Рішення

від 17.07.2012 по справі 5006/9/54/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.07.12 р. Справа № 5006/9/54/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ, в особі відособленої структурної одиниці Донбаської електроенергетичної системи, м. Горлівка, Донецька область

до відповідача: Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» Авдіївської міської ради, м. Авдіївка, Донецька область

про стягнення 14 904грн. 54коп.

за участю:

представника позивача: Грачова О.М. - за довіреністю № 107 від 26.01.2012р.

від відповідача: представник не з`явився

особа, викликана в порядку ст. 30 ГПК України: Приходько Т.А. - за довіреністю №6285/10/10-013-4 від 16.07.2012р.

У судовому засіданні 17.07.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ, в особі відособленої структурної одиниці Донбаської електроенергетичної системи, м. Горлівка, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» Авдіївської міської ради, м. Авдіївка, Донецька область, про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 14 197грн. 88коп., інфляційних втрат у сумі 377грн. 09коп. та трьох процентів річних у сумі 329грн. 57коп., всього 14 904грн. 54коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час укладання договору №334 на виконання проектних робіт від 08.09.2010р. відповідач (виконавець) мав статус платника ПДВ, що стало підставою для визначення сторонами договірної вартості робіт з урахуванням 20% ПДВ. По закінченню робіт і підписанню сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт від 01.12.2011р. на суму 121 696грн. 08коп., позивач платіжним дорученням № 5763 від 23.12.2011р. перерахував відповідачеві черговий платіж у сумі 79 102 грн. 47коп. з ПДВ, проте, податкової накладної відповідач не виписав, ПДВ до бюджету не сплатив, що, як вподальшому було з'ясовано позивачем, було пов'язано з відсутністю у відповідача статусу платника ПДВ на час підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (перша з подій).

На думку позивача, оплата відповідачу, який не є платником ПДВ, у складі вартості робіт з виконання робочого проекту адміністративного будинку суми ПДВ фактично призвела до набуття відповідачем без достатніх правових підстав грошових коштів у розмірі ПДВ, отже, надмірно сплачені грошові кошти у сумі 14 197грн. 88коп. за вимогами ст. 1212 Цивільного кодексу України підлягають поверненню позивачеві.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 377грн. 09коп. та три проценти річних у сумі 329грн. 57коп. з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України

В підтвердження вказаних обставин позивачем надані копії договору №334 на виконання проектних робіт від 08.09.2010р.; технічного завдання на проектування адміністративного будинку; кошторису (додаток 2 до договору); календарного плану (додаток 3 до договору); додаткової угоди №1 від 24.12.2010р.; рахунків-фактури №10212 від 02.12.2010р. та №12 від 15.12.2011р.; платіжних доручень №1822 від 06.12.2010р.та №5763 від 23.12.2011р.; акту здачі-приймання виконаних робіт від 01.12.2011р.; податкової накладної №35 від 06.12.2011р.; претензійної вимоги про повернення коштів, отриманих без достатньої правової підстави №01-16/554 від 08.02.2012р.

У судовому засіданні посадовою особою Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, викликаною за клопотанням позивача в порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України, були надані пояснення, згідно з якими 11.10.2011р. Державною податковою інспекцією у м. Авдіївці було прийнято рішення про анулювання реєстрації відповідача як платника ПДВ на підставі абз. ж) п.1 ст.184 Податкового Кодексу України, з часу анулювання свідоцтва платника ПДВ податкова звітність з ПДВ відповідачем не подавалась, податкові накладні не виписувались, ПДВ відповідачем до податкових зобов'язань не включався та до бюджету не сплачувався.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на вирішені спору за наявними у справі матеріалами.

Відповідач про судові засідання 23.05.2012р., 05.06.2012р., 03.07.2012р., 17.07.2012р. повідомлявся належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих листів з відмітками про їх отримання від 17.05.2012р., 30.05.2012., 13.06.2012р., 06.07.2012р. відповідно.

За наслідками отримання ухвал суду відповідач двічі письмово звертався з клопотаннями про відкладення розгляду справи від 21.05.2012р. та від 02.07.2012р, однак, у засідання суду представника так і не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

З огляду на сплив строку розгляду справи, який згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 03.07.2012р. продовжувався за клопотанням позивача на 15 днів для надання можливості сторонам представити додаткові докази по справі, враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, а подальше відкладення розгляду справи призвело б до її затягування та поставило б під загрозу дотримання розумних процесуальних строків розгляду справи у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., що є неприпустимим, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши представника позивача та посадову особу, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго», в особі відособленої структурної одиниці Донбаської електроенергетичної системи (далі - замовник) та Комунальним підприємством «Управління капітального будівництва» Авдіївської міської ради (далі - виконавець) був укладений договір №334 на виконання проектних робіт від 08.09.2010р. (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язався за завданням замовника виконати робочий проект «Адміністративний будинок Чайкінських МЕМ» та передати його замовнику, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах даного договору (арк. справи 10-13).

Як домовились сторони у п.2.1 договору, вартість робіт складає 101 413 грн. 40коп. без ПДВ, ПДВ - 20 282грн. 68коп., всього 121 696грн. 08коп., що співпадає з сумою, вказаною в кошторисі, який є невід'ємною частиною та додатком №2 до договору (арк. справи 14).

Відповідно до встановленого сторонами порядку оплати замовник зобов'язався перерахувати платіж на поточний рахунок виконавця у розмірі 30% від вартості робіт по договору після отримання рахунку-фактури та остаточно розрахуватись за виконані роботи протягом 15-ти банківських днів після отримання позитивного висновку Державного підприємства «Укрдержбудекспертиза» (п. 4.1 договору).

Термін виконання робіт, як визначене п. 3.1 договору, був погоджений сторонами календарним планом робіт (додаток №3 до договору) (арк. справи 16) та становив 60 календарних днів з моменту перерахування замовником передплати.

При цьому, термін дії договору в редакції п. 1 додаткової угоди №1 від 24.12.2010р.- до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, але не пізніше, ніж до 30.04.2011р. (арк. справи 17).

У виконання прийнятих на себе за договором зобов'язань платіжним дорученням №1822 від 06.12.2012р. (арк. справи 20) позивачем як замовником були перераховані грошові кошти у розмірі 30% від вартості робіт по договору після отримання від виконавця рахунку-фактури №10212 від 02.12.2010р. (арк. справи 18) у сумі 36 508грн. 82коп., у т.ч. ПДВ- 6 084грн. 80коп. За результатами сплати авансового платежу відповідачем за першою з подій - зарахування коштів від покупця (позивача), була складена та видана останньому податкова накладна №35 від 06.12.2010р. на суму 36 508грн. 82коп., у т.ч. ПДВ - 6 084грн. 80коп. (арк. справи 23).

Незважаючи на отримання передплати, як свідчать матеріали справи, відповідачем в порушення встановлених п. 3.1 договору строків виконання робіт, а саме: протягом 60 календарних днів з моменту перерахування замовником передплати, роботи з виконання робочого проекту «Адміністративний будинок Чайкінських МЕМ» виконані не були. Фактичне завершення вказаних робіт та їх передання позивачеві згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт на суму 121 696грн. 08коп. з ПДВ (арк. справи 22) відбулось лише 01.12.2011р.

Після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт від 01.12.2011р. позивачем платіжним дорученням №5763 від 23.12.2011р. на користь відповідача були перераховані грошові кошти у сумі 79 102грн. 47коп., у т.ч. ПДВ - 13 183грн. 75коп.; призначення платежу: «плата за вик.роб. із складання проект.-кошт. докум. зг-но рах.№12 від 15.12.11.дог. №334 від 08.09.10.» (арк. справи 21)

За приписами ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 7 ст. 180 Господарського кодексу України, згідно з якими строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що фактичне виконання відповідачем проектних робіт проводилось поза межами дії договорі №334 від 08.09.2010р., строк якого сплинув 30.04.2011р.

Перерахування позивачем в якості оплати прийнятих ним проектних робіт платіжним дорученням №5763 від 23.12.2011р. проводилось на підставі виписаного відповідачем рахунку-фактури №12 від 15.12.2011р. (арк. справи 19), з якого вбачається, що підставою для його виписки став договір від 08.09.2011р. №334, а не договір №334 від 08.09.2010р., за умовами якого відповідач зобов'язався виконати робочий проект «Адміністративний будинок Чайкінських МЕМ». Як пояснив позивач, договір з зазначеними в рахунку №12 від 15.12.2011р реквізитами: «від 08.09.2011р. №334» фактично з відповідачем не укладався.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів укладання між сторонами іншого договору у формі єдиного письмового документа, в межах якого відповідачем був виконаний робочий проект «Адміністративний будинок Чайкінських МЕМ», та сплив строку договору №334 від 08.09.2010р. на час виконання проектних робіт, суд дійшов висновку про сплату позивачем платіжним дорученням №5763 від 23.12.2011р. грошових коштів, виходячи з вартості, яка була визначена відповідачем в рахунку-фактурі №12 від 15.12.2011р., а не з вартості, погодженої сторонами п. 2.1 договору №334 від 08.09.2010р.

Як вбачається з рахунку-фактури №12 від 15.12.2011р. (арк. справи 19) належна до сплати ціна робіт із складання проектно-кошторисної документації на об'єкт «Адміністративний будинок Чайкінських МЕМ» становить 65 918 грн. 72 коп. без ПДВ, ПДВ 20 % - 13 183грн. 75коп., всього 79 102грн. 47коп., тобто, ціна визначена, виходячи з вартості робіт у сумі 65 918 грн. 72 коп. з додаванням ПДВ за ставкою 20 %.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, на час складання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт від 01.12.2011р. та виписки рахунку-фактурі №12 від 15.12.2011р., реєстрацію відповідача як платника ПДВ згідно з рішенням Державної податкової інспекції у м. Авдіївці від 11.10.2011р. було анульовано на підставі абз. ж) п.1 ст.184 Податкового кодексу України (арк. справи 68).

Факт анулювання реєстрації відповідача як платника ПДВ також підтверджується усними та письмовими поясненнями викликаної в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України посадової особи Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (арк. справи 86-87).

За приписами п.1 ст.184 Податкового кодексу України реєстрація платника ПДВ діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається, зокрема, у разі якщо: в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (абз. ж) п.1 ст.184 Податкового Кодексу України)

Як встановлено п. 8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з п. 1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що на час складання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт від 01.12.2011р. та виписки рахунку-фактурі №12 від 15.12.2011р. господарська операція з виконання робіт за актом від 01.12.2011р. не була об'єктом оподаткування ПДВ, оскільки відповідач з 11.10.2011р. був позбавлений обов'язку нарахування та сплати ПДВ, отже, податкових зобов'язань з ПДВ за наслідками оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт - акту здачі-приймання виконаних робіт від 01.12.2011р., у відповідача не виникло.

Таким чином, визначення відповідачем в рахунку-фактурі №12 від 15.12.2011р. ціни проектних робіт, виходячи їх вартості у сумі 65 918 грн. 72 коп. з додаванням ПДВ за ставкою 20 % у сумі 13 183грн. 75коп., є безпідставним.

Водночас, безпідставне включення ПДВ до складу суми, яка підлягає сплаті позивачем на користь відповідача, призвело до безпідставного перерахування позивачем на користь відповідача грошових коштів у сумі 13 183грн. 75коп., що вбачається з платіжного доручення №5763 від 23.12.2011р. (арк. справи 21)

Аналіз положень стосовно зобов'язань, що виникають у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, які містяться в Главі 83 Цивільного кодексу України, свідчить про наявність обов'язку в особи, набувшої майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Означений законодавчий припис у повній мірі стосується і грошових коштів, які є видом майна у розумінні ст.ст.190, 177 Цивільного кодексу України.

Таким чином, безпідставна сплата позивачем на користь відповідача суми ПДВ в ціні робіт за відсутності у відповідача обов'язку включити цей податок до складу власних податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 13 183грн. 75коп., враховуючи сплив строку дії договору №334 від 08.09.2010р., умовами якого сторонами був погоджений конкретний договірний розмір ціни робіт, є підставою для повернення позивачеві суми ПДВ як безпідставно набутих відповідачем грошових коштів.

З огляду на викладене, враховуючи, що згідно із ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність, яка полягає у тому, що сторони у процесуальній формі доводять свою правоту та за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції, з огляду на відсутність встановлених судом правових підстав набуття відповідачем спірних грошових коштів у сумі 13 183грн. 75коп., та відсутність доведення позивачем безпідставного набуття відповідачем коштів у загальному розмірі 14 197 грн. 88коп., як стверджує позивач, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 13 183грн. 75коп. обґрунтованими, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 1 014 грн. 13 коп. необґрунтованими, отже, такими, що задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 377грн. 09коп. та трьох процентів річних у сумі 329грн. 57коп. суд зазначає, що посилання позивача на ст. 625 Цивільного кодексу України як на підставу нарахування втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та трьох процентів річних в світлі заявлених вимог є неправомірним з огляду на наступне.

Згідно з приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки зобов'язання набувача повернути потерпілому безпідставно набуте майно не є грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, правова природа взаємовідносин сторін, що надає підстави для нарахування передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та трьох процентів річних є іншою від правової природи взаємовідносин, що мають місце у даному випадку і регулюються главою 83 Цивільного кодексу України (набуття, збереження майна без правової підстави).

З огляду на наведене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 377грн. 09коп. та трьох процентів річних у сумі 329грн. 57коп є безпідставними, отже, такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат, суд зазначає, що згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст. 129 Конституції України; ст.ст. 177, 190, 387, 625, 631, 1212, 1213 Цивільного кодексу України; ст.180 Господарського кодексу України; Розділом V Податкового кодексу України; ст.ст. 1, 4, 42-47, 30, 33, 43, 49, 75, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» Авдіївської міської ради (86060, м. Авдіївка, Донецька область, вул. Молодіжна, 7, ідентифікаційний код 32532467) на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227) в особі відособленої структурної одиниці Донбаської електроенергетичної системи (84607, м. Горлівка, Донецька область, пр.Леніна, 11, ідентифікаційний код 23344104) безпідставно набуті грошові кошти у сумі 13 183 грн. 75коп.

В задоволенні позову Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ, в особі відособленої структурної одиниці Донбаської електроенергетичної системи, м. Горлівка, Донецька область, до Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» Авдіївської міської ради, м.Авдіївка, Донецька область, в частині стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 1 014 грн. 13 коп., інфляційних втрат у розмірі 377грн. 09коп. та трьох процентів річних у сумі 329 грн. 57 коп., відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» Авдіївської міської ради (86060, м. Авдіївка, Донецька область, вул. Молодіжна, 7, ідентифікаційний код 32532467) на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227) в особі відособленої структурної одиниці Донбаської електроенергетичної системи (84607, м. Горлівка, Донецька область, пр. Леніна, 11, ідентифікаційний код 23344104) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 423грн. 68коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 17.07.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2012р.

Суддя Стукаленко К.І.