Рішення

від 18.07.2012 по справі 5019/735/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3301 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2012 р. Справа № 5019/735/12

За позовом фізичної особи -підприємця Оводюка Сергія Олександровича

до фермерського господарства «Власюка Валерія Васильовича»

про розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності

суддя Гудзенко Я.О.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Зінчук О. В. довіреність № б/н від 30.05.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа -підприємець Оводюк Сергій Олександрович (далі - Позивач) звернувся до господарського суду з позовом до фермерського господарства «Власюка Валерія Васильовича»(далі - Відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності. В обґрунтування позову посилається на ст.ст. 526, 629, 651, 655, 692, 694, 697 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (далі -ГК України).

Ухвалою від 19 травня 2012 року порушено провадження у справі розгляд якої призначено на 30.05.2012 року.

30.05.2012 р. представником Відповідача було подано відзив, в якому Відповідач визнає позовні вимоги Позивача повністю та проти задоволення позову не заперечує.

30.05.2012 р. представником Позивача було подано клопотання в якому Позивач просить внести зміни до назви комбайну на якій просить визнати за ним право власності.

В судовому засіданні 30.05.2012 р. розгляд справи було відкладено. 04.07.2012 р. оголошено перерву до 10 липня 2012 р.

10.07.2012 р. представниками Позивача та Відповідача було подано клопотання про продовження строку розгляду справи, яке прийняте та задоволене судом.

10.07.2012 р. розгляд справи було відкладено до 18 липня 2012 р.

В судовому засіданні 18.07.2012 р. представник Відповідача проти задоволення вимог не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області, -

ВСТАНОВИВ:

1 квітня 2006 року між СПД Оводюком С.О. та ФГ «Власюка Валерія Васильовича»укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки (далі - Договір) - бурякозбирального комбайну trot M41H»1998 року випуску, заводський № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2 (далі - Комбайн), вартість якого визначена Договором в сумі 148 000 грн.

У підтвердження права власності на комбайн на момент укладання договору Позивачем надано суду довідку Інспекції державного технічного нагляду від 31.05.2012 року № 109, з якої вбачається, що Комбайн було зареєстровано на фізичну особу Оводюка С.О. та видано свідоцтво про реєстрацію АБ196774 і присвоєно д.н. 05822РА, комбайн знято з обліку 05.09.2005 року (а.с. 41).

На підставі п. 3.1 Договору Позивач передав Відповідачу товар для ведення сільськогосподарської діяльності, що підтверджується накладною від 01.04.2006 року № 27 (а.с. 15).

Згідно вказаного пункту Договору після здійснення повного розрахунку Позивач зобов'язався передати Відповідачу необхідні документи, однак із копії свідоцтва про реєстрацію Комбайна АБ № 196774 від 29.08.2005 року вбачається, що відповідач не оплативши позивачу вартість Комбайну зареєстрував його за собою (а.с. 13, 14). Судом встановлено, що з моменту реєстрації Комбайну за відповідачем та по день надіслання відповідачу листа-вимоги Позивач не заперечував щодо реєстрації Відповідачем Комбайну і подовжив строк розрахунків до 30.07.2011 року.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.2 Договору Відповідач зобов'язався розрахуватися з Позивачем в повному обсязі до 30.07.2007 р., однак сторонами шляхом підписання додаткових угод від 09.08.2008 року, від 15.09.2010 року було внесено зміни до п. 4.2 Договору і згідно умов останньої термін оплати було продовжено до 30.07.2011 р. (а.с. 10-13).

Судом встановлено, що Відповідач прийнятих на себе зобов'язань за Договором не виконав - розрахунку за придбаний по Договору Комбайн з Позивачем не провів.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, договорів, які в силу приписів ст.. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України, що кореспондується із ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 25.01.2012 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро України»порушено провадження у справі № 5019/90/12 про банкрутство фермерського господарства «Власюка Валерія Васильовича»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі - Закон) з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу та офіційно оприлюднює її.

Абзацом 19 статті 1 Закону визначено, що офіційним друкованим органом є газети "Голос України" або "Урядовий кур'єр".

Сторонами в судовому засіданні зазначено, що 17.02.2012 року в газеті "Голос України" № 31 (5281) було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ФГ «Власюка Валерія Васильовича».

Відповідно до ст. 1 Закону конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори -це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно з ч. 2 цієї ж статті вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, -не розглядаються і вважаються погашеними , про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом .

Судом встановлено, що господарським судом Рівненської області було прийнято ухвалу від 6 червня 2012 року у справі № 5019/90/12, якою затверджено реєстр вимог кредиторів ФГ «Власюка Валерія Васильовича».

Водночас зі змісту ухвали вбачається, що позивач у визначеному чинним законодавством порядку і строки заяву з вимогами до ФГ «Власюка Валерія Васильовича» (боржника) в сумі 148 000 грн., які виникли за договором купівлі-продажу від 1 квітня 2006 року до господарського суду не подавав.

Позивачем у підтвердження звернення до Відповідача із вимогами подано суду лист-вимогу від 16.03.2012 року з якого вбачається, що Позивач на підставі ст.ст. 526, 629, 655, 692 ЦК України просив Відповідача повернути комбайн та зняти його з реєстрації. На підтвердження надіслання Відповідачу вказаного листа Позивачем додано до заяви квитанцію поштового відділення від 16.03.2012 року № 3302811103459 та повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.03.2012 року № 3302811103459 (а.с. 16-18). Позивачем не надано суду опис вкладення до листа.

Подані докази не свідчать про надіслання відповідачу саме вказаного листа, а тому не підтверджують звернення Позивача до суду із заявою із грошовими вимогами до боржника. Суд також зазначає, що відповіді на лист-вимогу сторонами суду не надано.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги і заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Крім того, суд зауважує, що позивач звернувся до суду із позовом після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача та визначення строку для подання кредиторами заяв із вимогами до боржника, на момент введення мораторію у справі про банкрутство боржника вимоги Позивача згідно умов договору купівлі-продажу були грошовими, договір не було розірвано, право на отримання грошових коштів Позивач втратив, оскільки зобов'язання є погашеними в силу ст. 14 Закону, а тому немає підстав для розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651, ч. 2 ст. 697 ЦК України. Визнання за позивачем права власності на спірний комбайн призведе до порушення прав кредиторів боржника.

За пунктом 45 Постанови Пленуму Верховного суду України № 15 від 18 грудня 2009 року «Про судову практику в справах про банкрутство»(далі -Постанова) на підставі ч. 15 ст. 11 Закону всі кредитори, незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника за правилами ст. 14 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі. Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Отже, Закон пов'язує з пропуском конкурсними кредиторами строку, встановленого для подання ними заяв, припинення їх права вимоги до боржника.

Пунктом 54 Постанови передбачено, що Закон і ГПК України не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено ст. 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви.

Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд відмовляє у задоволенні позову на підставі ч. 2 ст. 14 Закону.

Кінцевим строком оплати товару, переданого відповідачу за договором від 1 квітня 2006 року є 30 липня 2011 року, позивач як конкурсний кредитор у встановленому законом порядку і строки не заявив цієї вимоги e справі про банкрутство боржника, тобто вказана вимога, з урахуванням положень вищезазначеної норми Закону, вважається погашеною, що виключає можливість задоволення даного позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Враховуючи те, що Позивач не довів належними та допустимими доказами обґрунтованості своїх вимог до відповідача, у позові слід відмовити.

Оскільки у позові відмовлено, понесені у справі судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на Позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 23.07.2012 року.

Суддя Гудзенко Я.О.