

На підставі Акту перевірки № 202/23-1/03348258 на адресу позивача було направлено податкові повідомлення - рішення:

- від 17.03.2010 № 0000182301/0 ( а.с. 89) щодо визначення податкового зобов'язання з зі збору за спеціальне водокористування від підприємств житлово-комунального господарства на суму 35034,42 грн. (25259,52 грн. за основним платежем, 9774,9 грн. - за штрафними (фінансовими ) санкціями);

- від 17.03.2010 № 0000212301/0 (а.с.90) щодо визначення податкового зобов'язання зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища (надходження коштів від енергопідприємств до Державного фонду охорони навколишнього середовища ) в сумі 59447,36 грн. (46320,02 грн. - основний платіж, 13127,34 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, не погодившись з прийнятими рішеннями позивач оскаржив їх у адміністративному порядку, за результатами якого податкові повідомлення - рішення було залишено без змін(а.с.23-33) та направлено на адресу позивача податкові повідомлення - рішення: від 12.04.2010 № 0000212301/1 (а.с.88), від 06.07.2010 № 0000212301/2 (а.с.22), від 12.04.2010 № 0000182301/1 (а.с.87), від 06.07.2010 № 0000182301/2 (а.с.21)

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Враховуючи, що на час проведення перевірки та первісних податкових повідомлень-рішень діяли норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом, та державними цільовими фондами», суд керувався нормами вказаного закону.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов'язкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою) є податкове зобов'язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості збору за спеціальне водокористування відповідно до податкових повідомлень - рішень від 17.03.2010 № 0000182301/0, від 12.04.2010 № 0000182301/1, від 06.07.2010 № 0000182301/2 , судом встановлено наступне.

Відповідно до Акту перевірки № 202/23-1/03348258 відповідачем було встановлено, що в періоді, що перевірявся позивач отримував підземну воду шляхом забору ії з артезіанської свердловини; використовувало воду для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб населення, підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, а також для передачі іншим суб'єктам господарювання, бюджетним установам та організаціям для задоволення їх господарсько-побутових потреб та виробничих потреб, для задоволення власних виробничих потреб, скиди стічних вод у водні об'єкти.

Позивач має дозвіл на спеціальне водокористування від 29.12.2006 (а.с.183), отже є водокористувачем.

Відповідно до ст. 42 Водного Кодексу України (далі - ВК) водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Відповідно до ст. 46 ВК водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб відповідно до ст. 48 ВК.

Статтею 48 ВК визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Слід зауважити, що ст. 49 ВК передбачено, що спеціальне водокористування є платним. Статтею 49 ВК також встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволів, порядок погодження та видачі яких регулюється нормами Порядку.

Відповідно до ст. 30 ВК збір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає збір за використання води водних об'єктів та за скидання забруднюючих речовин.

Розмір збору за використання води визначається на основі нормативів збору, фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів використання води (ч. 2 ст. 30 ВК).

Збір за воду, втрачену при її транспортуванні, стягується з власників мереж водопостачання (ч. 5 ст. 30 ВК).

Платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва (ч. 7 ст. 30 ВК).

Згідно зі ст. 43 Закону України від 25.06.91 р. N 1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища" збір за спеціальне використання природних ресурсів установлюється на основі нормативів збору і лімітів їх використання.

Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.99 р. N 1494 (далі - Порядок).

Пунктом 5 Порядку визначено, що об'єктом обчислення збору за спецводокористування є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання відповідно до встановлених нормативів.

Збір за спецводокористування справляється за використання води з водних об'єктів, що забрана із застосуванням спеціальних споруд або технічних пристроїв, та скидання в них зворотних вод. Обсяг використаної води визначається водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку за показниками вимірювальних приладів (лічильників). У разі їх відсутності обсяг використаної води визначається за технологічними даними (тривалістю роботи агрегатів, обсягом виробленої продукції чи наданих послуг, витратами електроенергії тощо).

Відповідно до акту перевірки відповідачем зафіксовано не включення позивачем обсягів втрат води при ії транспортуванні в системі водопостачання до Звітів про використання води (форма № 2-ТП) (а.с.207-211) в розмірі 261600 куб. м , в тому числі в 1-му кварталі 2008 - 26300 куб.м, за півріччя 2008 - 54200 куб.м, за 9 місяців 2008 - 97400 куб.м, за 2008 - 97400 куб.м, 2008 - 108100куб.м, за перший квартал 2009 - 20800 куб.м, за півріччя 2009 - 70300куб.м, за 9 місяців 2009 - на 140800 куб.м, за 2009 - 153500 куб.м.

Вказані порушення призвели до висновків відповідача про заниження сум збору за спеціальне водокористування за перевіряємий період в розмірі 25259,52 грн.

Відповідач виходив з того, що системи водопостачання перебувають на балансі позивача та обліковується в бухгалтерському рахунку 10 «Основні засоби», вартість систем водопостачання відображалась в рядках 030 та 031 Балансу позивача,у періоді, що перевірявся, на їх вартість проводились амортизаційні відрахування (а.с.97), а вартість води, втраченої в системі водопостачання при ії транспортуванні, включена до тарифу на послуги з централізованого водопостачання та стягується з отримувачів послуги (а.с.96).

На думку позивача, оскільки зазначені системи водопостачання не є власністю підприємства, та не знаходяться на його балансі відповідно до п. 5 Порядку підприємство правильно визначило суму збору за спеціальне водокористування без урахування втрат в системах водопостачання.

Перевіряючи обґрунтованість позиції Комунального підприємства «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства», суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Красногвардійської селищної ради від 21.02.2008 року № 561(а.с.158) позивач є виконавцем послуг по водопостачанню та водовідведенню.

З листа Красногвардійської селищної ради від 07.04.2010 року №149/03-3 (а.с.158) Комунальне підприємство «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства» визначено виконавцем послуг по водопостачанню споживачам смт. Красногвардійське, система водопостачання та свердловини, які забезпечують споживачів смт. Красногвардійське водою, знаходяться у власності Красногвардійської територіальної громади, в користування та на баланс підприємства передані не були.

Зазначені обставини знайшли підтвердження під час проведення експертних досліджень по справі № 2а-6185/08/1. Так, за висновками експертного дослідження №38/09 комплексної судово-економічної та землевпорядної експертизи від 20.01.2010 року(а.с.99) та висновками №34/10 повторної комплексної судово-економічної і будівельно-технічної експертизи від 10.09.2010 року (а.с.72) КП «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства» здійснює фактичне використання систем водопостачання та водовідведення, зазначені системи водопостачання на балансі підприємства не знаходяться.

При цьому, необлікування на балансі підприємства систем водопостачання спростовує посилання відповідача в запереченнях на позовну заяву на належність вказаного майна позивачу у зв'язку з наявністю в статуті підприємства ст. 4, відповідно до якої майно позивача є комунальною власністю територіальної громади й передано йому на праві оперативного управління, оскільки системи до постачання не передавались на баланс підприємства.

Згідно із ст. 30 Водного кодексу України збір за воду, втрачену при її транспортуванні, стягується з власників мереж водопостачання, що також кореспондується з п. 5 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.99 р. № 1494 . Таким чином, законодавець чітко визначив платника збору за воду, яка втрачена в системах водопостачання, яким є власник мереж водопостачання.

Суд погоджується з висновками вказаних експертиз та зазначає, що Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.03.2011 по справі № 2а-6185/08/15/0170 (а.с.117), залишеною без змін Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду по вказаній справі (а.с.126), згідно з якою суд встановив протиправність податкових повідомлень-рішень стосовно позивача по донарахуванню збору за спеціальне водокористування з тих самих підстав за період 3-й квартал та 2-ге півріччя 2007 року, суд також дійшов висновку про відсутність підстав для донарахування збору за спеціальне водокористування щодо втрат в системах водопостачання, оскільки позивач не є власником систем водопостачання, вони не були передані йому у користування, не знаходяться на його балансі, позивач вірно обчислював збір за спеціальне водокористування виходячи з обсягу води, який використовувався позивачем без урахування обсягу води, втраченої під час її транспортування.

Відповідно до ст. 72 КАС України не потребують доказування обставини, встановлені судовим рішенням, в тому числі й адміністративній справі.

Разом з тим, суд зазначає, що посилання відповідача на здійснення позивачем амортизаційних відрахувань на балансову вартість систем водопостачання є предметом надання оцінки органом податкової інспекції, як контролюючого органу правомірності визначення амортизаційних відрахувань та грошових зобов'язань зі сплати податку на прибуток.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність нарахуванню позивачу податкових зобов'язань із збору за спеціальне водокористування водних ресурсів за 1-й квартал 2008 - 2009 рік в розмірі 25259,52 грн.

Відповідно до пп. 17.1.3 пп. 17.1.6-1 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи висновки суду про протиправність донарахування податкового зобов'язання зі збору за спеціальне водокористування суд також вважає протиправним нарахування відповідачем штрафних(фінансових) санкцій в розмірі 9774,9 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним податкових повідомлень - рішень від 17.03.2010 № 0000182301/0, від 12.04.2010 № 0000182301/1, від 06.07.2010 № 0000182301/2 на суму 35034,42 грн., за основним платежем - 25259,52 грн., штрафними санкціями - 9774,90 грн.

При цьому, враховуючи те, що відповідно до підпункту «в» пункту 6.4.1. ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове повідомлення - рішення вважається відкликаними за умови скасування судом, належним способом захисту прав позивача є визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування, у зв'язку з чим, суд, керуючись ст. ст. 11, 162 КАС України, вважає за можливим вийти за межи позовних вимог та скасувати вказані податкові повідомлення -рішення.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості нарахування відповідачем збору за забруднення навколишнього природного середовища відповідно до податкових повідомлень-рішень від 17.03.2010 № 0000212301/0, від 12.04.2010 № 0000212301/1, від 06.07.2010 № 0000212301/2 про донарахування податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, судом встановлено наступне.

Статтею 14 Закону України "Про систему оподаткування", в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища відноситься до складу загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до розділу X статті 44 частини 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище.

Єдині на території України правила встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також його стягнення встановлені Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища та стягнення цього збору, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів від 01.03.1999 № 303 (зі змінами та доповненнями) (далі - Постанова №303).

Порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір), а також відповідальність платників за достовірність даних про обсяги викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, розміщені відходи та за правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати збору визначений Інструкцією про порядок нарахування та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 № 162/379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 серпня 1999 р. за № 544/3837 (зі змінами та доповненнями) (далі - Інструкція № 162/379).

Згідно п. 3.1 Інструкції № 162/379 об'єктами обчислення збору є: для стаціонарних джерел забруднення - обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах; для пересувних джерел забруднення - обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідач в Акті перевірки № 202/23-1/03348258 зробив висновок про заниження податкового зобов'язання зі вказаного збору в сумі 46320,02 грн., у тому числі:

- За 1-й квартал 2008 - в сумі 434,86 грн.;

- За півріччя 2008 - в сумі 925,90 грн.;

- за 9 місяців 2008 - в сумі 1401,88 грн.;

- За 2008 - 19373,18 грн.;

- За 1-й квартал 2009 - в сумі 750,28 грн.;

- За півріччя 2009 - в сумі 1574,43 грн.;

- За 9 місяців 2009 - в сумі 2373,22 грн.;

- За 2009 - в сумі 26946,84 грн.

Підставою для таких висновків було встановлення незастосування позивачем при розрахунку сум збору (а.с.92-94)за скиди стічних вод у водний об'єкт (річку Побідна) регіонального (басейнового коефіцієнту), якій для рік Кримського півострову дорівнює 2,8 (таблиця 2.3. додатка 2 до Порядку встановлення нормативі збору за забруднення навколишнього природного середовища).

При цьому, позивач виходив з того, що скиди здійснюються не безпосередньо в річку Побідна, в дренажний колектор ГК 5-2, через який в подальшому стічні води потрапляють до річки Подібна.

На підставі порушення, що виразився у незастосуванні коефіцієнту 2,8 до розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища за скиди стічних вод, відповідач донарахував податкове зобов'язання в сумі 4324,66 грн.

Пунктом 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 р. № 303, передбачено, що суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.

Згідно таблиці 2.3. додатку 2 до зазначеного Порядку передбачено, що регіональний (басейновий) коефіцієнт для річок Кримського півострова становить 2,8.

Відповідно до п. 10 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, збір сплачується платниками протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору, за місцем податкової реєстрації.

Позивач обґрунтовує свою позицію Висновком на проект будівництва від 30.01.2010 № 27, затверджений Головним державним санітарним лікарем АР Крим (а.с.51), відповідно до якого проект розроблений для випуску господарсько-побутових стічних вод позивачем, що скидаються до дренажного колектору ГК 5-2, якій відноситься до водойми комунально-побутового водокористування, а далі колектор ГК 5-2 відводить їх по руслу ріки Побідна в Залів Сіваш.

Судом встановлено, що відповідно до інформації Красногвардійського міжрайонного управління водного господарства (від 13.05.2008 року вих. № 381/03) по території Красногвардійського району протікають річки: Салгір, Четирлик, Бурульча, Побідна, Зелена. Так, в інформації зазначено, що до річок відносяться розчищені русла річок, які знаходяться на балансі Красногвардійського міжрайонного управління водного господарства, в тому числі: річка Побідна (система Гк-5) 6,587 км: Гк-5 - 0,5 км, Гк-5-2 - 6,087 км. (а.с. 67).

Відповідно до листа Республіканського комітету АР Крим по екології та природних ресурсах вих. №3119/5-4 згідно дозволу на спеціальне водокористування, висновку Кримського БУВР від 19.10.2007 року №1240-03 водовідведення КП «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства» здійснюється в ріку Побідна (ГК-5-2).(а.с. 69).

Лист аналогічного змісту було направлено на адресу позивача Республіканським комітетом по водогосподарському будівництву та зрошуваному землеробству від 21.08.2009 за вих. № 1610/24-01 (а.с.70).

Відповідно до листів Красногвардійського міжрайонного управління водного господарства від 19.08.2009 за вих. № 77-969/03.(а.с.155) від 25.02.2010 за вих. № 212/03 (а.с.157) скиди стічних вод позивачем здійснюються до колектору ГК 5-2 та є скидами забруднюючих речовин до річки Побідна.

Згідно висновку №34/10 повторної комплексної судово-економічної і будівельно-технічної експертизи від 10.09.2010 року по справі № 2а-6185/08/15/0170, постанова по якій, як вже було зазначено, набрала законної сили, експертним дослідженням встановлено, що дренажний колектор ГК-5-2, який відноситься до водойму комунально-побутового водокористування, збирає колекторно-дренажні і скидні води і відводить їх по руслу річки Побідна в залів Сиваш.

Суд зазначає, що вказані обставини є встановленим судовим рішенням по адміністративній справі , отже не потребують доказування.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що ГК-5-2 є об'єктом водного фонду - відноситься до розчищених русел річки Побідна.

Суд не приймає в якості доказів обґрунтованості позиції позивача висновок експертного будівельно-технічного дослідження від 29.06.2012 року (а.с.197) з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч.1 ст. 70 КАС України).

Предметом доказування в даній справі є обставини щодо скиданні позивачем стічних вод до річки Победна, яка є водним об'єктом.

Вказаним експертним дослідженням встановлено, що дренажний колектор ГК 5-2 знаходиться на балансі позивача, у зв'язку з чим не може бути річкою , він є інженерно-техничною системою та не є річкою.

Суд зазначає, що експертний висновок не спростовує твердження відповідача, оскільки відповідач не заперечував, що ГК 5-2 є дренажним колектором , а спір виник саме з того, що стічні води потрапляють до водного об'єкту - річки Побідна.

Таким чином твердження представника позивача, що підприємство не здійснює скиди забруднених речовин безпосередньо у річку Побідна, а тому збір за забруднення навколишнього природного середовища повинен розраховуватися виходячи з коефіцієнту 1, а не 2,8, суд вважає необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи.

Скиди до річки Побідна та забруднення її вод стічними водами також підтверджуються актом від 30.04.2009 Управління екологічної інспекції панічно-кримського регіону (а.с.150).

Суд також звертає увагу позивача, що дозволи на спеціальне водокористування п. 6 п.п. ж) (водокористування дозволено при дотримання наступних умов) передбачають об'єм стічних вод, які скидаються в річку Побідна.

Суд також зауважує, що існування зазначеного збору зумовлено необхідністю часткової компенсації негативного впливу на природу різного роду шкідливих та небезпечних факторів, що виникають у процесі господарської діяльності підприємств, в тому числі позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність донарахування відповідачем збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 4324,66 грн.

Крім того, відповідно до Акту перевірки № 202/23-1/03348258 відповідачем було встановлено не включення до об'єкту обчислення збору за забруднення навколишнього природного середовища за скиди у водні об'єкти, обсяг наступних забруднюючих речовин - СПАВ, ХПК, сухий залишок.

Висновок відповідача ґрунтувався на тому, що обсяг скидів забруднюючих речовин СПАВ,ХПК, сухий залишок підтверджується звітами про використання води (форма 2ТП) за 2008,2009 роки.

В результаті чого, відповідачем було визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 41979,62 грн.

На думку позивача вказані скиди не потрібно враховувати при розрахунку збору, оскільки відповідно до Таблиці 1.7 Додатку 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища зазначені забруднюючи речовини не вказані.

Проте, на думку відповідача позиція позивача є хибною, оскільки відповідно до вказаного додатку нормативи збору для забруднюючих речовин, що не увійшли до таблиці 1.7 розраховуються відповідно до таблиці 1.8., в залежності від гранично допустимої концентрації забруднюючої речовини.

На підтвердження своїх доводів відповідачем надано лист Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища від 19.11.2009 за вих. № 10675/5-4 (а.с.71).

Суд зазначає, що відповідно до п.п.3,4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2009 № 303 нормативи збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення та скиди, а також нормативи збору за розміщення відходів встановлюються відповідно до виду забруднюючих речовин та класу небезпеки відходів, наведених у таблицях 1.1, 1.7 і 1.9 додатка 1.

Суд погоджується з позицією відповідача, наявність скидів вказаних речовин підтверджується матеріалами справи.

Судом перевірено розрахунок сум донарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища (а.с.172) та встановлено, що відповідачем обґрунтовано донараховано збір за забруднення навколишнього природного середовища відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

Вірність розрахунків відповідача щодо донарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища також підтверджується Граничного допустимими скидами стічних вод (ГДС) речовин до водного об'єкту зі стічними водами, підприємства, організації, установи, затверджений Республіканським комітетом Криму з охорони навколишнього природного середовища 23.09.2010 (а.с.151)

За таких обставин, суд вважає обґрунтованим донарахування відповідачем збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 41979,62 грн.

Крім того, відповідачем було донараховано збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 15,74 грн. за не врахування відходів, що розміщувались на території підприємства на звітну дату (відпрацьовані акумулятори), проте вказане донарахування позивачем не оскаржується, у зв'язку з чим суд не надає правову оцінку податковим повідомленням-рішенням у цій частині.

Відповідно до п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" заниження платником податків суми податкового зобов'язання, яке було виявлено контролюючим органом, тягне за собою накладення на нього контролюючим органом штрафу шляхом прийняття такої форми акта ненормативного характеру, як податкове повідомлення, яке, виходячи з вимог п. 1.9 зазначеної вище норми Закону, є повідомленням про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

При розгляді справи суд, перевіривши правильність розрахунків, зроблених відповідачем в акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях щодо визначення штрафних санкцій зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, встановив, що штрафні санкції в розмірі 13127,34 грн. розраховані вірно.

За таких обставин збір за забруднення навколишнього природного середовища правомірно визначений органами державної податкової служби як обов'язковий загальнодержавний збір, який підлягає обов'язковій сплаті, а, відповідно, податкові повідомлення-рішення від 17.03.2010 № 0000212301/0, від 12.04.2010 № 0000212301/1, від 06.07.2010 № 0000212301/2 на суму 59447,36, за основним платежем - 46320,02грн. штрафними (фінансовими ) санкціями - 13127,34 грн. є такими, що відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання їх протиправними.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

За таких обставин, враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати у розмірі 1,70 грн. пов'язаних зі сплатою судового збору.

В судовому засіданні 05.07.12р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 11.07.12р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 17.03.2010 № 0000182301/0, від 12.04.2010 № 0000182301/1, від 06.07.2010 № 0000182301/2 на суму 35034,42 грн., за основним платежем - 25259,52 грн., штрафними санкціями - 9774,90 грн.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету на користь Комунального підприємства «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства» (Красногвардійський район, смт Красногвардійське, вул. Шевченка, 4, ідентифікаційний код 03348258) за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати у розмірі 1,70 грн.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Котарева Г.М.