Ухвала

від 18.07.2012 по справі 17/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 698-166, факс 77-44-62

У Х В А Л А

«17 »липня 2012 року Справа №5028/17/24/2012

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю „Десна"

15662, Чернігівська область, Менський район, с. Семенівка, вул. Перемоги, 16-А

До ВІДПОВІДАЧА: Дочірнього підприємства „Коропський сирзавод" Товариства з обмеженою відповідальністю „СиЛ"

16200, Чернігівська область, смт. Короп, вул. Дачна, 25

Про стягнення 167475,97 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: Довбах А.М. -представник, довіреність №1 від 17.02.2011р.

Від Відповідача: Довбах В.О. -представник, довіреність №10 від 16.07.2012р.

Годун І.В. - представник, довіреність №11 від 16.07.2012р.

Онищенко Т.І. -представник, довіреність №12 від 16.07.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом порушено провадження у справі №5028/17/24/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Десна" до Дочірнього підприємства „Коропський сирзавод" Товариства з обмеженою відповідальністю „СиЛ" про стягнення 138132,09 грн. заборгованості по договору поставки молока від 01.03.2009 року, 21055,96 грн. інфляційних та 8287,92 грн. - 3% річних.

16.07.2012 року Дочірнім підприємством "Коропський сирзавод" Товариства з обмеженою відповідальністю "СиЛ" подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Десна" про визнання недійсним договору поставки молока №4 від 01.03.2009р. та зобов'язання ТОВ "Десна" здійснити перерахунок надмірно сплачених коштів ДП "Коропський сирзавод" ТОВ "СиЛ" за умови визнання договору поставки молока №4 від 01.03.2009р.

Ухвалою суду від 17.07.2012р. зустрічну позовну заяву та додані до неї документи повернуто Дочірньому підприємству "Коропський сирзавод" Товариства з обмеженою відповідальністю "СиЛ" без розгляду на підставі п.п.3,5 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги.

Представник Відповідача виклав заперечення проти позову.

Одночасно, представник Відповідача повідомила суду, що має інформацію щодо можливої ліквідації юридичної особи Позивача.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманого судом відповідно до статей 17 та 22-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", станом на 17.07.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Десна" перебуває в стані припинення підприємницької діяльності, проте з Державного реєстру внаслідок припинення не виключене.

Ухвалами суду від 24.05.2012 року та від 04.07.2012р. Позивача було зобов'язано надати:

- довідку органів Державної казначейської служби про те, що судовий збір зарахований до державного бюджету;

- докази виставлення Відповідачу рахунків на оплату по неоплаченим накладним.

У судових засіданнях 04.07.2012р. та 17.07.2012р. представником Позивача витребувані ухвалами суду документи надані не були.

Згідно абз.3 п.5 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України N02-5/78 від 04.03.98р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»:

«Оскільки однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України, господарський суд у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету може і повинен витребувати від позивача або особи, що подала апеляційну (касаційну) скаргу чи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому державне мито перераховано , про що зазначається в ухвалі про порушення провадження у справі або про прийняття апеляційної (касаційної) скарги до провадження чи прийняття заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.»

Довідка органів Державної казначейської служби про те, що судовий збір зарахований до державного бюджету, витребовувалася від Позивача, оскільки у квитанції №287/288 від 21.05.2012р., доданій Позивачем до позовної заяви в якості доказу на підтвердження сплати судового збору в установленому порядку та розмірі, зазначені неповні реквізити, а саме: неповне найменування отримувача (необхідно УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет), в призначенні платежу не вказано код господарського суду Чернігівської області (03500068), крім того, відсутній код бюджетної класифікації доходів (22030001), що не дає суду зробити висновок, що сплачений за подання позову судовий збір у сумі 3349,52 грн. дійсно був зарахований до державного бюджету та на відповідні рахунки.

Крім того, враховуючи, що пунктом 3.3. договору поставки молока від 01.03.2009 року передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється на протязі 20 календарних днів з моменту виставлення рахунку на оплату, Позивача було зобов'язано надати відповідні докази виставлення.

Доказів виставлення рахунків на оплату за товар, отриманий по видаткових накладних №РН-0000018 від 31.12.09р. та №РН-0000001 від 05.01.10р., Позивач не надав.

У судовому засіданні представник Позивача усно пояснив, що рахунки-фактури надавалися Відповідачу разом з видатковими накладними, проте належних, допустимих, достовірних та достатніх письмових доказів на підтвердження цього суду не надав.

Неподання Позивачем вищевказаних документів перешкоджає вирішенню спору, оскільки не дає можливості суду з'ясувати повно, належно та всебічно всі обставини справи з метою прийняття законного та обґрунтованого рішення, зокрема, перевірити чи дійсно у Відповідача було прострочення оплати отриманого товару, як це передбачено ст.612 Цивільного кодексу України, а отже чи дійсно на момент пред'явлення позову та розгляду справи є факт порушення Відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, який би вимагав відповідного захисту.

Посилання Позивача на пред'явлену ним Відповідачу вимогу та ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки дана стаття стосується випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Проте, в даному випадку строк виконання зобов'язання з вказівкою на подію, з якого починається перебіг строку, чітко визначений п.3.3. Договору, тобто дані правовідносини регулюються саме частиною 1, а не 2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Крім того, у самій вимозі зазначена лише загальна сума заборгованості, яка вимагається до сплати, без зазначення відповідних первинних документів, на підставі яких взагалі виникла заборгованість та чому саме в такій сумі.

Разом з тим, подальше відкладення розгляду справи не є можливим, оскільки встановлений ст.69 Господарського процесуального кодексу України двомісячний строк розгляду справи закінчується 22.07.2012 року, а письмових, обґрунтованих заяв чи клопотань про його продовження від Позивача не надійшло.

У пункті 4.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 26.12.2011 року зазначено, зокрема, наступне.

"При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами."

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч.4 ст.81 Господарського процесуального кодексу України:

„Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку."

Керуючись п.5 ч.1 ст.81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов залишити без розгляду.

Суддя І.В. Кушнір