Постанова

від 18.07.2012 по справі 2а/1270/3171/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Яковлев Д.О.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 року справа №2а/1270/3171/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Нікуліна О.А.

суддів: Бишова М.М., Жаботинської С.В.

при секретарі судового засідання Гуринович А.Б.

за участю:

представників позивача: Голишевського О.Г., Чернявського П.Г.

представника відповідача: Масленнікової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Іскандер» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року по справі за позовом Малого приватного підприємства «Іскандер» до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2012 № 0000202320, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2012 року позивач звернувся з адміністративним позовом до суду до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2012 № 0000202320.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року у задоволенні позовних вимог Малого приватного підприємства «Іскандер» до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2012 № 0000202320 відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного.

Позивач - МПП «Іскандер» зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 15.08.1995 за № 13821200000005677 (а.с.8), перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Артемівському районі, є платником єдиного податку - свідоцтво від 02.12.2010 № 12330093 (а.с.9). 04 червня 1995 року МПП «Іскандер» зареєстровано платником податку на додану вартість - свідоцтво № 17023633 (а.с.10).

Відповідно до п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПКУ, наказу від 12.03.2012 №18, старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю юридичних осіб відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку МПП «Іскандер» (код за ЄДРПОУ 23472291) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал» (код за ЄДРПОУ 36917523) за період з 01.07.2011 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 22.03.2012 №46/22300/23472291 (а.с.14-24).

Згідно висновків вказаного акта перевіркою встановлено порушення МПП «Іскандер» п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальної сумі 926,67 грн.

Перевіркою встановлено проведення розрахунків без мети настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

29 березня 2011 року за вих. №290312, у відповідності до п.86.7 ст.87 ПКУ позивачем на адресу відповідача були надані заперечення до акту від 22.03.2012 №46/22300/23472291 (а.с.37).

Згідно відповіді ДПІ у Артемівському р-ні від 05.04.2012 №1988/10/22-300 на заперечення до акту від 22.03.2012 №46/22300/23472291, висновки зазначеного акту перевірки, слід залишити без змін (а.с.41-44).

10 квітня 2012 року відповідачем на підставі акту від 22.03.2012 №46/22300/23472291 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000202320 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість, 3014010100» на суму 1158,33 грн., з яких за основним платежем - 926,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 231,66 грн. (а.с.39).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПКУ).

Відповідно до п.198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно зі ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів ( послуг), на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.

Господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимним рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»: податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Податковим органом зазначено з посиланням на акт перевірки ТОВ «Оріал» від 10.02.12 №328/236-36917523, проведеною фахівцями Алчевської ОДПІ Луганської обл., що господарські операції між ТОВ «Оріал» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Суд встановив, що між ТОВ «Оріал» та МПП «Іскандер» було укладено договір постачання товару від 25.05.2011 № 15 (а.с.28).

Відповідно до умов договору постачальник приймає на себе зобов'язання постачати та надавати у власність покупця Товар, а покупець зобов'язується приймати та сплачувати на умовах, передбачених договором Товар, у відповідності з його асортиментом, зазначеним у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Право власності на Товар переходить до покупця з моменту фактичного постачання товару. Датою постачання Товару вважається дата підписання видаткових накладних.

На підтвердження виконання умов вище зазначеного договору, позивачем були надані суду рахунок від 27.07.2011 №480 (а.с.25), видаткова накладна від 27.07.2011 №480 (а.с.26), податкова накладна від 27.07.2011 №480 (а.с.27), платіжне доручення від 27.07.2011 №612 (а.с.29).

Зазначена податкова накладна відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за ІІІ квартал 2011 року Розділ ІІ, № з/п 12, від 27.07.2011 №480, сума ПДВ 926,67 грн. Сума ПДВ у розмірі 926,67 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту, що відображено у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за ІІІ квартал 2011 року, розділ ІІ Податковий кредит, № з/п 18, постачальник 369175212067.

Вказані первинні документи, надані позивачем, не спростовують висновків відповідача за результати перевірки за господарськими операціями з вказаним контрагентом, оскільки документів, які б підтверджували транспортування ТМЦ (товарно-транспортну накладну, подорожній лист) до перевірки не надано, як не надано їх і суду.

Суд помилково вважав, що для отримання права на формування валових витрат має бути належним чином підтверджено факт реального придбання товарів та наявні відповідні документи, що передбачені чинним законодавством України.

Отримання і реалізація цінностей при використанні автоперевезень повинні підтверджуватися відповідними накладними на відпускання цінностей, податковими накладними та товарно-транспортними накладними.

У випадку відсутності зазначених документів вартість таких цінностей не може бути віднесено до валових витрат та податкового кредиту товариства.

В контексті перевірки фактичного виконання спірних операцій та виявлення документів, які в сукупності, прямо та/або опосередковано, могли би підтверджувати фактичну поставку товару, суд також зазначав, що під час розгляду справи не надано доказів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та в сукупності підтверджують фактичне вчинення вищезгаданої господарської операції, а саме доказів, які прямо та опосередковано могли б в сукупності з іншими доказами або окремо підтверджувати фактичне вчинення вищезгаданої господарської операції та які б спростовували висновки, викладені податковим органом в акті перевірки від 22.03.2012 №46/22300/23472291 про відсутність у ТОВ «Оріал» адміністративного-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань (відсутність відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів).

Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; змінити постанову суду; скасувати її та прийняти нову постанову суду; скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі; скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Суд першої інстанції допустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до договору поставки від 25 травня 2011 за № 15, укладеному між ТОВ «Оріал» та МПП «Іскандер», ТОВ «Оріал» здійснила постачання запчастин до турбомуфти автонавантажувача (коліс, апарату направляючого СБ). Факт постачання товару підтверджується наявними первинними документами: видаткова накладна № 480 від 27.07.2011 р., податкова накладна № 480 від 27.07.2011 р., рахунок № 480 від 27.07.2011 р., з відповідними підписами уповноважених осіб, а також платіжним дорученням за яким підприємство «Іскандер» оплатило отримані товари.

Контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріал» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 36917523, причому ця реєстрація на час проведення спірної господарської операції не була скасована, що вказує на належну достатність основних засобів для здійснення ТОВ «Оріал» господарської діяльності, направленої на надання послуг з постачання товарів.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні": "первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Відповідно ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни; допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст. 10 вказаного Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) мають право подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право па пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України; одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державними податковими органами; оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб.

Виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону "Про податок на додану вартість ", податковий кредит - це сума, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно п.п.7.2.3 п.7. 2.6 п.7.2 ст.7 вказаного вище закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахо¬ваних на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Посилання відповідача на відсутність товаротранспортних накладних у МПП «Іскандер» як на докази безтоварності господарської операції, не може сприйматися як належний доказ, оскільки Правилам перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, передбачено оформлення товаротранспортних накладних з метою врегулювання взаємовідносин між замовником та перевізником та є одним з багатьох первинних документів, які підтверджують існування та фактичне виконання договору про надання послуг перевезення.

За наданими документами до суду можливо зробити певний висновок, що в ході господарської діяльності МПП «Іскандер» мав взаємовідносини з ТОВ «Оріал», з яким був укладений договір поставки № 15 від 25 травня 2011 року та за яким здійснювалось постачання товару на замовлення підприємством.

Згідно вищевказаного договору поставки, ТОВ «Оріал» зобов'язувався протягом до 31.12.2011 року зазначених договорів постачати у власність Малого приватного підприємства «Іскандер» товари, визначені в додатково узгоджених видаткових накладних, а останній зобов'язувався приймати у власність дані товари та їх оплатити.

Господарська діяльність МПП «Іскандер» з контрагентом підтверджується первинною документацією, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності є обов'язковим, а саме:

- видатковою накладною № 480 від 27.07.2011 року видану на підставі договору №

15 від 25.05.2011 року про що зазначено в тексті;

- податковою накладною № 480 від 27.07.2011 року видану на підставі договору №

15 від 25.05.2011 року про що зазначено в тексті;

- рахунок № 480 від 27.07.2011 року;

- платіжне доручення № 612 від 27.07.2012 року;

- акт виконаних робіт № 28 від 10.08.2011 року;

- акт виконаних робіт № 26 від 01.09.2011 року;

- податкова накладна № 2 від 10.08.2011 року;

- кошторис робіт.

Наявність накладних та актів підтверджує обставини реального відвантажен¬ня та отримання запасних частин до гідромуфти (колесо турбінне СБ, колесо насосне СБ, апарат направляючий СБ) МПП «Іскандер», а у подальшому їх використання під час під¬приємством при наданні послуг з ремонту автонавантажувача ПАО «КОМПАНІЯ «РАЙЗ».

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався норм матеріального права під час вирішення справи, тобто наявні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Іскандер» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року - скасувати.

Позовні вимоги Малого приватного підприємства «Іскандер» до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2012 № 0000202320 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.04.2012 № 0000202320 про збільшення грошового зобов'язання на 1158.33 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня виготовлення у повному обсязі.

У повному обсязі постанова виготовлена 20 липня 2012 року.

Колегія суддів О.А.Нікулін

М.В.Бишов

С.В.Жаботинська